Ухвала

від 09.11.2018 по справі 815/2079/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 листопада 2018 року

м. Київ

справа №815/2079/17

адміністративне провадження №К/9901/65278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №815/2079/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРЕЙН КОРП ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

30.10.2018 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Водночас відповідно до підпункту чотирнадцятого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Частиною другою статті 212 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення, визначено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

У даному випадку оскаржувана ухвала апеляційного суду виготовлена у повному обсязі 22.11.2017, тобто останнім днем строку її касаційного оскарження є 12.12.2017 включно, натомість касаційна скарга надіслана до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 26.10.2018, тобто з пропуском цього строку.

У касаційній скарзі та доданому до неї клопотанні відповідач, порушуючи питання про поновлення строку касаційного оскарження, посилається на те, що до закінчення цього строку вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, яка, однак, ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконання вимог процесуального закону щодо форми та змісту останньої в частині надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку, однак, це не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в межах річного строку, встановленого частиною п'ятою статті 333 КАС України. При цьому Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області зазначає, що була позбавлена можливості своєчасно сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису установи на 2018 рік, а також фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети і систематичним здійсненням органами Державної казначейської служби України безспірних списань коштів з його рахунків.

Так, за приписами частини п'ятої статті 333 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання касаційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Разом з тим до предмету правового регулювання наведеної правової норми не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку касаційного оскарження судового рішення, водночас остання визначає підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, а тому посилання заявника на передбачену положеннями КАС України можливість подання (повторного подання) касаційної скарги у межах річного строку, перебіг якого розпочинається з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, ґрунтуються на помилковому розумінні норм процесуального закону.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Аналогічні положення містились і в пункті шостому частини першої статті 7 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 та статті 13 цього Кодексу в тій же редакції.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду було врегульовано Главою другою Розділу IV КАС України, а після 15.12.2018 і на час подання до Верховного Суду первісної касаційної скарги Главою другою Розділу ІІІ цього Кодексу.

Зокрема як частина п'ята статті 213 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, так і частина четверта статті 330 цього Кодексу в наступній редакції, встановлюють обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо надання документа про сплату судового збору.

В свою чергу, як статтею 49 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, так і статтею 44 КАС України в наступній редакції, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи), діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення (форми та змісту) касаційної скарги, зокрема, надання документа про сплату судового збору.

Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, включаючи обов'язок надання документа про сплату судового збору, в тому числі на підставі ухвали суду в межах встановленого строку, для чого як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом як усього 2017 бюджетного року, так і упродовж поточного фінансового періоду здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань з приводу яких здійснюється безспірне списання коштів з рахунків податкового органу.

Тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку касаційного оскарження судового рішення й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення касаційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Окрім цього пунктом третім частини першої статті 7 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами першою, другою якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 49 КАС України, частина перша якої вказує, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Наведені вище положення процесуального закону збережено і в редакції КАС України, чинній після 15.12.2017 (пункт другий частини третьої статті 2, стаття 8, частина перша статті 44 цього Кодексу).

Отже державні органи, що діють як суб'єкти владних повноважень (податкові органи зокрема) та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку пропуск строку касаційного оскарження спричинено невиконанням відповідачем вимог процесуального закону щодо форми та змісту попередньо поданої касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку з огляду на відсутність затвердженого кошторису установи, неналежного фінансування видатків, призначених для цієї мети, здійсненням безспірного списання коштів з рахунків податкового органу і, як наслідок, її поверненням заявнику, що, втім, в контексті наведених законодавчих приписів не є особливими і непереборними обставинами, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження і посилання відповідача на зміни в законодавстві й збільшення у зв'язку з цим ставок судового збору, оскільки Закон України 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким внесено відповідні зміни до Закону №3674-VI, був прийнятий ще 03.10.2017 та опублікований у низці офіційних видань (Голос України, 2017, 11, 28.11.2017 N 221-222; Урядовий кур'єр, 2017, 12, 07.12.2017 N 231; Офіційний вісник України, 2017, N 96 (08.12.2017), ст. 2921; Відомості Верховної Ради України, 2017, N 48 (01.12.2017), ст. 436), а відтак Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області була завчасно обізнана про такі законодавчі положення й мала можливість врахувати їх при плануванні видатків бюджету на 2018 рік.

Також касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 КАС України, оскільки, всупереч положень частини четвертої цієї статті, не додано документ про сплату судового збору.

У доданому до касаційної скарги клопотанні відповідач порушує питання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на відсутність належного фінансування видатків бюджету податкового органу, призначених для цієї мети.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена правова норма процесуального закону дає підстави для висновку, що відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Однак, як наголошувалось вище, фінансування видатків бюджету Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в тому числі, призначених для сплати судового збору, має бути забезпечено на законодавчому рівні своєчасно і в повному обсязі з метою надання податковому органу можливості безперешкодного, своєчасного здійснення таких видатків упродовж усього бюджетного року. Непередбачення цих коштів у Державному бюджеті України та, як наслідок кошторисах їх розпорядників усіх рівнів не свідчить про наявність обставин непереборного характеру, які можуть зумовити відстрочення сплати судового збору.

Також розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

У відповідності до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже наведеними правовими нормами КАС України та Закону №3674-VI встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання процедури відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позовна заява подана юридичною особою у 2017 році, а спір у справі носить майновий характер (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 18430146 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22989923 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11494962 гривень, зменшено суму податкового зобов'язання на 31625098 гривень та зменшено суму податкового кредиту в сумі 31625098 гривень).

За змістом підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду першої інстанції) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 складав 1600 гривень.

Таким чином розмір судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги становить 3484956,81 гривень (116165227 гривень*1,5 відсотка ціни позову*200 відсотків).

Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - 31219207026007; код банку отримувача (МФО) 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку - 207; призначення платежу - 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №815/2079/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРЕЙН КОРП ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без руху.

Встановити особі, яка подала касаційну скаргу, десятиденний з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху строк для усунення недоліку щодо надання документа про сплату судового збору, упродовж якого відповідач, також має право вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко