Постанова

від 12.03.2019 по справі 807/2304/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/440/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Луцович М.М. о 14 год. 10 хв. у м. Ужгороді, повний текст судового рішення складено 14 листопада 2018 року) у справі № 807/2304/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айріс до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень.

05.11.2018 представник позивач надав до суду заяву, якою просив не розглядати позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 № 0001422200/6798, у зв'язку з тим, що вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було змінено, а тому вважається скасованим.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 16.02.2011 по 31.12.2013, результати якої відображено в Акті перевірки від 29.10.2014 № 1/2232/37260603 та від 28.11.2014 № 32232/37260603. На підставі проведеної перевірки та за результатом розгляду скарги позивача на неправильне визначення сум грошового зобов'язання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: від 11.12.2014 № 0001422200/6795 про збільшення суми єдиного податку з юридичних осіб на 155, 71 грн, в тому числі 124, 57 грн за основним платежем та 31, 14 грн за штрафними санкціями; від 11.12.2014 № 0001422200/6797 про застосування штрафних санкцій в розмірі 142098, 28 грн; від 11.12.2014 № 0001422200/6798 та № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 150043, 16 грн, в тому числі 88442, 45 грн. за основним платежем та 61600, 71 грн. за штрафними санкціями. Представник позивача наголошував, що проведення вказаних перевірок було здійснено відповідачем поза межами завдання слідчого, який вимагав здійснити перевірку оприбуткування готівки, отриманої з банківського рахунку, в касі позивача. Також, представник позивача наголошував, що збільшення суми єдиного податку з юридичних осіб на 155, 71 грн, в тому числі 124, 57 грн за основним платежем та 31, 14 грн за штрафними санкціями було здійснено з надуманих підстав, оскільки відшкодування витрат в сумі 2491, 37 грн, раніше понесених на оплату судового збору у господарській справі, не може бути доходом. Також, фактичне не оприбуткування отриманого позивачем доходу відбулося у період з 16.02.2011 по 31.12.2013, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2014 № НОМЕР_2 було застосовано до позивача санкції у грудні 2014 року, тобто з пропуском строку встановленого ст. 250 Господарсько кодексу України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001422200/6797 від 11.12.2014 прийняте на підставі підпункту 54.3.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та п. 2.6, п.2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, щодо застосування до ТОВ Айріс штрафних санкцій у розмірі 142098, 28 грн.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав до суду достатні та належні докази в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11.12.2014 за № 0001402200/6795 та від 02.03.2015 за № НОМЕР_1, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено достатніми та беззаперечними доказами правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 за № 0001422200/6797, а тому таке підлягає скасуванню. Зазначив, що фінансові санкції, застосовані на підставі пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що порушення норм з регулювання обігу готівки мали місце з 01.01.2011, тобто спірні правовідносини мали місце лише за дії Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виключає можливість застосування до них положень ст. 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що фінансові санкції, застосовані на підставі пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СУ УМВС України в Закарпатській області від 09.06.2014 було постановлено призначити у кримінальному провадженні № 12013070010000158 від 22.03.2013 проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства (а.с. 94).

Так, на виконання постанови слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СУ УМВС України в Закарпатській області від 09.06.2014 та наказу ДПІ у Тячівському районі від 14.07.2014 № 349 відповідачем з 15.07.2014 було розпочато проведення документальної позапланової перевірки позивача за період з 16.02.2011 по 31.12.2013.

Результати проведеної документальної позапланової перевірки були відображені відповідачем в акті перевірки від 29.10.2014 № 1/2232/37260603 (а.с. 95-106).

За наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем:

1) абз. 1 п. 121.1 ст. 121 ПК України, а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків протягом строків, зазначених ст. 44 ПК України та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійснення податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом;

2) п. 292.1 ст. 292 ПК України щодо заниження єдиного податку в сумі 124, 57 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 124, 57 грн;

3) п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національні валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (а.с. 106).

Позивач подав до відповідача заперечення від 05.11.2014 за № 20 на Акт перевірки від 29.10.2014 № 1/2232/37260603 та завірені копії касових книг за 2011-2013 роки, прибуткових та видаткових касових ордерів, картки по рахунку 301 Каса за 2011-2013 роки, договори позики від 21.02.2011 № 1, від 22.02.2011 № 2, від 23.02.2011 № 3.

Відповідач, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, провів документальну позапланову перевірку позивача з питань викладених у запереченні від 05.11.2014 за № 20 до Акту перевірки від 29.10.2014 № 1/2232/37260603, за наслідками якої складено Акт перевірки від 28.11.2014 № 3/2232/37260603 (а.с. 9-24).

Так, згідно Акту перевірки від 28.11.2014 за № 3/2232/37260603 було встановлено порушення позивачем:

1) абз. 1 п. 121.1 ст. 121 ПК України, а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків протягом строків, зазначених ст. 44 ПК України та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійснення податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом;

2) п. 292.1 ст. 292 ПК України щодо заниження єдиного податку в сумі 124, 57 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 124, 57 грн;

3) пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 ПК України позивачеві донараховано 69130, 96 грн. податку на доходу фізичних осіб із сум отриманих платником під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

4) п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національні валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320 (а.с. 24).

На підставі проведеної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 11.12.2014 за № 0001402200/6795, згідно якого на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.123 ст.123, п. 292.1 ст. 292 ПК України було визначено позивачеві до сплати 124, 57 грн за платежем Єдиний податок з юридичних осіб та 31, 14 грн штрафних санкцій (а.с. 34);

- від 11.12.2014 за № 0001422200/6797, згідно якого на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, абз. 3, абз. 5 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 за № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , п. 2.6, п. 2.11 ст. 2 Постанови Правління Національного балку України від 15.12.2004 за № 637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 142098, 28 грн (а.с. 33);

- від 02.03.2015 за № НОМЕР_1 (прийнятого за результатами перегляду податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 за № 0001422200/6798), згідно якого на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 ПК України було визначено позивачеві до сплати грошове зобов'язання в сумі 88442, 45 грн за платежем Податок на доходи найманих працівників та застосовано 61600, 71 грн штрафних санкцій (а.с. 44).

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись наведеною вище нормою колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу в межах її доводів, а саме що до визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001422200/6797 від 11.12.2014 прийняте на підставі підпункту 54.3.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та п. 2.6, п.2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, щодо застосування до ТОВ Айріс штрафних санкцій у розмірі 142098, 28 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.2 Розділу 2 вказаного Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За визначенням п. 1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, уся готівка, що надходить до кас, мас своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з абз. 3 п. 2.6 вказаного Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (даних розрахункової книги).

Використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, передбачає, у тому числі, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи викладене, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункової Книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстраторів розрахункових операцій (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Так, в ході проведеної перевірки щодо дотримання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відповідачем, на підставі платіжних доручень за 2011-2013 роки, банківських виписок AT Комінвестбанк по рахунку за 2011-2013 роки, грошових чеків (наданих слідчим управлінням УМВС України в Закарпатській області), касових книг за 2011-2013 роки, прибуткових та видаткових касових ордерів, карток по рахунку 301 Каса за 2011-2013, договорів позики від 21.02.2011 № 1, від 22.02.2011 № 2, від 23.02.2011 № 3, було встановлено, що за період з 16.02.2011 по 31.12.2013 позивач оприбуткував готівкові кошти в сумі 462900, 00 грн, а також, видав готівкові кошти з каси підприємства ОСОБА_2 в розмірі 460873, 09 грн (в т.ч. за період з 12.12.2011 по 31.12.2013 в сумі 452393, 12 грн), з яких: 159873, 09 грн - на виплату зарплати, 301000, 00 грн - на погашення кредиторської заборгованості по підзвітних сумах на закупку продуктів харчування згідно авансових звітів.

Також як встановлено в ході проведеної перевірки та відображено в Акті перевірки від 28.11.2014 № 3/2232/37260603, позивач для перевірки не надав відомості на виплату заробітної плати (будь-які інші видаткові документи, що підтверджують факт витрачання готівки на вказані цілі працівникам товариства) і не надав авансові звіти та будь-які первинні документи, що підтверджують витрачання готівки на вказані цілі, чи їх повернення (здавання) до установи банку за період з 16.02.2011 по 31.12.2013. Так, згідно банківських виписок за перевірений період повернення готівкових коштів до банківської установи вказаною перевіркою не здійснювалось.

Крім цього згідно проведеної перевірки відповідач встановив, що відповідно до даних банківської виписки AT Комінвестбанк , по рахунку позивача через касу банку на підставі грошового чеку серії ЛЄ №9418635 від 15.06.2012, директор товариства ОСОБА_2 15.06.2012 отримав готівкові кошти в сумі 5800, 00 грн. з призначенням: інші цілі .

Однак, вказані готівкові кошти в сумі 5800, 00 грн., отримані позивачем 15.06.2012 з установи банку, в порушення вимог п .2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні були несвоєчасно, а саме: 19.06.2012 оприбутковані у касовій книзі, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 00015 від 19.06.2012.

За результатом розгляду справи факт встановлених перевіркою порушень, позивачем не спростовано.

Від так, на час проведення перевірки, позивачем допущено порушення оприбуткування готівки, що стало причиною порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142098, 28 грн.

Проте, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення на суму 142098, 28 грн безпідставно виходив з того, що визначені оспорюваним податковим повідомленням-рішенням санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише в межах визначеного ст. 250 ГК України гранично допустимого строку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України зі сфери дії статті 250 ГК України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано ст. 113 та 114 ПК України, якими, зокрема, передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється (пункт 113.3 статті 113 ПК України).

Згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В свою чергу, відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність визначення контролюючим органом суми штрафних санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 за порушення платником норм регулювання обігу готівки, які відбулися після 01.01.2011 з урахування визначеного ст. 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку, ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 30.10.2018 у справі № 803/1229/15-а.

Так перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Айріс було проведено за період з 16.02.2011 по 31.12.2013 та встановлено порушення норм з регулювання обігу готівки, які мали місце в зазначений період, а тому спірні правовідносини мали місце лише за дії ПК України, тобто після 01.01.2011, що виключає можливість застосування до них положень статті 250 ГК України.

З огляду на встановлене та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 № 0001422200/6797 з урахуванням, передбачених п. 114.1 ст. 114 ПК України, граничних строків застосування таких санкцій.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задовольнити, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі № 807/2304/15 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 19 березня 2019 року