Ухвала

від 13.11.2018 по справі 752/21374/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та заборонено проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,1 га (кадастровий номер 800000000069:154:0014), яка належить на праві власності ОСОБА_8 з цільовим призначенням: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що слідчим в клопотанні доведено, що з метою забезпечення кримінального провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , і прийшов до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині заборони проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на зазначеній земельній ділянці.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 13 вересня 2017 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1 га (кадастровий номер: 8000000000:69:154:0014) у м. Києві, яка належить на праві власності ОСОБА_8 , а також скасувати заборону проведення будь-яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на даній земельній ділянці.

Апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді від 07 серпня 2017 року по даній справі вже був накладений арешт із забороною вчиняти такі ж самі дії, тому вважає, що ухвала винесення з порушенням норм КПК України, оскільки у справі фактично наявний другий арешт, винесений з тих же підстав та наявна друга ухвала з тими ж заборонами, які зазначені в оскаржуваній ухвалі від 13 вересня 2018 року.

Представник стверджує, що підстави для накладення арешту відповідно до ст. 170 КПК України в даній ухвалі відсутні, а тому, на його думку, арешт підлягає скасуванню.

Посилається на те, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, а тому його майно не може бути арештоване згідно КПК України.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2016 року власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 , який 10 лютого 2017 року отримав Містобудівні умови та обмеження забудови земельної діяльності для будівництва житлового будинку загальною площею 2239,99 кв.м., житловою площею 707,07 кв.м., висота будівлі 12 м.

26 травня 2017 року між ОСОБА_8 та Обслуговуючим кооперативом «Інстрой Девелопмент» (код ЄДРПОУ 39764897, адреса реєстрації м. Київ, вул. Іртиська, буд. 20) був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) на 3 роки.

08 червня 2017 року в Департаменті з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт по будівництву житлового будинку у відповідності до виданих Містобудівних умов та обмежень.

Земельна ділянка придбана ОСОБА_8 у громадянки ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу та під час укладення зазначеного договору, станом на 18травня 2016 року, жодних обтяжень, іпотек тощо стосовно зазначеної земельної ділянки у Держаному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

Тобто, як стверджує представник, ОСОБА_8 не було та не могло бути відомо про можливі протиправні дії з боку попередніх власників земельної ділянки (зокрема, громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ).

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, доводи прокурора про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 10.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101020000098, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 382 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року між ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), який проживає в АДРЕСА_3 (Продавець) та ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), який проживає АДРЕСА_4 (Покупець), ОСОБА_11 придбав земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:69:154:0014) площею 0,1000 гектара, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому ОСОБА_8 придбав зазначену земельну ділянку, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2016 року між ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 , відповідно договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) № 2071 від 26.05.2017, земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:69:154:0014) площею 0,1000 (нуль цілих одна тисяча десятитисячних) гектара, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять два літера «А») передав ОК «Інстрой Девелопмнент» для здійснення будівництва.

На підставі викладеного, органи досудового розслідування вважають, що у забудовників земельної ділянки по АДРЕСА_1 відсутні будь-які дозвільні документи на проведення будівельних робіт за вказаною адресою.

10 вересня 2018 року старший слідчий СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на зазначену земельну ділянку та об`єкт будівництва,який розташований на ній, із забороною проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на даній земельній ділянці.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року зазначене клопотання було задоволено частково та заборонено проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,1 га (кадастровий номер 800000000069:154:0014), яка належить на праві власності ОСОБА_8 з цільовим призначенням: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для збереження речових доказів та можливої конфіскації майна.

Пунктами 1,3 ч. 2ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на зазначене майно.

А тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаного майна, не є переконливими.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність накладення арешту з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, навіть з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170,171, 307, 309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та заборонено проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,1 га (кадастровий номер 800000000069:154:0014), яка належить на праві власності ОСОБА_8 , з цільовим призначенням: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/833/2018

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_14

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1