Постанова

від 06.11.2018 по справі 826/13504/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №826/13504/13-а

касаційне провадження №К/9901/4654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 (суддя Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Сорочко Є.О.) у справі №826/13504/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Респект до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Респект звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 №31926552207.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.09.2013 позов задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.08.2014 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 без змін.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Зокрема, зазначає, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Респект з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 30.07.2013 №161/26-55/22-07/33058906.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту за січень-березень 2012 року податку на додану вартість в загальній сумі 1448196грн. (в тому числі: за січень 2012 року - в сумі 8890грн., за лютий 2012 року - в сумі 8616грн., за березень 2012 року - в сумі 1430499грн.) за операціями з придбання товарів (взуття, сумки, аксесуари):

у Товариства з обмеженою відповідальністю НЕК на підставі договору від 01.03.2012 №01/03;

у Товариства з обмеженою відповідальністю Євробренд на підставі договору від 01.01.2011 №10111;

у Товариства з обмеженою відповідальністю Біотрейд НДК на підставі договору від 01.10.2011 №36.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на здійснені контролюючими органами контрольні заходи щодо контрагентів позивача, за результатами яких складено:

акт від 01.10.2012 №1514/22-517/33612003 Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НЕК з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень-квітень 2012 року , згідно з яким зазначене підприємство за адресою місцезнаходження не перебуває; відсутні первинні та бухгалтерські документи щодо господарських операцій з поставки товарів у період, щодо якого здійснювалась перевірка; відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності;

акт від 03.12.2012 №1084/3-22-70-32910519 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Євробренд щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 по 31.03.2012 , згідно з яким назване підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам; відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності;

акт від 16.04.2013 №195/22-2/33153119 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Біотрейд НДК щодо документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Бімар , їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Домес за серпень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Даймонд Телеком за січень, лютий, березень 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю Райкор за жовтень 2012 року , згідно з яким встановлено непідтвердження задекларованих податкових зобов'язань по ланцюгу постачання за період, що перевірявся.

За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 №31926552207 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1810245грн., в тому числі: в сумі 1448196грн. основного платежу та в сумі 724098грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер та підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За наведених законодавчих положень, умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НЕК , Товариством з обмеженою відповідальністю Євробренд та Товариством з обмеженою відповідальністю Біотрейд НДК підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, видатковими накладними, договорами оренди нежитлових приміщень, актами прийому-передачі приміщень в оренду, договорами найму (оренди) автомобілів, актами прийому-передачі автомобілів в найм (оренду), товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, договором про надання послуг з доставки відправлень з додатками до нього, довіреністю, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), журналом реєстрації довіреностей, сертифікатами відповідності, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи з додатками, торговими патентами, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що придбання товарів пов'язане з господарською діяльністю позивача, а саме: для подальшого продажу замовникам, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, довіреностями, картками рахунків, звітами про використання РРО та КОРО, договорами про співробітництво.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю НЕК , Товариством з обмеженою відповідальністю Євробренд та Товариством з обмеженою відповідальністю Біотрейд НДК .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Респект розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Контрагенти позивача на момент вчинення спірних господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не перебували у процесі припинення.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову нову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 у справі №826/13504/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк