Постанова

від 05.05.2020 по справі 299/3791/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 299/3791/17

провадження № 61-49028св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чорнотисівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області,

треті особи: Управління Держпраці у Закарпатській області, Профспілковий комітет Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, треті особи: Управління Держпраці у Закарпатській області, Профспілковий комітет Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила поновити її на посаді вчителя англійської мови Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області (далі - Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів) та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 1990 року працювала на посаді вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Наказом директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 20 листопада 2017 року за № 165-к її звільнено з посади за здійснені прогули без поважних причин з 18 по 28 серпня 2017 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. З наказом про звільнення з роботи її ознайомлено не було та копії не надано. Причини звільнення, наведені в наказі № 165-к, а саме пункт 4 статті 40 КЗпП України - прогулу без поважних причин, не відповідають дійсним обставинам справи, адже прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.

Після виходу на роботу 08 вересня 2017 року вона особисто подала директору Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рябець В. В. письмову заяву, в якій повідомила про причину відсутності з 18 по 28 серпня 2017 року, однак директор відмовився її приймати та оформив акт про відмову надавати письмові пояснення.

З 18 по 28 серпня 2017 року вона була відсутня на роботі з поважних причин, а саме: 18 та 21 серпня 2017 року використала ці дні за знаходження під час відпустки на лікуванні; 19 та 20 серпня 2017 року - субота та неділя, тобто вихідні - неробочі дні; 24 серпня 2017 року - святковий - День Незалежності України, тобто - неробочий; 23 та 25 серпня 2017 року проходила медичний огляд осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я, що підтверджується медичною картою (форми № 140-5/о); 26 та ІНФОРМАЦІЯ_1 - субота та неділя, тобто вихідні - неробочі дні; ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2

Профспілковий комітет Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів 31 жовтня 2017 року без її участі розглянув подання виконуючого обов`язки начальника Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації та надав згоду на її звільнення. Голова профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Григорович І. О. перебуває з нею у неприязних стосунках.

31 жовтня 2017 року під час засідання профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів вона знаходилася на лікарняному, що підтверджується листом Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги від 27 листопада 2017 року за № 1502.

Вказані обставини невиходу на роботу вона вважає поважними та такими, що не можуть вважатись прогулом в розумінні пункту 4 статті 40 КЗпП України, тому звільнення з цієї підстави є незаконним.

Відповідач звільнив її без законної підстави, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України, зобов`язаний поновити її на попередній роботі.

В результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату, а тому відповідач при поновленні її на роботі зобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також зазначає про спричинення їй моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що відповідач позбавив її гарантованого статтею 43 Конституції України права на працю та можливості заробляти собі та своїй дитині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала в роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй сім`ї. Зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відобразилися на її здоров`ї. Від постійного психологічного тиску та переслідування з боку директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів вона захворіла на гіпертонічну хворобу, що підтверджується копіями листків непрацездатності, витратила на лікування значну суму грошових коштів.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Виноградівський районний суд Закарпатської області рішенням від 07 березня 2018 року позов задовольнив частково. Поновив ОСОБА_1 на роботі вчителем англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Стягнув з Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 23 980,44 грн та моральну шкоду в розмірі 2 500 грн. В решті позову відмовив. Стягнув з Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_1 1 600 грн судового збору. Стягнув з Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач пропустив встановлений статтею 148 КЗпП України місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення. При цьому, суд визнав поважною причиною відсутність позивача на роботі 28 серпня 2017 року у зв`язку із смертю її матері. А тому місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення слід рахувати з 24 серпня 2017 року. Зважаючи на перебування позивача на лікарняному, фактично дисциплінарне стягнення накладено на неї на 32 календарний день після його виявлення.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Закарпатський апеляційний суд постановою від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів задовольнив. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2018 року скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді на користь Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів судовий збір у розмірі 3 360 грн, сплачений за подачу апеляційної скарги згідно з квитанцією від 30 березня 2018 року № 30978234.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм трудового законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доповнень до неї, відзиву на касаційну скаргу та доповнень до відзиву, відповіді на відзив, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд невірно застосував норми частини першої статті 148 та частини першої статті 241-1 КЗпП України щодо початку обчислення строку застосування дисциплінарного стягнення, оскільки в даному випадку днем виявлення проступку слід вважати 08 серпня 2017 року (день створення комісії з приводу відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин). Початок відрахування строку, з якого необхідно обраховувати термін застосування дисциплінарного стягнення до неї, є 09 серпня 2017 року, що не було враховано судом апеляційної інстанції та неправильно встановлено початок строку обрахування застосування дисциплінарного стягнення, визначивши такий з 29 серпня 2017 року.

Вважає, що витребування апеляційним судом інформації від Державної прикордонної служби України відбулося у поєднанні з наданням переваги стороні відповідача у справі та з обмеженням прав, спрямованих на захист її персональних даних.

Суд не надав оцінки та не дослідив правила внутрішнього трудового розпорядку Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у поєднанні з часом складення актів невиходу працівника на роботу. Пунктом 3.22 Правил передбачено, що робочий день учителя в канікулярний час розпочинається о 9 год. 00 хв. Тривалість робочого дня педагогічного працівника визначається відповідно до розміру його щотижневого педагогічного навантаження, кількість годин якого ділиться на 5 робочих днів тижня рівномірно.

Більшість складених актів невиходу працівника на роботу складені о 13 год. 00 хв., акт за 11 вересня 2017 року складено о 10 год. 50 хв. При цьому в жодному з документів, складених відповідачем з метою обґрунтування законності звільнення працівника, немає розрахунку часу закінчення роботи для неї в канікулярний час, як це передбачається пунктом 3.22 Правил внутрішнього трудового розпорядку Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Отже, документально неможливо встановити прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин у розрізі часового проміжку, як це вимагається пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

15 січня 2019 року до Верховного Суду надійшло доповнення ОСОБА_1 до касаційної скарги мотивоване тим, що нею під час розгляду справи було понесено судові витрати, які вона просить стягнути з відповідача на свою користь.

25 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та висновків суду не спростовують, постанова апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 на підставі наказу від 20 листопада 2017 року № 165-к звільнено з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів за невихід на роботу (прогули без поважних причин) з 18 по 28 серпня 2017 року, оскільки вона не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважні причини її невиходу на роботу у вказані дні.

02 червня 2017 року позивач написала заяву про надання їй щорічної відпустки. Згідно з наказом від 08 червня 2017 року № 69-к ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку строком на 56 календарних днів з 02 червня до 07 серпня 2017 року включно. Позивач повинна була приступити до роботи 08 серпня 2017 року, але в цей день на роботу не вийшла.

Згідно з графіком роботи за серпень 2017 року, робочими днями, які пропустила позивач у серпні 2017 року, були 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року.

У зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці, 08 серпня 2017 року на підставі наказу № 96 створено комісію, яка засвідчила актами факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року. Крім того, комісія склала акти невиходу її на роботу в період з 29 серпня до 08 вересня 2017 року.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 з`явилася на роботі, надала довідку про тимчасову непрацездатність, видану 12 липня 2017 року, листок непрацездатності від 29 серпня 2017 року, ксерокопію медичної картки та особову медичну книжку, видану 07 вересня 2017 року, що підтверджується актом, складеним комісією 08 вересня 2017 року.

Так, у період з 12 по 21 липня 2017 року включно під час щорічної відпустки позивач знаходилася на амбулаторному лікуванні. Заяву про перенесення відпустки не надавала.

У період з 29 серпня до 07 вересня 2017 року включно позивач з поважних причин була відсутня на роботі, що підтверджується листком непрацездатності від 29 серпня 2017 року АДЕ № 169120 .

Позивач не підтвердила дні невиходу на роботу 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року поважними причинами.

ОСОБА_1 з 02 липня до 29 серпня 2017 року знаходилася на заробітках за кордоном, а тому на лікарняному не могла перебувати, на роботі була відсутня без поважних причин.

15 березня 2019 року до Верховного Суду надійшло доповнення Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів до відзиву мотивоване тим, що довідка, яка видана Державною прикордонною службою України на запит судді апеляційного суду, є належним та допустимим доказом, спростовує всі неправдиві пояснення ОСОБА_1 , оскільки вона саме в робочий час знаходилася за кордоном на заробітках, а не лікувалася у лікарів на території України.

20 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів мотивована тим, що жоден із допитаних у судових засідання свідків не надавав прямих свідчень про те, що вона знаходилася за кордоном. Ніяких завідомо підроблених документів суду вона не надавала, листки непрацездатності та інші медичні довідки, що містяться в матеріалах справи, заповнювалися та реєструвалися лікарями. Довідка Державної прикордонної служби України їй для ознайомлення надана не була, що може підтвердите технічний запис судового процесу, зроблений у суді апеляційної інстанції. Відповідач пропустив строк застосування дисциплінарного стягнення, встановлений статтею 148 КзпП України в один місяць. Правилами внутрішнього трудового розпорядку не врегульоване питання звільнення з роботи працівників.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Виноградівського районного суду Закарпатської області.

20 лютого 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

14 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинським В. № 1076/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

14 квітня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Бурлаков С. Ю., Коротенко Є. В.

Фактичні обставини справи встановлені судами

ОСОБА_1 працювала в Чорнотисівській ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді вчителя англійської мови.

Наказом директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 08 червня 2017 року № 69-к ОСОБА_1 надано чергову відпустку тривалістю 56 календарних днів.

Після відпустки ОСОБА_1 повинна була вийти на роботу 08 серпня 2017 року.

Згідно з актами комісії, створеної на підставі наказу директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 96, ОСОБА_1 була відсутня на роботі 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 з`явилася на роботі та надала довідку про тимчасову непрацездатність, видану 12 липня 2017 року, листок непрацездатності від 29 серпня 2017 року, ксерокопію медичної картки та особову медичну книжку, видану 07 вересня 2017 року, про що складено відповідний акт.

Відповідач запропонував позивачу надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі за період з 08 серпня по 28 серпня 2017 року, однак ознайомившись з повідомленням, відмовилася від підписання та надання письмового пояснення, що підтверджується актами комісії від 11 вересня 2017 року № 27 та № 29.

Відповідач взяв до уваги довідку про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 від 12 липня 2017 року № 000730 для продовження основної відпустки з 08 до 17 серпня 2017 року, та визнав невихід ОСОБА_1 на роботу у період з 08 по 17 серпня 2017 року з поважних причин.

Також відповідач визнав відсутність позивача на робочому місці в період з 29 серпня до 07 вересня 2017 року включно з поважних причин у зв`язку з її непрацездатністю, що підтверджується листком непрацездатності від 29 серпня 2017 року АДЕ в„– 169120 .

Поважні причини невиходу ОСОБА_1 на роботу 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року відсутні.

Рішенням профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 31 жовтня 2017 року надано згоду на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1 за прогули за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Наказом директора Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 20 листопада 2017 року № 165-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 20 листопада 2017 року за здійсненні прогули без поважних причин з 18 по 28 серпня 2017 року (згідно з пунктом 4 статті40 КЗпП України).

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 перетинала державний кордон України, а саме 02 липня 2017 року виїхала за межі України та повернулася лише 29 серпня 2017 року о 23 год. 32 хв.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Встановивши, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року, що підтверджуються, зокрема, актами комісії, яка засвідчила факт відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці в указані дні, інформацією Державної прикордонної служби України про перетин ОСОБА_1 державного кордону України, а саме 02 липня 2017 року вона виїхала за межі України та повернулася 29 серпня 2017 року о 23 год. 32 хв., доказів поважності відсутності на роботі не надала, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 у вказані дні прогулу без поважних причин.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ураховуючи надання згоди профспілковим комітетом Чорнотисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 31 жовтня 2017 року на звільнення ОСОБА_1 за прогули за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та дотримання відповідачем норм статті 148 КЗпП України, з урахування її тимчасової непрацездатності у період з 29 серпня до 07 вересня 2017 року включно, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки звільнення позивача відповідач провів з дотриманням норм трудового законодавства України.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.

Аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені судами фактичні обставини справи, зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та до необхідності переоцінки доказів, незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, які, на думку заявника, встановлені апеляційним судом неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко