Рішення

від 14.11.2018 по справі 507/893/17

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/893/17

Провадження № 2/507/13/2018

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області

у складі : головуючого судді Гнатюка В.О.

за участю секретаря судового засідання Гончар

В.В., позивачки ОСОБА_1,

представників позивачів адвоката ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Любашівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до фермерського господарства ЧАП про визнання правочинів недійсними,

встановив :

03.07.2017 року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом , обгрунтовуючи свої вимоги тим , що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 4,9073 га, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 4,9073 га., що підтверджується витягами з державного земельного кадастру та довідками про нормативно грошову оцінку вказаних земельних ділянок.

Зазначені земельні ділянки обробляє їх син ОСОБА_3. У 2016 р. ф/г ЧАП безпідставно намагалось засіяти земельні ділянки , що самостійно обробляє їх син.

07.06.2017 р. вони звернулися за витягами з ДЗК і виявили , що на зазначені земельні ділянки зареєстровано обмеження , хоча за витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2014 р. ніяких обмежень не було.

Як виявилось, на земельну ділянку , що належить ОСОБА_1, 01.09.2016 р. зареєстровано сервітут у вигляді права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис) ФГ ЧАП на строк 99 років , а на земельну ділянку , яка належить ОСОБА_5, зареєстровано оренду з Ф/Г ЧАП строком на 25 років. Ніяких договорів емфітевзису та оренди з ФГ ЧАП вони не укладали і не мали наміру укладати , так як земельними ділянками користується їх син.

Посилаючись на ч.2 ст. 207 , ч.1 ст. 215 , ч.1 ст. 210 , ч.1, ч.5 ст. 216 ЦК України , просили суд визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( договір емфітевзису ) на земельну ділянку , яка належить ОСОБА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 4,9073 га,, який зареєстровано 01.09.2016 року. Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за ФГ ЧАП від 01.09.2016 р.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки , яка належить ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 4,9073 га, з Ф/Г ЧАП який зареєстровано 01.09.2016 року. Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, за ФГ ЧАП від 01.09.2016 року.

Стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила , що вона договір емфітевзису з відповідачем не укладала і не підписувала і взагалі не знає , що таке емфітевзис. ЇЇ чоловік - позивач ОСОБА_5 також з відповідачем не укладав і не підписував договір оренди землі.

У 2008 р. вона, знаходячись в скрутному матеріальному становищі, надала відповідачу в користування п ять земельних ділянок , які належали її сім ї , отримавши від відповідача кошти в сумі , що перевищують 50000 гривень. У 2014 р. її сім я вирішила обробляти земельні ділянки самостійно. Однак у 2016 р. відповідач став перешкоджати їм у користуванні двома спірними земельними ділянками , посилаючись на спірні договори , які ні нею , ні її чоловіком з відповідачем не укладались і ними не підписувались.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив ,що спірні договори були укладені з позивачами , про що свідчить їх державна реєстрація. Крім того , позивачка ОСОБА_1 у 2008 р. отримала 36 000 гривень , про що надала відповідну розписку. Відповідно до видаткових касових ордерів від 4 жовтня 2010 р. та від 29 вересня 2010 р., виданих ф/г ЧАП , ОСОБА_1 було видано дві тисячі гривень , та п ятнадцять тисяч гривень відповідно.

Вислухавши сторони , допитавши позивачку ОСОБА_1 в якості свідка , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом безспірно установлено , що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 4,91 га, масив №16, ділянка НОМЕР_3, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею , ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 4,91 га., масив №16, ділянка НОМЕР_4 ,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Як видно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Іскровим О.В., Одеська філія державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень , Одеська обл.. зареєстроване право Ф/Г ЧАП на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис) на строк 99 років. Підстава виникнення даного речового права : договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 15.07.2015 , видавник : фермерське господарство ЧАП та ОСОБА_1

Відповідно до іншої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цим же державним реєстратором зареєстроване речове право оренди земельної ділянки Ф/Г ЧАП на підставі договору оренди землі , серія та номер : б/н , виданий 15.07.2009 , видавник фермерське господарство ЧАП та ОСОБА_5

З даних інформаційних довідок вбачається , що предметом договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( договір емфітевзису) є земельна ділянка , власником якої являється ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, НАА 590949, серія та номер : 2270 , виданого 09.09.2010 державним нотаріусом Котюжинською Л.Д., а предметом договору оренди землі- земельна ділянка , власником якої являється ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5, серія та номер : 26829424 , виданого 15.09.2014 , реєстраційною службою Любашівського районного управління юстиції в Одеській області.

Як пояснила допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1, вона договір емфітевзису з відповідачем не укладала і не підписувала і взагалі не знає , що таке емфітевзис. ЇЇ чоловік позивач ОСОБА_5 також з відповідачем не укладав і не підписував договір оренди землі.

У 2008 р. вона, знаходячись в скрутному матеріальному становищі, надала відповідачу в користування п ять земельних ділянок , які належали її сім ї , отримавши від відповідача кошти в сумі , що перевищують 50000 гривень. У 2014 р. її сім я вирішила обробляти надані земельні ділянки самостійно. Однак у 2016 р. відповідач став перешкоджати їм у користуванні двома спірними земельними ділянками , посилаючись на спірні договори , які ні нею , ні її чоловіком з відповідачем не укладались і ними не підписувались.

Відповідно до ч. 3 статті 12. ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини , які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник відповідача на підтвердження укладення спірних договорів посилався на розписку позивачки , відповідно до якої ОСОБА_1 05.08.08 отримала 36 000 гривень за два акта на землю - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 згідно з двохсторонньою домовленістю , на видатковий касовий ордер від 4 жовтня 2010 р. , у якому зазначено видати ОСОБА_1 в борг ( земля) дві тисячі гривень , та на видатковий касовий ордер від 29 вересня 2010 р. , у якому вказано видати ОСОБА_1 за землю п ятнадцять тисяч гривень.

Проаналізувавши дані документи , надані представником відповідача, суд дійшов висновку , що вони не підтверджують укладання спірних договорів , виходячи з того , що позивачка в якості свідка заявила , що нею та членами її сім ї у 2008 р. відповідачу були надані в користування п ять земельних ділянок.

Як зазначено у вказаних інформаційних довідках , спірний договір емфітевзису був укладений 15.07.2015 р. , а спірний договір оренди - 15.07.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Представник відповідача не надав суду докази , які б свідчили про те , що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В судовому засіданні не були надані ні копії , ні оригінали спірних договорів , внаслідок аналізу яких можливо було б зробити висновок про те , що сторони досягли згоди з усіх істотних умов даних договорів.

Відсутність договорів представник відповідача пояснив тим , що спірні договори були викрадені і на підтвердження цього надав суду довідку № 43/2 від 23.02.2017 р. старшого слідчого СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області Сухого Ю.О.( а.с. - 138). Однак з даної довідки не вбачається , що були викрадені акти приймання - передачі спірних земельних ділянок за спірними договорами. Проте представник відповідача в судовому засіданні як доказ укладання спірних договорів не надав вказані акти.

Таким чином , пояснення позивачки ОСОБА_1 про те , що спірні договори позивачами не укладались і не підписувались представником відповідача не спростовані.

Суд не погоджується з таким аргументом представника відповідача , що державна реєстрація спірних договорів свідчить про те , що вони були укладені , оскільки якщо стати на таку позицію , то рішення було б ухвалено на припущенні , що є недопустимим.

Суд також не погоджується з аргументом представника позивачів адвоката ОСОБА_2 , що якщо неукладений договір зареєстрований , то така реєстрація є підставою для визнання договору недійсним , виходячи зі слідуючого.

Відповідно до ч. 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках , встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. За змістом зазначеної норми укладений договір набирає чинності з моменту державної реєстрації, тобто державній реєстрації передує укладення договору, яке відбувається тоді , коли сторони досягають згоди щодо усіх істотних умов договору і, досягнувши такої згоди, підписують дані договори.

В ході розгляду даної справи представник позивачів адвокат ОСОБА_2 неодноразово заявляв , що позивачі не укладали і не підписували спірні договори. Такі заяви узгоджуються з поясненням позивачки ОСОБА_1 , яка допитана в якості свідка заявила, що ні вона , ні її чоловік ОСОБА_5 - позивач у справі, не укладали і не підписували спірні договори.

З урахуванням наведеного, суд вважає , що позивачі вибрали невірний спосіб захисту своїх інтересів .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами ( стороною) вимог, які встановлені ст.. 203 ЦК саме на момент здійснення правочину . Не може бути визнаний недійсним правочин , який не вчинено.

Тому у позові в частині визнання спірних правочинів недійсними належить відмовити.

Оскільки вимога про скасування державної реєстрації відповідних речових прав є похідною від вимоги про визнання правочинів недійсними , то така вимога не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст,259,263,264,265,268 ЦПК України , ст..ст. 215, 636 ЦК України , суд

ухвалив :

У позові ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_6 , ОСОБА_5 ( місце проживання: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_7) , до фермерського господарства ЧАП ( місцезнаходження : с. Арчепитівка Любашівського району Одеської області , код ЄДРПОУ 36042380) про визнання правочинів недійсними відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Любашівський районний суд Одеської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасник справи , якому повне рішення не було вручено у день його складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення - 20.11.2018 р.

суддя В.О. Гнатюк