Постанова

від 12.11.2018 по справі 825/2305/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2305/18 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати незаконним його звільнення та поновити на посаді начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2018 року по день остаточного розгляду справи (прийняття рішення) в суді; стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 06 квітня 2016 року працював на посаді начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації.

Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області №71-ос від 26 квітня 2018 року, ОСОБА_3 було звільнено 27 квітня 2018 року з посади начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації (а.с. 22).

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Також статтею 87 Закону України Про державну службу передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розпорядженням в.о. голови Прилуцької РДА від 27.02.2018 року № 51-ос Про припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації прийнято рішення про припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00733628) шляхом ліквідації та створено комісію з припинення юридичної особи - Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації (а.с.51-52).

Розпорядженням в.о. голови Прилуцької РДА від 25.04.2018 року № 67-ос Про структурні підрозділи райдержадміністрації з 28.04.2018 року ліквідовано управління агропромислового розвитку (підпункт 1.2) та визнано новоутворені структурні підрозділи райдержадміністрації, затверджені розпорядженням голови райдержадміністрації від 23.02.2018 року № 48-ос Про структуру районної державної адміністрації правонаступниками зобов'язань, прав та обов'язків структурних підрозділів райдержадміністрації відповідно: 2.2.1. відділ економіки та агропромислового розвитку - відділу економічного розвитку та інвестиційної діяльності і управління агропромислового розвитку (шляхом злиття) (а.с. 53).

Статтею 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок вивільнення працівників, відповідно до якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

26.02.2018 року в.о. голови Прилуцької РДА письмово, під розписку, попередив ОСОБА_3 про можливе наступне вивільнення 27.04.2018 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, що відповідає вимогам частини 1 статті 49-2 КЗпП України (а.с.57).

Позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу економіки та агропромислового розвитку Прилуцької РДА, на яку останній погодився 14.03.2018 року при умові надання йому посадової інструкції і розміру заробітної плати (а.с.58).

11.04.2018 року позивачем на ім'я в.о. голови Прилуцької РДА було подано заяву про звільнення його з посади начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.60).

12.04.2018 року ОСОБА_3, як начальником управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА, було подано заяви на ім'я в.о. голови Прилуцької РДА ОСОБА_5 та в.о. керівника апарату Прилуцької РДА ОСОБА_6 про його переведення на рівнозначну посаду керівника апарату Прилуцької РДА у зв'язку з скороченням посади начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації (а.с. 145, 147).

За погодженням Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації від 13.04.2018 року № 10-13/982 та Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.04.2018 року № 08-05/2426 розпорядженням в.о. голови Прилуцької РДА від 26.04.2018 року № 71-ос відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_3 звільнено з посади начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА (а.с.61-63).

На вищезазначені заяви позивача, 26.04.2018 року було надано відповіді № 2.1-20/1581, № 2.1-20/1582, якими повідомлено позивача про те, що відповідно до розпорядження в.о. голови Прилуцької РДА від 29.03.2018 року № 60-ос Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби 29.03.2018 року оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії Б - керівник апарату Прилуцької РДА. У термін подання документів, для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби категорії Б , заяви про участь у конкурсі від позивача не надходило, тому прохання задовольнити не має можливості (а.с. 146, 148).

Колегія суддів звертає увагу, що у разі заміщення вакантних посад державної служби категорій Б і В роботодавці зазначають загальні вимоги відповідно до Закону України Про державну службу та спеціальні вимоги, які визначаються з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, та з урахуванням вимог посадових інструкцій, в порядку затвердженому наказом Національного агентства України з питань державної служби від 06.04.2016 року № 72 Про затвердження Порядку визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій Б і В .

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до копії диплома Д-1 № 358139 від 24.03.1981 року ОСОБА_3 у 1981 році закінчив Харківській зооветеринарний інститут імені Н.М. Борисенка за спеціальністю Зоотехнія , у зв'язку з чим йому було присвоєно кваліфікацію Зооінженер (а.с. 149).

Тобто, відповідно до затверджених в.о. голови Прилуцької РДА вимог до осіб, які претендують на посаду керівника апарату Прилуцької РДА, освіта позивача за спеціальністю Зоотехнія не відповідає затвердженим спеціальним вимогам до освіти на вказану посаду, а саме: освіта вища, магістр, спеціаліст, у галузі знань Освіта , Гуманітарні науки , Право .

Тому дана посада правомірно не була запропонована позивачу, з підстав невідповідності його освіти до спеціальних вимог.

Відповідно до статті 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України Про державну службу повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Відповідно до пункту 3 статті 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Отже, звільнення позивача не вимагає згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), оскільки ОСОБА_3 був начальником (керівником) структурного підрозділу Прилуцької РДА, який був юридичною особою зі статусом публічного права і здійснював повноваження керівника державної служби (відповідно до статті 17 Закону України Про державну службу ), що підтверджується виданням ним наказу управління агропромислового розвитку Прилуцької РДА від 26.02.2018 року № 11-ос Про попередження про скорочення штатної чисельності працівників та про зміну істотних умов праці (а.с. 184).

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 243 , 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2018 року.

v