Постанова

від 09.11.2018 по справі 559/1368/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року м. Рівне

Справа № 559/1368/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/1/18

Рівненський апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Шимківа С.С., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПрикарпатЗахідтранс

за участю: позивачки, представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в складі судді Жуковської О.Ю. від 18 грудня 2017 року, проголошеного в 16год.42хв. в м.Дубно, повний текст виготовлено 22 грудня 2017року,

в с т а н о в и в :

30 червня 2016року позивачка звернулася із вказаним позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплачених сум по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що вона з відповідачем перебувала у трудових відносинах з 13 травня 1988 року. Наказом №11-3В від 30 травня 2016 року звільнена із посади оператора нафтоперекачувальних станцій за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Звільнення вважає незаконним, оскільки їй не була запропонована жодна інша робота на підприємстві, хоча на той момент були вакантні посади на підприємстві та роботодавцем не враховано, що у неї на утриманні чоловік пенсіонер та син студент 9 класу ліцею-інтернату, є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, тому об'єктивно мала переваги в залишенні на роботі. Просила поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі за період з 1.03.2015 року по 31.03.2016 року в сумі 9000 грн., компенсацію за невикористану відпустку (18 днів) в сумі 1614,92 грн. та моральну шкоду у розмірі 25тис.грн. Моральна шкода обґрунтована постійними моральними переживаннями, що потягли за собою позбавлення спокою, засобів для існування, порушили її нормальний уклад життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ № 11-3В від 30 травня 2016 року Про припинення трудового договору (контракту).

Поновлено ОСОБА_4 на посаді оператора нафтоперекачувальної станції лінійно виробничо-диспечерської станції 5С Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів з 30 травня 2016 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу на момент поновлення на роботі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на користь ОСОБА_4 5000 грн. моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на користь держави судовий збір у розмірі 3200 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в березні 2016 року у ДП Прикарпатзахідтранс відбулись зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі ОСОБА_4 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. При звільненні відповідачем не була запропонована їй вакантна посада, що є порушенням трудового законодавства та підставою для скасування наказу про звільнення, поновлення і стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. У стягненні недоплаченої заробітної плати та компенсації за відпустку відмовлено за недоведеністю.

У апеляційній скарзі, поданій у січні 2018 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанцій в частині відмови у стягненні недоплаченої заробітної плати у сумі 9тис.грн. та компенсації за невикористану відпустку і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог. Рішення в частині стягнення моральної шкоди-змінити, стягнувши її у розмірі 25тис.грн.

Підставою скасування оскаржуваного рішення скаржник вказує те, що суд першої інстанції не дослідив докази, якими підтверджується невикористання нею відпустки строком 18 днів за період 2014-2015роки та не стягнув компенсацію за неї у сумі 1614,92грн. Також, відмовляючи у стягненні заробітної плати у розмірі 9 тис.грн., суд не взяв до уваги табелів обліку використаного часу за період з січня 2015 року по березень 2016року включно, де чітко зазначено, що окремі працівники, в т.ч. позивачка працювали повний робочий день та позмінно і простою в табелях не зазначено. Визначений розмір моральної шкоди є заниженим та не враховує всю повноту переживань та принижень, які вона перенесла після незаконного звільнення.

У апеляційній скарзі, поданій у січні 2018 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, ТзОВ "ПрикарпатЗахідтранс", просить скасувати рішення суду першої інстанцій і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному об'ємі, стягнувши понесені судові витрати.

Підставою скасування оскаржуваного рішення відповідач вказує те, що позивачка на час повідомлення про скорочення та звільнення не була членом профспілки, а тому недотримання вимог КЗпП при зміні істотних умов праці або не проведення консультацій з профспілками не є підставою для визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі. ОСОБА_4 не була запропонована посада, яка була вакантною на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, оскільки в зв'язку з відсутністю об'єму робіт, введення режиму простою з 1.02.2015року, відсутністю коштів, скороченням працівників роботодавець вважав недоцільним приймати на вказану посаду тимчасового працівника. Звільнення позивачки є законним, оскільки у товаристві ні на момент попередження, ні на момент її звільнення не було вакантних посад, на які б можна було перевести ОСОБА_4

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 21. Переробка нафти, нафтопродуктів, сланців, вугілля. Обслуговування магістральних трубопроводів) оператор товарний і оператор нафтоперекачувальної станції є різними професіями, для кожної з них встановлені свої відмінні кваліфікаційні характеристики, завдання та обов'язки. Основними обов'язками оператора нафто перекачувальної станції є робота з агрегатами, а основна робота оператора товарного пов'язана з нафтопродуктами, контролем за його рухом. Тобто в штатний розпис ввели нову посаду, на яку прийнятий ОСОБА_5 і позивачка не зверталася із заявою про прийом її на роботу оператором товарним 4 розряду, а тому права її не порушені.

Покликається на те, що посади 5 штатних одиниць операторів товарних 6 розряду були введені наказом від 25.03.2016року, а рішення про скорочення посади позивачки прийнято 28.03.2016року, тобто пізніше. Позивачка не надала жодного доказу щодо оскарження переведення інших працівників на ці 5 вакантних посад чи оскарження відмови товариства у її переведенні.

Зазначає, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не досліджував питання щодо нового працевлаштування ОСОБА_4 чи отримання нею допомоги по безробіттю. Суд неодноразово вказував останній на зловживання правами, що призвело до зволікання розгляду справи, тому розмір заробітку за вимушений прогул має бути зменшений. Судом також не досліджувались докази, що підтверджують завдання позивачці моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу позивачкою мотивований тим, що про скорочення штату працівників її ніхто не попереджав, а лише ознайомили із наказом про звільнення. Вважає, що причинами звернення: є конфлікт, який виник через висловлену нею відкриту думку щодо направлення персоналу на навчання; звернення її до суду із позовом про стягнення заробітної плати. Вважає невірним твердження відповідача про те, що її могли звільнити без згоди профспілки, оскільки вона була її членом і заява про припинення членства у профорганізації останньою не була розглянута і жодного рішення з цього приводу нею не приймалося. Стверджує, що на час її звільнення у відповідача були вакантні посади лаборанта та технічного працівника і про введення у штат нової посади роботодавець її не повідомив. Просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з Прикарпатським районним управлінням магістральних нафтопродуктів по Лінійній виробничо-диспетчерській станції - 5СДП з 13 травня 1988 року, з 1 жовтня 2009 року - займала посаду оператора нафтоперекачувальних станцій 5 розряду.

Наказом №28 від 25 березня 2016 року у зв'язку з виробничою необхідністю внесено і затверджено з 25.03.2016 року зміни до штатного розпису апарату підприємства ДП Прикарпатзахідтранс та ЛВДС-5С ДП Прикарпатзахідтранс шляхом введення у штатний розпис 5 штатних одиниць (операторів товарних 6 розряду), на які переведено інженера з якості та 4 операторів НПС.

Наказом №30 від 28 березня 2016 року виведені зі штатного розпису вакантні посади та наказом №31 від 28 березня 2016року внесено зміни до штатного розпису та скорочено чисельність працівників.

30.03.2016 року ОСОБА_4 отримала попередження за № 17 від 30.03.2016 р. про те, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці ДП ПрикарпатЗахідтранс відповідно до наказу № 31 від 28.03.2016 р., її буде звільнено з посади оператора нафтоперекачувальних станцій. Одночасно повідомлено про відсутність вакантних посад в апараті управління, ЛВДС, РБУ ДП "ПрикарпатЗахідтранс" і про те, що у разі виникнення будь - якої вакантної посади буде повідомлено додатково.

Наказом за № 11 - ЗВ від 30.05.2016 р. позивачку звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. З наказом ознайомлена 30 травня 2016 року.

В серпні 2017 року ДП ПрикарпатЗахідтранс реорганізувалось шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс .

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 не було запропоновано вакантної посади оператора товарного 4 розряду (на час перебування основного працівника у декретній відпустці).

Верховний Суд України зробив висновок у постанові від 23.03.2016року справа № 6-2487цс15, відповідно до якої, згідно частини третьої статті 49 2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні 2016 року у ДП Прикарпатзахідтранс дійсно мало місце скорочення штату та зміни в організації виробництва і праці, які стали підставою для звільнення ОСОБА_4, при цьому підприємством не дотримано вимог трудового законодавства щодо її працевлаштування, а тому суд дійшов до правильного висновку про незаконність наказу про її звільнення та необхідність відновлення порушеного права шляхом поновлення позивачки на посаді з часу звільнення.

Покликання апеляційної скарги відповідача щодо недоцільності переведення позивачки на вакантну посаду (на час перебування основного працівника у декретній відпустці) в зв'язку з відсутністю об'єму робіт, коштів, введення режиму простою, скороченням працівників не ґрунтується на положеннях ст.49-2 КЗпП України та правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, відповідно до яких, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які існують на цьому підприємстві, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Інші доводи скарги щодо законності звільнення позивачки не є підставою для скасування судового рішення в частині її поновлення на роботі. Таким запереченням відповідача дав належну оцінку суд першої інстанції, з його висновками погоджується і апеляційний суд при перегляді судового рішення.

Також встановлено, що наказами ДП ПрикарпатЗахідтранс затверджені акти про простій даного підприємства, зокрема: наказом №46 від 28.02.2015 року затверджений акт про простій ДП ПрикарпатЗахідтранс та всіх структурних підрозділів, початок простою встановлений з 1 по 31 березня 2015 року; зазначено, що вихід працівників під час простою здійснюється згідно графіків складених та наданих у відділ кадрів керівниками служб, секторів та дільниць. Наказами №84 від 31.03.2015 року, №97 від 30.04.2015 року, №110 від 28.05.2015 року, №118 від 26.06.2015 року, №128 від 31.07.2015 року, №141 від 31.08.2015 року, № 154 від 30.09.2015 року, №168 від 30.10.2015 року, №174 від 30.11.2015 року, № 195 від 31.12.2015 року, №7 від 29.01.2016 року, №17 від 29.02.2016 року, №41 від 31.03.2016 року, №86 від 28.04.2016 року продовжено термін простою на підприємстві по 31.05.2016 року включно.

Згідно із ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстри, інших посадових осіб.

В табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 5.12.2008 р. № 489, час простою працівників відображається з кодом П ("23").

Наказ про запровадження простою та табель обліку використання робочого часу є документальним підтвердженням для оплати часу простою.

Вбачається, що в табелях обліку робочого часу відпрацьований ОСОБА_4 робочий час за період з березня 2015року по березень 2016року включно як простій не обліковувався. Простій в цих табелях щодо ОСОБА_4 зазначений у квітні та травні 2016року.

За наведеного, нарахування оплати праці позивачці в розмірі 2/3 встановленої їй тарифної ставки за період з березня 2015 року по березень 2016 року включно суперечить нормам трудового законодавства, зокрема ст. ст. 12, 15 ЗУ Про оплату праці, ст. ст. 94, 96, 97, 107, 108 КЗпП України.

Покликання представника відповідача про те, що форма табелю обліку робочого часу передбачає застосування одного з умовних позначень, в зв'язку з чим неможливо було одночасно ОСОБА_4 у табелі обліку робочого часу зафіксувати її роботу у нічний час в умовах простою не заслуговують на увагу, оскільки форма Табеля (типова форма № П-5) затверджена наказом Держкомстату України Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці від 5.12.2008 р. № 489 носить рекомендаційний характер і, за необхідності, вона може бути доповнена додатковим рядком для зазначення інших показників, необхідних для обліку робочого часу на підприємстві.

Ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України Про оплату праці .

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22.03.2018року у даній справі призначено судово - економічну експертизу, в ході проведення якої експертом виявлено розбіжності в кількості відпрацьованих годин між даними графіку виходу на роботу та даними табелів обліку робочого часу у серпні 2015року та у листопаді 2015року

Згідно висновку судово - економічної експертизи від 25.07.2018року сума заробітної плати яка підлягала нарахуванню ТзОВ ПрикарпатЗахідтранс позивачці ОСОБА_4 в період з 1 березня 2015 року по 31 березня 2016 року становить 46178,59грн. За вказаний період позивачці відповідачем нараховано заробітної плати менше у порівняні з даними експертного дослідження на 11 478,67грн., а з вирахуванням податку та військового збору становить 9 230,33грн. Заробітна плата за квітень та травень 2016року нарахована позивачці з дотримання закону.

За наведеного, з ТзОВ ПрикарпатЗахідтранс на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню недоплачена заробітна плата за період з 1 березня 2015 року по 31 березня 2016 року в розмірі 11 478,67грн.

У ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Експертом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наказом №235 від 26.06.2014року та записів особової картки ОСОБА_4, останній щорічна відпустка надавалась за відпрацьований календарний рік з 19 лютого 2013року по 18 лютого 2014року.

Висновком судово - економічної експертизи від 25.07.2018року визначено, що за відпрацьований період з 19.02.2014року по 30.05.2016року підлягає оплаті компенсація за невикористані відпустки в кількості 64 календарних дні в сумі 7820,8грн. Донарахуванню ОСОБА_4 підлягає компенсація у розмірі 909,7грн.(7820,8-6911,10), з вирахуванням податку та військового збору -732,3грн.

Згідно зі ст. 168.3 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 11 478,67грн. недоплаченої заробітної плати та 909,9грн. компенсації за невикористану відпустку, що не є виходом за межі позовних вимог у розумінні ст.13 ЦПК України.

Доводи представника відповідача про те, що експертом при визначенні компенсації за невикористану відпустку не враховано того, що в період простою виробнича діяльність була призупинена і робота з березня 2015року по квітень 22016року не передбачала зайнятість позивачки у шкідливих умовах не менше половини тривалості дня є безпідставними. Наданий експертом висновок експертизи є вмотивованим та ґрунтується на діючих нормах ЗУ Про відпустки та умовах Колективного договору ДП ПрикарпатЗахідтранс і наявних у справі доказах (табелях обліку робочого часу, записах особової картки позивачки тощо).

У відповідності до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Суд першої інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивачки у середній заробіток за час вимушеного прогулу, не вказав його суму, яка підлягає стягненню.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 21 817,6 грн., виходячи з наступного.

Нарахування відшкодування проводиться відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8.02.95р. №100, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Термін розрахунку за останні два робочих місяці (ч.2,3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затв. постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100), тобто за березень-квітень 2016 року, оскільки в травні 2016року ОСОБА_4 звільнена.

Відповідно до наданої відповідачем довідки №49 від 12.02.2018року та розрахункових відомостей (а.с.44 т.3, а.с. т.4) заробітна плата позивачки у квітні 2016року становила 2748,28грн., а заробітна плата згідно даних судово-економічної експертизи в березні 2016року складала 3952,79 грн.

Середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи позивачки (22 робочих днів у березні та 21 робочих днів у квітні) становить 155,84грн. (2748,28+3952,79=6701,07:43).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2017 року по 18 грудня 2017 року становить 21 817 грн. 60 коп. (155,84грн. х 140 робочих днів). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь незаконно звільненого працівника.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Колегія судді вважає, що незаконним звільненням та не проведенням повного розрахунку при звільненні позивачки, останній було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків і необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. визначений судом виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призводить до її збагачення.

За наведених підстав доводи апеляційних скарг сторін в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати.

Позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру та 3 вимоги майнового характеру, а тому судовий збір підлягає стягненню судом за розгляд справи у першій інстанції у сумі 2756грн.(551.2х5). За розгляд справи апеляційним судом судовий збір підлягав сплаті у сумі 4134грн.( 2756х150%). Таким чином разом судовий збір, що підлягав сплаті становить 6890грн.( 2756+ 4134). Відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено 5584,5грн. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає та задоволенню підлягають вимоги позивачки про стягнення недоплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а тому з ТзОВ ПрикарпатЗахідтранс підлягає стягненню на користь державного бюджету судовий збір ту сумі 1305,5грн.(6890-5584.5). Понесені ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги за вимоги немайнового характеру у сумі 826,8грн. відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та судового збору підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.42,43, 49-2,235 КЗпП України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 1 березня 2015року по 31 березня 2016року, стягнення компенсації за невикористану відпустку та судового збору скасувати.

Позов цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс (місцезнаходження м.Рівне вул.Котляревського,18, код ЄДРПОУ 13990932) на користь ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016року по 18 грудня 2017року у сумі 21 817(двадцять одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн.60коп., без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця; недоплачену заробітну плату за період з 1 березня 2015 року по 31 березня 2016 року в розмірі 11 478 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн.67коп. без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 909 (дев'ятсот дев'ять)грн.70коп. без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс (місцезнаходження м.Рівне вул.Котляревського,18, код ЄДРПОУ 13990932) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1305(одна тисяча триста п'ять)грн. 50коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.