Рішення

від 05.11.2018 по справі 807/2304/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2018 рокум. Ужгород№ 807/2304/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2Ю

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальнісю "Айріс" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айріс" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 було зупинено провадження по даній справі та надано сторонам строк до 20.01.2016 для можливості врегулювання спору на основі взаємних поступок.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 було поновлено провадження по даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 було залишено позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 про залишення позовної заяви без розгляду було скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05.11.2018 представник позивач надав до суду заяву, якою просив не розглядати позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0001422200/6798, у зв'язку з тим, що вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було змінено, а тому вважається скасованим.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 16.02.2011 по 31.12.2013, результати якої відображено в ОСОБА_4 перевірки від 29.10.2014 №1/2232/37260603 та від 28.11.2014 №32232/37260603. На підставі проведеної перевірки та за результатом розгляду скарги позивача на неправильне визначення сум грошового зобов'язання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: від 11.12.2014 №0001422200/6795 про збільшення суми єдиного податку з юридичних осіб на 155 грн. 71 коп., в тому числі 124,57 грн. за основним платежем та 31,14 грн. за штрафними санкціями; від 11.12.2014 №0001422200/6797 про застосування штрафних санкцій в розмірі 142098,28 грн.; від 11.12.2014 №0001422200/6798 та №0003271702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 150043,16 грн., в тому числі 88442,45 грн. за основним платежем та 61600,71 грн. за штрафними санкціями. Представник позивача наголошував, що проведення вказаних перевірок було здійснено відповідачем поза межами завдання слідчого, який вимагав здійснити перевірку оприбуткування готівки, отриманої з банківського рахунку, в касі позивача. Також, представник позивача наголошував, що збільшення суми єдиного податку з юридичних осіб на 155 грн. 71 коп., в тому числі 124,57 грн. за основним платежем та 31,14 грн. за штрафними санкціями було здійснено з надуманих підстав, оскільки відшкодування витрат в сумі 2491,37 грн., раніше понесених на оплату судового збору у господарській справі, не може бути доходом. Також, фактичне не оприбуткування отриманого позивачем доходу відбулося у період з 16.02.2011 по 31.12.2013, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2014 №0001422200 було застосовано до позивача санкції у грудні 2014 року, тобто з пропуском строку встановленого ст. 250 Господарсько кодексу України. Враховуючи вище викладене, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, з мотивів викладених в наданих письмових запереченнях, вказавши на наступне. На виконання постанови слідчого УМВС України в Закарпатській області від 09.06.2014 та наказу ДПІ у Тячівському районі від 14.07.2014 №349, позивачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача за період з 16.02.2011 по 31.12.2013. На підставі проведеної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: від 11.12.2014 №0001422200/6795 від 11.12.2014 №0001422200/6797 та від 11.12.2014 №0003271702. Представник відповідача наголошував, що вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими та таким, що прийняті відповідачем в межах наданих повноважень. Також, представник відповідача зазначав, що строк застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним Банком України, не регулюється Господарським кодексом України, а регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України). Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.02.2011 по 31.12.2013.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СУ УМВС України в Закарпатській області від 09.06.2014 було постановлено призначити у кримінальному провадженні №12013070010000158 від 22.03.2013 проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства (а.с. 94).

Так, на виконання постанови слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СУ УМВС України в Закарпатській області від 09.06.2014 та наказу ДПІ у Тячівському районі від 14.07.2014 № 349 відповідачем з 15.07.2014 було розпочато проведення документальної позапланової перевірки позивача за період з 16.02.2011 по 31.12.2013.

Результати проведеної документальної позапланової перевірки були відображені відповідачем в ОСОБА_4 від 29.10.2014 №1/2232/37260603 (а.с. 95-106).

За наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем: 1) абз. 1 п.121.1 ст. 121 ПК України, а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків протягом строків, зазначених ст. 44 ПК України та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійснення податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом; 2) п.292.1 ст. 292 ПК України щодо заниження єдиного податку в сумі 124,57 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 124,57 грн.; 3) п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національні валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (а.с. 106).

Позивач подав до відповідача заперечення від 05.11.2014 за №20 на ОСОБА_4 перевірки від 29.10.2014 №1/2232/37260603 та завірені копії касових книг за 2011-2013 роки, прибуткових та видаткових касових ордерів, картки по рахунку 301 Каса за 2011-2013 роки, договори позики від 21.02.2011 №1, від 22.02.2011 №2, від 23.02.2011 №3.

Відповідач, відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, провів документальну позапланову перевірку позивача з питань викладених у запереченні від 05.11.2014 за №20 до ОСОБА_4 перевірки від 29.10.2014 №1/2232/37260603, за наслідками якої складено ОСОБА_4 перевірки від 28.11.2014 № 3/2232/37260603 (а.с. 9-24).

Так, згідно ОСОБА_4 перевірки від 28.11.2014 за № 3/2232/37260603 було встановлено порушення позивачем: 1) абз. 1 п.121.1 ст. 121 ПК України, а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків протягом строків, зазначених ст. 44 ПК України та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійснення податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом; 2) п.292.1 ст. 292 ПК України щодо заниження єдиного податку в сумі 124,57 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 124,57 грн.; 3) пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 ПК України позивачеві донараховано 69130,96 грн. податку на доходу фізичних осіб із сум отриманих платником під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки; 4) п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національні валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320 (а.с. 24).

На підставі проведеної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 11.12.2014 за № 0001402200/6795, згідно якого на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.123 ст.123, п.292.1 ст.292 ПК України було визначено позивачеві до сплати 124,57 грн. за платежем "Єдиний податок з юридичних осіб" та 31,14 грн. штрафних санкцій (а.с. 34);

- від 11.12.2014 за № 0001422200/6797, згідно якого на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, абз. 3, абз. 5 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 за №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , п. 2.6, п. 2.11 ст. 2 Постанови Правління Національного балку України від 15.12.2004 за № 637 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 142098,28 грн. (а.с. 33);

- від 02.03.2015 за № НОМЕР_1 (прийнятого за результатами перегляду податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 за №0001422200/6798), згідно якого на підставі пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54, пп.164.2.11 п.164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 ПК України було визначено позивачеві до сплати грошове зобов'язання в сумі 88442,45 грн. за платежем "Податок на доходи найманих працівників" та застосовано 61600,71 грн. штрафних санкцій (а.с. 44).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

ОСОБА_4 з п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Вказаною перевіркою було встановлено, що позивач - платник єдиного податку з юридичних осіб (4 група, ставка - 5% від суми доходу), у рядку 2 Розрахунку сплати єдиного податку виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування збору за період з 16.02.2011 по 31.12.2011 та у рядку 1 податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи загальна сума доходу за податковий (звітний) період за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 задекларувало дохід у загальній сумі 958676 грн., в т.ч. за 2011 рік -199906 грн., за 2012 рік - 619600 грн., за 2013 рік - 139170 грн. На формування цього показника мало вплив надання послуг з гарячого харчування для шкіл Тячівського району та отримання за це коштів від Управління освіти, молоді та спорту Тячівської районної державної адміністрації.

ОСОБА_4 перевірки від 28.11.2014 №3/2232/37260603 відповідачем встановлено, що у відповідності до банківської виписки AT Комінвестбанк на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 2491,37 грн., отримані як стягнення судового збору згідно заяви 08.11.13 № 17 та Наказу Господарського суду карпатської області від 28.10.2013 №907/506/13. Однак, в порушення п.292.1 ст.292 ПК України позивач вказані грошові кошти у сумі 2491,37 грн. не включив у дохід за 2013 рік.

Враховуючи вищевикладене, в ході проведення перевірки було встановлено заниження позивачем за 2013 рік загальної суми доходу на 2491,37 грн., в результаті чого платником занижено суму єдиного податку за 2013 рік на 124,57 грн. (2491,37 х 5%) (згідно ОСОБА_4 перевірки від 28.11.2014 № 3/2232/37260603).

ОСОБА_4 пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

ОСОБА_4 з пп. 164.1.1 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

ОСОБА_4 п.164.5 ст. 164 ПК України Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

ОСОБА_4 з пп.170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

У відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

ОСОБА_4 з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Так, з урахуванням касових книг за 2011-2013 роки, прибуткових та видаткових касових ордерів, карток по рахунку 301 Каса за 2011-2013 роки, договорів позики від 21.02.2011 №1, від 22 02.2011 №2, від 23.02.2011 № 3 (наданих позивачем для перевірки), в ході проведеної перевірки, результати якої відображені в ОСОБА_4 від 28.11.2014 №3/2232/37260603, відповідачем було встановлено, що за період з 16.02.2011 по 31.12.2013 позивач з каси підприємства видав ОСОБА_5 готівкові кошти в сумі 159 873,09 грн. за призначенням: на виплату зарплати згідно відомості та в сумі 301 000,00 грн. з призначенням: погашення кредиторської заборгованості по підзвітних сумах на закупку продовольчого харчування згідно авансових звітів за 03-12 місяці 2011 року та за 01-12 місяці 2012 року .

Зокрема, згідно ОСОБА_4 від 28.11.2014 №3/2232/37260603, позивач для проведення перевірки не надав відомості на виплату заробітної плати та (або) інші видаткові документи, що підтверджують факт витрачання готівки на вказані цілі працівникам товариства, а також, авансові звіти та будь-які первинні документи, що підтверджують витрачання готівки на вказані цілі, чи їх повернення (здавання) до установи банку за період з 16.02.2011 по 31.12.2013. Також, доказів протилежного не було надано позивачем і в ході судового розгляду.

Відповідно до пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, п.170.9 ст.170 ПК України, згідно проведеної перевірки, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за період з II кварталу 2011 року по II квартал 2013 року було включено 460873,09 грн., а саме: суму надміру витрачених коштів, отриманих під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

ОСОБА_4 з п. 164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167 ПК України об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, визначається із застосуванням коефіцієнту, який обчислюється за формулою К = 100 : (100 - Сп), де К -коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Таким чином, на підставі ОСОБА_4 перевірки від 28.11.2014 №3/2232/37260603 та згідно п.102.1 ст.102, п.127.1 ст.127 ПК України, відповідачем було нараховано за період з 13 грудня 2011 року по 31 квітня 2013 року 88442,45 грн. податку на доходи фізичних осіб та застосовано 61600,71 грн. штрафних санкцій.

Також, в ході проведеної перевірки щодо дотримання позивачем вимог "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відповідачем, на підставі платіжних доручень за 2011-2013 роки, банківських виписок AT Комінвестбанк по рахунку за 2011-2013 роки, грошових чеків (наданих слідчим управлінням УМВС України в Закарпатській області), касових книг за 2011-2013 роки, прибуткових та видаткових касових ордерів, карток по рахунку 301 Каса за 2011-2013, договорів позики від 21.02.2011 №1, від 22.02.2011 №2, від 23.02.2011 № 3, було встановлено, що за період з 16.02.2011 по 31.12.2013 позивач оприбуткував готівкові кошти в сумі 462 900,0 грн., а також, видав готівкові кошти з каси підприємства ОСОБА_5 в розмірі 460 873,09 грн. (в т.ч. за період з 12.12.2011 по 31.12.2013 в сумі 452 393,12 грн.), з яких: 159 873,09 грн. - на виплату зарплати, 301 000,00 грн. - на погашення кредиторської заборгованості по підзвітних сумах на закупку продуктів харчування згідно авансових звітів.

Як встановлено в ході проведеної перевірки та відображено в ОСОБА_4 від 28.11.2014 №3/2232/37260603, позивач для перевірки не надав відомості на виплату заробітної плати (будь-які інші видаткові документи, що підтверджують факт витрачання готівки на вказані цілі працівникам товариства) і не надав авансові звіти та будь-які первинні документи, що підтверджують витрачання готівки на вказані цілі, чи їх повернення (здавання) до установи банку за період з 16.02.2011 по 31.12.2013. Так, згідно банківських виписок за перевірений період повернення готівкових коштів до банківської установи вказаною перевіркою не здійснювалось.

ОСОБА_4 з п. 1.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

ОСОБА_4 з п. 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 3.7 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Так, згідно проведеної перевірки відповідач встановив, що відповідно до даних банківської виписки AT Комінвестбанк , по рахунку позивача через касу банку на підставі грошового чеку серії ЛЄ №9418635 від 15.06.2012, директор товариства ОСОБА_5 15.06.2012 отримав готівкові кошти в сумі 5800,00 грн. з призначенням: інші цілі .

Однак, вказані готівкові кошти в сумі 5800,00 грн., отримані позивачем 15.06.2012 з установи банку, в порушення вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні були несвоєчасно, а саме: 19.06.2012 оприбутковані у касовій книзі, що підтверджується прибутковим касовим ордером №00015 від 19.06.2012.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 року №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, у зв'язку з виявленими порушеннями п. 2.6, п. 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відповідачем було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 142098,28 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 за № 0001422200/6797.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду даної справи, фактичне не оприбуткування отриманого позивачем доходу відбулося у період з 16.02.2011 по 31.12.2013.

Однак, згідно податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 за №0001422200/6797 до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, на підставі пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12.06.1995, пізніше ніж через один рік з дня порушення правил ведення касових операцій.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення правил ведення касових операцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених ст. 102 ПК України, враховуючи наступне.

ОСОБА_4 зі ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності (стаття 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

ОСОБА_4 ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Однак, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Такий порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки визначено виключно підзаконним нормативно-правовим актом, зокрема Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 року №436/95.

ОСОБА_4 пп. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, фінансові санкції, застосовані на підставі пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року справа №803/1397/17 (№К/9901/26530/18).

Враховуючи вищезазначене, в також правову позицію Верховного Суду, суд приходить висновку, що визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні від 11.12.2014 за №0001422200/6797 застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142098,28 грн. є неправомірним. А тому, податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 за №0001422200/6797 є протиправним та підлягає скасуванню.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач як суб'єкт владних повноважень надав до суду достатні та належні докази в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11.12.2014 за № 0001402200/6795 та від 02.03.2015 за № НОМЕР_1, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено достатніми та беззаперечними доказами правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 за № 0001422200/6797, а тому таке підлягає скасуванню.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

ОСОБА_4 ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1463,26 грн., який сплачений згідно квитанції №0952810007 від 28.09.2015 року, відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальнісю "Айріс" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001422200/6797 від 11.12.2014 року прийняте на підставі підпункту 54.3.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та п. 2.6, п.2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, щодо застосування до ТОВ "Айріс" штрафних санкцій у розмірі 142098,28 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 22111852, 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, 2) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальнісю "Айріс" (адреса: 90570,Закарпатська область, Тячівський район, с.Грушево, вул..Щорса, 5, код ЄДРПОУ 27260503) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1463,26 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят три гривні двадцять шість копійок), який сплачений згідно квитанції №0952810007 від 28.09.2015 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано суддею 14.11.2018 року.