Постанова

від 15.11.2018 по справі 924/451/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Справа № 924/451/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Левада" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018р. у справі №924/451/18, постановлена суддею Танасюк О.Є.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія"

до 1) Селянського фермерського господарства "Левада"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О"

про стягнення солідарно з Селянського фермерського господарства „Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" грошових коштів у розмірі 47 496 604,48 грн., з яких: 5 320 000,00 грн. - сума позики; 1 400 000,00 грн. - штраф у розмірі 20% від суми фінансової допомоги; 37 223 676,80 грн. втрат у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 р. у справі №924/451/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-промислова компанія" про вжиття заходів забезпечення позову від 13.08.2018р. №13/08/02 задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти та майно селянського фермерського господарства „Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" в межах розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн., а саме: на грошові кошти, що перебувають у власності селянського фермерського господарства „Левада" та зберігаються на розрахунковому рахунку № 26004227036 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, та в інших банківських, фінансових установах; на грошові кошти, що перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" та зберігаються на розрахунковому рахунку №26006508816 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, та в інших банківських, фінансових установах; на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада", а саме - на урожай 2018 року, отриманий СФГ „Левада" на власних та орендованих пайових землях; на майно, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О", а саме - на урожай 2018 року, отриманий товариством з обмеженою відповідальністю „Олія+О"; на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада" та товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О", однорідне з майном, встановленим Актом переліку предметів забезпечення виконання договору №23 від 23.11.2016 р., а саме: сою вагою 650 тонн, ячмінь вагою 200 тонн, інші культури, комбайн марки ДонЛанАкрос, 2011 року випуску, у кількості 2 шт., трактор марки ХТЗ, 2014 року випуску, трактор марки МТЗ, 2014 року випуску, інші машини та механізми.

Заборонено відповідачам вчиняти певні дії, а саме: відчужувати урожай 2018 року, який знаходиться на земельних ділянках, належних на праві власності або на іншому праві володіння товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О" та селянському фермерському господарству „Левада", в межах вартості, що відповідає розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн.; вчиняти будь-які дії стосовно прав володіння за договорами оренди на земельні ділянки, паї на земельні ділянки, а також стосовно прав власності на земельні ділянки, належні селянському фермерському господарству „Левада" та товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О", зокрема: заборонено розірвання договорів, переукладення договорів, здійснення будь-яких інших дій стосовно зазначених земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, в межах, що відповідають розміру позовних вимог на суму 47 496 604,48 грн.; вчиняти дії з відчуження корпоративних прав в межах, що відповідають розміру позовних вимог на суму 47 496 604,48 грн. В решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Селянське фермерське господарство "Левада", звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 р. по справі №924/451/18 та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" від 13.08.2018 р. №13/08/02 про вжиття заходів забезпечення позову у повному обсязі.

Зокрема, апелянт звертає увагу суду, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачами дій щодо реалізації їхнього майна, витрачання коштів, укладання договорів поруки чи застави.

Посилається на те, що позивачем надано суду розрахунковий рахунок відповідача-1 СФГ Левада № 26004227036 в ПАТ Райффайзенбанк Аваль , м. Київ та відповідача-2 ТОВ Олія Ю №26006508816 в ПАТ „Райффайзенбанк Аваль", м. Київ, проте судом першої інстанції накладено арешт на грошові кошти відповідачів у інших банківських та фінансових установах.

Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції накладено арешт на майно, що перебуває у власності СФГ „Левада" та ТОВ „Олія + О", однорідне з майном, включеним до Акта переліку предметів забезпечення виконання договору №23 від 23.11.2016р., а саме: сою вагою 650 тонн, ячмінь вагою 200 тонн, інші культури, комбайн марки ДонЛапАкрос , 2011 року випуску у кількості 2 шт., трактор марки ХТЗ, 2014 року випуску, трактор марки МТЗ, 2014 року випуску, інші машини та механізми. Проте, судом не зазначено ознаки, які ідентифікують дане майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно вважав, що Акт переліку предметів забезпечення виконання договору №23 від 23.11.2016р. був укладений для забезпечення виконання зобов'язання. У пункті 1 (один) Акта переліку майна від 23.11.2016р. зазначено що дане майно, може бути як предмет (об'єкт) забезпечення за договором №23 від 23.11.2016р.. Тобто, вказаний акт підтверджував лише наявність майна, яке є власністю відповідачів. Будь-якого забезпечення за договором №23 від 23.11.2016р. не існувало (не укладались договори застави, іпотеки і т.д.).

Таким чином, судом першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права застосовано заходи забезпечення позову, які будуть мати наслідком повне припинення господарської діяльності відповідачів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від "24" жовтня 2018 р. апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Левада" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 у справі №924/451/18 - залишено без руху. Зобов'язано апелянта - Селянське фермерське господарство "Левада" усунути протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

31.10.2018 р. через канцелярію апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду скаржником подано клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 р. у справі №924/451/18.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Левада" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 р. у справі №924/451/18. Справу призначено до розгляду.

12.11.2018 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Селянського фермерського господарства "Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

14.11.2018 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить апеляційну скаргу

Селянського фермерського господарства "Левада" залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Крім того, позивач надіслав клопотання про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання сторони не з'явилися та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів розглянула клопотання про відкладення розгляду справи та вирішила відмовити у їх задоволенні, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та визначилась щодо можливості закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення 40 024 986,45 грн., з яких: 5320000,00 грн. - сума позики; 1 400 000,00 грн. - штраф у розмірі 20% від суми фінансової допомоги; 2 154 465,76 грн. - неустойка; 906 283,29 грн. - сума збитків згідно ст. 625 ЦК України 30 244 237,40 грн. - втрати у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" зазначає, що внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Олія+О" своїх зобов'язань за договором про надання поворотної безвідсоткової строкової фінансової допомоги №23 від 23.11.2016р. та Селянським фермерським господарством „Левада" договору поруки від 23.11.2016р., позивачу було завдано збитків на загальну суму 40 024 986,45 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.06.2018р. відкрито провадження у справі №924/451/18, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.08.2018р. прийнято заяву позивача від 13.08.2018р. №13108-01 про зміну предмету позову, який викладений в новій редакції позовної заяви від 13.08.2018р. №13108, і є одночасно збільшенням розміру позовних вимог в частині неустойки (2655 972,61 грн.) та втрат у вигляді упущеної вигоди (37223676,80 грн.) та зменшенням розміру позовних вимог в частині суми збитків згідно ст. 625 ЦК України (896955,07 грн.).

Таким чином, предметом позову є: стягнення солідарно з Селянського фермерського господарства "Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" 47 496 604,48 грн. з яких: 5 320 000,00 грн. - сума позики; 1 400 000,00 грн. - штраф у розмірі 20% від суми фінансової допомоги; 2 655 972,61 грн. - неустойка; 896 955,07 грн. - сума збитків згідно ст. 625 ЦК України; 37 223 676,80 грн. - втрати у вигляді упущеної вигоди.

21.08.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла заява позивача від 13.08.2018р. №13/08/02 про забезпечення позову, в якій просить:

1. Накласти арешт на грошові кошти та майно Селянського фермерського господарства „Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" в межах розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн., а саме:

- на грошові кошти, що перебувають у власності Селянського фермерського господарства „Левада" та зберігаються на розрахунковому рахунку № 26004227036 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, та в інших банківських, фінансових установах;

- на грошові кошти, що перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" та зберігаються на розрахунковому рахунку № 26006508816 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль", м.Київ, МФО 380805, та в інших банківських, фінансових установах;

- на майно, що перебуває у власності Селянського фермерського господарства „Левада", а саме - на урожай 2018 року, отриманий СФГ „Левада" на власних та орендованих пайових землях;

- на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада" , а саме - на урожай 2018 року, отриманий товариством з обмеженою відповідальністю „Олія+О";

- на майно, що перебуває у власності Селянського фермерського господарства „Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О", однорідне з майном, встановленим Актом переліку предметів забезпечення виконання договору №23 від 23.11.2016 р., а саме:

- Сою вагою 650 тонн,

- Ячмінь вагою 200 тонн,

- інші культури в межах вартості, що відповідає розміру позовних вимог на суму 42 601 134,18 грн.,

- Комбайн марки ДонЛанАкрос, 2011 року випуску, у кількості 2 шт.,

- Трактор марки ХТЗ, 2014 року випуску,

- Трактор марки МТЗ, 2014 року випуску,

- інші машини та механізми.

2. Заборонити відповідачам вчиняти певні дії, а саме:

- відчужувати урожай 2018 року, який знаходиться на земельних ділянках, належних на праві власності або на іншому праві володіння Товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О" та Селянському фермерському господарству „Левада", в межах вартості, що відповідає розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн.

- вчиняти будь-які дії стосовно прав володіння за договорами оренди на земельні ділянки, паї на земельні ділянки, а також стосовно прав власності на земельні ділянки, належні Селянському фермерському господарству „Левада" та Товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О", зокрема: заборонити розірвання договорів, переукладення договорів, здійснення будь-яких інших дій стосовно зазначених земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, в межах, що відповідають розміру позовних вимог на суму 47 496 604,48 грн.

- вчиняти дії з відчуження корпоративних прав в межах, що відповідають розміру позовних вимог на суму 47 496 604,48 грн.

- вчиняти певні дії стосовно корпоративних прав відповідачів, зокрема:

- змінювати учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О",

- виводити активи відповідачів,

- розпочинати процедуру банкрутства відповідачів,

- приймати будь-які рішення щодо зміни чи призначення керівника виконавчого органу товариства чи селянського фермерського господарств або зміни виконавчого органу.

В заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" зазначає, що згідно положень договору №23 від 23.11.2016р. про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ „Олія+О" отримало від ТОВ „Українська гірничо-промислова компанія" 7000000,00 грн. Строк користування коштами в договорі визначено до 26.12.2016р.

Згідно договору поруки від 23.11.2016р. Селянське фермерське господарство "Левада" виступило поручителем за виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю „Олія+О") своїх зобов'язань за договором №23 від 23.11.2016р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Олія+О" зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" з проханням продовжити строк користування грошовими коштами. Додатковою угодою від 23.12.2016р. №1 було встановлено термін повернення грошових коштів не пізніше 27.02.2017р.

24.02.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олія+О" повторно звернулось з клопотанням про продовження терміну користування безвідсотковою строковою позикою, на підставі чого було укладено додаткову угоду від 24.02.2017р., якою було встановлено строк для користування коштами в розмірі 7000000,00 грн. - до 27.04.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" протягом квітня 2017р. неодноразово нагадувало позичальнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Олія+О" про необхідність повернення позики. Позивач попереджав про те, що після 27.04.2017р. пролонгація договору не відбудеться. Однак, незважаючи на звернення і попередження, у встановлений строк (до 27.04.2017р.) кошти позичальником у повному обсязі не були повернуті, позивальник сплатив лише 1680000,00 грн.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" 18.05.2017р., 24.05.2017р. та 26.05.2017р. направило листи-претензії до Товариство з обмеженою відповідальністю „Олія+О" з вимогою виконати свої зобов'язання за договором та повернути кошти в повному обсязі. Проте жодних дій ні з боку боржника, ні з боку поручителя не було вчинено, кошти не були повернуті своєчасно.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" Сидорко О.Б. неодноразово особисто звертався до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О" Вінічука О.І. та голови Селянського фермерського господарства "Левада" Вінічука І.І. про необхідність повернення боргу.

Крім того, Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" Сидорко О.Б. неодноразово направляв на електронну адресу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О" Вінічука О.І. та електронну адресу голови Селянського фермерського господарства "Левада" Вінічука І.І. листи-претензії щодо необхідності повернення боргу. Проте, посадові особи зазначених підприємств ніяким чином не реагували, а в подальшому заблокували свої електронні адреси.

В подальшому листи-претензії щодо повернення боргу були направлені на поштові адреси директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О" Вінічука О.І. та голови Селянського фермерського господарства "Левада" Вінічука І.І..

15.06.2017 р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О" Вінічук О.І. підписав акт звірки за договором позики від 23.11.2016 р. №23, чим підтвердив наявну заборгованість перед позивачем.

Таким чином, позивач стверджує, що починаючи з 27.04.2017р. відповідачі незаконно володіють коштами позивача та безпідставно ними користуються на власний розсуд, ігноруючи права власника коштів, а також посилаються на свій фінансовий стан, як на підставу невиконання зобов'язань та дають неправдиві обіцянки повернути кошти.

Відтак, позивач стверджує, що недобросовісна поведінка відповідачів може позбавити ТОВ „Українська гірничо-промислова компанія" у майбутньому будь-якої можливості повернути власні кошти, які на даний час безпідставно та неправомірно перебувають у відповідачів.

Тому на думку позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти позичальника та поручителя, відповідачі можуть приховати наявні у них грошові кошти, а також відчужити майно, на яке згодом може бути звернуто стягнення для виконання рішення.

Відтак, в межах позовних вимог, з метою забезпечення законних прав позичальника, позивач просив, накласти арешт на майно, належне поручителю, а саме:

- сою вагою 650 тонн, місцезнаходження: Хмельницька обл., Волочиський р-н., с. Постолівка;

- ячмінь вагою 200 тонн, місцезнаходження: Хмельницька обл., Волочиський р-н., с. Постолівка;

- комбайн марки ДонЛанАкрос, 2011 року випуску, оціночною вартістю 1250000 грн., місцезнаходження: Хмельницька обл., Волочиський р-н., с. Постолівка;

- комбайн марки ДонЛанАкрос, 2011 року випуску, оціночною вартістю 1250000 грн., місцезнаходження: Хмельницька обл.., Волочиський р-н., с. Постолівка;

- трактор марки ХТЗ, 2014 року випуску, оціночною вартістю 1208333,33 грн., місцезнаходження: Хмельницька обл., Волочиський р-н., с. Постолівка; Трактор марки МТЗ, 2014 року випуску, оціночною вартістю 216666,67 грн., місцезнаходження: Хмельницька обл., Волочиський р-н., с. Постолівка.

Оскільки, як вважає позивач, сою вагою 650 тонн та ячмінь вагою 200 тонн, які визначені як предмети забезпечення виконання зобов'язання, відповідачами було продано, а отримані гроші привласнено без повернення боргу позикодавцю, обґрунтованим буде накладення арешту на майно відповідачів - сою, ячмінь та інші сільськогосподарські культури урожаю 2018 року для забезпечення позову в межах позовних вимог.

Крім того, позивач вважає, що наявні підстави для накладення арешту в межах позовних вимог на урожай, який знаходиться на земельних ділянках, належних ТОВ „Олія+О" та СФГ „Левада", а також накладення арешту в межах позовних вимог на урожай, зібраний у 2018р. на пайових землях за договорами оренди.

Також позивач у заяві про забезпечення позову вказує, що для забезпечення реальної можливості виконання зобов'язань відповідачів за договором №23 від 23.11.2016р., з метою уникнення дій відповідачів, направлених на ухилення від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, доцільним та необхідним є вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення дій з переоформлення корпоративних прав відповідачів, внесення змін до Державного земельного кадастру стосовно земель, належних на праві власності, на праві оренди або на інших законних правах володіння ТОВ „Олія+О" та СФГ „Левада", переоформлення прав відповідачів у договорах оренди земельних ділянок, паїв, належних на праві оренди відповідачам, в тому числі заборони розірвання відповідних договорів, переукладення договорів, а також здійснення будь-яких інших дій щодо земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб.

Невжиття заходів забезпечення позову та незастосування заборони вчинення певних дій, які стосуються зміни складу учасників товариства, відчуження активів, ініціювання процедури банкрутства, зміна чи призначення іншого керівника виконавчого органу товариства чи селянського фермерського господарства або зміни виконавчого органу істотно ускладнить та може взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 р. у справі №924/451/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-промислова компанія" про вжиття заходів забезпечення позову від 13.08.2018р. №13/08/02 задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти та майно селянського фермерського господарства „Левада" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" в межах розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн., а саме: на грошові кошти, що перебувають у власності селянського фермерського господарства „Левада" та зберігаються на розрахунковому рахунку № 26004227036 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, та в інших банківських, фінансових установах; на грошові кошти, що перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" та зберігаються на розрахунковому рахунку №26006508816 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, та в інших банківських, фінансових установах; на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада", а саме - на урожай 2018 року, отриманий СФГ „Левада" на власних та орендованих пайових землях; на майно, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О", а саме - на урожай 2018 року, отриманий товариством з обмеженою відповідальністю „Олія+О"; на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада" та товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О", однорідне з майном, встановленим Актом переліку предметів забезпечення виконання договору №23 від 23.11.2016 р., а саме: Сою вагою 650 тонн, Ячмінь вагою 200 тонн, інші культури, Комбайн марки ДонЛанАкрос, 2011 року випуску, у кількості 2 шт., Трактор марки ХТЗ, 2014 року випуску, Трактор марки МТЗ, 2014 року випуску, інші машини та механізми.

Заборонено відповідачам вчиняти певні дії, а саме: відчужувати урожай 2018 року, який знаходиться на земельних ділянках, належних на праві власності або на іншому праві володіння товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О" та селянському фермерському господарству „Левада", в межах вартості, що відповідає розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн.; вчиняти будь-які дії стосовно прав володіння за договорами оренди на земельні ділянки, паї на земельні ділянки, а також стосовно прав власності на земельні ділянки, належні селянському фермерському господарству „Левада" та товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О", зокрема: заборонено розірвання договорів, переукладення договорів, здійснення будь-яких інших дій стосовно зазначених земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, в межах, що відповідають розміру позовних вимог на суму 47 496 604,48 грн.; вчиняти дії з відчуження корпоративних прав в межах, що відповідають розміру позовних вимог на суму 47 496 604,48 грн. В решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 у справі №924/451/18 про забезпечення позову, Селянське фермерське господарство "Левада" звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою на ухвалу місцевого суду.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів має зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції зокрема про забезпечення позову.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Положеннями ч. 3 ст. 137 ГПК України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, та обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3- рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Розглянувши зміст та доводи заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами не вчиняються дії щодо належного виконання зобов'язання за договором позики та не вчиняються дії з метою врегулювання спірних відносин. Зважаючи на значну суму позики, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти позичальника та поручителя в межах суми позовних вимог є обґрунтованими.

Таким чином, судом першої інстанції арешт на грошові кошти відповідачів накладено з урахуванням критеріїв пропорційності та доцільності та в межах розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн.

Крім того, як вбачається з акту переліку майна від 23.11.2016р., в ньому міститься докладний перелік майна, що є предметом забезпечення за договором №23 від 23.11.2016р.

При цьому, як вбачається з матеріалів заяви, частина заставного майна (соя, вагою 650 тонн та ячмінь вагою 200 тонн) відповідачем-2 було продано, що підтверджується інформацією з електронної пошти ТОВ „Олія+О". Однак, після реалізації частини заставного майна, позичальник не здійснив ніяких платежів на користь позикодавця.

Заявник повідомляє, що відповідачі як на підставу невиконання своїх зобов'язань стосовно повернення грошових коштів посилаються на свій нестабільний фінансовий стан. Разом з тим, позивачем надано до матеріалів заяви роздруківку статті, розміщеної в мережі Інтернет (від 20.04.2018р.), в якій СФГ „Левада" повідомляє, що очікує високих врожаїв сої та кукурудзи завдяки використанню технологій ТОВ „Сервіс-Агрозахід" (сайт:://agroprod.biz/2018/04/20/33907/).

Таким чином, СФГ „Левада" заявляє про успішність ведення господарської діяльності та отримання прибутків від такої діяльності, при цьому ухиляючись від виконання обов'язку, передбаченого п. 2.3 договору поруки від 23.11.2016р. щодо повернення ТОВ „Олія+О" суми позики, отриманої від позивача за договором №23 від 23.11.2016р.

Враховуючи, що ТОВ „Олія+О" не повернуло грошові кошти, отримані від реалізації частини заставного майна, а також відсутність в подальшому дій відповідачів, які б свідчити про намагання повернути заборгованість, з метою забезпечення законних прав позичальника, судом першої інстанції правомірно накладено арешт на майно відповідачів в межах розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн., а саме:

- на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада" та товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О", однорідне з майном, встановленим Актом переліку предметів забезпечення виконання договору №23 від 23.11.2016 р., а саме:

- Сою вагою 650 тонн,

- Ячмінь вагою 200 тонн,

- інші культури в межах вартості, що відповідає розміру позовних вимог на суму 47496604,48 грн.,

- Комбайн марки ДонЛанАкрос, 2011 року випуску, у кількості 2 шт.,

- Трактор марки ХТЗ, 2014 року випуску,

- Трактор марки МТЗ, 2014 року випуску,

- інші машини та механізми;

- на майно, що перебуває у власності селянського фермерського господарства „Левада", зокрема - на урожай 2018 року, отриманий СФГ „Левада" на власних та орендованих пайових землях;

- на майно, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю „Олія+О" , а саме - на урожай 2018 року, отриманий товариством з обмеженою відповідальністю „Олія+О".

Щодо тієї частини заяви про забезпечення позову, в якій суд першої інстанції відмовив позивачу, колегія суддів погоджується з тим, що наведені обставини та їх обґрунтування не можуть бути підставою для вжиття вказаних заходів забезпечення. Ті заходи, щодо яких заява задоволена судом, а саме вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів, та заборона вчиняти відповідача дії з відчуження корпоративних прав в межах суми позовних вимог, а також вчинення будь-яких дій стосовно прав володіння за договорами оренди земельних ділянок, паїв, а також стосовно прав власності на земельні ділянки, належні селянському фермерському господарству „Левада" та товариству з обмеженою відповідальністю „Олія+О", буде достатнім для ефективного виконання рішення суду в майбутньому та захисту прав та інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції питання про вжиття заходів для забезпечення позову вирішено з правильним встановлення усіх обставин, зокрема наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі наведеного та враховуючи принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, зважаючи на принцип співмірності заявлених заходів із предметом позовних вимог судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано винесено ухвалу від 23.08.2018 р. у справі №924/451/18.

Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, надав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані сторонами. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

З врахуванням вищевикладеного, ухвала господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018р. у справі №924/451/18 постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування ухвали передбачених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII), не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Левада" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018р. у справі №924/451/18 - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження на ухвали господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018р. у справі №924/451/18 повернути господарському суду Хмельницької області

Повний текст постанови складений "19" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.