Постанова

від 21.01.2020 по справі 559/1368/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

додаткова

21 січня 2020 року м. Рівне

Справа № 559/1368/16-ц

Провадження № 22-з/4815/7/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :Бондаренко Н.В.(суддя-доповідач), Шимківа С.С., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПрикарпатЗахідтранс

за участю: представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПрикарпатЗахідтранс про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплачених сум по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди. ,

в с т а н о в и в:

Постановою Рівненського апеляційного суду від 9 листопада 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 1 березня 2015року по 31 березня 2016року, стягнення компенсації за невикористану відпустку та судового збору скасовано.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016року по 18 грудня 2017року у сумі 21 817грн.60коп., без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця; недоплачену заробітну плату за період з 1 березня 2015 року по 31 березня 2016 року в розмірі 11 478 грн.67коп. без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 909 грн.70коп. без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1305грн. 50коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

26.12.2019 року до Рівненського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення у справі.

Заяву мотивує тим, що при розгляді даної справи нею понесені витрати по сплаті судового збору, правової допомоги, проїзду до судів двох інстанцій та поштових витрат, однак апеляційний суд не провів розподіл цих судових витрат.

Просить апеляційний суд постановити додаткове рішення про розподіл понесених нею судових витрат по справі, шляхом стягнення їх з відповідача у сумі 12304,05грн.

Заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, суд, вирішивши питання про право, не заначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, судом не вирішено питання про судові витрати.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення позивачка просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати які складаються із: витрат на доїзд до судів двох інстанцій для участі у судових засіданнях у загальній сумі 1307,15грн., витрат на правничу допомогу у сумі 7204грн., сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 826,8грн., поштових витрат у розмірі 106,10грн. та витрат пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи у сумі 2860 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником надано лише дві ксерокопії квитанції до прибуткового касового ордеру №148 від 17 червня 2016 року про сплату ОСОБА_1 1000грн. за угодою - дорученням для надання правової допомоги від 7.06.2016 року та від 4 серпня 2016 року про сплату позивачкою 6204грн. за угодою - дорученням для надання правової допомоги від 9.07.2016 року.

Зазначені угоди - доручення, детальний розрахунок таких витрат в матеріалах справи відсутні, а квитанції не містять ПІП особи якій позивачем сплачено 7204 грн. за надання правничої допомоги, тобто неможливо навіть ідентифікувати особу, якій ці кошти сплачені.

За наведеного, позивачкою витрати на правову допомогу документально не підтверджені та не доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із доїздом позивачки до судів двох інстанцій для участі у судових засіданнях у загальній сумі 1307,15грн., оскільки згідно ч.1 ст.138 ЦПК України такі витрати несуть сторони.

Не підлягає поверненню ОСОБА_2 і сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 826,80коп., оскільки судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови судові витрати по сплаті судового збору розподілені в порядку ст.141 ЦПК України, а тому повторному розподілу вони не підлягають. Позивачці відмовлено у їх стягненні з відповідача, оскільки рішення суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди залишено без змін, а в задоволенні апеляційної скарги в цій частині їй відмовлено.

Понесені ОСОБА_1 поштові витрати по справі у сумі 106,1грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки такі витрати не є судовими в розумінні ст.133 ЦПК України.

Разом з тим, на підставі п.2 ч.1 ст.133, ст.139 ЦПК України підлягають стягненню з ТзОВ Прикарпатзахідтранс на користь ОСОБА_1 витрати, понесені останньою за проведення судово-економічної експертизи у сумі 2860грн., що підтверджується копіями рахунку та квитанції від 2.07.2018 року(а.с.185 т.4)

Також, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21.01.2020 року внесено описку у постанову Рівненського апеляційного суду від 9 листопада 2018 року, відповідно до якої в абзаці п`ятому її резолютивної частини замість цифр та слів з 31 травня 2016року вказано з 31 травня 2017 року .

Тобто апеляційним судом постановою від 9 листопада 2018 року середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивачки фактично стягнуто з відповідача за період з 31 травня 2017 року по 18 грудня 2017року у сумі 21 817грн.60коп. за 140 робочих днів.

Однак із позовної заяви та постанови апеляційного суду вбачається, що вимоги позивачкою про стягнення середнього заробітку були заявлені з часу її звільнення (31.05.2016року) і по день ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення її на роботі (18.12.2017року) і вони переглядались в апеляційному порядку Рівненським апеляційним судом, відносно них сторонами надавались пояснення.

Таким чином, за період з 31 травня 2016року по 30 травня 2017 року, тобто за 250 робочих днів фактично позивачці не стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу, який становить у сумі 38 960грн. (155,84грн. х250 робочих днів).

Вказана сума підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс на користь ОСОБА_1 шляхом постановлення додаткової постанови за ініціативою апеляційного суду.

Керуючись ст.270 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс (місцезнаходження м.Рівне вул.Котляревського,18, код ЄДРПОУ 13990932) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016року по 30 травня 2017року у сумі 38960 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят)грн., без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатзахідтранс (місцезнаходження м.Рівне вул.Котляревського,18, код ЄДРПОУ 13990932) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати понесені нею по оплаті судово-економічної експертизи у сумі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят)грн.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Повний текст виготовлено 22 січня 2020 року

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.