Постанова

від 09.11.2018 по справі 822/1468/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1468/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (судове рішення ухвалене 19 липня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 23 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін Карпет", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Берегиня" звернулось до суду з позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Карпет", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції № 17391280 від 21 листопада 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на складське приміщення, загальною площею 840,6 кв.м., що розташовано у м.Хмельницький, вул.Польова,1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін Карпет" (код 37462845); визнати протиправним та скасувати свідоцтво № 29838781 про право власності на складське приміщення, загальною площею 840,6 кв.м., що розташоване у м.Хмельницький, вул.Польова, 1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін Карпет" (код 37462845), видане Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції 21 листопада 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за договором викупу майна з оплатою продукції та послугами, укладеного 28 травня 2002 року, приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Берегиня" придбало у власність нерухоме майно згідно додатка до даного договору, зокрема яким є: картоплесховище площею 840,6 кв.м., корівник чотирьохрядний площею 1568,6 кв.м., корівник чотирьохрядний площею 1742,6 кв.м. та санпропускник площею 391,7 кв.м., про що 20 грудня 2007 року Хмельницьким бюро технічної інвентаризації видані відповідні Свідоцтва про право власності.

Позивач зазначає, що вказане майно було придбано з прилюдних торгів (аукціону) ОСОБА_2, про що приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу було видано свідоцтво про придбання майна.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року визнано недійсними та скасовано прилюдні торги, які були проведені Хмельницькою філією приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство юстиція" 28 вересня 2011 року, зокрема щодо реалізацій картоплесховища площею 840,6 кв.м.

Вказує, що ПСП "Агрофірма Берегиня" не має можливості повернути у власність приміщення картоплесховища літера "І", загальною площею 840,6 кв.м., оскільки наявне Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видано на підставі рішення державного реєстратора та належить на праві власності іншій особі, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №822/1468/17 (адміністративне провадження №К/9901/36407/18) касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" задоволено частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року скасовано на направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року провадження у справі № 822/1468/17 за позовом ПСП "Агрофірма "Берегиня" до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Карпет" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повернуто ПСП "Агрофірма "Берегиня" (ідентифікаційний код - 31852404) судовий збір в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн 00 коп. сплачений згідно квитанції №0.0.773111384.1 від 25.05.2017.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Берегиня" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, суттю даного спору являється вирішення питання правомірності переходу права власності на нерухоме майно від позивача до третьої особи, що вказує на наявність спору про право при цьому державний реєстратор фактично здійснив лише посвідчення факту переходу права власності від однієї сторони до іншої однак не вирішував саме питання про те кому саме належить майно щодо якого відбулася спірна реєстрація.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст.386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, - ст.387, 391 цього Кодексу.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо порушення його прав на користування нерухомим майном, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 822/3024/17 (провадження №11-727апп18).

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 листопада 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4