Рішення

від 25.10.2018 по справі 761/12131/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12131/18

Провадження № 2/761/5072/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Сузір'я до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Сузір'я (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.11.2011 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Сузір'я та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової позики № 11/ФЛ-074, відповідно до умов якого позивач видав відповідачу грошові кошти на загальну суму 345000,00 грн., зазначивши, що п. 3.2. договору позики встановлено кінцевий термін погашення позики до 01.05.2020 року включно. 10.11.2011 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач 2 зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту. В забезпечення виконання договору позики, між позивачем та відповідачем 2 було укладено іпотечний договір від 30.01.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко Л.В., відповідно до п.1.1. якого відповідач 2 виступає майновим поручителем та іпотечний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору позики, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Станом на 20.03.2018 року відповідач 1 здійснив часткове погашення позики на загальну суму 121192,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунка, прибутковими касовими ордерами, але в порушення зазначених договірних зобов'язань, залишок суми позики в розмірі 80764,00 грн. відповідачі не повернули, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 396308,00 грн., яка складається із суми позики, що залишилася у розмірі 223808,00 грн. та штрафу в розмірі 172500,00 грн. Неодноразові нагадування про необхідність повернення грошей результату не дали, а тому позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Тому, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 396308,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді від 23.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 04.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ст. 280 ЦПК України).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У судовому засіданні було встановлено, що 10.11.2011 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Сузір'я та відповідачем 1 було укладено договір безвідсоткової позики № 11/ФЛ-074 (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач надає відповідачу безвідсоткову поворотну позику у розмірі 345000,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором, для господарських потреб.

Відповідно до п. 3.1.1. даного договору позивач зобов'язався надати грошові кошти у межах, що встановлена у п. 1.1 цього договору, у безготівковому/готівковому порядку шляхом перерахування/надання грошових коштів за письмовими заявками відповідача.

Позивач, в межах заявлених сум, зазначених в договорі, видав відповідачу 1 з каси кошти в сумі 345000,00 грн., що підтверджується копією акту-звіряння взаємних розрахунків за період з 10.11.2011 року до 06.09.2017 року (а.с. 17).

Згідно пункту 1.2. договору безвідсоткової позики кінцевий термін погашення позики встановлено до 01 травня 2020 року включно (а.с. 7).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором безвідсоткової позики виконав, надавши відповідачу на умовах, визначених договором грошові кошти у сумі 345000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав зобов'язання частково. Відповідач у період з 01.03.2012 року до 01.03.2018 року зобов'язаний був погасити заборгованість на загальну суму 201956,00 грн., згідно прибуткових касових ордерів, досліджених судом, відповідач 1 станом на 20.03.2018 року погасив заборгованість на суму 121192,00 грн., решту коштів в сумі 80764,00 грн., не повернувши, чим порушив виконання зобов'язань за договором безвідсоткової позики.

10.11.2011 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач 2 зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту (а.с. 11-12).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В забезпечення виконання договору позики, між позивачем та відповідачем 2 було укладено іпотечний договір від 30.01.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко Л.В., відповідно до п.1.1. якого відповідач 2 виступає майновим поручителем та іпотечний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору позики, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 13-16).

Станом на 21.03.2018 року відповідачем 1 сплачено 121192,00 грн., а тому частина позики, що залишилася становить 2238008,00 грн., отже, для відповідачів, у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором безвідсоткової позики, настають правові наслідки встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2. договору позики за несвоєчасну сплату передбачено відповідальність, а саме: пеня за кожен день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, а у разі прострочення понад 30 днів позичальник сплачує штраф у розмірі 50 % від суми безвідсоткової позики.

Отже, внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором позики та не повернення згідно умов договору безвідсоткової позики грошових коштів, відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 50% від суми безвідсоткової позики, який становить 172500,00 грн.

Судом встановлено, що на день подання позовної заяви борг відповідачів перед позивачем становить в загальному розмірі 396308,00 грн., яка складається із суми позики, що залишилася у розмірі 223808,00 грн. та штрафу в розмірі 172500,00 грн.

Позивач звертався до відповідачів з вимогою повернути йому позичені ними гроші, але відповідачі згідно умов, обумовлених в договорі, гроші йому не повернули (а.с. 37-50).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечуються, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. В розумінні цивільного законодавства України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Даючи юридичну оцінку доказам , що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що в судовому засіданні підтвердився той факт, що відповідачі своїх зобов'язань за договором безвідсоткової позики № 11/ФЛ-074 від 10.11.2011 року належним чином не виконали, а отже зобов'язані повернути позивачу борг за договором у розмірі 396308,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 5945,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 612, 1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Сузір'я (місто Київ, вулиця Гарматна, 6, код ідентифікаційний код 22891956) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Сузір'я заборгованість у розмірі 396308,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк судовий збір в розмірі 2972,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк судовий збір в розмірі 2972,50 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем, або в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідачем, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 12.11.2018 року.

Суддя