Постанова

від 07.11.2018 по справі 263/15358/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/4804/223/18

263/15358/17

Єдиний унікальний номер 263/15358/17

Номер провадження 22-ц/4804/223/18

Головуючий в 1 інстанції Соловйов О.Л.

Доповідач Биліна Т.І.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2018 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Биліни Т.І.

суддів Мальцевої Є.Є., Принцевської В.П.

за участю секретаря Тулянкіної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 липня 2018 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс , Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про розірвання договору оренди, звільнення приміщення та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, -

в с т а н о в и л а :

22 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3). Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2017 року між ним та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_3 у тимчасове володіння та користування (оренду) нежитлове приміщення (магазин) літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 а саме: приміщення на першому поверсі (торгівельний зал, площею 266,1 кв.метрів, дві сходові клітини, площею 18,6 кв. метрів та 18,9 кв.метрів відповідно), загальною площею 303,6 кв. метрів; приміщення на другому поверсі (торгівельний зал, площею 263,3 кв. метрів та санвузол, площею 2 кв.метрів). Фактичне передання приміщення у користування ФОП ОСОБА_3 підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01 січня 2017 року, який підписаний сторонами договору. Починаючи з березня 2017 року, ФОП ОСОБА_3 припинив вносити орендну плату, проте продовжує користуватися нежитловими приміщеннями до теперішнього часу. 21 квітня 2017 року, на ім'я відповідача направлена претензія з проханням перерахувати заборгованість з оплати орендної плати та лист-попередження, в якому повідомлено, що договір оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2017 року, припиняє свою дію 30 червня 2017 року. Також, у попередженні висловлено прохання, звільнити приміщення від речей та передати приміщення, відповідно до акту прийому-передачі. Однак, претензію та лист попередження відповідач проігнорував, до теперішнього часу не відповів, заборгованість з орендної плати не сплатив. Орендоване приміщення ФОП ОСОБА_3 відмовляється добровільно звільняти. 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направлено на адресу ФОП ОСОБА_3 претензію з проханням перерахувати заборгованість з орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, однак до теперішнього часу заборгованість відповідачем не погашено. Згідно уточнених позовних вимог, позивач просив розірвати договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3; зобов'язати ФОП ОСОБА_3 звільнити зазначене орендоване нежитлове приміщення; стягнути з ФОП ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати у розмірі 40 000 грн.

13 липня 2018 року рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами договору не було додержано істотних вимог при його укладанні, а саме не здійснено його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію які за законом є обов'язковими, так як термін дії договору оренди, перевищував три роки. Вказані обставини стали підставою вважати договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2017 року неукладеним та таким, що не створює жодних взаємних прав та обов'язків для ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3

З вказаним рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що він не погоджується з твердженням суду, що договір оренди нежитлового приміщення є нікчемним, так як судом не досліджено питання чи відбувалося ухилення сторін від нотаріального посвідчення цього договору. Фактичне узгодження сторонами саме такої форми договору від 01 січня 2017 року підтверджує його підписання, складення акту приймання-передачі приміщення у користування ФОП ОСОБА_3 та передання приміщення у користування, яке триває до теперішнього часу. Скаржник не погоджується з висновками суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати та розірвання договору. В скарзі зазначив, що після підписання договору ФОП ОСОБА_3 вчасно перераховував орендну плату, але з березня 2017 року припинив, проте користується приміщенням до теперішнього часу. На адресу боржника надсилалися претензія та лист-попередження, однак відповідь не отримана, заборгованість не погашена. Не згоден з висновками суду першої інстанції, що він як власник спірного майна не має права ним розпоряджатися внаслідок знаходження майна під арештом. Арешт став слідством невиконання ним кредитних зобов'язань та укладення договору іпотеки, предметом якого є спірне майно з АК Донгорбанк , правонаступником якого є ПАТ Перший Український Міжнародний банк . 18.11.2016 між ПАТ ПУМБ і Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор Інвест укладено договір про відступлення права вимоги, та укладення того ж дня договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ ФПГ Металпромресурс . Знаходження ФОП ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні порушує його право щодо користування та розпорядження своїм майном.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи ТОВ ФПГ Металпромресурс - Д'яконова К.І. просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи ВПВР Управління ДВСГТУЮ у Донецькій області в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, підтвердженням чого є телефонограми, зареєстровані в журналі телефонограм апеляційного суду(а.с.218,219).

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, та представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду обґрунтованими та такими, що в повній мірі узгоджуються з нормами закону якими врегульовано спірні відносини.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому вимоги щодо форми договору оренди нежитлового приміщення визначені статтями 793, 794 ЦК.

Так, згідно із ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини_ строком на 3 роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793 ЦК України). Статтею 794 ЦК України передбачена обов'язкова державна реєстрацію договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше ніж 3 роки. Аналогічні вимоги містяться й у ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір, що підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Судом першої інстанції було встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2017року, укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) на строк з 01.01.2017року до 30.11.2020 року, тобто більше ніж на три роки. (а.с. 7-8)

Доказів державної реєстрації, нотаріального посвідчення або ухилення від нотаріального посвідчення позивачем не надано.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, розірвання його не допускається, оскільки він є неукладеним з моменту підписання, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Нікчемний договір не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 5 ст. 216 ЦК передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тобто, виходячи зі змісту ст. 13 ЦПК, суд не має права вийти за межі позовних вимог.

Вимоги про застосування наслідків нікчемності правочину позивачем не заявлялись та не були предметом розгляду судом першої інстанції.

З огляду на вказане доводи апеляційної скарги є непереконливими, так як нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не по¬роджує передбачених законом правових наслідків у зв'язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійс¬ним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін з моменту його укладення.

Вказані обставини стали обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того в судовому засіданні було встановлено, що передача нерухомого майна в оренду була здійснена без погодження з іпотекодержателем, яким з 01.01.2017 року є ТОВ ФПГ Металпромресурс , що є порушенням ст..9 Закону України Про іпотеку , а також п.п.3.1, 3.3 іпотечного договору. (а.с.104-107)

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2017 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області було накладено арешт на спірне нерухоме майно та передано його на відповідальне збереження, чим суттєво обмежено позивача в праві користування цим майном. (а.с.24-27)

04 квітня 2017 року відповідальний зберігач - представник ТОВ ФПГ Металпромресурс Панченко С.П. та ФОП ОСОБА_3 уклали договір про користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що нежитлове приміщення (магазин) літ. А-3 розташоване за адресою: вул. Енгельса (Архітектора Нільсена), 28 належить йому на праві власності, оскільки така обставина ніким не спростована, проте, якщо він вважає, що його право власності порушено, він не позбавлений на право його захисту іншим шляхом.

Вирішуючи спір суд, встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів обговорені, вони не є переконливими та не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 - залишити без задоволення .

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Є.Є. Мальцева

В.П. Принцевська