Ухвала

від 16.11.2018 по справі 824/1063/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

16 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/1063/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Георгіци А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача не з'явився,

представника третьої особи не з'явився,

розглянувши заяву Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" про забезпечення позову у справі за позовом Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Національні інформаційні системи України", про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №3268/5 від 19.10.2018 року Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державних реєстраторів - Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

02.11.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 29 листопада 2018 р. о 12:00 год.

14.11.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №3268/5 від 19.10.2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства" КП "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування клопотання позивач посилаючись на норми КАС України зазначив, що оскаржуваний наказ за змістом та наслідками унеможливлює ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які звернулись до позивача із заявами про реєстрацію їх речових прав. Через блокування державним реєстраторам доступу до Держреєстру, позивач не має можливості прийняти будь-яке рішення в передбачений законодавством 5-денний строк.

На думку позивача невжиття заходів забезпечення позову в даній справі призведе до негативних наслідків як для позивача, так і для осіб, які звернулись із заявами про вчинення реєстраційних дій, внаслідок фактичної неможливості розпоряджатись своїм майном, завершити процедуру реєстрації шляхом звернення до іншого суб'єкта реєстрації прав.

Позивач також звертає увагу суду на те, що у разі задоволення позову та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3268/5 від 19.10.2018 року захист прав, свобод та інтересів стане неможливим так як наказ вже буде виконано, що унеможливить відновлення порушених прав.

Спірний наказ також порушує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки трудова діяльність державних реєстраторів Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" пов'язана з доступом до Державного реєстру речових прав, а тому, у випадку не зупинення дії вказаного наказу позивач буде позбавлений можливості здійснювати свою діяльність, що завдасть непоправної шкоди, в тому числі матеріального характеру.

Спірним наказом позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у державного реєстратора є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків незважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

В призначеному судовому засіданні по розгляду заяви про забезпечення позову представник позивача підтримав заявлене клопотання з підстав наведених у ньому та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань чи пояснень щодо вказаної заяви не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань чи пояснень щодо вказаної заяви не надав.

Враховуючи наведені позивачем обґрунтування заяви, а також аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з частин 1, 2, 4 статті 150, частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглядаючи та вирішуючи по суті подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позивач вдруге звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову у вказаній адміністративній справі, в якому навів ряд інших і додаткових аргументів, а ніж в клопотанні з яким звертався 01.11.2018 року.

Розглянувши клопотання від 01.11.2018 року, суд ухвалою від 05.11.2018 року відмовив в забезпеченні позову, з тих підстав, що на час розгляду згаданого клопотання суд не мав можливості оглянути докази, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав, імперативно зобов'язує Міністерство юстиції України вирішити питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі всіх тих документів, що були подані державним реєстраторам, яким тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру прав, для проведення реєстраційних дій, які перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

В ході розгляду справи встановлено, що всупереч вимогам абзацу 3 частини 3 статті 37-1 даного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" оскаржуваний наказ не передбачив обов'язкову передачу та порядок передачі на розгляд до суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, тих документів, що були подані державним реєстраторам, яким тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру прав для проведення реєстраційних дій, які перебували та на даний час перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

Невиконання даних норм Закону при блокуванні доступу до Державного реєстру прав державним реєстраторам, як наслідок створило ситуацію, коли подані фізичними та юридичним особами заяви про реєстрацію речових прав, які перебували на розгляді у державних реєстраторів (5 робочих днів), на весь період блокування доступу, а саме 4(чотири) місяці, є також заблокованими, що безпосередньо грубо порушує права та інтереси таких осіб.

Слід також зазначити, що спірний наказ по своїй суті порушує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки трудова діяльність державних реєстраторів позивача пов'язана з доступом до Державного реєстру речових прав, а тому, у випадку не зупинення дії вказаного наказу позивач буде позбавлений можливості-здійснювати свою діяльність, що може завдати непоправної шкоди, в тому числі матеріального характеру.

З обставин справи вбачається, що спірним наказом позивач фактично позбавлений можливості працювати і отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у державних реєстраторів є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне примусове зупинення його трудової діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року №826/15847/17

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011року №" 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи визначені в цій Конвенції було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі "Байсаков та інші проти України" (2010 рік) ЄСПЛ у п.75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред'явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує співрозмірність вимог у заявленому клопотанні про забезпечення позову, заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову судом також враховується і та обставина, що відповідачем до початку судового розгляду даного клопотання не надано до суду будь-яких заперечень з даного приводу, які могли б враховуватись при прийнятті цього рішення.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам, та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову. На переконанням суду, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення у даній справі за результатами розгляду. При цьому, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся стане неможливим.

Вирішуючи дане клопотання, суд вважає за необхідне також зазначити те, що в ході судового розгляду було встановлено, що державний реєстратор Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Катеренчук Микола Дмитрович на час розгляду клопотання про забезпечення позову звільнився з роботи і не являється працівником комунального підприємства. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача в частині, що стосується державного реєстратора Катеринчука М.Д.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України №3268/5 від 19.10.2018 року Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині тимчасового блокування доступу державним реєстраторам Комунального підприємства Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу : ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ухвалення рішення у справі №824/1063/18-а.

3. В іншій частині клопотання про забезпечення позову - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвалу в повному обсязі складено 19 листопада 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.