Рішення

від 08.11.2018 по справі 755/9131/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/9131/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Магльованій Н.І., Юдицькому К.О.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва , третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 98 від 22 квітня 2018 року директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № З Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати наказ № 101 від 18 травня 2018 року директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № З Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 про звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською ОСОБА_1 згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків з 21 травня 2018 року; визнати незаконним та скасувати наказ № 105 від 26 травня 2018 року директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № З Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 про звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською ОСОБА_1 згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків з 26 травня 2018 року; поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською з 21 травня 2018 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5552 грн. 23 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів з урахуванням дня реєстрації позову), з індексацією; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000 грн. 00 коп.; в зв'язку з непридатністю трудової книжки для її працевлаштування, зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № З Дарницького району міста Києва оформити дублікат трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, з внесенням до неї всіх записів, окрім № 14, як таку, яка порушує її конституційне право на труд.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 лютого 1997 року вона була переведена з посади лікаря-терапевта на посаду лікаря невідкладної медичної допомоги пункту невідкладної медичної допомоги Харківського району м. Києва за адресою м. Київ, вул. Вербицького, 5, де і працювала до незаконного звільнення її з особистих мотивів директором КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва ОСОБА_6, а саме до 15 червня 2018 року (день одержання нею трудової книжки, повідомлення її про звільнення з роботи, ознайомлення з наказами № 101 та № 106 про її звільнення, й надання розрахункових виплат). Вона не являється членом профспілкового комітету КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва . 01 січня 2017 року пункт невідкладної медичної допомоги по вул. Вербицького, 5 (на якому вона працює лікарем 21 рік, був перепідпорядкований з КНП ЦПМСД № 2 Дарницького району м. Києва до КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва . З першого дня директор КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва ОСОБА_6 почав примушувати всіх медичних працівників відмовляти хворим в наданні невідкладної медичної допомоги на пункті невідкладної медичної допомоги. Для цього ОСОБА_6 навіть змінив тексти документів, регламентуючих роботу ПНМД. В п.1.1 Положення про відділення невідкладної медичної допомоги Дарницького району м. (далі - Положення) та п.3.3. інструкції лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних і відділення невідкладної медичної допомоги з об'єднаною диспетчерською Дарницького району м. Києва) (далі - інструкція) ОСОБА_6 наказав медичним працівникам відмовляти в наданні невідкладної медичної допомоги амбулаторно в робочі години поліклініки. Але порушувати конституційні права хворих людей на одержання невідкладної медичної допомоги відмовились всі медичні працівники ПНМД. Щоб примусити їх виконати незаконний наказ, ОСОБА_6 і виніс їй завідомо незаконне дисциплінарне стягнення. 24 січня 2017 р. потайки від неї, ОСОБА_6, виніс завідомо незаконний наказ № 50 про винесення їй догани за те, що вона надала невідкладну медичну допомогу двом хворим амбулаторно. 31 січня 2017 р., при завіренні графіку роботи лікарів ПНМД на лютий 2017 р., старшим лікарем ОСОБА_7, ОСОБА_6 порвав їх і наказав їй ставити останню працювати тільки по буднім дням. 03 лютого 2017 р. ОСОБА_6 потайки від неї виніс наказ № 55 про переміщення її з постійного місця роботи на інше. 03 лютого 2017 р., ОСОБА_6 розпочав примушувати її безпосереднього керівника ОСОБА_8 писати доповідні записки про те, що вона не справляяється зі своїми обов'язками. Але ОСОБА_8 на протязі 15 місяців відмовлявся виконувати незаконний наказ ОСОБА_6, за що в лютому 2018 р. був в незаконний спосіб звільнений з роботи. На його посаду, а саме завідуючого відділенням невідкладної медичної допомоги, в порушення вимог Наказу № 500 МОЗ України, ОСОБА_6 без спеціалізації лікаря невідкладних станів та досвіду роботи лікаря невідкладних станів, призначив лікаря-педіатра ОСОБА_15, яка і почала вимагати від її колег писати на неї доповідні, що вона не справляється зі своїми обов'язками, так і її пацієнтів писати на неї скарги, про що їй останні постійно повідомляли. Підтвердити це можуть ОСОБА_8 та ОСОБА_10, яку ОСОБА_15 примушувала писати доповідні з неправдивими фактами про неї, але ОСОБА_10 відмовилась від співучасті в злочині. 24 лютого 2017 р. ОСОБА_6 звернувся до МСЕКу з вимогою визнати, що стан її здоров'я не відповідає займаній нею посаді. 27 лютого 2017 року Київський міський МСЕК надав ОСОБА_6 відповідь № 175, в якій вказав: Відповідність чи невідповідність працівника займаній посаді не відноситься до компетенції МСЕК . 27 лютого 2017 року ОСОБА_6. віддав наказ бухгалтеру навмисно затримувати виплату їй зарплати. 18 березня 2017 року Дарницьким УП ГУНП України у м. Києві була зареєстрована в ЄРДР під № 1217100020002995 її заява про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.172 КК України (грубе порушення законодавства про працю) за винесення їй завідомо незаконного дисциплінарного стягнення 24 січня 2017 року та фальсифікацію матеріалів справи. 22 червня 2017 року Дніпровський районним судом наказ № 50 від 24 січня 2017 р. ОСОБА_6 про винесення їй догани визнаний незаконним. 12 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва набрало законної сили. 08 травня 2018 року Дарницьким УП ГУНП України у м. Києві була зареєстрована в ЄРДР за № 12018100020004124 її заява про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим положенням) за систематичне обкрадання держави і своїх підлеглих. 17 травня 2018 року її запросила секретар ОСОБА_6 від його імені на загальні збори до конференц-зали. Ніяких зборів не було, але заступник директора по медичній частині ОСОБА_11 і ще дві невідомі їй особи почали вимагати від не пояснень з приводу, поставленого нею 15 травня 2018 року попереднього діагнозу пацієнтці ОСОБА_12 Гостра респіраторна вірусна інфекція . Вони почали змушувати її встановити і написати остаточний діагноз хворій вітряна віспа, а після встановлення остаточного діагнозу, повідомити про це санепідстанцію. Але пацієнтка ОСОБА_12 в дитинстві перехворіла вітряною віспою, що вона також підтвердила повторно їй та лікарю ОСОБА_13 17 травня 2018 року, що робило даний діагноз мало можливим. Окрім того, в функціональні обов'язки лікаря невідкладних станів не входить постановка остаточного діагнозу при вірусній інфекції. Вказаний діагноз був сформований нею безпосередньо при звертанні хворої за медичною допомогою при її огляді, даних анамнезу (пацієнтка ОСОБА_12 в дитинстві вже перенесла вітряну віспу) був можливим, але міг бути і цілком обґрунтованим. У будь-якому випадку він чітко визначив обсяг первинного діагностичного обстеження і початкову терапевтичну тактику. Протягом трьох днів від початку обстеження хворого дільничний терапевт повинен сформулювати досить повний клінічний діагноз, на підставі якого виробляється подальша діагностична терапевтична тактика. Заключний діагноз формулюється тільки після завершення обстеження хворого. Лікар невідкладної медичної допомоги не має можливості ні обстежити хворого , ні викликати на огляд його особисто , ні викликати до нього узкопрофільних спеціалістів, ні наглядати за ним. До того ж, в функціональні обов'язки лікаря невідкладних станів не входить встановлення заключного діагнозу! Саме тому нею було рекомендовано хворій звернутись до дільничного лікаря за місцем проживання. Крім того, нею були надані хворій загальні рекомендації, які є ідентичними для всіх вірусних інфекцій, які не мають специфічного лікування: постільний режим, вітаміни для підняття імунітету , змащення бриліатовим зеленим висипу, прийом парацетамолу при підйомі температури вище 38,0оС і дотримання епідрежиму, а саме максимально знизити відвідування громадських місць. Результатом її призначень було повне одужання пацієнтки ОСОБА_12 Про все це вона в усній формі повідомила ОСОБА_11 Також вона спитала, чи є зауваження або скарги на її дії, її огляд, призначені рекомендації у хворої ОСОБА_12 Відповідь була, що немає. Вона спитала, хто і коли поставив її пацієнтці діагноз вітряна віспа. Відповідь була, що лікар ОСОБА_7., яка поїхала додому до пацієнтки без виклику з її боку після дзвінків в.о. завідуючої ВНМД ОСОБА_14, яка обдзвонювала всі її виклики в той день. На її питання, чому ОСОБА_15 не звернулась до неї, якщо їй було щось незрозуміло, відповіді не було.

Ніяких порушень трудової дисципліни 15 травня 2018 року в її діях не було. Ніяких порушень її функціональних обов'язків не було. Ніяких скарг від пацієнтки ОСОБА_12 не було, погіршення стану після її виїзду не було, призначені нею рекомендації та лікування не змінювались, тому її усних пояснень було досить, щоб розібратись у ситуації, яку штучно створила ОСОБА_15 Зрозумівши безпідставність звинувачень та їх надуманість, ОСОБА_11 звинуватила її в описці, яку вона здійснила у внутрішньому службовому документі - акті про смерть. ІНФОРМАЦІЯ_1 після одержання виклику від диспетчера, вона відразу виїхала на виклик за адресою: АДРЕСА_3 для констатації смерті громадянина ОСОБА_16 По приїзду на виклик, вона оглянула померлого, констатувала його смерть, після чого відразу подзвонила в поліцію, повідомила про смерть ОСОБА_16 і записала прізвище поліцейського, який прийняв виклик. Після цього вона відразу заповнила акт про смерть гр. ОСОБА_16 № 140/2 від 27 квітня 2018 року і залишила його рідним покійного. Акт про смерть є внутрішнім службовим документом, який тільки підтверджує смерть людини. Документом суворої звітності являється лікарське свідоцтво про смерть (ф. № 106/о), яку дільничний терапевт оформляє за паспортом покійного, а саме прізвище, ім'я, по-батькові, дату та місце народження, місце проживання.

Нею, при складенні акту про смерть була допущена прикра дрібна описка - вона замість адреси АДРЕСА_3, вона написала адресу АДРЕСА_3. Цю описку навіть не помітили рідні померлого, яким вона надала спочатку прочитати акт для перевірки вірності зазначення в ньому даних померлого. Дана описка не змінювала змісту тексту акту - констатацію смерті гр. ОСОБА_16 і тому не завдала ніяких незручностей: ні терапевту, який заповнював паспортну частину з адресою з паспорта померлого, ні тим більше рідним покійника. Тому, намагання за описку (парапраксіс), притаманний для всіх людей на Землі, у внутрішньому службовому документі, не змінюючи змісту документу, притягнути його до дисциплінарної відповідальності, є фактом завідомої незаконності такого рішення службовою особою.

Після незаконних дій вказаних осіб, 17 травня 2018 р. в неї піднявся тиск до 180/ 110 мм рт ст, що призвело до страшних головних болей і гіпертонічного кризу. Так і не впоравшись з цією вкрай важкою хворобою самостійно, вона 21 травня 2018 року була госпіталізована в кардіологічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. В перший робочий день, після 3-х вихідних, а саме 29 травня 2018 року вона попросила свою сусідку ОСОБА_17 відвести її лікарняний лист Олександрівської клінічної лікарні м. Києва уповноваженій особі - старшому лікарю ПНМД ОСОБА_7 та попередити її про те, що 30 травня 2018 року її не буде на роботі, в зв'язку з оперативним втручанням. ОСОБА_7 відразу подзвонила лікарю ОСОБА_18, яка замінила її на добовому чергуванні на роботі 30 травня 2018 року, але навідріз відмовилась приймати лікарняний лист, безпідставно вимагаючи від ОСОБА_17 її місце роботи вказати в ньому не в скороченому вигляді, а повністю, незважаючи на те, що 1 місяць назад, її лікарняний зі скороченою назвою місця роботи був оплачений КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва без будь-яких проблем. Тобто, 29 травня 2018 р. ОСОБА_7 нічого не знала про звільнення її з роботи ОСОБА_6 ще 21 травня 2018 року. Через 20 днів після звільнення її ОСОБА_6 з роботи за систематичне невиконання своїх функціональних обов'язків ні вона, ні начальник відділу кадрів, ні бухгалтер нічого не знали про це, що є фактом, як незаконності звільнення її з роботи через відсутність підстав для її звільнення, так і порушення самої процедури звільнення, так і фактом фальсифікації ОСОБА_6 документів про її звільнення, в тому числі і наказу № 105 від 26 травня 2018 р. та запису в її трудовій книжці від 26 травня 2018 pоку, які неможливо здійснити без начальника відділу кадрів та бухгалтера.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Пояснила суду, що спірні накази були винесені ОСОБА_6 з мотивів неприязного ставлення до неї особисто. З наказом від 22 квітня 2018 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності вона ознайомлена не була, будь-яких пояснень від неї не вимагалося. З наказом від 27 квітня 2018 року вона також ознайомлена не була, пояснень від неї не вимагали. Зазначила, що 17 травня 2018 року її запросили на збори, де почали вимагати пояснення щодо подій 26 квітня 2018 року та 15 травня 2018 року, а саме з приводу того, що вона неправильно зазначила у документації букву в найменуванні будинку, на що вона повідомила, що надасть письмові пояснення, зателефонує хворим та надасть докази. Крім того, пояснила суду, що саме диспетчер передає дані лікарю щодо виклику хворого. Також, зазначила, що наказ про звільнення вона отримала по пошті 15 червня 2018 року. При цьому, 18 травня 2018 року вона не була на робочому місці, так як працює на пів ставки раз на тиждень.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що 09 червня 2018 року вони надали відповідачу заяву про звільнення ОСОБА_1 і тільки після цього з'явилися спірні накази про догану та про звільнення позивача.

Представники відповідача Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва - ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи, просили відмовити у задоволенні позову. Пояснили суду, що позивач працювала на 0,5 ставки та бувала на роботі 2,5 рази на місяць, у зв'язку з чим спілкування з нею відбувалося через направлення листів з описом, так як спілкуватися з нею щоденно було неможливо. 27 квітня 2018 року позивачу було винесено догану, останньою надавалися відповідні письмові пояснення. Даний наказ не оскаржувався. 27 квітня 2018 року також було винесено наказ № 98 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, так як вона порушила трудовий розпорядок. На ознайомлення з наказом позивач не прийшла, у зв'язку з чим він був направлений на домашню адресу позивача. При цьому, позивач надавала пояснення з приводу даного наказу. Перед винесенням наказу від 27 квітня 2018 року проводилася службова перевірка, що підтверджується службовою запискою, поясненнями, в тому числі старшого лікаря. Даний наказ було винесено 27 квітня 2018 року, при цьому дата винесення наказу 22 квітня 2018 року є технічною помилкою.

Третя особа директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення, долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відомостями трудової книжки позивача, ОСОБА_1 була зарахована на посаду лікаря з медицини невідкладних станів ВНМД Дарницького району з об'єднаною диспетчерською Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва за переведенням, на підставі наказу від 28 грудня 2016 року.

Наказом т.в.о. Директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва ОСОБА_19 № 98 від 27 квітня 2018 року, ОСОБА_1, лікарю з медицини невідкладних станів ВНМД Дарницького району з об'єднаною диспетчерською оголошено догану, за грубе порушення трудової дисципліни 26.04.2018р.

Наказом Директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 № 101 від 18 травня 2018 року, звільнено лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською ОСОБА_1 згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків з 21 травня 2018 року.

В подальшому, наказом Директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 № 105 від 26 травня 2018 року, внесено зміни до п. 1 наказу директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва від 18 травня 2018 року № 101, а саме: слова: з 21 травня 2018 року замінено на слова: з 26 травня 2018 року , у зв'язку з перебуванням лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською ОСОБА_1 на лікуванні згідно з листком тимчасової непрацездатності з 21 травня 2018 року по 25 травня 2018 року.

Як роз'яснено в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.92 року, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що однією з підстав для винесення наказу №101 від 18 травня 2018 року про звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською ОСОБА_1 згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків, з 21 травня 2018 року, згідно змісту даного наказу, слугував наказ директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 22 квітня 2018 року №98 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

За вимог ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, представником відповідача надані суду додаткові пояснення в яких зокрема зазначено, що в констатуючій частині наказу №101 від 18 травня 2018 року Про звільнення лікаря ОСОБА_1. допущена технічна помилка: замість 27.04 вказано 22.04 .

В той же час, стороною відповідача не надано суду доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 22 квітня 2018 року №98. Суд критично відноситься до посилань представника відповідача про наявність технічної помилки в наказі №101 від 18 травня 2018 року Про звільнення лікаря ОСОБА_1. , в частині визначення дати наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки станом на день розгляду справи та ухвалення рішення у справі, стороною відповідача не надано доказів прийняття наказу про внесення змін до наказу №101 від 18 травня 2018 року Про звільнення лікаря ОСОБА_1. в частині визначення дати наказу, за яким остання була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Крім того, підставою для видання наказу №101 від 18 травня 2018 року Про звільнення лікаря ОСОБА_1. слугував наказ саме директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 22 квітня 2018 року №98. В той же час, наданий відповідачем наказ Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1. №98 від 27 квітня 2018 року, яким відповідач обґрунтовує наявність факту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнятий т.в.о. Директора ОСОБА_19

Крім того, надаючи оцінку безпосередньо самому наказу №98 від 27 квітня 2018 року, з яким відповідач пов'язує наявність факту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, слід звернути окрему увагу на той факт, що останній не містить опису порушення за яке позивача притягнуто до відповідальності. Посилання в наказі на грубе порушення трудової дисципліни 26 квітня 2018 року, без визначення в чому саме таке порушення виявилося, не дає суду можливості оцінити наявність факту порушення трудової дисципліни позивачем, і як наслідок такого порушення, правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення перевірки, відібрання пояснень від позивача та надання їм оцінки, перед накладанням на позивача дисциплінарного стягнення на підставі наказу №98 від 27 квітня 2018 року.

Оцінюючи надані відповідачем докази та пояснення з приводу подій пов'язаних, на думку відповідача, із притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, та надаючи їм правову оцінку, суд в першу чергу звертає увагу на ту обставину, що відповідач приймаючи рішення про звільнення позивача згідно з п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків з 21 травня 2018 року, пов'язував таке звільнення саме з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, яке оформлено наказом директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 22 квітня 2018 року №98.

Аналізуючи викладені доводи в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що наказ директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 22 квітня 2018 року №98, з яким відповідач пов'язував звільнення позивача відповідно до наказу №101 від 18 травня 2018 року, та наказ т.в.о. Директора ОСОБА_19 №98 від 27 квітня 2018 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1. є саме тим розпорядчим документом відповідача в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування наказу № 98 від 22 квітня 2018 року директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об'єднаною диспетчерською ОСОБА_1, оскільки суду не надано доказів прийняття такого наказу, а стороною відповідача не доведено такого факту.

Також, наказ №101 від 18 травня 2018 року Про звільнення лікаря ОСОБА_1. мотивований систематичним невиконанням лікарем з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською ОСОБА_1 без поважних причин своїх функціональних обов'язків, грубого порушення законодавства України з питань захисту населення від інфекційних хвороб, приховування інфекційного захворювання, порушення порядку ведення медичної документації, внесення в медичну документацію недостовірної інформації.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, в частині належного, на думку відповідача, встановлення факту допущення позивачем порушення, сторона відповідача посилається на те, що під час контролю якості та обсягу надання медичної допомоги (ВНМД) 15 травня 2018 року завідуючою відділення ОСОБА_15 разом із старшим лікарем ОСОБА_20 було з'ясовано, що за адресою: АДРЕСА_1, після огляду хворої ОСОБА_12 лікар ОСОБА_1 встановила діагноз: вітряна віспа та надала рекомендації щодо лікування, при цьому в журналі запису звернень на невідкладну медичну допомогу хворій ОСОБА_12 лікарем ОСОБА_1 зафіксований діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція. При оперативному виїзду за адресою хворої було з'ясовано, що жінка ОСОБА_12 хворіє другий день, дільничного лікаря не викликала, скаржиться на підвищення температури тіла, слабкість, везикульозний висип по всьому тілу та ураження слизових оболонок. В розмові хвора повідомила, що після огляду лікарем ОСОБА_1 був встановлений та озвучений діагноз: вітряна віспа, дані рекомендації щодо жарознижуючих. Також, було виявлено халатне ставлення до оформлення медичної документації, зокрема те, що позивачем неправильно зібрані паспортні дані хворої під час оформлення у журналі запису звернень на невідкладну медичну допомогу. Крім того, встановлено факт халатного відношення до ведення медичної документації, а саме: не вказано час констатації смерті за зверненням гр. ОСОБА_21 та неправильно зазначена адреса.

Відповідно до п. 2.1. п. 2 Посадової інструкції лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об'єднаною диспетчерською Дарницького району м. Києва, затвердженої Директором КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва, основним завданням лікаря є надання невідкладеної медичної допомоги у визначених обсягах пацієнтам вдома або при безпосередньому звернення їх до пункту постійного перебування бригади невідкладної медичної допомоги в будь-яку годину доби.

Наказом відповідача № 55 від 03 лютого 2017 року, до графіку чергувань бригад невідкладної медичної допомоги з 10 лютого 2017 року були внесені зміни із забезпеченням чергування, зокрема, лікаря ОСОБА_1 - у пункті постійного базування бригади невідкладеної медичної допомоги за адресою: Харківське шосе, 121.

15 травня 2018 року директору КНП ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва ОСОБА_6 зав. ВНМД з ОД ОСОБА_15 було надано службову записку щодо діагнозу, поставленого позивачем хворій ОСОБА_12, а також неправильно зібраних паспортних даних хворої (ім'я, по-батькові записані невірно).

Щодо встановлення діагнозу гр. ОСОБА_12 з боку позивача було складено також відповідну доповідну, підписану заступником директора з ЕТН ОСОБА_19, заступником директора з охорони дитинства та материнства ОСОБА_22 та заступником директора з надання медичної допомоги дорослим ОСОБА_11

Згідно акту про відмову працівника надати письмове пояснення від 17 травня 2018 року, у присутності заступника директора з ЕТН ОСОБА_19, заступника директора з охорони дитинства та материнства ОСОБА_22 та заступника директора з надання медичної допомоги дорослим ОСОБА_11 було зафіксована відмова позивача надати пояснення щодо розбіжності діагнозів пацієнта ОСОБА_12

15 травня 2018 року на ім'я директора КНП ЦПМСД № 3 Дніпровського району надійшла заява ОСОБА_12, в якій остання повідомила, що викликала невідкладну медичну допомогу, після огляду лікар поставила діагноз вітряна віспа , дані рекомендації по лікуванню, актів на дільничного за місцем проживання не передала.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно керівних роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, судам слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП України), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладання яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Крім того, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

При цьому, зі змісту п. 3 ст. 40 КЗпП України вбачається необхідність наявності факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто, працівник і раніше порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В той же час, в розрізі даного спору, враховуючи надані суду докази, судом не вбачається не лише підстав для встановлення систематичності, тобто неодноразовості порушення трудових обов'язків з боку позивача, а й взагалі порушення останньою своїх посадових обов'язків. Надані суду докази в частині наявності розбіжності у визначенні позивачем діагнозу гр. ОСОБА_12 не підтверджують даних фактів. Так, заява гр. ОСОБА_12 від 15 травня 2018 року про поставлення діагнозу вітряна віспа , адресована директору підприємства, не містить відомостей в підтвердження дати здійснення останньою виклику невідкладеної медичної допомоги, здійснення огляду саме позивачем, що в своїй сукупності не підтверджує факту того, що такий діагноз було поставлено саме позивачем, а також дати проведення такого огляду. Згідно витягу із журналу викликів, останній містить відомості про надходження виклику по АДРЕСА_5 по місцю проживання ОСОБА_12 та про поставлення діагнозу гостре респіраторне захворювання . В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_12 на час її огляду позивачем насправді мала захворювання вітряна віспа , та позивач здійснюючи її огляд мала об'єктивну можливість виявити в неї таке захворювання без проведення відповідної діагностики.

Крім того, за посадовою інструкцією лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об'єднаною диспетчерською Дарницького району м. Києва, затвердженою директором КНП ЦПМСД№3 Дарницького району м. Києва, до обов'язків лікаря відділення невідкладної медичної допомоги з об'єднаною диспетчерською не входить встановлення діагнозу пацієнтам, які здійснили виклик невідкладної медичної допомоги.

Щодо посилань сторони відповідача на помилку в акті констатації смерті померлого ОСОБА_16, зробленою позивачем, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 27 квітня 2018 року позивачем було складено акт констатації смерті № 140/2 про смерть ОСОБА_16

27 квітня 2018 року до завідуючого підприємства ОСОБА_15 звернулася ОСОБА_21 із заявою про виправлення помилку у виписаному акті в частині зазначення адреси місця проживання померлого ОСОБА_16

Згідно письмових пояснень гр. ОСОБА_21, наданих 19 травня 2018 року на ім'я директора підприємства, остання підтвердила факт видачі позивачем акту про констатацію смерті ОСОБА_16 Пізніше, вона взяла довідку про причину смерті в поліклініці за місцем проживання та ніяких проблем з випискою у неї не виникло, претензій до лікаря ОСОБА_1 вона не має.

Таким чином, в сукупності дані факти не можуть також свідчити про невиконання та/або неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків, оскільки вони не пов'язані із неналежним виконанням або невиконанням нею своїх посадових функцій, як лікаря. При цьому, навіть наявність некоректності в частині описки у відповідній документації щодо місця проживання не можуть слугувати підставою вважати такі дії халатними та умисними з боку позивача.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що працює у відповідача на посаді лікаря. Директор підприємства - ОСОБА_6 з самого початку переслідував позивача. На початку 2017 року директор підприємства вже оголошував позивачу догану, однак остання її оскаржила та вона є скасованою. Крім того, також відбувався тиск на медсестру ОСОБА_10, щоб остання писала на позивача доповідні про те, що та не справляється з роботою. Також, директор примушував завідувача відділення підприємства ОСОБА_8 аби той писав на позивача скарги, але останній відмовився, у зв'язку з чим його було звільнено та призначено на його місце ОСОБА_15, задля того, щоб вона писала скарги на позивача. Зазначив, що ОСОБА_1 поставила ОСОБА_12 діагноз - ГРВІ, а лікарі ОСОБА_15 та ОСОБА_20 дзвонили до даної пацієнтки та розпитували про діагноз, скарги на лікаря, що не мали права робити. В подальшому, він на прохання позивача, разом з нею, з метою спростування звинувачень щодо невірного встановленого діагнозу, та надання позивачем з даного приводу пояснень, їздили до даної пацієнтки та остання пояснила їм, що її підбурювали написати заяву на позивача, що остання не вірно встановила їй діагноз. При ньому ж ОСОБА_12 говорила, що в дитинстві перехворіла на вітряну віспу, у зв'язку з чим для точного вставлення діагнозу необхідно було додатково обстежити пацієнту та відібрати відповідні аналізи.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він працював на посаді завідувача відділення підприємства до 14 лютого 2018 року. Позивача він також у період своєї роботи знав. Наказ № 50, винесений 27 січня 2017 року відносно позивача про притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності, є незаконним. Після того, як позивач оскаржила у судовому порядку саме цей наказ, його викликав до себе директор підприємства та сказав контролювати роботу позивача та не ставити її чергування на вихідні. Навіть, якщо директора підприємства не було на місці, то його заступники постійно контролювали позивача. Після початку судового розгляду по оспоренню наказу № 50, позивача було переведено на інше місце роботи, у відповідності до наказу про оптимізацію. Після цього, йому також було запропоновано під час чергування позивача викликати відповідну службу, де він мав зв'язки, задля того, щоб на ОСОБА_1 були знайдені порушення в її роботі. Зазначив, що керівництво перевіряло журнали виїздів, інформація про які заноситься щоранку за добу. У разі наявності недоліків у заповненні, виносилася одразу доповідна.

Згідно керівних роз'яснень, які містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і

попередня робота працівника.

За диспозицією п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином, законодавцем чітко визначені підстави звільнення за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якого працівник, який звільняється в першу чергу повинен мати дисциплінарне чи громадське стягнення та його подальша поведінка, після такого стягнення, не змінилася, та останній продовжує систематично не виконувати без поважних причин свої обов'язки.

В той же час, відповідачем не доведено систематичне невиконання без поважних причин позивачем своїх функціональних обов'язків, за яке позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, як і не доведено фактів подальшої такої поведінки позивача після накладання дисциплінарного стягнення.

Крім того, суд критично відноситься до посилання в наказі №101 від 18 травня 2018 року КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва про те, що лікар ОСОБА_1 категорично відмовилась від письмових пояснень, оскільки доказів звернення директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 до ОСОБА_1 з приводу отримання таких пояснень, суду не надано. Наявність доповідної записки та акту про відмову працівника надати письмове пояснення від 17 травня 2018 року, складених заступниками директора ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_22, про те, що лікар ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення у їх присутності саме 17 травня 2018 року, не підтверджує факт відмови позивача надати такі пояснення, оскільки позивач в судовому засіданні повідомила, що після проведеної з нею бесіди заступниками директора ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_22, вона повідомила останніх про те, що перевірить наведені ними факти та надасть обґрунтовані пояснення із долученням відповідних доказів. Такі пояснення позивача суд вважає достовірними, оскільки останні підтверджуються показами свідка ОСОБА_8, який разом із позивачем, з метою спростування висловлених обвинувачень позивачу, відвідував хвору ОСОБА_12

З огляду на вказані вище доводи та враховуючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про визнання незаконним та скасування наказу №101 від 18 травня 2018 року Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва про звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською ОСОБА_1 згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків з 21 травня 2018 року, як такого що винесений без достатніх правових підстав. Також, враховуючи, що до даного наказу (№101 від 18 травня 2018 року) внесені зміни на підставі наказу №105 від 26 травня 2018 року Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва про внесення змін до наказу від 18 травня 2018 року №101, останній підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За вказаних обставин ОСОБА_1 повинна бути поновлена на посаді лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва з 21 травня 2018 року. При цьому, визначаючи дату з якої позивач має бути поновлена на посаді - 21 травня 2018 року, суд враховує ту обставину, що 21 травня 2018 року не був робочим днем для ОСОБА_1 за графіком роботи ВНМД КНП ЦПМСД №3 Дарницького району м. Києва на травень 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Вказані роз'яснення взаємоузгоджуються з правовими висновками, що викладені в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі 6-195цс14 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Текнос про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогул та відшкодування моральної шкоди.

Згідно п.8 Розділу IV Порядку розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. б п. 4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно абзацу 2 п. 4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до довідки про доходи № 36 від 19 вересня 2018 року, виданої відповідачем, за березень 2018 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 5336,30 гривень за фактично відпрацьовані 73,20 години, за квітень 2018 року - 1610,39 гривень за фактично відпрацьовані 29,00 годин.

При цьому, суд кретично відноситься до розранунків наданих позивачем, які охоплюють період нарахування травень-квітень 2018 року, оскільки нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати проводяться за останні два місяці роботи. В данному випадку це квітень-березень 2018 року. Суд також кретично відноситься до посилань позивача про невірне нарахування відповідачем позивачу заробітної плати за квітень 2018 року та у інші періоди, та не приймає їх до уваги, оскільки позивачем вимог про неправильність нарахування, стягнення заробітної плати та здіснення перерахунку невірно нарахованої заробітної плати не заявлялось. При цьому, посилання позивача на те, що фактично вона отримувала у спірний період інші суми заробітної плати, ніж ті які зазначені у довідках відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки позивач, в тому числі у квітні 2018 року перебувала на лікарняному. При цьому, при здійсненні обчислення із середньої заробітної плати не враховується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Враховуючи, що робота позивача та нарахування заробітної плати останній, залежали від кількості відправцьованих годин, середньогодинна заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочих годин становить 67,97 гривень (6946,69 /заробітна плата за березнь-квітень2018 року/ : на 102,20 /фактично відпрацьовані години/).

При цьому, з розрізі данного спору, суд вважає, що для визначення виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу, слід обраховувати саме з кількості робочих днів з моменту звільнення по день ухвалення рішення, помножених на середньогодинну заробітну плату, оскільки позивач працювала за визначеним щомісця графіком роботи, який обліковувався погодинною працею, за ставкою 0,5, тривалість якої не мала сталої визначеності.

Таким чином, розрахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньогодинного заробітку на кількість робочих днів протягом усього часу вимушеного прогулу, що становить: 67,97 гривень х 99 робочих дні = 6 729,03 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, без індексації, з огляду на наведені вище положення закону.

Крім того, в розрізі данного спору суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 5 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що суду необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

В п.13 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України також зазначено, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Враховуючи досліджені судом докази в частині оскаржуваних позивачем наказів відповідача, факту її звільнення з порушенням норм чинного законодавства України, беручи до уваги, що факт звільнення лікаря з посади за систематичне невиконання функціональних обов'язків призводить до негативних життєвих наслідків для такої особи, до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків, а також докладення додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, що також відповідатиме розумності та справедливості.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № З Дарницького району міста Києва оформити дублікат трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, з внесенням до неї всіх записів, окрім № 14, як таку, яка порушує її конституційне право на труд, то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки факт винесення наказу про звільнення позивача, а також непридатність такої трудової книжки, на думку позивача, не є підставою для оформлення дублікату такої трудової книжки.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва , третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В порядку ст. 141 Цивільного процессуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1762 гривні.

Керуючись ст.ст. 40, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06.11.92 року, Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), постановою № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ст.ст. 2, 10, 48, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва (ідентифікаційний код 30300749, адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 121), третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва ОСОБА_6 (АДРЕСА_4) про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №101 від 18 травня 2018 року Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва про звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською ОСОБА_1 згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обовязків з 21 травня 2018 року.

Скасувати наказ №105 від 26 травня 2018 року Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва про внесення змін до наказу від 18 травня 2018 року №101.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва з 21 травня 2018 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2018 року по 08 листопада 2018 року в сумі 6 729 (шість тисяч сімсот двадцять дев'ять) гривень 03 (три) копійки.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря з медицини невідкладних станів відділення невідкладної медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дарницького району з об`єднаною диспетчерською Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва з 21 травня 2018 року,підлягає негайному виконанню.

Рішення в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва на користь ОСОБА_1заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва на користь ОСОБА_1моральну шкоду в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва на користь ОСОБА_1судовий збір в сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2018 року.

Суддя: