Постанова

від 06.11.2018 по справі 914/808/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. Справа №914/808/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) ТКС Молл Маркет , б/н від 18.06.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 (головуючий суддя Мороз Н.В., судді: Ділай У.І., Кітаєва С.Б., повний текст рішення виготовлено 29.05.2018 року)

у справі № 914/808/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства (далі - АТ) Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк , м. Київ

до відповідача: ТзОВ ТКС Молл Маркет , м. Трускавець Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про визнання недійсними договорів.

за участю представників:

від позивача: Швець Н.О. - адвокат (в режимі відеоконференції, ордер КВ № 404132 від 04.09.2018 р.), Слюсар В.В. - адвокат (в режимі відеоконференції, ордер КВ № 416503 від 05.11.2018 р.);

від відповідача: Коврижних В.І. - адвокат (довіреність б/н від 01.09.2017 р.);

від третьої особи: Мізунський А.І. - представник (в режимі відеоконференції, довіреність № 27-14478/18 від 13.07.2018 р.).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України. Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням передставника позивача згідно ст. 197 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Клопотань сторонами не заявлено.

3. Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулось з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с. 46-49, т.2) до ТзОВ "ТКС МОЛЛ МАРКЕТ" про визнання недійсними нікчемних правочинів:

- договору про розірвання іпотечного договору №13/114/І03/08-С, посвідченого 17.10.2008 р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2964, який посвідчений 27.03.2014 р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №422, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТзОВ ТКС МОЛЛ МАРКЕТ ;

- договору про розірвання іпотечного договору №13/114/І01/08-С, посвідченого 16.10.2008 р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2958, який посвідчений 27.03.2014 р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №423, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТзОВ ТКС МОЛЛ МАРКЕТ .

Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю договорів в силу приписів ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , оскільки не зважаючи на наявність істотної заборгованості позичальника за кредитним договором, внаслідок укладення смпірних договорів, позивач втратив високоліквідне забезпечення за кредитним договором, тобто, відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця; взяв на себе зобов'язання щодо припинення обтяження предметів іпотеки, що стало однією з причин неплатоспроможності банку, виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало частково неможливим. Окрім того, позивач відчужив на користь ТзОВ Факторингова компанія Аванс майнові вимоги на суму 10 322 958, 51 грн. усього за 50 000, 00 грн. без проведення оцінки справедливої вартості майнових прав банку та за ціною, що більш ніж на 99% відрізняється від розміру прав вимоги. Покликається на недійсність правочинів в силу норм ч.1 ст.203, ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 (головуючий суддя Мороз Н.В., судді: Ділай У.І., Кітаєва С.Б) задоволено позовні вимоги. Визнано недійсним договір про розірвання Іпотечного договору №13/114/І03/08-С, посвідченого 17 жовтня 2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2964, який посвідчений 27.03.2014р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №422, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет". Визнано недійсним договір про розірвання Іпотечного договору №13/114/І01/08-С, посвідченого 16 жовтня 2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2958, який посвідчений 27.03.2014р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №423, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет". Стягнуто з ТзОВ "ТКС Молл Маркет" на користь АТ "Дельта Банк" 2 756, 00 грн. судового збору.

Судове рішення мотивоване ч. 1 ст. 202, ст.ст. 203, 204, ч.ч 2,3 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 509, п.1 ч.1 ст.512, ст. 514, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI), і зроблено висновок, що матеріалами справи підтверджено, що внаслідок укладення оскаржуваних договорів, заборгованість позичальника, яка на даний час залишається непогашеною, не забезпечена іпотекою, що впливає на можливість позивача виконувати свої зобов'язання перед іншими кредиторами.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

ТзОВ ТКС Молл Маркет не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його необґрунтованим внаслідок неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, та неправильного визначення правовідносин. При цьому відповідач посилається на те, що ціна кредитного договору не може бути умовою іпотечного договору, який має акцесорний характер і може містити лише посилання на розмір основного зобов'язання за кредитним договором. Стверджує, що судом не встановлено здійснення банком безоплатного відчуження майна, прийняття на себе зобов'язань без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій або відмови банку від власних майнових вимог. Відповідач зазначає щодо підстави визнання договорів недійсними, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, то внаслідок укладення договорів про розірвання іпотечних договорів банк не брав на себе будь-яких зобов'язань, а позивачем не доведено вплив конкретної транзакції на фінансовий стан банку. Зазначає, що позивачем замовчується факт сплати позичальником на виконання рішення кредитного комітету та на умовах кредитного договору №06/114/08-С від 10.10.2008 грошових коштів у розмірі 5 450 000,00 грн, а зазначена сума була отримана банком у добровільному порядку. Також зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав згідно кредитного договору №06/114/08-С від 10.10.2008, останній вже не був забезпечений іпотекою, оскільки договори іпотеки вже були припинені, а тому підстава позовних вимог, визначена п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не стосується предмету даного спору. Стверджує, що до моменту отримання банком від позичальника коштів в якості погашення заборгованості за кредитним договором №06/114/08-С від 10.10.2008 в сумі 5 450 000,00 грн банк не вчиняв жодних дій щодо відчуження майнових прав за кредитним договором, а тому у даному випадку не має відмови банку від власних майнових вимог, що спростовує посилання позивача на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Зазначає, що рішення про визнання спірних договорів нікчемними із підстав передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ Дельта Банк не приймалось, а таке рішення і повідомлення було прийнято вже Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк , а також позов поданий впродовж процедури ліквідації. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутній звіт чи оцінка суб'єкта оціночної діяльності про дійсну вартість відступлених прав вимоги АТ Дельта Банк на момент вчинення ним правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Аванс . Вважає, що оскільки позивачем не доведено, що право вимоги до боржника було відчужене відповідачу за ціною, яка є нижчою від звичайних цін на аналогічне право вимоги, посилання позивача на вищезгадані обставини є безпідставними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що станом на кінець операційного дня 27 березня 2017 року заборгованість за кредитним договором №06/114/08-С від 10.10.2008 становила 10 322 958,51 грн, підтвердженням цього є розрахунок заборгованості, а тому станом на день укладення договору купівлі-продажу прав вимоги - кредитний договір, на порушення ст. 599 ЦК України, не був припинений у зв'язку з виконанням. Вказує на хибність твердження відповідача, про замовчування позивачем факту сплати позичальником грошових коштів у розмірі 5 450 000,00 грн, оскільки згідно розрахунку заборгованості вбачається сплата 5 450 000,00 грн, з яких 367191,58 - було спрямоване на погашення тіла кредиту, а 5 082 808,42 грн - було спрямоване на погашення відсотків за користування кредитними коштами, а після вказаного погашення заборгованість по кредитному зобов'язанню станом на кінець операційного дня 27 березня 2014 року становила 10 322 958,51 грн. Зазначає, що сплата 27 березня 2014 року купівельної ціни, на виконання договору купівлі-продажу прав вимоги, в розмірі 50 000,00 грн, що становить 1% від загальної купівельної ціни - є порушенням п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI (оплата на 99 % відрізняється від реальної кредитної заборгованості). Стверджує, що перевірка правочинів здійснювалась під час тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк , а результати перевірки були затверджені згідно витягу з протоколу №78 від 28 вересня 2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, а ліквідаційна процедура стосовно АТ Дельта Банк була введена 05.10.2015 року.

АТ Дельта Банк у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що розірвавши договір іпотеки та знявши заборону відчуження до виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором на майно, вартість якого була нижчою за суму зобов'язання позичальника за кредитним договором навіть після добровільної сплати частини боргу позичальником, та не передбачивши у такому договорі обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, позивач відмовився від власних вимог на звернення стягнення на заставлене майно не зважаючи на наявність у нього такого права та наявність підстав для реалізації прав іпотекодержателя. Стверджує, що внаслідок розірвання іпотечних договорів було відчужене майнове право банку задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки без отримання належної компенсації.

ТзОВ ТКС Молл Маркет у поясненнях щодо аргументів третьої особи, наведених у відзиві на апеляційну скаргу зазначає. що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставин, які б підтверджували наявність фактів: здійснення банком безоплатного відчуження майна, прийняття на себе зобов'язань без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій або відмови банку від власних вимог. Стверджує, що за конкретних обставин відплатність полягає в отриманні банком коштів в якості погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 450 000,00 грн в якості ринкової вартості права вимоги за кредитним договором.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено:

іпотечний договір №13/114/І01/08-С, посвідчений 16.10.2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2958, який посвідчений 27.03.2014р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №423 (а.с. 24-28, т.1). За вказаним договором в іпотеку передано нежиле приміщення загальною площею 780,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, нежиле приміщення загальною площею 967,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 0,1560 га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2;

іпотечний договір №13/114/І02/08-С, посвідчений 16.10.2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В., за реєстровим №2953. За даним договором в іпотеку передані розташовані за адресою Львівська область, м. Трускавець, бульвар Ю. Дрогобича, будинок №2 нежитлові будівлі: водолікарні (головний корпус) загальною площею 1171,5 кв.м.; водолікарні (праве крило) загальною площею 1013,7 кв.м., водолікарні (ліве крило) загальною площею 2201,3 кв.м., водолікарні (перехід) загальною площею 131,7 кв.м;

іпотечний договір №13/114/І03/08-С, посвідчений 17.10.2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2964, який посвідчений 27.03.2014р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №422 (а.с. 29-34, т.1). За цим договором в іпотеку передана земельна ділянка площею 0,4660 га кадастровий номер 4611500000:02:003:0016 за адресою АДРЕСА_2;

договір поруки №06/114/П01/08-С від 16.10.2008р.

27.09.2013р. між ПАТ Кредитпромбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за №2466 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. (а.с. 22-23, т.1).

06.03.2014р. на кредитному комітеті ПАТ Дельта Банк погоджено протокольне рішення №12/36-4, згідно якого, за умови внесення позичальником на транзитний рахунок по кредитному договору №06/114/08-С від 10.10.2008р. суми не менше 5 450 000 грн., ПАТ Дельта Банк надає згоду на розірвання іпотечних договорів №13/114/І01/08-С та №13/114/І03/08-С від 16.10.2008р., а також погоджено відступлення права вимоги факторинговій компанії (а.с. 141-142, т.1).

27.03.2014р. між АТ Дельта Банк та ТзОВ Факторингова компанія Аванс укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого відступлено кредитний договір №06/114/08-С, укладений із ОСОБА_9

Додатком №1 до вказаного договору визначено, що право вимоги - загальна сума вимог, які виникли і нараховані за кредитним договором на день укладення договору і складає 10 322 958, 51 грн., а саме: право вимоги виконання зобов'язань щодо повернення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 322 958, 51 грн.

Договором купівлі-продажу права вимоги від 27.03.2014р. погоджено, що купівельна ціна за право вимоги за кредитним договором становить 50 000 грн. 27.03.2014р. ця ціна була сплачена банку новим кредитором і у той же день було підписано акт приймання - передачі прав вимоги та передано оригінали документів, що підтверджують видачу кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014р., укладений між ПАТ Дельта Банк та ТзОВ ФК Аванс був предметом дослідження по господарській справі №910/3819/16 за позовом ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк до ТзОВ Факторингова компанія Аванс , за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_9, ТзОВ Молл Маркет , ТзОВ Делакс Україна (а.с. 12-24, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2016р. у вказаній справі була задоволена касаційна скарга ПАТ Дельта Банк , скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. та залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 30.06.2016р., яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014р., укладений між ПАТ Дельта Банк та ТзОВ ФК Аванс , застосовано наслідки недійсності правочину (а.с. 164-168, т.1). Вищий господарський суд України погодився із висновками Господарського суду м. Києва про те, що за оскаржуваним по вказаній справі договором, загальна сума вимог становить 10 322 958, 51 грн., при тому, що купівельна ціна за право цієї вимоги становить лише 50 000, 00 грн., що є порушенням п. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки банк здійснив відчуження майнових прав за ціною, значно нижчою за звичайну (оплата більш ніж на 99% відрізняється від вартості майнових прав).

27.03.2014р. між АТ Дельта Банк та ТзОВ ТКС МОЛЛ МАРКЕТ укладено договори про розірвання іпотечного договору №13/114/І03/08-С, посвідченого 17.10.2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2964, який посвідчений 27.03.2014р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №422, а також іпотечного договору №13/114/І01/08-С, посвідченого 16.10.2008р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №2958, який посвідчений 27.03.2014р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим №423 (а.с. 35-36, т.1). Згідно умов вказаних договорів, з 27.03.2014р. розірвано зазначені іпотечні договори та припинені іпотека і заборона відчуження нерухомого майна.

Договори про розірвання іпотечних договорів в п.4 містять відкладальну умову: кожен з цих договорів про розірвання договору іпотеки набуває чинності з моменту погашення заборгованості по кредиту позичальника за кредитним договором №06/114/08-С від 10.10.2008р. в сумі 5 450 000, 00 грн., його підписання сторонами і нотаріального посвідчення. Відповідачем визнано, що позичальник ОСОБА_9 сплатив цю суму. Позивачем вказана обставина не заперечувалась.

02.03.2015р. правлінням НБУ прийнято постанову №150 Про віднесення публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних (а.с. 15-16, т.1).

02.03.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк , згідно якого з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк - Кадирова В.В. (а.с. 17, т.1).

08.04.2015р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71, яким запровадила тимчасову адміністрацію строком на шість місяців (а.с. 19, т.1).

Рішенням від 03.08.2015р. №147 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію продовжено по 02.10.2015р. включно (а.с. 18, т.1).

На підставі постанови НБУ №664 від 02.10.2015р. Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Дельта Банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 від 02.10.2015р. Про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку , якою розпочато процедуру ліквідації з 05.10. 2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду Кадирова В.В. (а.с. 21, т.1).

В ході роботи комісії, оформленої протоколом №67 від 24.09.2015р., затвердженим уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк виявлено ознаки нікчемності, передбачені п.п.1-3 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а саме у договорах про розірвання іпотечних договорів, укладених із ТзОВ ТКС Молл Маркет та договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014р., укладеного із ТзОВ Факторингова компанія Аванс .

Згідно даного протоколу, ознаки, передбачені у вказаних нормах закону полягали у тому, що не зважаючи на наявність істотної заборгованості позичальника за кредитним договором, внаслідок укладення договорів про розірвання, позивач втратив високоліквідне забезпечення за кредитним договором, тобто, відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця, взяв на себе зобов'язання щодо припинення обтяження предметів іпотеки, що стало однією з причин неплатоспроможності банку, виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало частково неможливим.

Окрім того, позивач відчужив на користь ТзОВ Факторингова компанія Аванс майнові вимоги на суму 10 322 958, 51 грн. усього за 50 000, 00 грн. без проведення оцінки справедливої вартості майнових прав банку та за ціною, що більш ніж на 99% відрізняється від розміру прав вимоги.

Рішення уповноваженої особи, оформлене протоколом №78 від 28.09.2015р. (а.с. 38-41, т.1), яким встановлено недійсність, зокрема, й оскаржуваних правочинів, оскаржено ОСОБА_9 та ТзОВ ТКС Молл Маркет до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. у справі №813/1312/16 та від 15.08.2016р. у справі №813/1005/16 закрито провадження у справі.

30.12.2015р. відповідачу скеровано за №4066 повідомлення про нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014р., укладеного між АТ Дельта Банк та ТзОВ ФК Аванс , та необхідності виконання умов розірваного іпотечного договору(а.с. 42, т. 1).

Згідно висновку №1185 від 07.08.2017р. судової оціночно-будівельної експертизи по господарській справі №914/808/16, ринкова вартість (ціна) заставного майна, яке є предметом іпотечного договору №13/114/І03/08-С та іпотечного договору №13/114/І01/08-С, станом на 27.03.2014р. становить 25 834 300, 00 грн (а.с. 130-140, т.1).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Частинами 1, 7 ст.179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України).

Підстави визнання правочину недійсним визначено ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч.1, 2, 3, 5,6 ст.203 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як роз'яснено у п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі постанова № 11), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом п. 2.9 зазначеної постанови відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Апелянт зазначає, що рішення про визнання спірних договорів нікчемними із підстав передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ Дельта Банк не приймалось, а таке рішення і повідомлення було прийнято вже Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк , а також позов поданий впродовж процедури ліквідації. Однак, такі доводи апелянта є необгрунтованими з врахуванням рішення комісії, яке оформлене протоколом №78 від 28.09.2015р., і воно було прийняте під час здійснення тимчасової адміністрації, оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 від 02.10.2015р. Про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку , якою розпочато процедуру ліквідації з 05.10.2015 року.

Згідно ст. 38 Закону № 4452-VI , протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьої цієї статті. Правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних вимог (п. 1); банк до визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або на виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та / або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії у майбутньому відповідно до умов договору (п. 3). Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Позивач у позовній заяві посилався на п.3 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI , однак щодо договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014р., який не є предметом спору у даній справі, а даний договір був предметом розгляду у справі №910/3819/16 за позовом ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк до ТзОВ Факторингова компанія Аванс , за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_9, ТзОВ Молл Маркет , ТзОВ Делакс Україна та був визнаний недійсним за рішенням суду.

Також позивач посилається на підстави наведені п.п. 1,2 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Суд, дослідивши всі матеріали справи приходить до висновку про обгрунтованість таких посилань, адже розірвавши договори іпотеки №13/114/І03/08-С від 17.10.2008 року та №13/114/І01/08-С від 16.10.2008 року, а також знявши заборону відчуження до виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором на майно, вартість якого була нижчою за суму зобов'язання позичальника за кредитним договором, навіть після добровільної сплати частини боргу позичальником, та не передбачивши у такому договорі обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, позивач відмовився від власних вимог на звернення стягнення на заставлене майно не зважаючи на наявність у нього такого права та наявність підстав для реалізації прав іпотекодержателя. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 17.05.2017р. у справах №910/22664/15 та від 09.08.2017р. №914/1318/16 (№3-1487гс16), що відображено в оскаржуваному судовому акті.

Також, внаслідок укладення оспорюваних договорів, заборгованість позичальника, яка на даний час є непогашеною, не забезпечена іпотекою, що впливає на можливість позивача виконувати свої зобов'язання перед іншими кредиторами.

Апелянт зазначає, що до моменту отримання банком від позичальника коштів в якості погашення заборгованості за кредитним договором №06/114/08-С від 10.10.2008 в сумі 5 450 000,00 грн банк не вчиняв жодних дій щодо відчуження майнових прав за кредитним договором, а тому у даному випадку не має відмови банку від власних майнових вимог, що спростовує посилання позивача на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Однак, як обгрунтовано зазначає відповідач внаслідок розірвання іпотечних договорів було відчужене майнове право банку задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки без отримання належної компенсації.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТзОВ ТКС Молл Маркет .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.11.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Скрипчук О.С.