Постанова

від 13.11.2018 по справі 299/3791/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/3791/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 листопада 2018 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Куштана Б.П., Фазикош Г.В.

з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорнотисівської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області на рішення Виноградівського районного суду, ухваленого 07 березня 2018 року головуючим суддею Леньо В.В, в справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, де треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Управління Держпраці у Закарпатській області, Профспілковий комітет Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій просила: поновити її на посаді вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 25000грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 1990 року вона працювала на посаді вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Наказом директора шкоди від 20 листопада 2017 року за №165-к її звільнено з посади за здійснені прогули без поважних причин з 18 по 28 серпня 2017 року (на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України). Вважає таке звільнення незаконним та безпідставним. Зокрема, в період з 18 по 28 серпня 2018 року вона була відсутня на роботі з поважних причин. Також відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме порушено місячний строк для його накладення. Крім того, профспілковий комітет дав згоду на її звільнення за її відсутності. Також вказує, що в день звільнення власник їй не видав наказ про звільнення та належним чином оформлену трудову книжку.

Рішенням Виноградівського районного суду від 07 березня 2018 року заявлений позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі вчитилем англійської мови Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Стягнуто з Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу у розмірі 23980,44 гривень та 2500 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

На дане рішення Чорнотисівська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та увалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску роботодавцем строку накладення дисциплінарного стягнення. Вказує, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в Чорнотисівській ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді вчителя англійської мови.

Згідно наказу директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 69-к від 08.06.2017 року ОСОБА_1 надано чергову відпустку тривалістю 56 календарних днів (а.с.62 т.1).

На роботу ОСОБА_1 повинна була вийти 08.08.2017 року, однак в цей день остання на роботу не вийшла.

У зв'язку з відсутністю позивачки на робочому місці, 08 серпня 2017 року на підставі наказу директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 96 (а.с. 63 т.1) створено комісію, яка засвідчила актами факт відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18. 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року (а.с. 64-78 т.1).

08.09.2017 року ОСОБА_1 з'явилась на роботі та надала довідку про тимчасову непрацездатність, видану 12.07.2017 року, листок непрацездатності від 29.08.2017 року, ксерокопію медичної картки та особову медичну книжку, видану 07.09.2017 року, (а.с. 80 т.1), про що складено відповідний акт.

Відповідачем запропоновано позивачці надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі за період з 08 серпня по 28 серпня 2017 року, але остання ознайомившись з повідомленням, відмовилась від підписання та надання письмового пояснення, що стверджується актами комісії №27, № 29 від 11 вересня 2017 року (а.с.82, 84 т.1).

Відповідачем прийнято до уваги довідку про тимчасову непрацездатність № 000730 від 12.07.2017 року для продовження основної відпустки з 08.08. по 17.08.2017 року та період невиходу на роботу ОСОБА_1 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17 серпня 2017 року визнано поважною причиною.

Також визнано поважною причиною невихід на роботу позивачки за період з 29.08 по 07.09. 2017 року включно, що підтверджено листком непрацездатності АДЕ № 169120 від 29.08.2017 року.

Невихід на роботу ОСОБА_1 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року визнано прогулами без поважних причин.

Рішенням профспілкового комітету Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області від 31 жовтня 2017 року на засіданні профкому дано згоду на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1 за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.89, 90 т.1).

Наказом №165-к від 20.11.2017р. директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів звільнено ОСОБА_1 з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 20 листопада 2017 року за здійсненні прогули без поважних причин з 18 серпня по 28 серпня 2017 року (згідно п.4 ст.40 КЗпП України) (а.с. 5 т.1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем пропущено встановлений ст.148 КЗпП України місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення. При цьому, суд визнав поважною причиною відсутність позивача на роботі 28.08.2017 року у зв'язку з смертю матері позивачки. А тому суд вважав, що місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення слід рахувати з 24.08.2017 року. Зважаючи на перебування позивачкою на лікарняному, суд виходив з того, що фактично дисциплінарне стягнення накладено на 32 календарний день після його виявлення.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Так, згідно п. 4 ст.40КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або повноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно з ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 29.08.2017 року 26.08.2017 року померла матір позивачки, у зв'язку з чим суд вважав поважною причиною невихід позивачки на роботу 28.08.2017 року адже цього дня, згідно її пояснень, вона була на похороні матері.

Однак, як слідує з матеріалів справи, зокрема з відзиву на позов, відповідач протягом всього розгляду справи послідовно заперечував факт присутності позивачки на похороні матері, посилаючись на те, що в цей період вона була за кордоном на заробітках.

У зв'язку з чим, відповідачем було подано до суду клопотання про витребування доказів від Державної прикордонної служби, а саме інформації щодо перетину ОСОБА_1 кордону України (а.с.115, 116 Т.1).

Ухвалою Виноградівського районного суду від 11.01.2018 року в задоволенні даного клопотання відмовлено з тих підстав, що відповідачем не надано доказів щодо неможливості отримати відповідну інформацію самостійно (а.с.150, 151 Т.1).

Після чого, відповідачем було надано повторне клопотання про витребування зазначених вище доказів, до якого долучено лист-відмову Державної прикордонної служби, щодо надання інформації про перетин ОСОБА_1 кордону України (а.с.167-170 Т.1).

Ухвалою Виноградівського районного суду від 30.01.2018р. в задоволенні даного клопотання відмовлено, з посиланням на те, що такі докази не стосуються предмету спору (а.с.201, 202 Т.1).

В апеляційній скарзі апелянт посилається в тому числі й на незаконність даної ухвали, що зважаючи на неможливість її окремого оскарження в апеляційному порядку, розцінюється апеляційним судом як заперечення на таку ухвалу (ч.2 ст. 353 ЦПК України).

Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції вказаним в ухвалі від 30.01.2018 р., оскільки для правильного вирішення даного спору має значення не тільки встановлення факту відсутності працівника на роботі в певні дні, а й причини такої відсутності. По даній справі позивач стверджує про поважність причин її відсутності на роботі з посиланням на її лікування та перебування на похороні матері, а відповідач заперечує такі обставини, вказуючи при цьому, що позивачка в цей період взагалі була за кордоном. Таким чином, дана обставина стосується предмету доказування позаяк може вказувати про неповажність причини невиходу на роботу. А тому, на думку колегії суддів, суду першої інстанції слід було задовольнити клопотання відповідача про витребування доказів.

В зв'язку з наведеним та враховуючи приписи ч.3 ст. 357 ЦПК України, під час апеляційного розгляду, апеляційним судом задоволено клопотання представника відповідача та витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину позивачем державного кордону України.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 перетинала державний кордон України, а саме 02.07.2017 виїхала за межі України та повернулася лише 29.08.2017 року о 23 год. 32 хв. (а.с.138 Т.2).

Даний письмовий доказ повністю спростовує всі твердження позивача щодо поважності причини відсутності її на роботі за період вказаний у наказі про звільнення, зокрема щодо перебування її на лікуванні та на похороні матері 28.08.2017 року. При цьому, оскільки вказаний вище лист Державної прикордонної служби є офіційною відповіддю державного органу на ухвалу суду про витребування доказів, то апеляційний суд бере його до уваги та відповідно критично оцінює всі надані позивачем докази, які суперечать вказаному листу, а саме щодо лікування у стоматолога та пояснення позивача стосовно перебування на похороні матері 28.08.2017 року, та відповідно визнає такі докази недостовірними.

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд констатує, що кожен з днів зазначених в наказі про звільнення, позивачка була відсутня на роботі без поважних причин, і останнім днем такого прогулу є саме 28.08.2017 року, а відтак місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення почав спливати з 29.08.2017 року.

За період з 24.08.2017 року по день звільнення 20.11.2017 року позивачка у відпустці не була, проте перебувала на лікарняному у період з 29.08. по 07.09.2017 року, з 22.09. по 30.09.2017 року, з 02.10. по 20.10. 2017 року, з 21.10. по 25.10.2017 року, з 03.11. по 08.11.2017 року; з 10.11. по 17.11.2017 року.

Апеляційний суд виключаючи з даного періоду дні тимчасової непрацездатності, констатує, що звільнення позивачки відбулося фактично на 28 календарний день з дня виявлення дисциплінарного проступку, тобто без порушення строків накладення дисциплінарного стягнення.

Тобто, висновок суду першої інстанції про порушення роботодавцем приписів ст. 148 КЗпП України при звільнення позивача є помилковим.

Щодо інших обставин, на які посилався позивач у своєму позові як на підставу для його задоволення, а саме порушення процедури отримання згоди профкому, не відібрання від неї пояснень, невидачу їй у день звільнення наказу про звільнення та копії трудової книжки, то судом першої інстанції дана ї м належна оцінка в судовому рішенні та обґрунтовано визнано такі безпідставними.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушення чинного трудового законодавства, а відтак пред'явлений нею позов задоволенню не підлягає.

З врахуванням вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Виноградівського районного суду від 07.03.2018 року, відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України сплачений відповідачем судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3360 гривен слід компенсувати за рахунок держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Чорнотисівської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області задовольнити.

Скасувати рішення Виноградівського районного суду від 07 березня 2018 року та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, де треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Управління Держпраці у Закарпатській області, Профспілковий комітет Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Стягнути з управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді на користь Чорнотисівської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області (90363, Закарпатська область, Виноградівський район, с.Чорнотисів, вул. Шевченка, 3, ЄДРПОУ 26213839) судовий збір у розмірі 3360 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги згідно квитанції №30978234 від 30 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2018 року.

Головуючий:

Судді: