Постанова

від 15.11.2018 по справі 910/15569/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. Справа№ 910/15569/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.11.2018.

розглянувши матеріали апеляційної скарги розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 (повний текст складено 03.04.2018)

у справі №910/15569/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України

про відшкодування збитків у розмірі 1 628 150,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.12.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України (далі, відповідач) про стягнення збитків у розмірі 1 628 150,00 грн.

Позовні вимоги (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовані тим, що відповідачем, як покупцем за Договором поставки №102106 від 01.03.2014, не були виконані передбачені пунктом 3.2. останнього зобов'язання в частині повернення позивачу зворотної тари багаторазового використання (кегів), в якій протягом періоду з 01.08.2014 по 29.02.2016 позивачем постачався товар в мережу магазинів відповідача. Позивач звертався до відповідача із вимогою про виконання господарського зобов'язання у вигляді повернення майна - зворотної тари, однак така вимога була залишена відповідачем без задоволення, що і призвело до звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 1 628 150,00 грн., що становлять собою вартість неповернутого відповідачем належного позивачу майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/15569/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс 1 628 150,00 грн. збитків, 24 422,25 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс є обґрунтованими та доведеними позивачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції протиправно визнав встановленим факт, що відповідачем було втрачено, знищено або пошкоджено зворотну тару позивача;

- спірним договором не встановлений строк повернення зворотної тари, а початок перебігу строку повернення зворотної тари за спірним договором визначити неможливо;

- у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення у зв'язку з відсутністю вини у вчиненні такого правопорушення, яке полягає, на думку позивача, у неповерненні відповідачем позивачу зворотної тари;

- суд першої інстанції протиправно визнав встановленою обставину неповернення відповідачем позивачу тари багаторазового використання на підставі неналежно оформлених первинних документів позивача;

- судом першої інстанції протиправно проігноровано та не надано юридичної оцінки факту неналежного відображення позивачем у власному бухгалтерському та податковому обліку тари зворотного використання, переданої відповідачу згідно з умовами спірного Договору;

- судом безпідставно не було враховано того факту, що матеріали справи не містять підтвердження ідентифікації позивачем кожної одиниці товару (як-от інвентарний номер, тощо), а відтак, позивачем не підтверджено конкретну кількість ідентифікованої тари багаторазового використання;

- суд першої інстанції розглянув справу фактично не на підставі первинних документів, співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку позивача та відповідача, а на підставі лише бухгалтерського документу позивача, складеного ним в односторонньому порядку;

- суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів та призначення судової бухгалтерської експертизи.

У прохальній частині апеляційної скарги відповідачем також заявлене клопотання про витребування доказів, а саме: 1) підтвердження ідентифікації в бухгалтерському та податковому обліку позивачем кожної одиниці тари багаторазового використання, переданої відповідачу (як-от інвентарний номер, тощо); 2) даних бухгалтерського та податкового обліку позивача в частині бухгалтерського та податкового обліку (відображення) руху тари та багаторазового використання, переданої відповідачу за період з 01.08.2014 по 31.03.2016.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у складі колегії суддів: головуючого судді Буравльова С.І., суддів: Андрієнка В.В., Сітайло Л.Г. відкрито апеляційне провадження у справі №910/15569/17, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а також встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень щодо клопотання про витребування доказів впродовж 5 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження.

27.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. У відзиві позивач також висловив заперечення щодо клопотання про витребування доказів.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/1692/18 від 03.07.2018 у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15569/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 справу №910/15569/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 17.07.2018.

У судовому засіданні 17.07.2018 судом було оголошено перерву до 06.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 розгляд справи №910/15569/17 відкладено на 20.09.2018.

20.09.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду директор Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України подав клопотання про призначення у справі №910/15569/17 судової бухгалтерської експертизи, на вирішення якої просив поставити питання встановлення та підтвердження обставин повернення або ж часткового неповернення відповідачем позивачу тари зворотного використання на основі аналізу співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку позивача та відповідача та ідентифікації кожної одиниці тари зворотного використання.

У судовому засіданні, призначеному на 20.09.2018, судом оголошено перерву до 02.10.2018, після заслуховування пояснень представників сторін вирішення клопотання відповідача про витребування доказів відкладено.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу №910/15569/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справу №910/15569/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Разіної Т.І.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду Північного апеляційного господарського суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 прийнято апеляційну скаргу відповідача до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Разіної Т.І., призначено справу до розгляду на 15.11.2018, запропоновано позивачу надати суду свої міркування або зауваження з приводу клопотання відповідача про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

12.11.2018 представник позивача подав через канцелярію Північного апеляційного господарського суду заперечення проти клопотання відповідача про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи від 20.09.2018.

У судове засідання 15.11.2018 з'явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав заявлені ним раніше клопотання про витребування доказів (викладене в апеляційній скарзі) та призначення у справі судової бухгалтерської експертизи від 20.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаних клопотань з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях проти клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

Колегія суддів, розглянувши заявлені відповідачем клопотання про витребування доказів та про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалила відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази, зокрема, первинні бухгалтерські документи, враховуючи положення статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, є достатніми у свої сукупності для встановлення обставин, які входять до предмету доказування, та вирішення спору по суті, про що буде зазначено у мотивувальній частині постанови. Дослідження та встановлення обставин повернення або ж часткового неповернення відповідачем позивачу тари зворотного використання не потребує спеціальних знань.

Представник позивача у судовому засідання заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адвентіс (покупцем) був укладений Договір №102106 поставки товару - пива розливного в тарі багаторазового використання (бочка кег) (далі, Договір поставки).

Згідно пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору у випадку поставки товару в тарі та (або) упаковці багаторазового використання покупець, що отримав товар, зобов'язаний повідомити постачальника про звільнення тари та (або) упаковки багаторазового використання, відповідно, від товару. З моменту такого повідомлення починається обчислення строку повернення тари та (або) упаковки багаторазового використання. Строк повернення зворотної тари відповідно до ст. 189.2. Податкового кодексу України становить 12 календарних місяців.

01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торі Сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Адвентіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України (відповідачем) був укладений Додатковий договір про заміну сторони у вказаному договорі поставки.

Згідно умов вказаного Додаткового договору здійснена заміна покупця у зобов'язанні за договором поставки від 01.03.2014 №102106 з Товариства з обмеженою відповідальністю Адвентіс на нового покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України .

Відповідно до пункту 4 Додаткового договору від 01.08.2014 взаємні зобов'язання, що виникли між постачальником та покупцем до 31.07.2014 (включно), виконуються між постачальником та покупцем самостійно, згідно умов Договору поставки.

28.02.2014 між ТОВ Група Рітейлу України та ТОВ Торі Сервіс було укладено додаткову угоду про пролонгацію Договору поставки №102106 від 01.03.2014, у якій сторони погодились незалежно від інших умов договору продовжити строк дії останнього до 29.02.2016.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконані зобов'язання за Договором поставки від 01.03.2014 №102106 в частині повернення у відповідності до пункту 3.2. Договору поставки зворотної тари багаторазового використання, в якій протягом періоду з 01.03.2014 по 29.02.2016 постачався товар в мережу магазинів відповідача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно документів первинного обліку відповідачу було передано разом із товаром зворотної тари багаторазового використання у загальній кількості 4718 одиниць, з яких повернуто лише 3397 одиниць.

Позивач у позові зазначив, що згідно номенклатури зворотної тари багаторазового використання по її видам, відповідачем позивачу не була повернута наступна зворотна тара на загальну суму 1 742 150,00 грн.:

- бочка КЕГ 50 л. у кількості 121 шт. на загальну суму 181 500,00 грн.;

- бочка КЕГ 30 л. у кількості 390 шт. на загальну суму 585 000,00 грн.;

- бочка КЕГ 30 л. (Харків) у кількості 20 шт. на загальну суму 20 000,00 грн.;

- бочка КЕГ 30 л. (комбі, Резина) у кількості 475 шт. на загальну суму 712 500,00 грн.;

- бочка КЕГ 30 л. (Імпорт) у кількості 2 шт. на загальну суму 2 400,00 грн.;

- бочка КЕГ 20 л. у кількості 305 шт. на загальну суму 228 750,00 грн.;

- бочка КЕГ 20 л. (Чех) - 8 шт. на загальну суму 12 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2017 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія № 07/08 з вимогою протягом семи днів з моменту отримання вказаної претензії повернути на підставі пункту 3.2. Договору поставки від 01.03.2014 №102106 зворотну тару багаторазового використання у вищевказаній кількості.

Відповідачем вказана претензія залишена без задоволення, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, він зробив висновок, що зворотна тара на загальну суму 1 742 150,00 грн. відсутня у відповідача (втрачена), а вказана сума, відповідно, складає суму збитків позивача, понесених останнім в результаті неповернення йому майна відповідачем.

У подальшому, 14.12.2017, до Господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, в якій останній, з огляду на положення пункту 4 Додаткового договору від 01.08.2014 про заміну сторони у Договорі поставки, виключив із періоду взаємовідносин з відповідачем щодо зобов'язань повернення останнім позивачу зворотної тари багаторазового використання період часу з 01.03.2014 по 31.07.2014 включно, оскільки відповідальність за повернення тари за цей період несе ТОВ Адвентіс , як первісний покупець.

У зв'язку із зазначеним позивач виключив суму 114 000,00 грн. (заставну вартість зворотної тари багаторазового використання, яка була отримана покупцем в рамках договору поставки від позивача за період з 01.03.2014 по 31.07.2014 включно) зі своїх позовних вимог, зменшивши їх на відповідну суму та просив суд стягнути з відповідача 1 628 150,00 грн. збитків, понесених у зв'язку з неповерненням відповідачем тари у кількості 1169 одиниць.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних ТОВ Торі Сервіс та не приймає до уваги викладені відповідачем у апеляційній скарзі заперечення з огляду на наступне.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено главою 25 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Відтак, на позивача покладається обов'язок доведення факту заподіяння йому збитків, розміру таких збитків, надання доказів протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між його протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження факту передачі відповідачу згідно умов Договору поставки зворотної тари багаторазового використання у спірний період, тобто, з 01.08.2014 по 29.02.2016, додані копії видаткових накладних з відомостями щодо наявності та руху зворотної тари, що передавалася відповідачу разом з товаром, якими сторони оформляли та обліковували надходження (передачу разом із товаром) зворотної тари багаторазового використання.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що додані позивачем до позовної заяви видаткові накладні за період з 01.08.2014 по 29.02.2016 підписані представниками ТОВ Торі Сервіс та ТОВ Група Рітейлу України , скріплені печатками підприємств, містять усі обов'язкові реквізити та відповідно до положень статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, зокрема, і передачу відповідачу позивачем зворотної тари багаторазового використання у вказаному позивачем розмірі та її часткове повернення.

Водночас, в усіх взаємно оформлених сторонами видаткових накладних після переліку товарів, які відпускалися позивачем відповідачу, також міститься окремим рядком відомості про вид, найменування та об'єм зворотної тари багаторазового використання, яка разом із вищевказаними товарами передавалась позивачем відповідачу та оглядалася, перевірялася, перелічувалася (тобто, в такий спосіб приймалася відповідачем за кількістю, обсягом, асортиментом, а також й ідентифікувалася останнім), про що свідчать відповідні підписи та відмітки (штампи) відповідача, проставлені одразу після вказаних відомостей про товар й про зворотну тару на кожному із згаданих первинних документах (видаткових накладних).

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 77 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні, які затверджені наказом Міністерства державних ресурсів України від 16 червня 1992 року №15 Про затвердження Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання і Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків , та регулюють взаємовідносини відправників і одержувачів (незалежно від форм власності) продукції і товарів з питань застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, бочки обчислюються в штуках і по літражу.

Крім того, умовами Договору поставки не передбачено обов'язку позивача здійснювати та/або підтверджувати ідентифікацію кожної одиниці тари багаторазового використання, яка була передана позивачем відповідачу та прийнята останнім разом із товаром.

Відтак, посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять підтвердження ідентифікації тари багаторазового використання, у зв'язку з чим неможливо підтвердити конкретну кількість переданої відповідачу тари, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Судом, при цьому, враховано, що не всі Акти наявності і руху зворотної тари, які являються складовими частинами видаткових накладних, містять підписи та печатки сторін. Поруч із цим, колегією суддів приймаються до уваги твердження позивача стосовно того, що записи (відомості) в графах Акти наявності та руху зворотної тари по суті є довідковою інформацією, оскільки такі записи розташовані у вказаних видаткових накладних нижче підписів уповноважених представників сторін та печаток відповідача і позивача, проставлених одразу після вищезгаданих відомостей про товар й про зворотну тару у видаткових накладних.

Також, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, для ведення обліку заборгованості в розрізі покупців, яким передано зворотну тару, підприємством позивача, згідно його облікової політики, було установлено Картку рахунок 27 ( Тара в заставі ) (том 4, а.с. 14-60), в якому по дебету даного рахунку відображено передачу тари покупцеві (відповідачу), а по кредиту відображено повернення тари від даного покупця (відповідача). Крім того, у вказаній Картці рахунку 27 ( Тара в заставі ) відображені залишки на початок і кінець періоду, обороти за період і залишки після кожної проводки (операції) по передачі та/або поверненню тари, що, як встановлено судом, повністю відповідає змісту відомостей, які містяться в первинних документах - видаткових накладних, що були оформлені та взаємно підписані позивачем та відповідачем.

Таким чином, згідно відомостей, що містяться у вказаних спільно оформлених сторонами первинних документах (видаткових накладних з відомостями щодо наявності та руху зворотної тари, яка передавалася відповідачу разом із товаром, та документах про повернення тари), що повністю кореспондуються з відомостями (даними) обліку позивача в частині відображення руху між сторонами тари багаторазового використання, яка була передана позивачем та прийнята відповідачем протягом дії Договору поставки у період з 01.08.2014 по 29.02.2016, судом встановлено, що відповідачем станом на дату звернення позивача до суду із позовом не повернуто позивачу 1169 одиниць тари загальною вартістю 1 628 150,00 грн.

При цьому, твердження скаржника із приводу того, що судом першої інстанції протиправно проігноровано та не надано юридичної оцінки факту неналежного відображення позивачем у власному бухгалтерському та податковому обліку тари зворотного використання, переданої відповідачу згідно з умовами спірного Договору, оцінюються судом критично, оскільки ні вказані відповідачем можливі порушення вимог податкового законодавства України в частині дотримання порядку оформлення та реєстрації податкових накладних, порядку ведення позивачем податкового та бухгалтерського обліку активів та складання відповідної звітності, ні відсутність складених позивачем сертифікатів на повернення тари , про які відповідач вказує в апеляційній скарзі, не спростовують того факту, що позивачем було передано, а відповідачем прийнято разом із товаром зворотну тару багаторазового використання, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними). Неналежне відображення позивачем у власному бухгалтерському та податковому обліку тари зворотного використання може бути підставою для відповідальності за порушення податкового законодавства.

Посилання скаржника на відсутність у Договорі поставки погоджених умов щодо строків повернення вказаної тари не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2. Договору поставки у випадку поставки товару в тарі та (або) упаковці багаторазового використання покупець, що отримав товар, зобов'язаний повідомити постачальника про звільнення тари та (або) упаковки багаторазового використання відповідно від товару. З моменту такого повідомлення починається обчислення строку повернення тари та (або) упаковки багаторазового використання. Строк повернення зворотної тари відповідно до ст. 189.2. Податкового кодексу України становить 12 календарних місяців.

Так, вищезгаданим пунктом 3.2. Договору поставки покладено на відповідача обов'язок повідомляти позивача про звільнення тари багаторазового використання.

Однак, доказів на підтвердження виконання відповідачем вказаного обов'язку скаржником суду не надано.

Водночас, виходячи з аналізу вказаного пункту договору, останній містить чітке зобов'язання відповідача щодо необхідності повернути отриману ним зворотну тару у строк - 12 календарних місяців. При цьому, наявність у тексті пункту 3.2. Договору поставки згадування ст.189.2 Податкового кодекс України , жодним чином не скасовує й не змінює ні саме зобов'язання відповідача повернути зворотну тару позивачу, ні встановлений строк виконання відповідачем такого зобов'язання.

Відтак, враховуючи, що відповідачем, як покупцем за договором поставки, протягом його дії жодного разу не було виконано покладений на нього пунктом 3.2. Договору поставки обов'язок щодо повідомлення позивача про звільнення тари багаторазового використання, встановлений Договором 12-ти місячний строк для повернення зворотної тари, а також те, що договір поставки відповідно до Додаткової угоди про пролонгацію Договору поставки №102106 від 01.03.2014 припинив свою дію 29.02.2016, колегія суддів дійшла висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення 1169 одиниць тари загальною вартістю 1 628 150,00 грн. є таким, що настав 01.03.2017.

У зв'язку із зазначеним, як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2017 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №07/08 з вимогою протягом семи днів з моменту отримання вказаної претензії повернути на підставі пункту 3.2. Договору поставки від 01.03.2014 №102106 зворотну тару багаторазового використання.

Вказана претензія була отримана відповідачем 22.08.2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (том 1, а.с. 63).

Однак, відповідачем вказана претензія позивача була залишена без задоволення.

Зазначене свідчить про неправомірну поведінку відповідача щодо неповернення всупереч умовам Договору поставки позивачу належного йому майна - зворотної тари багаторазового використання у кількості 1169 одиниць загальною вартістю 1 628 150,00 грн., та, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не доведено факт наявності у нього вказаного майна позивача, про його втрату або знищення.

Вартість втраченого майна у відповідності до положень частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 225 Господарського кодексу України входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, тобто, у даному випадку, відповідачем.

Протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах полягає у невчиненні дій щодо повернення позивачу у встановлений Договором поставки строк зворотної тари багаторазового використання у кількості 1169 одиниць загальною вартістю 1 628 150,00 грн.

Дійсний розмір понесених позивачем збитків підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та є наслідком вказаної протиправної поведінки відповідача.

При цьому, відповідачем не доведено, що збитків у вигляді втрати позивачем майна - 1169 одиниць зворотної тари багаторазового використання на суму 1 628 150,00 грн., завдано не з його вини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами доведена суду наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків.

Позовні вимоги ТОВ Торі Сервіс про стягнення з ТОВ Група Рітейлу України збитків у розмірі 1 628 150,00 грн., що становлять собою вартість 1169 одиниць зворотної тари багаторазового використання, неповернутої позивачу згідно умов Договору поставки, є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, який, на думку відповідача, мав би бути реалізований шляхом подання позовної заяви про повернення зворотної тари, а не стягнення збитків, є необґрунтованими, оскільки, як уже зазначалося вище, позивачем, який відповідно до положень статей 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України наділений правом обирати спосіб захисту свого порушеного права, було подано позов про відшкодування збитків вже після невиконання та залишення відповідачем без реагування претензії позивача про повернення зворотної тари.

Усі інші доводи та міркування скаржника взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/15569/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/15569/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15569/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.11.2018.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

Т.І. Разіна