Постанова

від 13.02.2019 по справі 916/700/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 рокум. ОдесаСправа № 916/700/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Міністерства оборони України Добров Ю.І.,

від Військової академії - Шевчук А.В.,

від Одеської міської ради - Чернова Г.А.,

від ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» - не з`явився,

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Курлович О.О.,

прокурор - Риженко М.Ю.,

від ОСОБА_1 Сокольська О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2018, ухвалене суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 19.11.2018

у справі № 916/700/17

за позовом:

1. Міністерства оборони України;

2. Військової академії (м. Одеса);

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2. Приватного підприємства НВКТФ «Лідер Люкс»;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

2. ОСОБА_1 ;

за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Міністерство оборони України та Військова академія (м. Одеса) звернулись до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Приватного підприємства НВКТФ «Лідер Люкс» (далі ПП «Лідер-Люкс») про:

- визнання недійсним свідоцтва №8249237 від 21.08.2013 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею 55,1 кв., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2013 індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, що складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м., укладеного між Одеською міською радою, яка діє від імені територіальної громади міста Одеси та ПП «Лідер Люкс».

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Пунктом 1 рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 «Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнні та післявоєнні періоди для потреб Одеського Військового Округу» підтверджено належність Одеському військовому округу власних будівель, розташованих на території військового містечка № НОМЕР_1 (м. Одеса).

Належність до державної власності нерухомого майна військового містечка №17, зокрема, будівлі за №105 підтверджується внутрішніми документами квартирно-експлуатаційних органів, а саме: планом будівлі сховища №105; індивідуальною карткою будівлі №105; генеральним планом військового містечка №17; актом приймання-передачі будинків, споруд та території військового містечка №17 від 20.08.2013; актом технічного стану будівлі №105 військового містечка №17.

Перевіркою фактичного стану фондів військового містечка №17 квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси, на балансовому та картковому обліку якого перебувало нерухоме майно цього військового містечка, встановлено, що будівля №105 огороджена парканом та використовується сторонніми особами, що підтверджується актом від 21.11.2012.

В подальшому встановлено, що будівля №105 з присвоєнням їй адреси: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А, на виконання рішення Одеської міської ради від 18.06.2013 №3509-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 №259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» за договором купівлі-продажу від 05.09.2013 реалізована Одеською міською радою ПП «Лідер-Люкс».

Вказані рішення Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради були оскаржені першим заступником військового прокурора Південного регіону України у господарському суді (справа №916/654/15).

23.05.2016 Вищим господарським судом України залишено в силі постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/654/15, якою задоволено позовні вимоги прокурора, визнано недійсним та скасовано рішення Одеської міської ради №3509-VI та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №259.

Водночас, розглянувши заяву ПП «Лідер-Люкс» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2016 у справі №916/654/15, Верховним судом України зазначено, що визнання частково недійсним та часткове скасування рішення міськради №3509-VI та рішення виконкому №259 не впливає на законність договору купівлі-продажу майна від 05.09.2013, як правовстановлюючого документа щодо права власності, тобто не породжує юридичних наслідків. З урахуванням наведеного, задоволення позовних вимог про визнання частково незаконним та часткове скасування вказаних рішень не забезпечує порушеного права власника спірного майна.

Відтак, з урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду України та того, що наразі власник будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А є ПП «Лідер-Люкс», належним способом захисту прав держави на нерухоме майно військового містечка № 17 є оскарження договору купівлі-продажу спірної будівлі, укладеного між Одеською міською радою та ПП «Лідер-Люкс», оскільки він є незаконним та таким, що порушує право державної власності та спричиняє шкоду державі.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 «Про поновлення прав землекористувачів, а також прав на будівлі, відведені у довоєнні та післявоєнні періоди для потреб Одеського Військового Округу» підтверджено належність Одеському військовому округу власних будівель, розташованих на території військового містечка № 17.

Як вбачається з вищезазначеного рішення та внутрішніх документів, Одеський військовий округ набув права власності, зокрема, на нерухоме майно військового містечка № 17 до 29.05.1951 відповідно до діючого на той час законодавства, а рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 зазначене право власності було ще раз підтверджено.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 майно Збройних сил України до переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) не входить.

Разом з тим, пунктом 1 вищезазначеної постанови встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності є загальнодержавною (республіканською) власністю. Доручено Міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном здійснити до 01.01.1992 передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком (п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 05.11.1991 № 311).

Ні Міністерством оборони України, ні іншими установами відомства будівлі та споруди військового містечка № 17, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А; Фонтанська дорога, 8/8, у тому числі будівля № 105 до комунальної власності не передавались.

Отже нерухоме майно військового містечка № 17 у тому числі будівля № 105 (Фонтанська дорога, 8/1-А; Фонтанська дорога, 8/8) є державною власністю, набутою відповідно до вимог законодавства, що діяло у період існування СРСР та під час його розпаду.

Будь-яких рішень про передачу будівлі № 105 (Фонтанська дорога, 8/1-А; Фонтанська дорога, 8/8) військового містечка № 17 Кабінетом Міністрів України не приймалось, Міністерством оборони України зазначене нерухоме майно не вилучалось, з обліку не знімалось.

В поясненнях по суті спору від 10.04.2017 Міністерством оборони України зазначено, що під час розгляду справи №916/2973/14 Вищим господарським судом був встановлений факт вибуття спірного майна із володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею та відсутність жодного рішення про відчуження цього майна. Спірне майно з 1951 року і по теперішній час перебуває на обліку та у володінні (користуванні) військових установ Міністерства оборони України та жодним чином не було передано до комунальної власності. Враховуючи, що облік військового майна (в тому числі і нерухомого) має специфічні особливості, пов`язані з обмеженим доступом до цієї інформації цивільних осіб та цивільних установ, в органах БТІ на обліку будівлі та споруди не перебували, облік військового майна, як вказує Військова академія, здійснюється спеціально створеними військовими установами КЕВ та КЕЧ районів. Цивільний кодекс УРСР не пов`язував момент переходу права власності з його державної реєстрацією.

Ухвалою суду від 10.04.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

24.04.2017 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких зазначено наступне.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 25.11.1991 «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» весь житловий та нежитловий фонд ради народних депутатів був переданий до територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» було видано свідоцтво про право власності від 21.08.2013 № 8249237.

Вказані рішення та свідоцтво не скасовані та є чинними. Рішення виконкому, відповідно до норм чинного законодавства є правовстановлюючим документом.

Спірний об`єкт нерухомого майна знаходився тривалий час на балансі територіальної громади м. Одеси в особі органів ДЕЗ або ЖКХ та утримувався за рахунок коштів мешканців будинків та місцевого бюджету.

Право власності на спірне домоволодіння та і взагалі на весь житловий та нежитловий фонд виникло 25.11.1991, а свідоцтво про право власності лише є підтвердженням наявного права та не є актом у розумінні ст.16 ЦК України, таким чином його скасування взагалі неможливе, а у разі скасування не тягне за собою будь-яких правових наслідків.

24.04.2017 від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» затверджений перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Згідно п. 1 розділу «Житлово-комунальне господарство» - додатку 2 до вказаного рішення, у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, до категорії якого віднесено, зокрема, і спірне майно.

Таким чином територіальна громада м. Одеси набула право власності на будівлю загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, на законних підставах, а отже його відчуження в подальшому здійснювалось правомірно.

Оскільки право власності на спірну будівлю у встановленому чинним законодавством порядку позивачем зареєстровано не було, вказане право і не виникло.

У відзиві на позовну заяву ПП «Лідер-Люкс» зазначено наступне.

На момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, згідно якого ПП «Лідер-Люкс» придбало спірну нежитлову будівлю, її єдиним власником була територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, а відтак Одеська міська рада мала всі передбачені чинним законодавством права на відчуження спірного майна. ПП «Лідер-Люкс» є добросовісним набувачем.

При цьому позивачами не надано жодного документа чи інших належних доказів, які могли б підтвердити виникнення права державної власності на будівлю №105 військового містечка №17, не надано доказів, які містили б ідентифікацію об`єкта нерухомості, не надано документів про технічну інвентаризацію будівлі №105 та не надано жодних доказів, які могли б свідчити про тотожність будівлі №105 військового містечка №17 та нежитлової будівлі, що належить на праві власності ПП «Лідер Люкс».

Нежитлова будівля №105 військового містечка №17 та нежитлова будівля за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А не є одним і тим же об`єктом.

В матеріалах справи також відсутні докази введення в експлуатацію спірного нерухомого майна, проведення технічної інвентаризації вказаної будівлі №105. Немає підтвердження державної реєстрації спірної будівлі, як об`єкту державної власності, а також правовстановлюючих документів, які б відповідали вимогам чинного законодавства та засвідчували виникнення права державної власності на будівлю №105.

Відомості стосовно площі приміщення, які містяться в технічних документах на будівлю-сховище №105 не відповідають відомостям, що містяться в технічному паспорті стосовно будівлі, придбаної ПП «Лідер Люкс».

В поясненнях від 26.05.2017 Міністерство оборони України зазначило, що у зв`язку з особливістю використання об`єктів нерухомого військового майна і необхідністю дотримання збереження інформації військовими формуваннями, реєстрація військових об`єктів в реєстрах обліку власників нерухомого майна не проводилась.

Згідно списку будівель Народного Комісаріату Оборони СРСР на 01.01.1941 стосовно військового містечка №17 «Пехотное училище» - за адресою Б. Фонтанская дорога, 4-ая станция в м. Одесі під №46 рахувалась будівля трансформаторний кіоск 1939 року побудови.

В подальшому, рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27 «Про встановлення права землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та післявоєнний періоди для потреб Одеського Військового Округу» підтверджено належність Одеському міському округу нежитлового приміщення №46 на території військового містечка №17 (на даний час сховища за генеральним планом №105) та відновлено право користування відповідною земельною ділянкою. Вказана будівля перебувала раніше на балансі та обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до 2013 року, в подальшому, на підставі наказу Міністерства оборони України від 13.05.2013 №312 вона була передана на баланс Військової академії м. Одеси, де перебуває на обліку і на балансі по теперішній час.

11.09.2017 від ПП «Лідер-Люкс» надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Ухвалою суду від 11.09.2017 у справі № 916/700/17 призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи є об`єкт нерухомого майна (об`єкт військового нерухомого майна військового містечка №17 м. Одеса, будівлі-сховища за ГП №105), що зазначений у індивідуальній картці обліку будівлі за адресою №10, по вул. Фонтанській дорозі, у м. Одесі та визначений у плані будівлі-складу військового містечка та одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А (свідоцтво про право власності від 21.08.2013) одним і тим самим об`єктом нерухомості, якщо є, визначити площу та технічні характеристики вказаного об`єкту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у справі № 916/700/17 позовні вимоги Міністерства оборони України та Військової академії задоволено повністю, визнано недійсним свідоцтво №8249237 від 21.08.2013 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею 55,1 кв., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А; визнано недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, що складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 кв.м. від 05.09.2013, укладений між Одеською міською радою, яка діє від імені територіальної громади міста Одеси, та Приватним підприємством НВКТФ "Лідер - Люкс"; Стягнуто з Одеської міської ради на користь Військової академії судовий збір у сумі 2400 грн. та витрати за проведення експертизи у сумі 2971,20 грн.; стягнуто з Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс" на користь Військової академії судовий збір у сумі 800 грн. та витрати за проведення експертизи у сумі 2971,20 грн.

Рішення суду мотивоване наступним.

Одеський військовий округ набув право власності, зокрема на нерухоме майно військового містечка №17 до 29.05.1951 відповідно до діючого на той час законодавства. Рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951р. №27 зазначено право власності було ще раз підтверджено.

Міністерством оборони України або іншими відомствами, будівлі та споруди військового містечка №17, розташованого у місті Одесі, у тому числі будівля №105-майно Збройних Сил, до комунальної власності не передавалися. Отже, нерухоме майно військового містечка №17 у місті Одесі, у тому числі будівля №105, є державною власністю, набутою відповідно до вимог законодавства, що діяло у період існування СРСР та під час його розпаду.

За результатами проведення експертизи, висновком експерта №17-4735 у даній справі встановлено, що відображена у плані будівля-складу військового містечка та одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А (свідоцтво про право власності від 21.08.2013), не є одним і тим самим об`єктом нерухомості.

Однак, дослідивши зміст висновку в повному об`ємі, суд не погодився з остаточним формулюванням висновку експерта, оскільки, виходячи з описової частини висновку, судовим експертом чітко встановлено схожість відображеної у плані будівлі-складу військового містечка за конфігурацією з 1-но поверховою будівлею згідно технічного паспорту Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 21.03.2013, а також за фактичним планом. Натомість, визначені у висновку параметри, по яким рахується відмінність приміщень, жодним чином не доводять існування двох різних будівель.

Власником спірного нерухомого військового майна військового містечка №17 є держава Україна в особі органів управління майном - Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, яким належать право володіти, користуватися і розпоряджатися майном у визначених законом межах та які уповноважені виконувати функції власника нерухомого військового майна і здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Жодних доказів, підтверджуючих передачу Кабінетом Міністрів України спірного об`єкту (військового майна) з державної власності до комунальної, матеріали справи не містять. При цьому відсутність оформлення права власності жодним чином не позбавляє спірний об`єкт статусу військового майна, що належить до державної власності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням встановлення судом належності спірного майна до військового, віднесення його до майна комунальної власності, що належить територіальній громаді м. Одеси, з видачею відповідного свідоцтва на право власності, фактично є вибуттям спірного майна з державної власності всупереч закону.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачів про визнання недійсним свідоцтва №8249237 від 21.08.2013 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно. А оскільки під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.09.2013 Одеська міська рада не була фактичним власником спірного майна, а отже не мала права відчужувати військове майно ПП «Лідер-Люкс» на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2013, вказаний договір також підлягає визнанню недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішення суду, Одеська міська рада та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) подали на нього апеляційні скарги.

Апеляційна скарга Одеської міської ради мотивована наступним.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що територіальна громада м. Одеси набула право власності на будівлю, загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставах, встановлених чинним на той час законодавством України та отримала правовстановлюючий документ на вказаний об`єкт.

Позивачем не зареєстровано право власності на спірну будівлю у встановленому законом порядку, отже оскаржувані Свідоцтво про право власності та договір купівлі-продажу права позивачів не порушують. Позивачами не обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення їх прав, що виключає можливість задоволення позову.

Враховуючи, що за позивачем не зареєстроване право власності на спірну будівлю, вказане право і не виникло.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово поставало питання стосовно визначення та ідентифікації спірного об`єкта нерухомості, з огляду на те, що прокурором та позивачами не надано жодних доказів, які підтверджують, що будівля, яку придбало у Одеської міської ради ПП «Лідер-Люкс», є саме будівлею сховища № 105, яка на думку Міністерства оборони України, є державною власністю.

При цьому, судом необґрунтовано не прийнятий до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено, що будівля-складу військового містечка та одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А, не є одним і тим самим об`єктом нерухомості.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси», рішення Одеської міської ради від 18.06.2013 № 3509-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради» та свідоцтво про право власності від 21.08.2013 №8249237 прийняті у відповідності до Конституції України та чинного законодавства України.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджував питання порушення прав та законних інтересів ПП «Лідер-Люкс» на розпорядження майном, яке передано йому Одеською міською радою за договором купівлі-продажу.

В письмових поясненнях по суті спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради підтримав доводи Одеської міської ради в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована наступним.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та станом на дату ухвалення судом оскаржуваного рішення у даній справі спірна будівля належала ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно будівлі за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27 підтверджено належність Одеському військовому округу право користування будівлями, що зазначені в додатку № 1, який містить перелік будівель зазначеного округу, зокрема будівлі військового містечка № НОМЕР_1 (В. Фонтанська дорога 4 станція), серед яких будівля під № 105 не значиться. При цьому на генеральному плані військового містечка № 17 від 01.01.2012, підставою для внесення такого позначення вказано саме рішення звуженого Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27.

Таким чином, рішення звуженого Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27 не могло бути підставою для нанесення 01.01.2012 на генеральний план військового містечка № 17 запису про будівлю під № 105.

Судом не надано належної оцінки тим обставинам, що спірний об`єкт знаходився тривалий час на балансі територіальної громади м. Одеса в особі органів ЖКГ та утримувався за рахунок коштів мешканців будинків та місцевого бюджету.

Матеріали справи не підтверджують виникнення права власності держави на одноповерхову будівлю загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутнє відповідне рішення Міністерства оборони України про закріплення спірної будівлі за військовою частиною із належною ідентифікацією спірної будівлі.

Надані позивачами документи не дають підстав стверджувати, що будівля загальною площею 55,1 кв.м. ( АДРЕСА_1 ) та будівля під № 105 військового містечка № 17 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

При цьому, судом необґрунтовано не прийнятий до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено, що будівля складу військового містечка та одноповерхова будівля, загальною площею 55,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не є одним і тим самим об`єктом нерухомості.

Позивачі просять визнати недійсним договір купівлі-продажу, сторонами якого вони не являються, тому вони не є особами, які у відповідності до ст. 215 ЦК України мають право оспорювати такий договір. Крім того, позивачами обрано спосіб захисту, який не відновить їх права.

У відзивах на апеляційні скарги Одеської міської ради та Потеєшної Р.В. Міністерство оборони України зазначило про їх необґрунтованість та безпідставність, просило суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 916/700/17 об`єднано апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_1 в одне провадження для сумісного розгляду, призначено справу № 916/700/17 до розгляду на 14.02.2019 о 12:00 год. в режимі відеоконференції з Окружним адміністративним судом міста Києва.

Ухвалою суду від 14.02.2019 у справі № 916/700/17 ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В судове засідання 14.02.2019 в приміщення Південно-західного апеляційного господарського суду з`явились представники Міністерства оборони України, Військової академії, Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Військової прокуратури. Представник ПП «Лідер-Люкс» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В приміщення Окружного адміністративного суду міста Києва 14.02.2018 з`явилась представник Потєшної Р.В.

Представники Одеської міської ради та Потєшної Р.В. просили їх апеляційні скарги задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у справі № 916/700/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України та Військової академії відмовити в повному обсязі.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі Одеської міської ради, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити повністю.

Представники Міністерства оборони України, Військової академії та військовий прокурор заперечували проти доводів апеляційних скарг Одеської міської ради та ОСОБА_1 , просили залишити їх без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги Міністерства оборони України та Військової академії: визнати недійсним Свідоцтво №8249237 від 21.08.2013 про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею 55,1 кв., що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 8/1-А та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.09.2013 зазначеного нерухомого майна, укладений між Одеською міською радою та ПП «Лідер Люкс».

Звертаючись з позовом, позивачі обгрунтували свої позовні вимоги тим, що спірне нерухоме майно є державною власністю, що входить до сфери управління Міністерства оборони України та закріплене за Військовою академією (м.Одеса) на праві оперативного управління.

Позивачі зазначили, що предметом спору у даній справі є захист права власності держави на нерухоме майно.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги Міністерства оборони України та Військової академії, суд першої інстанції дійшов висновку, зокрема про те, що нерухоме майно військового містечка № НОМЕР_1 у м. Одеса, у тому числі будівля № 105 є державною, а не комунальною власністю, а також про те, що будівля загальною площею 55,1 кв.м. ( АДРЕСА_1 ) та будівля під № 105 військового містечка № 17 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

В частині позовних вимог про визнання недійсним Свідоцтва про право власності суд зазначив, що це є належним способом захисту прав позивачів, оскільки задоволення позову відновить становище, яке існувало до порушення прав.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу суд першої інстанції виходив з того, що під час укладання спірного договору Одеська міська рада не була фактичним власником спірного майна і, відповідно, не мала права його відчужувати.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судова колегія зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом саме позивачі повинні надати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема, положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Отже, звертаючись із позовом про захист права власності саме позивачі у даній справі повинні надати суду докази, які можуть підтвердити виникнення за державною права власності на будівлю № 105 військового містечка № НОМЕР_1 та підтвердити, що будівля № 105 та будівля, яка була відчужена Одеською міською радою ПП «Лідер-Люкс» є одним і тим самим об`єктом.

На підтвердження своїх доводів та обґрунтованості вимог Міністерством оборони України та Військовою академією до матеріалів справи додані наступні документи: Рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 № 27 з додатком до № 1 до нього; Наказ Міністерства оборони України № 312 від 13.05.2013 з додатком до нього; Генеральний план військового містечка №17 від 01.01.2012 з планом будівлі № 105; Індивідуальна картка обліку будівлі № 105 військового містечка № 17; Акт приймання (передачі) будинків, споруд та територій військового містечка № 17; Акт технічного стану будівлі № 105 військового містечка № 17.

Дослідивши надані позивачами докази, судова колегія встановила наступне.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 № 27 підтверджено належність Одеському військовому округу право користування будівлями, що зазначені в додатку № 1 до цього рішення, який містить перелік будівель, серед яких містяться будівлі містечка № 17 (а.с.16-20 т.1).

При цьому, спірна будівля під № 105 в цьому переліку не значиться.

Приміщення під №46, про яке зазначає позивач, та яке зазначене в додатку №1 - це трансформаторний кіоск 1939 року побудови, про що свідчить Список будівель НКО СРСР на 01.01.1941р. (т.2 а.с.86-88).

В Індивідуальній картці обліку будівлі, наданій позивачами, спірне приміщення значиться, як сховище, 1939 року побудови, площею 68 кв.м., матеріали стін камінь та цегла, тип перекриття залізобетон, розташоване за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 10.

Підставою для взяття цього сховища на облік зазначено наказ начальника гарнізона №013 від 16.06.92р. та Акт закріплення б/н від 28.09.2007р. Однак такі документи в матеріалах справи відсутні.

В додатку до наказу Міністерства оборони України від 31.05.2013 №312 в переліку військового майна, що передається в управління Військової академії (місто Одеса) під №59 значиться споруда №105 сховище залишковою вартістю 15528,00грн.

На генеральному плані військового містечка № 17, складеному 01.01.2012 на підставі вищезазначеного рішення звуженого Виконкому від 29.05.1951 № 27 позначена будівля під № 105, із зазначенням її, як складу загальною площею 53,16 кв.м. (а.с.24-25 т.1).

В Акті технічного стану будівлі в/м №17 від 22.05.2013 будівля під №105 значиться, як склад 1936 року побудови, площею 68 м.кв., матеріали стін цегла. В Акті зазначено, що будівля знаходиться за межами огорожі Військової академії, обнесена парканом, доступу до будівлі комісія не мала.

В матеріалах справи (т.2 а.с.62-64) міститься Технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на яке видане спірне Свідоцтво про право власності та яке було предметом спірного договору купівлі-продажу. Відповідно до Технічного паспорту - це приміщення площею 55,1 кв.м., матеріал зовнішніх стін черепашник, матеріал перекриття дерев`яні балки.

Відсутність схожостей у відомостях в індивідуальній картці обліку будівлі № 105 з відомостями, зазначеними у генеральному плані будівлі № 105 військового містечка № 17 та невідповідність фактичних даних згідно Технічного паспорту Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 21.03.2013 з даними в індивідуальній картці обліку будівлі № 105 встановлена і у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 17-4735 від 25.06.2018, проведеної у даній справі.

Судова колегія зазначає, що Міністерством оборони України та Військовою академією до позовної заяви не додано доказів, які б містили ідентифікацію об`єкта № 105 військового містечка №17 та не додано доказів тотожності об`єкта № 105 військового містечка №17 з нежитловою будівлею, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судова колегія зазначає, що земельна ділянка, на якій розміщений спірний об`єкт нерухомості не має кадастрового номера, доказів того, що ця земельна ділянка відноситься до земель оборони суду не надано.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

В матеріалах справи відсутнє, із належною ідентифікацією, відповідне рішення Міністерства оборони України про закріплення будівлі № 105 військового містечка №17 за Військовою академією.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачами не надано належних правовстановлюючих документів на спірне майно, доказів державної реєстрації права власності держави на даний об`єкт, не надано належних та допустимих доказів приналежності спірного нерухомого майна до державної власності, а наявні у матеріалах справи докази не підтверджують факт виникнення права державної власності на це майно та містять в собі суперечливі дані.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які могли б ідентифікувати будівлю № 105 військового містечка № 17 та встановити тотожність будівлі № 105 з нежитловою будівлею, відчуженою Одеською міською радою ПП «Лідер-Люкс» за договором купівлі-продажу від 05.09.2013, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо ідентичності цих об`єктів нерухомості.

Крім того, обраний позивачами спосіб захисту їх прав не може в разі задоволення позову призвести до їх поновлення, оскільки, як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на даний час власником спірної будівлі є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивачами не заявлялась вимога про визнання за державою права власності на спірне нерухоме майно, а визнання недійсним Свідоцтва про право власності не призведе до зміни власника.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного об`єкта нерухомості.

Позивачі не були сторонами цього договору.

Судовою колегією зазначається, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215,216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову.

Таку правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 19.11.2014 у справі №6-170цс14.

Щодо доводів Міністерства оборони України про те, що постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2016 у справі № 916/654/15-г встановлено факт належності спірної будівлі до об`єктів державної власності та військового майна, а Верховним судом України вищезазначену постанову скасовано лише з тих підстав, визнання частково недійсним та часткове скасування рішень міськради №3509-VI та виконкому №259 не впливає на законність договору купівлі-продажу майна від 05.09.2013, як правовстановлюючого документа щодо права власності, тобто не породжує юридичних наслідків, відповідно задоволення позовних вимог про визнання частково незаконним та часткове скасування вказаних рішень не забезпечує порушеного права власника спірного майна, судова колегія зазначає наступне.

Постановою Верховного суду України від 09.11.2016 за результатами розгляду заяви ПП «Лідер-Люкс» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2016 у справі №916/654/15-г вирішено її та постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 26.01.2016 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі № 916/654/15-г залишити в силі.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку не має вирішального значення з яких підстав Верховним Судом України скасовані рішення судів попередніх інстанцій у справі № 916/654/15-г. Якщо рішення скасовані, відповідно обставини, встановлені в цих рішеннях не можуть братись до уваги.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повноваження суду апеляційної інстанції, рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у справі № 916/700/17 підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати у справі у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у справі № 916/700/17 скасувати.

У задоволенні позову Міністерства оборони України та Військової академії (м. Одеса) відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь Одеської міської ради 2400 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Військової академії (м. Одеса) на користь Одеської міської ради 2400 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 2400 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 2400 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.02.2019.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

СуддяС.В. Таран

СуддяМ.А. Мишкіна