Ухвала

від 09.11.2018 по справі 805/2740/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

09 листопада 2018 року справа №805/2740/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронової Г.М., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2740/17-а (головуючий суддя І інстанції Голошивець І.О.), складене у повному обсязі 07 вересня 2017 року у м. Слов'янськ Донецької області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТ КОАЛ ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2017 року № 0002091406 на загальну суму 16 970 584,00 грн., від 13 липня 2017 року № 0002071406 на загальну суму 19 636 885,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2740/18-а.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Донецькій області про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу ГУ ДФС у Донецькій області залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 823 668,06 грн. та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та доказами в їх підтвердження (т. 3, а.с. 85-87).

06 листопада 2018 року на адресу Першого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано необхідністю надання додаткового часу для вирішення питання щодо виділення коштів на сплату судового збору.

Крім того, 06 листопада 2018 року на адресу Першого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в якому апелянт посилається на те, що під час первинного звернення з апеляційною скаргою (02.10.2017 року), у ГУ ДФС у Донецькій області були відсутні кошти для сплати судового збору (КЕКВ 2800 Інші поточні видатки ), оскільки видатки на його сплату здійснюються виключно за рахунок Державного бюджету України. На підставі вищевикладеного, а також з урахуванням того, що первісна апеляційна скарга подана в строки, визначені процесуальним законодавством, просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції поважними та поновити строк.

Що стосується клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд зазначає що, відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, в даному випадку загальний строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів та такий доступ до суду обмежений Законом.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частина 2 статті 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Суд вважає, що у апелянта було достатньо часу для вирішення питання щодо сплати судового збору, з урахуванням того, що оскаржуване рішення Донецького окружного адміністративного суду прийнято 07 вересня 2017 року.

Суд також зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору.

Крім того, з клопотання скаржника вбачається, що фінансування видатків здійснюється.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ГУ ДФС у Донецькій області, яке утримується за рахунок державного бюджету має використовувати виділені їй з бюджету видатки на потреби установи ефективно та раціонально.

Таким чином, право на апеляційне оскарження судового рішення ГУ ДФС у Донецькій області має реалізовувати з огляду на доцільність такого права та наявне фінансування на відповідні потреби, що надаються з державного бюджету.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі CASE OF KREUZ v. POLAND , заява № 28249/95, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

В даному випадку, строк для усунення недоліків - 10 днів є максимальним для усунення недоліків та саме цей строк не підлягає продовженню відповідно до приписів ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак, підстав для задоволення клопотання не має.

Що стосується клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд апеляційноїі інстанції встановлено, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції вперше 02 жовтня 2017 року (том 6, а.с. 1-5).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху.

31 жовтня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від апеляційна скарга повернута апелянту, у зв'язку несплатою судового збору.

06 вересня 2018 року апелянтом вдруге подана апеляційна скарга до суду першої інстанції (том 6 а.с.30-34), тобто, апелянтом строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено.

06 листопада 2018 року апелянтом повторно подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що причини пропуску строку, на які посилається ГУ ДФС у Донецькій області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також вважає неповажними та вважає за необхідне зазначити про таке.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З огляду на наведене, апелянт не був позбавлений можливості протягом 2017, так і 2018 бюджетного року, здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Отже, відсутність бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

До того ж, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Таким чином, обставини звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 298 Кодексу адміністративного судочинства України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав її не виконання, не можуть вважатися поважними причинами пропуски такого строку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16, від 23 травня 2018 року у справі №806/1177/15 та інших.

Отже, зазначені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не можуть вважатись поважними підставами пропуску строку.

При цьому, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не сплачено, що підтверджується довідкою про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору станом на 06 листопада 2018 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене та те, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі на виконання приписів п.4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 296, 299, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2740/17-а - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №805/2740/17-а - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2740/17-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2018 року.

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова