Постанова

від 06.11.2018 по справі 816/5442/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №816/5442/13-а

касаційне провадження №К/9901/4444/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 (суддя Алєксєєва Н.Ю.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі №816/5442/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі у вересні 2013 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2013 №532200 та №542200.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2013 у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.01.2014 залишив постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , частини першої статті 69, частини другої статті 71, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги докази позивача на підтвердження реального здійснення операцій з контрагентами, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.11.2011 щодо розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс ; за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 щодо розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Міра ; за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2012 по 29.02.2012 щодо розрахунків з Приватним підприємством Укртранс-Енерго , за результатами якої складено акт від 29.04.2013 №425/22-35193237.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, податку на додану вартість та витрат відповідно за операціями з придбання:

у Товариства з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс робіт з освоєння, випробування та дослідження свердловини на підставі договору від 02.12.2009 №6-11-09;

у Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Міра товарів - фасонних виробів на підставі договору від 21.05.2012 №02-2105/12 АІЕ.

Відсутність права у позивача на формування даних податкового обліку за вказаними операціями податковий орган пов'язує з тим, що вони не мали реального характеру з огляду, зокрема, на непідтвердження первинними документами факту транспортування придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Міра товару; відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, а також дозвільної документації на виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Крім того, відповідач свою позицію обґрунтовував висновками акта Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 25.12.2012 №269/22-107/21188746 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Міра , а також акта Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2013 №425/22-35193237 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс , згідно з якими встановлено неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання вказаними контрагентами позивача.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.05.2013:

№532200 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі 324829,13грн., в тому числі: за липень 2011 року - в сумі 6882,78грн., за серпень 2011 року - в сумі 66201,3грн., за вересень 2011 року - в сумі 91528,9грн., за жовтень 2011 року - в сумі 96839,34грн., за листопад 2011 року - в сумі 41880,58грн., за травень 2012 року - в сумі 21496,23грн.

№542200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1516664,5грн., в тому числі: за ІІІкв. 2011 року - в сумі 823064,9грн. та за ІVкв. 2011 року - в сумі 693599,6грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що господарські операції позивача є штучним створенням документообігу з метою імітації господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Міра не мали реального характеру з огляду на непідтвердження фактичного здійснення господарських операцій первинними документами, передбаченими умовами договору; відсутність первинних документів, які б підтверджували факт транспортування товару.

Так, судами з'ясовано, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Міра укладено договір від 21.05.2012 №02-2105/12 АІЕ, предметом якого є поставка та передача у власність фасонних виробів в асортименті, кількості і вартості, що визначені специфікацією, на умовах DDP - поставка на склад покупця (м. Зіньків, Полтавська область) за рахунок продавця, який зобов'язаний укласти договір перевезення товару до визначеного місця призначення.

Згідно з пунктом 5.4 вказаного договору продавець здійснює передачу товару на підставі пред'явленої представником покупця належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 6.2 зазначеного договору передбачено, що приймання-передавання проводиться за кількістю згідно з актами приймання-передачі (видатковими накладними), за якістю - згідно із сертифікатом якості або у відповідності з порядком, передбаченим діючим законодавством України.

Позивачем не надано відповідачу під час перевірки та судам попередніх інстанцій під час розгляду справи доказів щодо виписки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також сертифікатів якості на поставлений товар.

Крім того, матеріали справи не містять доказів оприбуткування товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Міра . Копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 103 за серпень 2011 року містить лише перелік товарно-матеріальних цінностей без зазначення джерела отримання такого товару.

Згідно з наявними в матеріалах справи поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі товар у Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Міра позивачем придбавався як замовником за договором від 23.05.2012 №01-2305/12АІЕ з метою виконання підрядником (Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажтрансгаз ) робіт з підключення свердловин №2 Загорянського родовища, тому такі фасонні вироби були поставлені безпосередньо підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю Монтажтрансгаз .

Разом з тим, відсутні докази фактичного транспортування придбаних фасонних виробів перевізником.

Посилання позивача на відсутність у нього таких первинних документів, оскільки згідно з умовами поставки DDP транспортування товару здійснюється за рахунок продавця, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено з огляду на те, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, необхідність отримання вантажоодержувачем товарно-транспортної накладної не поставлена в залежність від того, за чий рахунок здійснювалось перевезення.

Щодо взаємовідносин позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс , то судами попередніх інстанцій встановлено, що між вказаними суб'єктами господарювання укладено договір від 02.12.2009 №6-11-09 АЕ, предметом якого було виконання робіт по завершенню будівництва свердловини, а саме: по освоєнню, випробуванню та дослідженню свердловини № 3 Загорянського родовища з метою отримання вуглеводневої сировини (природний газ, газовий конденсат, нафта).

Надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення таких операцій первинні документи не містять конкретизації змісту та обсягу виконаних робіт підрядником, з таких документів неможливо встановити зв'язок видобутого згідно з довідками про доходи і витрати позивача газу та газоконденсату з виконаними роботами Товариством з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс .

Крім того, згідно з абзацом а пункту 9.1 вказаного договору оплата робіт підряднику буде здійснюватися за результатами випробувань свердловини у випадку та з моменту отримання притоку вуглеводневої сировини (продукції) .

Згідно з поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні, оплата здійснювалась на підставі актів здачі-прийняття робіт.

Утім, зі змісту актів здачі-прийняття робіт неможливо встановити перелік робіт, які здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс на виконання договірних зобов'язань, зокрема результати випробувань свердловини.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання товарів і робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Міра та Товариства з обмеженою відповідальністю ДДЗ-Ресурс , що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від'ємного значення суми податку на додану вартість, є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 , 349 , 350 , 355 , 356 , 359 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Астроінвест-Енерджі залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі №816/5442/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк