Рішення

від 31.10.2018 по справі 0840/2669/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2018 року Справа № 0840/2669/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Заїмка

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства Заїмка (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.01.2018 №0000611407.

13 серпня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а перше судове засідання призначено на 21 серпня 2018 року.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 26169 від 21 серпня 2018 року), відповідно до якого зазначає, що Приватним підприємством Заїмка порушено пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 в результаті Приватним підприємством Заїмка несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в книзі обіку розрахункових операцій, в результаті чого Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.01.2018 за №0000611407 форми С про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг та накладено на скаржника штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 375 грн. 50 коп. Таким чином, Головне управління ДФС у Запорізькій області вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача, а саме визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000611407 від 12 січня 2018 року, форми С , яким визначено штрафні санкції на суму 21374 грн. 50 коп. - відсутні. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що винесеним Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податковим повідомленням-рішення від 12 січня 2018 року НОМЕР_1, безпідставно застосовані до Приватного підприємства Заїмка штрафні (фінансові) санкції, а відтак порушують його суб'єктивні майнові права, та передбачені Податковим кодексом України права платника податків.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг , Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Запорізькій області проведено фактичну перевірку Приватного підприємства Заїмка (код 34595005), розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вознесенівський район, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 57, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 28.12.2017 №0725/08/01/14/34595005.

На підставі зазначеного Акту фактичної перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 № НОМЕР_1.

ПП Заїмка , скориставшись своїм правом на адміністративне досудове оскарження, відповідно до ст. 56 ПК України, оскаржив вказане ППР від 12.01.2018 №0000611407 до Державної фіскальної служби України.

ОСОБА_3 ДФС України № 6772/6/99-99-11-03-01-25 від 23.02.2018 року про продовження строку розгляду скарги.

ОСОБА_3 про результати розгляду скарги № 11753/6/99-99-11-05-05-25 від 03.04.2018 року ДФС України залишила оскаржуване ППР без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від №0000611407 від 12 січня 2018 року, вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (в редакції станом на час призначення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1, 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій.

В даному випадку фактична перевірка проведена на підставі наказу від 07.12.2017 №3381 Про проведення фактичних перевірок та згідно з Направленням на перевірку від 07.12.2017 № 1631, оформлена Актом фактичної перевірки від 28.12.17 №0725/08/01/14/34595005, з питань дотримання вимог законодавства щодо використання реєстраторів розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Щодо оскаржуваного рішення по суті суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до частини першої ст. 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 р. №637 (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку України №148 від 29.12.17р., була чинна станом на час проведення перевірки), готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п. 2 р. І Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.16 р. №547, звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до висновку в Акті перевірки, контролюючим органом встановлено не несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів на загальну суму розрахунку 1218,05 грн. (готівкою 653,82 грн.) роздруковано 31.10.2015, а саме: 1) Z-звіт № 10 за 30.10.2015 на загальну суму розрахунків 1218,05 грн. (готівка у сумі 653,82 грн.) роздруковано 31.10.2015. Згідно розділу 4 Облік ремонтів та технічного обслуговування РРО книги ОРО реєстратор розрахункових операцій з 18 год. 10 хв. 30.10.2015 по 12 год. 10 хв. 31.10.2015 перебував в несправному стані. На період виходу з ладу РРО ПП Заїмка використовувало розрахункову книжку, зареєстровану на РРО, але при цьому платником порушено п.7 гл.2 розділу III Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затвердженого Наказом Міністерства доходів та зборів України від 28.08.2013 №417 (чинного на

момент скоєння порушення), тобто - перед початком використання РК після виходу з ладу РРО не забезпечено запис в корінець РК Службове внесення суми проведених розрахункових операцій через РРО до виходу його з ладу. Протягом 30.10.2015 через РК проводилися розрахункові операції на загальну суму 3734,00 грн. (готівкою 835,98). Але підприємством не оприбутковано готівкові кошти в книзі ОРО № 3000165757р/1 в розділі II Облік руху готівки та сум розрахунків в день їх надходжень в сумі 653,82 грн. (до виходу з ладу РРО) та 835,98 гри. (по розрахунковим квитанціям). Після відновлення роботи РРО через нього проведено розрахункові операції, які проведено через РК та роздруковано 2-звіт №11; 2) 2-звіт № 183 за 10.04.2016 на загальну суму розрахунків 3527,44 грн. (готівка у сумі 2785.11 грн.) роздруковано 11.04.2016. Внаслідок чого виникло не оприбуткування готівкових коштів в розділі II Облік руху готівки та сум розрахунків книги ОРО № 3000165757р/2 вд їх фактичних надходжень в сумі 2 785,11 грн.

На підставі Акту фактичної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.01.18 №0000611407, яке винесено саме за порушення п. 2.6. глави 2 Положення №637.

Згідно п. 6 р. ІІІ Порядку внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Згідно з абз.1-3 п.2 пп.6 розділу 3 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.16 р. №547, на кожному місці проведення розрахунків повинна використовуватися окрема розрахункова книжка з книгою ОРО, на яку вона зареєстрована;

при проведенні розрахункової операції заповнюється спочатку корінець, потім відривна частина розрахункової квитанції (за винятком квитанцій, де вартість товару (послуги) зазначена попередньо шляхом проштамповування чи друкарським способом), при цьому вказані в корінці та у відривній частині суми розрахунків повинні бути ідентичними;

відривна частина відокремлюється від корінця по лінії відриву та видається покупцеві чи особі, яка отримує кошти (у разі здійснення операції видачі), не пізніше завершення розрахункової операції.

Відповідно до пояснень в позовній заяві та згідно з рішеннями Орджонікідзевського суду м.Запоріжжя, які набрали законної сили, встановлено відсутність складу порушення порядку оприбуткування готівки з боку позивача.

Але, не зважаючи на надані пояснення та документи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 №0000611407, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 21374, 50 грн. на підставі п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і аб. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. №436/95.

Відповідно до матеріалів справи, суд встановив, що згідно сторінки 10 касової книги від 21.10.2015 на 2015 рік в графі надходження за 30.10.2015 відображено надходження (оприбуткування) грошових коштів в сумі 1489,80 грн., згідно обліку розрахункових операцій №3000165757Р/1 від 28.09.2015, за 30.10.2015 відображено надходження (оприбуткування) грошових коштів в сумі 1489,80 грн., згідно сторінки 23 касової книги від 19.03.2013 на 2016 рік в графі надходження за 10.04.2016 відображено надходження (оприбуткування) грошових коштів за документами №338, 339 від ОСОБА_4 в сумі 2785,11 грн., згідно обліку розрахункових операцій №3000165757Р/2 від 17.03.2016, за 10.04.2016 відображено надходження (оприбуткування) грошових коштів в сумі 2785,11 грн.

Зважаючи на зазначене, судом встановлено, що факт оприбуткування виручки позивачем відбувся.

Абзацом першим пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Як підставою для застосування штрафних санкцій відповідач послався на абз.3 ст.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року N 436/95, яким встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Частиною другою ст.19 Конституцій України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга ст.6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 8, зокрема, частина друга Конституції України говорить, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина друга ст.58 Конституції України, визначає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення .

Це означає, що встановлення штрафних санкцій за правопорушення і визначення, які діяння визнаються правопорушенням у підзаконних нормативно-правових актах, зокрема в Указі Президента №436/95 від 12.06.1995 року Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки суперечить чітким положенням норми частини другої ст.58 Конституції України.

Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 року не є законом, не прирівняний у своєї юридичній силі до сили дії Закону, тому будь яке застосування даного Указу є порушенням основоположних норм Конституції, які є нормами найвищої юридичної сили і є нормами прямої дії.

На час прийняття оскаржуваного рішення у чинному законодавстві України існує спеціальний Закон, який регламентує порядок ведення готівкових розрахунків у національній валюті України і оприбутковування готівки у касі Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами).

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення - рішення, до позивача застосовані штрафні санкції встановлені абз.3 ст.1 Указу Президента України, тобто відповідач притягає підприємство до відповідальності за порушення, склад та санкція якого визначені у підзаконному нормативно-правовому акті, а саме Указі Президента України.

Так Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 року Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки прийнятий 1995 року .

З 28 червня 1996 року на території України діє новий правовий порядок, запроваджений новою Конституцією України.

Новий правовий порядок передбачає з 28 червня 1996 року, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва (п.8 ч.1 ст.92 Конституції).

Відповідно до п.1 Перехідних положень Конституції України (редакції 1996 року) Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Також одним із законів, що визначає правові гарантії підприємництва є Господарський Кодекс України від 16.01.2003 року №436, який набув чинності 01.01.2004 року. Та з 01.01.2004 року в Україні діє правовий режим здійснення господарської діяльності, при якому (ч. 1 ст.239 ГПК) органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі-адміністративно-господарський штраф, інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Тобто законодавець послідовно визначає, що санкції за порушення правил господарювання встановлюються виключно Законами України, і виключення у даному випадку для Указів Президента не передбачені.

Стаття 241 Господарського Кодексу України підтверджує попередній висновок суду.

Згідно із частиною першою ст.241 Господарського Кодексу України адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлений правил здійснення господарської діяльності.

Частина 2 цієї статті вказує, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями передбаченими ст.239 цього Кодексу (ч.3 ст.241 ГПК України).

Таким чином відповідачем застосовано норми матеріального законодавства, які не підлягали застосуванню, внаслідок чого помилково застосований штраф.

Відповідно до принципу законності, визначеному частиною четвертою ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Частина друга ст.58 Конституції України визначає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню для захисту порушених прав.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 76, 77 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Твердження позивача щодо обставин оприбуткування вказаної суми готівки підтверджується належними та достатніми доказами, щодо яких відповідачем не надано заперечень та пояснень щодо неврахування вказаної інформації під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд вважає висновок Акту перевірки безпідставним та необґрунтованими застосування до позивача штрафних санкцій згідно аб. 3 п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", згідно якого у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Заїмка (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд.57, код ЄДРПОУ 34595005) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 12.01.2018 №0000611407.

Стягнути на користь Приватного підприємства Заїмка судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.11.2018

Суддя М.С. Лазаренко