Постанова

від 27.06.2007 по справі 40/95

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.06.2007                                                                                          

№ 40/95

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1., (довіреність НОМЕР_1

від 07.11.2005)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Служба Безпеки України

 на рішення Господарського суду м.Києва від

24.04.2007

 у справі № 40/95  

 за позовом                               Служба Безпеки

України

 до                                                   Державна

виконавча служба м. Києва

 третя особа відповідача           Головне управління Державного

казначейства у м.Києві

 третя особа позивача                      

 про                                                 

стягнення 176560,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

24.04.2007 відмовлено в задоволенні позову Служби безпеки України  (далі - позивач) до Державної виконавчої

служби  міста Києва  (далі-відповідач) про стягнення збитків у

розмірі 176560,50грн.

Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на необґрунтованості 

правової природи виникнення збитків, неможливості  виникнення між сторонами  цивільно-правових відносин, оскільки  під час 

здійснення виконавчого провадження 

сторони є суб'єктами  публічного

права, а поняття боргу та збитків може розглядатися лише як  цивільно-правова або господарсько-правова

категорії.

Не погоджуючись із вищевказаним

рішенням Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з апеляційною

скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду  міста Києва від 24.04.2007, прийняти нове

рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з  відповідача 

на користь позивача  збитки в сумі

176560,50грн.

           В апеляційній скарзі позивач

посилається на порушення судом норм 

процесуального та матеріального права, неповне з'ясування  обставин, що мають значення для справи, що

відповідно до  приписів статті 104

Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) є підставою

для скасування рішення. Зокрема, скаржник 

наполягає на помилковому  висновку

суду щодо неможливості  виникнення між

сторонами  цивільно-правових відносин,

оскільки відшкодування збитків   між

юридичними особами публічного права передбачено Цивільним кодексом України

(далі-ЦК України), а права позивача на звернення до суду з позовом про

стягнення збитків  передбачено  статтею 86 Закону України „Про виконавче

провадження” (далі-Закон).

          Ухвалою від 08.06.2007  Київським апеляційним господарським судом

відновлено  строк подання апеляційної

скарги,  апеляційну скаргу прийнято  до провадження та призначено до розгляду на

20.06.2007. У  зв'язку з неявкою у судове

засідання  представника    відповідача,  розгляд  

скарги було  відкладено   на 27.06.2007.

        У судове засідання 27.06.2007

з'явився  представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання  не з'явились. Від третьої особи надійшло  клопотання про   можливість слухання  справи без участі представника  третьої особи. Враховуючи, що  явка представників сторін у засіданні

апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим

здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у

справі матеріалами без представників відповідача та третьої особи.

Позивач підтримав  доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач письмово та нормативно обґрунтованих пояснень по суті обставин

викладених в апеляційній скарзі  суду не

надав. Як вбачається з наданих суду письмових пояснень від  19.06.2007 НОМЕР_2, третя особа  по суті апеляційної  скарги  пояснила, що 

вона самостійно  несе  відповідальність  за своїми зобов'язаннями, будь-яких

правопорушень відносно позивача не допускало та не володіє  будь-якими фактичними даними, на підставі

яких суд може встановити наявність  чи

відсутність обставин, що обґрунтовують 

вимоги або заперечення  проти

вимог та інших обставин, що мають значення 

для правильного вирішення 

справи. 

          Статтею 101 ГПК України встановлено,

що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у

справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача

та відповідача, колегія суддів встановила наступне:

          Ухвалою Господарського суду м. Києва

від 03.10.2005 у справі  №40/338 було

затверджено мирову угоду між позивачем та Закритим акціонерним товариством «НВО

Україна» (далі-ЗАТ „НВО Україна”).

Постановою відділу примусового

виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва №621/3 від

18.11.2005  було відкрито виконавче

провадження щодо стягнення з ЗАТ „НВО Україна” на користь позивача боргу у сумі

6805767,24грн. на підставі  ухвали

Господарського суду міста Києва від 03.10.2005 у справі №40/338.

02.12.2005, в процесі

виконання   вищезазначеної ухвали суду,

державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої

служби міста Києва ОСОБА_2. було винесено постанову про арешт коштів на

рахунках ЗАТ  «НВО Україна» в межах суми

боргу 6805 767,24грн.

Постановою державного виконавця від

04.07.2006  про  прийняття до виконання  зведеного 

виконавчого провадження прийнято до 

виконання  виконавче провадження

щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва НОМЕР_3 від 05.12.2005

про стягнення  з ЗАТ „НВО Україна” на

користь  Відкритого акціонерного

товариства „Алгоритмцентр” (далі-ВАТ „Алгоритмцентр”) боргу в сумі

70818,00грн., а також виконавче провадження 

щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва НОМЕР_4 від

05.12.2005 про стягнення  з ЗАТ „НВО

Україна” на користь  ВАТ „Алгоритмцентр”

боргу в сумі  97120,70грн.

По 

зведеному виконавчому провадженню,   

з ЗАТ „НВО Україна”  стягнуто

176560,50грн. та 11.09.2006  перераховано

відповідачем  на користь  ВАТ „Алгоритмцентр” 167938,70грн., що

підтверджується  платіжними

дорученнями  НОМЕР_5 та НОМЕР_6 від

11.09.2006.

Постановами державного виконавця

від 08.09.2006  виконавче

провадження  по примусовому виконанню

наказів Господарського суду міста Києва 

НОМЕР_4  та НОМЕР_3 від 05.12.2005

про стягнення  з ЗАТ „НВО Україна” на

користь  ВАТ „Алгоритмцентр” боргу в

сумі  97120,70грн. та 70818,00грн.

відповідно виведено із складу  зведеного

виконавчого  провадження.

12.09.2006  державним виконавцем ОСОБА_2. винесено  постанову про зняття арешту з рахунків

боржника ЗАТ „НВО Україна”, накладеного 

згідно постанови  державного

виконавця від 02.12.2005 в межах суми 6805767,24грн.,  з одночасним накладенням арешту на  кошти 

в межах суми  6797145,44грн.,

які  містяться  на 

рахунках ЗАТ „НВО Україна”.

Стаття 59 Закону передбачає, що

державний виконавець не має права самовільно та по незакінчених виконавчих

провадженнях знімати арешт з майна чи коштів боржника.

Відповідно до статті 44 Закону у

разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї

черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.

З матеріалів справи вбачається, що

у зв'язку з  порушенням  державним виконавцем  вищезазначених норм,  позивачем було оскаржено дії посадових осіб

відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби міста Києва в

ході виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ЗАТ

„НВО Україна” в порядку ст.85 Закону. За результатами  перевірки 

матеріалів зведеного виконавчого провадження  про стягнення коштів з ЗАТ „НВО Україна”  винесено постанову, якою дії державного

виконавця визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статті 44 Закону.

          Посилаючись на  те, що у зв'язку з  неправомірними  діями державного виконавця   позивачеві 

було заподіяно  збитки,  позивач звернувся з даним  позовом   

до суду.

Статтею 11 Закону визначено,

що  шкода, заподіяна держаним

виконавцем  фізичним чи юридичним особам

під час виконання  рішення, підлягає відшкодуванню

у  порядку, передбаченому законом, за

рахунок держави.

Відповідно до  приписів статті 86 Закону  збитки, заподіяні державним виконавцем

громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження,

підлягають  відшкодуванню в порядку,

передбаченому законом.

Збитками, відповідно до частини

другої  статті 22  ЦК України 

є: втрати, яких  особа зазнала у

зв'язку  зі знищенням  або пошкодженням речі, а також витрати, які

особа зробила або мусить зробити для відновлення  свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа  могла б  реально одержати за звичайних обставин, якби

її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 21

Кодексу  адміністративного судочинства

України (далі-КАС України)  встановлено,

що  вимоги про відшкодування  шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями

чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод

та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядається

адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою

вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди

вирішуються  судами в порядку  цивільного або господарського  судочинства.

У зв'язку з вищезазначеним, судова

колегія не погоджується з висновком  суду

першої інстанції про те, що 

оскільки   поняття збитків  може 

розглядатися лише як цивільно-правова або господарсько-правова

категорії, а сторони є суб'єктами 

публічного права та під час виконавчого провадження  не перебували у  цивільних чи господарських відносинах,

виникнення між ними цивільно-правових відносин є неможливим. Судова колегія

також не погоджується з  висновком

суду  першої інстанції щодо того, що

позивачем не доведено  правої природи

виникнення збитків, оскільки матеріалами справи підтверджуються неправомірні

дії державного виконавця в процесі виконання судового рішення, в результаті

чого позивачеві було завдано  шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи,

загальна сума  боргу  ЗАТ „НВО Україна”  за зведеним виконавчим провадженням  становила 

6973705,94грн., з яких 6805767,24грн. 

борг перед Службою   безпеки   України та 167938,70грн. борг перед  ВАТ „Алгоритмцентр”.  Оскільки, в процесі виконання  судових рішень за зведеним виконавчим

провадженням  з ЗАТ „НВО Україна”  було стягнуто 176560,50грн., тобто суму,

якої   недостатньо для  повного задоволення  усіх вимог, 

вимоги  підлягали  задоволенню 

пропорційно  належній кожному

стягувачеві  сумі, що відповідно до

розрахунку судової колегії становить: 172308,92грн. - Службі безпеки України та

4251,58грн. - ВАТ „Алгоритмцентр”.  

Проте,  посадовою особою відповідача

було порушено вимоги статті 44 Закону та 

задоволено повністю вимоги ВАТ „Алгоримцентр”, чим спричинено позивачеві

збитки у розмірі 172308,92грн.

У зв'язку з вищезазначеним, судова

колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині  стягнення з відповідача 172308,92грн. збитків

обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Обов'язок доказування, відповідно

до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з

того, хто посилається на  певні

обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується  і позивача, який повинен був документально

довести розмір понесених збитків.

Відповідно до статті 34 ГПК

України, докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський

суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, позивачем не доведено

належними засобами доказування, у розумінні статті 34 ГПК України, розмір

заявленої до стягнення суми збитків, судова колегія дійшла висновку, що позовні

вимоги  в частині стягнення з відповідача

збитків у розмірі 4251,58грн. необґрунтовані 

та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів  вважає, що 

апеляційна скарга Служби безпеки України 

на рішення  Господарського суду

міста Києва  від 24.04.2007  у справі №40/95  підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105

Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний

господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Господарського

суду міста Києва  від 24.04.2007  у справі №40/95 задовольнити частково.

        2. Рішення Господарського суду міста

Києва  від 24.04.2007  у справі №40/95 змінити.

        3. Резолютивну частину рішення викласти

в наступній редакції:

        1. Позовні вимоги задовольнити

частково.

        2. Стягнути з Державної виконавчої

служби міста Києва (03056, м.Київ, вул.Виборзька, 32; р/р37317001003985 УДК у

м.Києві МФО 820019, код 33783741, а у випадку відсутності коштів, з будь-якого

рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання судово рішення) на

користь Служби безпеки України (01034, м.Київ, вул.Володимирська, 33;

п/р35201307401 в ОПЕРУ НБУ в м.Києві, МФО 300001, код 00034074) 172308(сто

сімдесят дві тисячі триста вісім)грн.92коп. збитків.

        3. Видати наказ.

        4. В іншій частині позовних вимог

відмовити повністю.”

        3.Матеріали справи №40/95 повернути до

Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 04.07.07 (відправлено)