Рішення

від 07.11.2018 по справі 916/700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/700/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

по справі № 916/700/17

за позовом : Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6); 2) Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 10);

до відповідача 1: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1);

до відповідача 2: Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 5);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1);

за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11);

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

прокурор: Бескровний М.О. - посвідчення № 044624 від 20.10.2016р.;

від позивача-1: ОСОБА_1 - довіреність № 220/456/д від 20.12.2017р.;

від позивача-2: ОСОБА_2 - довіреність №26/8/2 від 16.04.2018р.;

від відповідача 1: ОСОБА_3 - довіреність №45/вих-мр від 20.02.2018р.;

від відповідача 2: не з'явився.

від третьої особи : не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

22.03.2017р. Міністерство оборони України та Військова академія (м.Одеса) звернулись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс", в якій просять суд визнати недійсним свідоцтво №8249237 від 21.08.2013р. про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею - 55,1 кв., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, що складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м. від 05.09.2013р., укладений між Одеською міською радою, яка діє від імені територіальної громади міста Одеси, та приватним підприємством НВКТФ "Лідер - Люкс". Витрати по сплаті судового збору позивачі просили солідарно стягнути з відповідачів на користь Військової академії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що відповідно до пункту 1 рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951р. "Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнні та післявоєнні періоди для потреб Одеського Військового Округу" підтверджено належність Одеському військовому округу власних будівель, розташованих на території військового містечка №17 (м.Одеса).

Крім того, позивачі вказують, що належність до державної власності нерухомого майна військового містечка №17 (зокрема будівлі за №105) підтверджується також внутрішніми документами квартирно-експлуатаційних органів, а саме планом будівлі сховища №105; індивідуальною карткою будівлі №105; генеральним планом військового містечка №17; актом приймання-передачі будинків, споруд та території військового містечка №17 від 20.08.2013р.; актом технічного стану будівлі №105 в/м №17.

Разом з тим, позивачі зазначають, що перевіркою фактичного стану фондів військового містечка №17 квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси, на балансовому та картковому обліку якого перебувало нерухоме майно цього військового містечка, встановлено, що будівля №105 огороджена парканом та використовується сторонніми особами.

В подальшому позивачами було встановлено, що будівля №105, з присвоєнням їй адреси: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А, на виконання рішення Одеської міської ради від 18.06.2013р. №3509-VI "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради" та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013р. №259 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м.Одеси" за договором купівлі-продажу від 05.09.2013р. Одеською міською радою реалізовано приватному підприємству НВКТФ "Лідер-Люкс".

Вказані рішення Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради були оскаржені першим заступником військового прокурора Південного регіону України у господарському суді (справа №916/654/15).

Так, 23.05.2016р. Вищим господарським судом України залишено в силі постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/654/15, якою задоволено позовні вимоги прокурора, визнано недійсним та скасовано рішення Одеської міської ради №3509-VI та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №259.

Водночас, розглянувши заяву приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2016р. у справі №916/654/15-г, Верховним судом України зазначено, що визнання частково недійсним та часткове скасування рішення міськради №3509-VI та рішення виконкому №259 не впливає на законність договору купівлі-продажу майна від 05.09.2013р., як правовстановлюючого документа щодо права власності, тобто не породжує юридичних наслідків, у зв'язку із чим позивачі були вимушені звернутись до суду із позовом, що розглядається в рамках даної справи.

Ухвалою суду від 24.03.2017р. було порушено провадження у справі №916/700/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 10.04.2017р.

10.04.2017р. до суду від Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України надійшла заява в порядку ст.29 Господарського процесуального кодексу України про вступ прокурора за своєю ініціативою у справу №916/700/17.

10.04.2017р. Міністерством оборони України подано до суду пояснення (т.1 а.с.56-59), в яких, зокрема, зазначено, що під час розгляду справи №916/2973/14 Вищим господарським судом було встановлено факт вибуття спірного майна із володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею та відсутність жодного рішення про відчуження цього майна.

Як вказує позивач 1, спірне майно з 1951 року і по теперішній час перебуває на обліку та у володінні (користуванні) військових установ Міністерства оборони та жодним чином не було передано до комунальної власності.

Враховуючи, що облік військового майна (в тому числі і нерухомого) має специфічні особливості, пов'язані з обмеженим доступом до цієї інформації цивільних осіб та цивільних установ, в органах БТІ на обліку будівлі та споруди не перебували, облік військового майна, як вказує Військова академія, здійснюється спеціально створеними військовими установами - КЕВ та КЕЧ районів.

Окрім зазначеного, позивач 1 зауважив, що Цивільний кодекс УРСР не пов'язував момент переходу права власності з його державної реєстрацією.

10.04.2017р. позивачами подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову (т.1 а.с.82) шляхом накладення арешту на нерухоме майно - будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А та складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м., у задоволенні якого судом 24.04.2017р. було відмовлено у зв'язку з недоведеністю наявності обґрунтованих припущень передбачати, що майно може зникнути, а також з огляду на те, що предметом спору не є витребування майна, а лише визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 10.04.2017р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, судом залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради із одночасним відкладенням розгляду справи на 24.04.2017р.

24.04.2017р. від представника Міністерства оборони України до суду надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Крім того, 24.04.2017р. до суду надійшли письмові пояснення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (т.1 а.с.103-104), згідно яких третя особа проти позовних вимог позивачів заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що спірний об'єкт знаходиться тривалий час на балансі територіальної громади м. Одеси в особі органів ДЕЗ або ЖКХ та утримується за рахунок коштів мешканців будинків та місцевого бюджету.

Крім того Департамент вказує на те, що весь житловий та нежитловий фонд ради народних депутатів, відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 25.11.1991р. "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" був переданий до територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради. Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради№259 від 04.07.2013р. "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" було видано свідоцтво про право власності від 21.08.2013р. серія та номер 8249237. Вказані рішення та свідоцтво наразі є чинними та ніким не скасовані.

Більш того, як вказує третя особа, право власності на спірне домоволодіння та і взагалі на весь житловий та нежитловий фонд виникло 25.11.1991 р., а свідоцтво про право власності лише є підтвердженняя наявного права та не є актом у розумінні ст.16 ЦК України, таким чином його скасування взагалі не можливе, а скасування не тягне за собою будь-яких правових наслідків.

24.04.2017р. до суду від Одеської міської ради надійшов відзив (т.1 а.с.105-112), згідно якого відповідач 1 проти позовних вимог позивачів заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" затверджений Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Згідно п. 1 розділу "Житлово-комунальне господарство" - додатку 2 до вказаного рішення, у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м.Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів, до категорії якого віднесено, зокрема, і спірне майно, таким чином територіальна громада м.Одеси набула право власності на будівлю загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, на законних підставах, а отже його відчуження в подальшому здійснювалось правомірно.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, відповідач 1 зазначив про відсутність жодних підстав для такого визнання.

Крім означеного, відповідач 1 також наголосив, що оскільки право власності на спірну будівлю у встановленому чинним законодавством порядку позивачем зареєстровано не було, вказане право і не виникло.

Ухвалою суду від 24.04.2017р. судом відкладено розгляд справи на 15.05.2017р.

12.05.2017р. відповідачем 2 було подано до канцелярії суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

15.05.2017р. відповідачем 2 також було подано до суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.4-10), в якому відповідач-2, заперечуючи проти заявлених позивачами вимог, зазначає, що на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, згідно якого ним було придбано спірну нежитлову будівлю, її єдиним власником була територіальна громада м.Одеси в особі Одеської міської ради, а відтак відповідач-1 мав всі передбачені чинним законодавством права на відчуження спірного майна, в свою чергу, відповідач-2 є добросовісним набувачем.

При цьому відповідач-2 вказує, що позивачами не надано жодного документа чи інших належних доказів, які могли б підтвердити виникнення права державної власності на будівлю №105 військового містечка №17, не надано доказів, які містили б ідентифікацію об'єкта нерухомості, не надано документів про технічну інвентаризацію будівлі №105 та немає жодних доказів, які могли б свідчити про тотожність будівлі №105 військового містечка №17 та нежитлової будівлі, що належить на праві власності ПП НВКТФ "Лідер - Люкс".

При цьому відповідач-2 наполягає на тому, що він не вважає, що будівля 105 військового містечка №17 та нежитлова будівля за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А є одним об'єктом , та зазначає, що в матеріалах справи також відсутні докази введення в експлуатацію спірного нерухомого майна, проведення технічної інвентаризації вказаної будівлі №105. Немає підтвердження державної реєстрації спірної будівлі як об'єкту державної власності, а також правовстановлюючих документів, які б відповідали вимогам чинного законодавства та засвідчували виникнення права державної власності на будівлю №105.

Крім того, відповідач-2 наполягає на тому, що відомості стосовно площі приміщення, які містяться в технічних документах на будівлю-сховище №105, не відповідають відомостям, що містяться в технічному паспорті стосовно будівлі, придбаної ПП НВКТФ "Лідер - Люкс", у зв'язку із чим, на думку відповідача-2, зв'язок будівлі №105 військового містечка №17 зі спірним приміщенням відсутній.

У судовому засіданні 15.05.2017р. судом було оголошено перерву до 22.05.2017р.

19.05.2017р. до суду від представника Військової академії надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 22.05.2017р. судом на обговорення сторін було поставлене питання щодо необхідності призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку із чим, для надання часу учасникам судового процесу підготувати свої пояснення з цього приводу, судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2017р.

Крім того, враховуючи клопотання сторін про продовження строку розгляду справи (т.2 а.с.37), ухвалою суду від 22.05.2017р. строк розгляду справи було продовжено до 06.06.2017р.

В судовому засіданні 29.05.2017р. представниками позивачів було надано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с.42-43), відповідно до якого вони просили суд поставити на вирішення судовому експерту наступні питання:

- як співвідносяться об'єкт військового нерухомого майна військового містечка №17 м.Одеса (будівлі-сховища за ГП №105) та одноповерхова будівля, загальною площею - 55,1 кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога, 8/1-А?

- визначити рік побудови спірної будівлі?

Вказаним клопотанням позивачі просили суд доручити проведення судової будівельно-технічної експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", витрати за проведення експертизи покласти на Військову академію (м. Одеса).

Представниками Одеської міської ради та ПП НВКТФ "Лідер - Люкс" у вказаному судовому засіданні були надані суду клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи (т.2 а.с.44, 54).

В судовому засіданні 29.05.2017р. представником відповідача-2 було надано письмові пояснення щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с.51-53), в яких, заперечуючи проти її призначення, відповідач-2 зазначає, що оскільки позивачі звернулись до суду з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, вирішення жодного з перелічених у Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), питань не сприятиме встановленню обставин, які підлягають доказуванню у цій справі.

При цьому, ПП НВКТФ "Лідер - Люкс" наполягає на тому, що призначення у справі судової експертизи сприятиме лише безпідставному затягуванню процесу, оскільки обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, можуть бути встановлені на підставі письмових доказів та пояснень сторін.

Ухвалою суду від 29.05.2017р. у справі № 916/700/17 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" ОСОБА_4.

На вирішення експертизи поставлено наступне питання: чи є об'єкт нерухомого майна (об'єкт військового нерухомого майна військового містечка №17 м. Одеса, будівлі-сховища за ГП №105), що зазначений у індивідуальній картці обліку будівлі за адресою №10, по вул. Фонтанській дорозі, у м.Одесі (т.1 а.с.26) та визначений у плані будівлі-складу військового містечка (т.1 а.с.25), та одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А (свідоцтво про право власності від 21.08.2013р. (т.1 а.с.32), одним і тим самим об'єктом нерухомості, якщо є, визначити площу та технічні характеристики вказаного об'єкту.

Вказаною ухвалою суду провадження у справі №916/700/17 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

30.05.2017р. Міністерством оборони України подано до суду пояснення в обґрунтування позовних вимог (т.2 а.с.76-80), згідно яких позивач, зокрема, зазначив, що саме зв'язку з особливістю використання об'єктів нерухомого військового майна і необхідністю дотримання збереження інформації військовими формуваннями реєстрація військових об'єктів в реєстрах обліку власників нерухомого майна не проводилась.

Попри це, згідно списку будівель Народного Комісаріату Оборони СРСР на 1 січня 1941р. стосовно військового містечка №17 Пехотное училище - за адресою Б.Фонтанская дорога,4-ая станция в м. Одесі під №46 рахувалась будівля - трансформаторний кіоск,1939 року побудови.

В подальшому, як наголошує позивач, рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27 "Про встановлення права землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та післявоєнний періоди для потреб Одеського Військового Округу" підтверджено належність Одеському міському округу нежитлового приміщення №46 на території військового містечка №17 (на даний час сховища за генеральним планом №105) та відновлено право користування відповідною земельною ділянкою. Вказана будівля перебувала раніше на балансі та обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до 2013 року, в подальшому, на підставі наказу Міністерства оборони України від 13.05.2013р. №312 вона була передана на баланс Військової академії м.Одеси, де перебуває на обліку і на балансі по теперішній час.

09.06.2017р., на виконання ухвали суду від 29.05.2017р., матеріали справи №916/700/17 було направлено для проведення експертизи.

21.06.2017р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський регіональний центр незалежних експертиз надійшов лист експерта про необхідність повідомлення сторін щодо проведення обстеження будівлі, за наслідком розгляду якого, листом від 26.06.2017р. судом було повідомлено сторін про відповідну дату обстеження.

Також 21.06.2017р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський регіональний центр незалежних експертиз супровідним листом надійшов рахунок на оплату експертизи, який в подальшому судом було вручено представнику Військової академії.

23.08.2017р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський регіональний центр незалежних експертиз надійшли матеріали справи № 916/700/17 із повідомленням експертної установи про неможливість проведення експертизи, з огляду на несплату її вартості.

Приймаючи до уваги вищевикладене, ухвалою суду від 30.08.2017р. провадження у справі №916/700/17 поновлено з 11.09.2017р. із призначенням її до розгляду в засіданні суду на вказану дату.

В подальшому від представника ПП НВКТФ "Лідер - Люкс" до суду надійшли 07.09.2017р. клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 11.09.2017р. додаткові пояснення щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи, згідно яких відповідач вислови заперечення стосовно формулювання питання, яке було поставлене судом на вирішення експертизи.

Так, ПП НВКТФ "Лідер - Люкс" вважає, що формулювання питання, наведене в ухвалі суду від 29.05.2017р. (зазначенням аркушів справи), обмежує коло документів, якими може керуватись експерт при проведенні дослідження.

При цьому, на думку відповідача-2, копії документів, що знаходяться на вказаних аркушах, містять дані, які суперечать іншим матеріалам справи, таким чином суд при визначенні питання з чітким посиланням на аркуші справи, якими слід керуватись при проведенні експертизи, обмежує можливості експерта в отриманні повної інформації, що необхідна для проведення належного дослідження.

Також, ПП НВКТФ "Лідер - Люкс" наполягає на дорученні проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, оскільки останній є державною спеціалізованою установою, при цьому вартість з проведення експертизи в даній установі є меншою, ніж у приватній установі, що має суттєве значення, оскільки проведення експертизи фінансується Військовою академією за рахунок державних коштів.

Крім того, 11.09.2017р. представником відповідача 2 також було надано суду заяву про застосування строку позовної давності (т.2 а.с.111-112), згідно якої зазначив про пропуск трирічного строку позовної давності, з урахуванням початку відліку строку позовної давності щодо оскарження свідоцтва про право власності з 22.08.2013р., а договору купівлі-продажу з 06.09.2013р.

В судовому засіданні 11.09.2017р. представником Військової академії (м. Одеса) було надано письмові пояснення (т.2 а.с.114-115), в яких він зазначив, що академія є бюджетною установою, та, оскільки кошти на сплату судової експертизи не були заплановані з початку року, позивачем було подано до Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України обґрунтування та заявку щодо перерозподілу кошторисного призначення, після чого 28.08.2017р. до Військової академії надійшла довідка про зміни до кошторису, якою розподілено кошти на оплату судової експертизи.

Приймаючи до уваги, що на сьогоднішній день кошти на оплату експертизи знаходяться на рахунку Військової академії, позивач просить суд повторно призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, що була призначена ухвалою суду від 29.05.2017р.

Ухвалою суду від 11.09.2017р. у справі № 916/700/17 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи поставлено наступне питання: чи є об'єкт нерухомого майна (об'єкт військового нерухомого майна військового містечка №17 м. Одеса, будівлі-сховища за ГП №105), що зазначений у індивідуальній картці обліку будівлі за адресою №10, по вул. Фонтанській дорозі, у м.Одесі (т.1 а.с.26) та визначений у плані будівлі-складу військового містечка (т.1 а.с.25) та одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А (свідоцтво про право власності від 21.08.2013р. (т.1 а.с.32), одним і тим самим об'єктом нерухомості, якщо є, визначити площу та технічні характеристики вказаного об'єкту.

При цьому, приймаючи до уваги викладені відповідачем-2 зауваження щодо формулювання судом питання, суд у вказаній ухвалі роз'яснив судовому експерту, що зазначення у питанні, яке підлягає дослідженню, аркушів справи ніяким чином не позбавляє судового експерта обов'язку дослідження матеріалів господарської справи №916/700/17 в повному обсязі.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду провадження у справі №916/700/17 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Супровідним листом від 20.09.2017р. справу №916/700/17 направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи.

06.11.2017р. до канцелярії суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов рахунок для оплати вартості проведення експертизи по даній справі, який в подальшому був вручений представнику Військової академії.

11.04.2018р. до канцелярії суду від експертної установи надійшло клопотання щодо необхідності забезпечення доступу судовому експерту до об'єкту дослідження в присутності представників по справі.

16.04.2018р. до суду надійшло аналогічне клопотання судового експерта, однак з визначенням іншої дати дослідження об'єкту, копія якого листом від 17.04.2018р. була направлена судом сторонам по справі.

02.07.2018р. до канцелярії суду за вх.№13187/18 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист разом із висновком судової будівельно-технічної експертизи №17-4735 від 25.06.2018р. та матеріалами господарської справи.

Приймаючи до уваги повернення матеріалів справи разом із висновком експерта, ухвалою суду від 12.07.2018р. провадження у справі №916/700/17 поновлено.

Крім того, враховуючи набрання 15.12.2017р. чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою суду від 12.07.2018р. справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 13.08.2018р.

25.07.2018р. до суду від представника Одеської міської ради та 10.08.2018р. від прокуратури надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.08.2018р. надійшло клопотання Міністерства оборони України про залучення до матеріалів справи копії рішення Апеляційного суду Одеської області по справі №22-ц/785/1830/17 від 27.06.2017р., в якому зазначено про встановлення вказаним рішенням факту належності спірного приміщення до військового майна.

Ухвалою суду від 13.08.2018р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представників позивача 2, відповідача 2, підготовче засідання у справі №916/700/17 відкладено в межах строку підготовчого провадження на 10.09.2018р.

10.09.2018р. представником Міністерства оборони України було подано до суду заяву про виклик експерта в судове засідання (т.3 а.с.78) з метою надання усних пояснень щодо складеного ним висновку.

10.09.2018р. у судове засідання з'явились представники сторін, які зазначили про подання ними усіх доказів, необхідних для розгляду справи, у зв'язку із чим вони не заперечували щодо закриття підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. судом продовжено строк підготовчого провадження до 10.10.2017р.

Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/700/17 із призначенням судового засідання для розгляду по суті на 01.10.2018р. о 15 год. 30хв.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду викликано у судове засідання 01.10.2018р. о 15год.30хв. учасників справи та судового експерта ОСОБА_5, а також визначено дату наступного судового засідання для розгляду справи по суті, а саме - 10.10.2018р. о 10год.30хв.

Приймаючи до уваги неможливість проведення 01.10.2018р. о 15год.30хв. судового засідання по справі №916/700/17, з метою завчасного повідомлення учасників справи про розгляд справи, розгляд даної справи було призначено на раніше визначені дату та час, а саме - 10.10.2018р. о 10год.30хв.

10.10.2018р. у судовому засіданні оголошено протокольну перерву до "22" жовтня 2018р. о 14год.00хв.

Ухвалою суду від 11.10.2018р. було викликано у судове засідання, призначене на 22.10.2018р., відповідача - ПП НВКТФ "Лідер-Люкс" та судового експерта ОСОБА_5

22.10.2018р. до суду від судового експерта ОСОБА_5 надійшов лист, яким повідомлено про неможливість його прибуття у судове засідання через зайнятість при проведенні дослідження по іншій справі.

У судовому засіданні 22.10.2018р. оголошено перерву до "07" листопада 2018р. об 11год.45хв.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. було викликано у судове засідання, призначене на 07.11.2018р., відповідача - ПП НВКТФ "Лідер-Люкс".

Представники позивачів у судовому засіданні 07.11.2018р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Прокурор у судовому засіданні 07.11.2018р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник Одеської міської ради проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, ПП НВКТФ "Лідер-Люкс", у судове засідання не з'явився, про причини відсутності не повідомив, натомість про розгляд справи обізнаний, про що свідчить наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення щодо позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у судове засідання, призначене на 07.11.2018р. не з'явився, хоча про дату час був повідомлений особисто в попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги позивачів направлені на захист права власності держави шляхом визнання недійсним свідоцтва №8249237 від 21.08.2013р. про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею - 55,1 кв., що перебуває на обліку та у володінні (користуванні) військових установ Міністерства оборони, та визнання недійсним договору про його відчуження.

Натомість заперечуючи проти позову відповідачі зазначають, що спірне майно було передано у власність територіальної громади м. Одеси на підставі постанови Кабінету Міністрів України рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", оскільки відноситься до категорії житлового та нежитлового фонду місцевих Рад народних депутатів. Враховуючи вказане, відповідачі стверджують про правомірність оформлення права власності на майно та розпорядження ним.

З приводу викладеного, суд вказує наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням звуженого Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951р. №27 "Про встановлення права землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та післявоєнний періоди для потреб Одеського Військового Округу" (т.2 а.с.81-82) підтверджено належність Одеському військовому округу власних будівель згідно з додатком та відновлено право користування відповідними земельними ділянками.

Згідно з додатком №1 до вказаного рішення (т.2 а.с.83-85), до власних будівель відносяться, зокрема, будівлі на території військового містечка №17 (Фонтанська дорога, 4 станція). Перелік будівель військового містечка №17 (Б.Фонтанська дорога, 4-та станція) відображений у відповідному Списку будівель станом на 1.01.1941р. (т.2 а.с.86-88).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністра оборони України від 18.05.2013р. №312 "Про передачу фондів військових містечок у місті Одеса" (т.1 а.с.21) військове містечко, у тому числі будівлі та споруди, передані на облік з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Військової академії м. Одеса, що підтверджується актом прийманні (передачі) будинків, споруд та території військового містечка №17 від 20.08.2013р. та актом технічного стану будівлі №105 військового містечка №17 від 22.05.2013р. (т.1 а.с.27).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що Одеський військовий округ набув право власності, зокрема на нерухоме майно військового містечка №17 до 29.05.1951 відповідно до діючого на той час законодавства, а рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951р. №27 зазначено право власності було ще раз підтверджено.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» , Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 прийнято постанову №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» .

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311, майно Збройних Сил до переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), не входить.

Разом із тим, пунктом 1 зазначеної постанови установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до п.2 Постанови міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов'язані здійснити до 01.01.1992р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Міністерством оборони України, або іншими відомствами, будівлі та споруди військового містечка №17, розташованого у місті Одесі, у тому числі будівля №105-майно Збройних Сил, до комунальної власності не передавалися.

Отже, нерухоме майно військового містечка №17 у місті Одесі, у тому числі будівля №105, є державною власністю, набутою відповідно до вимог законодавства, що діяло у період існування СРСР та під час його розпаду.

Суд вказує, що з метою визначення та ідентифікації спірного об'єкта нерухомості, з огляду також на заперечення Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс" стосовно того, що будівля №105 військового містечка №17 та нежитлова будівля за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А є одним і тим же об'єктом, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За результатами проведення експертизи, висновком експерта №17-4735 (т.3 а.с.31-41) встановлено, що відображена у плані будівля-складу військового містечка, одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А (свідоцтво про право власності від 21.08.2013р.), не є одним і тим самим об'єктом нерухомості.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами. Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Однак дослідивши зміст висновку в повному об'ємі, суд не може погодитись з остаточним формулюванням висновку експерта, оскільки, виходячи з описової частини висновку, судовим експертом чітко встановлено схожість відображеної у плані будівлі-складу військового містечка за конфігурацією з 1-но поверховою будівлею згідно технічного паспорту Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 21.03.2013р., а також за фактичним планом.

Натомість, визначені у висновку параметри, по яким рахується відмінність приміщень, жодним чином не доводять існування двох різних будівель.

У відповідності до вимог частини другої статті 141 Господарського кодексу України - управління об'єктами, які належать державі, покладено на Кабінет Міністрів України і за його уповноваженням на центральні і місцеві органи виконавчої влади.

Згідно приписів статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" під управлінням об'єктами державної власності розуміється здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Приписами статті 4 цього Закону визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління), органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури).

Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону саме управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті); з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна; військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням; облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, військове майно - це є державне майно, що закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, а повноваження щодо вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" належить саме до компетенції Кабінету Міністрів України.

Таким чином, виходячи з положень законодавства України, власником спірного нерухомого військового майна військового містечка №17 є держава Україна в особі органів управління майном-Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, яким належать право володіти, користуватися і розпоряджатися майном у визначених законом межах, та які уповноважені виконувати функції власника нерухомого військового майна і здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Натомість жодних доказів, підтверджуючих передачу Кабінетом Міністрів України спірного об'єкту (військового майна) з державної власності до комунальної матеріали справи не містять.

При цьому, суд зауважує, що відсутність оформлення права власності жодним чином не позбавляє спірний об'єкт статусу військового майна, що належить до державної власності.

Отже, з огляду на викладене суд доходить висновку, що, з урахуванням встановлення судом належності спірного майна до військового, віднесення його до майна комунальної власності, що належить територіальній громаді м. Одеси, з видачею відповідного свідоцтва на право власності, фактично є вибуттям спірного майна з державної власності всупереч закону.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинність рішення Одеської міськради від 18 червня 2013 року № 3509-VI «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» , яким зокрема, віднесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, нежитлову одноповерхову будівлю, розташовану за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 8/1-А, та рішення виконкому Одеської міськради від 04 липня 2013 року № 259 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності міста Одеси"» , яким, зокрема, внесено до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси, будівлю, розташовану за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 8/1-А, жодним чином не зумовлює чинність свідоцтва про право власності.

Так, суд підкреслює, що з аналізу змісту постанови Верховного Суду України від 9.11.2016р. у справі №916/654/16 вбачається, що, приймаючи вказане рішення, суд врахував висновки, викладені у постанові від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14, та зазначив, що рішення міськради № 3509-VI і рішення виконкому № 259 в оскарженій частині вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між Одеською міськрадою та ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» на виконання оспорюваних рішення міськради № 3509-VI і рішення виконкому № 259, що підтверджує право власності ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» на одноповерхову будівлю загальною площею 55,1 кв. м, розташовану за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 8/1-А, є чинним і в судовому порядку не був оскаржений. Таким чином, визнання частково недійсними та часткове скасування рішення міськради №3509-VI і рішення виконкому №259 не впливає на законність зазначеного договору як правовстановлюючого документа щодо права власності, тобто не породжує юридичних наслідків.

Разом з тим, жодним чином не піддаючи сумніву остаточне рішення Верховного Суду України, суд вважає за необхідне зазначити, що у Постанові Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №916/1979/13 ОСОБА_6 Верховного Суду відійшла від правової позиції щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеної у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 911/3396/14.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачів про визнання недійсним свідоцтва №8249237 від 21.08.2013р. про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно.

Оцінюючи вимоги позивачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, що складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м. від 05.09.2013р., укладений між Одеською міською радою, яка діє від імені територіальної громади міста Одеси, та приватним підприємством НВКТФ "Лідер - Люкс", суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Як встановлено судом, 05.09.2013р. між Одеською міською радою та ПП НВКТФ "Лідер-Люкс" укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 8/1-А (т.1 а.с.115-117).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч 1, 2 ст. 321 ЦК).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару . Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Виходячи із зазначеного, враховуючи положення ст. 658 ЦК України та ст. 319 ЦК України, згідно з яких право розпорядження майном належить власнику цього майна, з урахуванням встановлення судом факту віднесення спірного військового майна до державної власності, відповідач-1 не мав права розпорядження майном, визначеним оспорюваним договором .

За таких обставин, оскільки під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.09.2013р. Одеська міська рада не була фактичним власником спірного майна, а отже не мала права відчужувати військове майно відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2013 р., вказаний договір підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги позивачів в цій частині задоволенню.

З огляду на встановлені судом обставини щодо незаконного вибуття майна та його реєстрації, заперечення відповідачів щодо наявності у відповідача-1 права власності на момент укладення договору не можуть бути прийняті судом до уваги.

При цьому, судом відхиляється клопотання Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс" про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За твердженням позивачів, які не були спростовані під час судового розгляду, про факт укладення між Одеською міською радою та Приватним підприємством НВКТФ Лідер-Люкс договору купівлі-продажу від 05.09.2013р., а значить і наявність свідоцтва, ним стало відомо під час звернення Приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс" до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/12120/13-ц від 19.03.2014р., внаслідок встановлення (яке відбулося після прийняття рішення від 19.03.2014р.), що власником майна за адресою Фонтанська дорога 8/1 А, яке є одним і тим же об'єктом з об'єктом за адресою Фонтанська дорога 8/8, є саме Приватне підприємство НВКТФ Лідер-Люкс .

З огляду на викладене, суд вважає, що позовну заяву позивачами подано в межах строку позовної давності.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог Міністерства оборони України та Військової академії в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору за вимогу про визнання недійсним свідоцтва №8249237 від 21.08.2013р. про право власності у сумі 1600 грн. покладаються на Одеську міську раду в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору за вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу у сумі 1600 грн. та витрати за проведення експертизи у сумі 5 942,40 грн., згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним свідоцтво №8249237 від 21.08.2013р. про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею - 55,1 кв., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, що складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м. від 05.09.2013р., укладений між Одеською міською радою (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691), яка діє від імені територіальної громади міста Одеси, та Приватним підприємством НВКТФ "Лідер - Люкс" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 5, код ЄДРПОУ 35118668).

4 . Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 10, код ЄДРПОУ 24983020) судовий збір у сумі 2 400 /дві тисячі чотириста/ грн. та витрати за проведення експертизи у сумі 2 971 /дві тисячі дев'ятсот сімдесят одна/ грн. 20 коп.

5. Стягнути з Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 5, код ЄДРПОУ 35118668) на користь Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 10, код ЄДРПОУ 24983020) судовий збір у сумі 800 /вісімсот/ грн. та витрати за проведення експертизи у сумі 2 971 /дві тисячі дев'ятсот сімдесят одна/ грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-замхідного апеляцімйного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 19 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська