Ухвала

від 16.11.2018 по справі 160/8483/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 листопада 2018 року Справа № 160/8483/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши клопотання Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Селянського (Фермерського) господарства Мічуріна-Приватне про часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, -

ВСТАНОВИВ :

13.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства Мічуріна-Приватне , в якому просить суд:

- частково зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: зерносклади - 3 од., транспортер зерна пересувний - 1 од., зерноочисна машина БЦС-50 - 1 од. (обладнана ГОУ), сушарка (працює на газу), приміщення гаража - 1 од., пункт заправки техніки на 4 пістолета, заглиблені ємності для зберігання палива - 4 од., місце тимчасового зберігання рідких добрив (цистерни по 10 куб.м - 3 од.) Селянським (Фермерським) господарством Мічуріна-Приватне (місцезнаходження: пров. Лісний, 2а, смт. Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область, 52600, код ЄДРПОУ - 31188988) до повного усунення порушень.

Разом з позовною заявою Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області (далі - ДЕІ у Дніпропетровській області, Держекоінспекція у Дніпропетровській області, позивач) надала суду письмове клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову.

В обґрунтування свого клопотання позивач послався на положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення про Інспекцію) та зазначив, що звернення до суду з позовом про зупинення діяльності підприємства, у випадках, якщо його діяльність здійснюється з порушенням вимог екологічного законодавства є обов'язком ДЕІ у Дніпропетровській області.

Натомість відповідно до п. 16 Положення про Інспекцію, Держекоінспекція у Дніпропетровській області утримується за рахунок державного бюджету, тому інші джерела доходів у неї відсутні. Для сплати судового збору позивач використовує асигнування з державного бюджету, передбачені кошторисом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на 2018 рік, який затверджується відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки . За цим документом вбачається, що за КВЕК 2800 на 2018 рік передбачені кошти у сумі 140000 грн. Однак, на момент звернення до суду з цим адміністративним позовом кошти по КВЕК 2800 на рахунку ДЕІ у Дніпропетровській області - відсутні, а це унеможливлює сплату судового збору.

При цьому позивач зазначив, що він не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, визначеного ст. 5 Закону України Про судовий збір . Проте ст.8 Закону України Про судовий збір передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, посилаючись на відсутність коштів по КВЕК 2800 на рахунку, ДЕІ у Дніпропетровській області зазначає, що не може сплатити судовий збір за подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тому враховуючи її майновий стан просить звільнити від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Суд, вивчивши доводи позивача, зазначені ним у поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору, письмові докази, подані на підтвердження заявлених тверджень, а також проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Питання щодо сплати судових витрат урегульовано главою 8 розділу І Кодексу V адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ Про судовий збір (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється, у тому числі за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з немайновими вимогами.

Відтак, відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1762,00 грн.

Водночас відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Натомість зазначені позивачем у клопотанні підстави для звільнення від сплати судового збору не відповідають тим умовам за ст. 8 Закону України Про судовий збір , які надають суду правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору. Крім того, суд бере до уваги посилання позивача на те, що він не є тією особою, яка відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір , має пільги щодо сплати судового збору, та звільняється від сплати судового збору.

Також суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі №21-5496а15.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № R (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Так, ч. 2ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити судовий збір, та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, установлено статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище.

Однак, судом було встановлено, що позивач не навів умов відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір , які б свідчили про наявність у суду правових підстав для звільнення інспекції від сплати судового збору.

Окрім того, суд зазначає, що надані ДЕІ у Дніпропетровській області письмові докази, (а саме: копія довідки від 13.11.2013 року №04-08/2386, копія кошторису на 2018 рік) свідчать про те, що майновий/фінансовий стан позивача не перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі. А посилання позивача на відсутність коштів за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки суд не бере до уваги, з огляду на те, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щороку затверджується відповідним кошторисом, та на 2018 рік становить 140000 . Тобто позивач як суб'єкт владних повноважень, що утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про те, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися обґрунтованою підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Тому, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись статтями 132, 133, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Селянського (Фермерського) господарства Мічуріна-Приватне про часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг - відмовити повністю.

Копію ухвали направити Державній екологічній інспекції у Дніпропетровській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька