Ухвала

від 19.11.2018 по справі 5015/6344/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 5015/6344/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (повний текст складено 02.03.2018)

за позовом Фізичної особи-підприємця Рак Етері Гурамівни

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслава", 2. Львівської міської ради, 3. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Львівське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4,

про усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ОСОБА_4 звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 5015/6344/11.

Протоколом передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 09.10.2018 року у справі № 5015/6344/11 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2018 для розгляду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження витребувано матеріали справи № 5015/6344/11 з Господарського суду Львівської області.

05.11.2018 до Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи №5015/6344/11.

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначив, що у судовому засіданні апеляційної інстанції останній не був присутнім, в матеріалах справи відсутні докази надсилання оскаржуваної постанови на адресу скаржника, 26.09.2018 отримано копію оскаржуваної постанови на підставі заяви про видачу копії постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 5015/6344/11 (копія долучена до матеріалів касаційної скарги).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду прийнята 27.02.2018, повний текст складено 02.03.2018, та відповідно до відмітки про відправлення на оригіналі процесуального документа копія постанови була направлена учасникам справи 03.03.2018. Також до матеріалів справи долучено повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення відповідно до якого копія постанови Львівського апеляційного господарського суду прийнята 27.02.2018 у справі № 5015/6344/11 була направлена на адресу скаржника та вручена особисто 05.03.2018.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення."

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку."

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Колегія суддів, розглянувши заяву про поновлення строку касаційного оскарження та оцінивши зазначені заявником причини на предмет їх поважності, дійшла висновку, що такі причини є неповажними, оскільки:

1) постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі №5015/6344/11 була оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.03.2018 ;

2) постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 5015/6344/11 була направлена учасникам справи 03.03.2018 ; 05.03.2018 скаржник отримав копію оскаржуваної постанови.

Вказані обставини свідчать, що можливість подання касаційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з касаційною скаргою.

При цьому, суд враховує, що скарга фактично подана більше ніж через 7 місяців після оприлюднення, направлення сторонам та отримання вищевказаної постанови апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі №5015/6344/11.

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 5015/6344/11.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 5015/6344/11 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський