Рішення

від 06.11.2018 по справі 396/1138/18

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1138/18

Провадження № 2/396/503/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шепетько Володимир Іванович

за участю секретаря судового засідання Очеретньої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1138/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, СТОВ "Колос", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Відділ у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 14 серпня 2002 року помер її чоловік, ОСОБА_3 та після нього залишилася спадщина. Спадкове майно складалося із земельної ділянки, загальною площею 5,98 га, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3524085600:02:002:0193, яку вони успадкували з сином, ОСОБА_2, на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному. Цей факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори 15.08.2003 р. за реєстровим №5-1769.

23 червня 2017 року, користуючись правами власників, відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України, а саме правом володіння, користування, розпорядження, вона та Відповідач - ОСОБА_4, уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю КІК-АГРО , державну реєстрацію якого проведено 23.06.2017 р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5, номер запису: 21081548, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1283979035240, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №90442362 від 23.06.2017 р.

На момент укладення договору оренди земельної ділянки, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказане нерухоме майно нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, не надане в іпотеку, не передане в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб (права наймача, право застави, право довічного утримання тощо) щодо майна відсутні, будь-які спори щодо зазначеного майна відсутні, майно не внесене до статутного капіталу юридичних осіб, у нерухомому майні не зареєстровано місцезнаходження юридичної особи, нерухоме майно є придатним для використання за призначенням.

11 квітня 2018 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю КІК-АГРО повідомив її про те, що на орендованій ним земельній ділянці, яка належить їй та її синові, СТОВ КОЛОС має наміри проводити весняно-польові роботи. При цьому директор TOB КІК-АГРО передав їй копію договору, яку він отримав від представників СТОВ КОЛОС та наполягав розібратися з цим питанням.

Оглянувши надану копію договору, вона з'ясувала, що це договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,98 га ріллі, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, укладений між Відповідачами - ОСОБА_2 та СТОВ КОЛОС . Разом з тим цей договір не містить дати його укладення, а тільки рік - 2009 р. та відмітку, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ЦЕНТР ДЗК при Держкомземі України 14.05.2010 р. за №041037800402 . До договору маються додатки: акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 3524085600:02:002:0193 та акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3524085600:02:002:0193 від 2006 року також без дати. Про існування спірного договору їй не було відомо. Протягом останнього часу вона з Відповідачем - ОСОБА_2 не спілкується, не підтримує відносин, проживають окремо, через що вона не змогла з'ясувати коли саме і з яких причин він уклав договір оренди землі без її згоди та не повідомив її про цей факт.

Вона та ОСОБА_2 є співвласниками даної земельної ділянки на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному, які не виділялися в натурі. На момент укладення ОСОБА_2 спірного правочину між ними не існувало будь-якої домовленості про порядок володіння та користування земельною ділянкою, що є спільною частковою власністю, їхні дії не повинні суперечити закону, а саме, право спільної часткової власності повинно здійснюватися ними узгоджено один з одним. Разом з тим, ОСОБА_2 всупереч приписам закону розпорядився не своєю часткою, а всією земельною ділянкою, при цьому вона не давала згоди на укладення спірного договору оренди землі та про факт його укладення не була обізнана.

Вважає підставою визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки є недодержання в момент вчинення цього правочину сторонами вимог щодо змісту правочину, так як він суперечить вищезазначеним нормам Цивільного кодексу України та вищенаведеним іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Спірний правочин вчинено орендодавцем ОСОБА_2 (співвласником земельної ділянки) та орендарем СТОВ КОЛОС незаконно - без згоди іншого співвласника, яким є позивач, чим було порушено її майнові права та законні інтереси, а саме порушено її право часткової спільної власності на земельну ділянку, в той час, як у результаті визнання договору недійсним будуть відновлені її права володіння та користування земельною ділянкою, що є спільною частковою власністю.

Оскільки даний договір набув чинності з моменту його державної реєстрації, то ефективним способом захисту є задоволення судом похідних позовних вимог про скасування державної реєстрації спірного Договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ЦЕНТР ДЗК при Держкомземі України 14.05.2010 р. за №041037800402.

Оскільки така реєстрація відбулася шляхом внесення запису у Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а в електронному виді до Національної кадастрової системи, а також враховуючи, що відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не міститься актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди вищезазначеної земельної ділянки СТОВ КОЛОС , то належним способом захисту є скасування державної реєстрації спірного Договору шляхом виключення запису від 14.05.2010 р. за №041037800402 із Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та Національної кадастрової системи.

Отже, у разі наявності правочину, в даному випадку договору оренди землі, про укладення якого не було відомо співвласнику земельної ділянки та відповідно не було надано згоди, така особа може звернутися до суду з вимогою про визнання такого договору оренди землі недійсним та про скасування його державної реєстрації.

Просить визнати недійсним укладений договір оренди земельної ділянки та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, із пропозицією надіслати відзив на позов і відповідь на відзив.

Представником відповідача СТОВ "Колос" ОСОБА_6 надіслано відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8 та СТОВ Колос , який пропущений нею без поважних причин.

Треті особи будь-яких заперечень чи пояснень на позов не надали.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2003 року являється співвласником спірної земельної ділянки площею 5,98 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, спільно із відповідачем ОСОБА_3, яким належать по 1/2 частині вказаної земельної ділянки порівну (а.с.8-9).

Згідно договору оренди земельної ділянки за 2009 рік, який було зареєстровано 14.05.2010 року, вказана земельна ділянка передана Орендодавцем - відповідачем ОСОБА_2 в оренду Орендареві - відповідачеві СТОВ "Колос" (а.с.13,14).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.03.2004 року КР №101429, власником спірної земельної ділянки значиться відповідач ОСОБА_2 (а.с.41).

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦКУ права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають також права власності.

Суду не надано доказів реєстрації позивачкою ОСОБА_10 свого речового права на належну їй частку у нерухомому майні - земельній ділянці, також не доведено факт скасування Державного акту, в якому одноособовим власником цієї земельної ділянки зазначений відповідач ОСОБА_10

Судом не встановлено будь-яких перешкод у позивачки для реєстрації її речового права, а тому станом на момент укладення спірного договору вона юридично не являлась власником земельної ділянки, отже відповідач ОСОБА_2 мав усі підстави для укладення договору оренди від свого імені.

Крім цього, суд погоджується із позицією представника відповідача СТОВ "Колос" щодо пропуску позивачкою строку позовної давності, оскільки остання без поважних причин пропустила строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Так, з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину - 2003 рік до моменту звернення до суду минуло 15 років, а з моменту укладення спірного договору в 2010 року минуло 8 років.

Увесь цей час позивач, знаючи про своє право на частку у земельній ділянці, повинна була вживати необхідних дій як для реєстрації земельної ділянки, так і для виявлення заінтересованості її долею.

При цьому, суд враховує правову позицію ВСУ ( 06.12.2017 р., справа №6-235цс17 ), згідно якої у подібній справі зазначено, що судом не знайдено підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки спадкоємцем після спливу значного строку з моменту укладення правочину.

Визначаючи початок перебігу строку позовної давності, суд зважає також на наступні правові висновки судів вищої інстанції:

- Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова ВСУ від 16.11.2016 р., справа №6-2469цс16 );

- Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи з порушенням її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини їх порушення (постанова ВСУ від 29 жовтня 2014 р., справа №6-152цс14 );

- Значення позовної давності полягає у тому, що саме цей інститут цивільного права є однією з гарантій захисту прав і обов'язків особи за національним законодавством України, а саме - визначає стабільність цивільно-правових відносин, виховує та дисциплінує учасників цивільно-правових відносин, є стимулом до активного використання ними власних прав, а з іншої сторони - зміцнює договірну дисципліну (постанова ВСУ від 04.11.2015 р., справа №6-1926цс15 ).

Таким чином, маючи право на частку у земельній ділянці значного розміру 5,98 га, позивач її самостійно не обробляла, що свідчить про те, що земельна ділянка повинна була б перебувати у занедбаному стані, що є неприпустимим для земель сільськогосподарського призначення, й могло потягнути за собою відповідальність за незабезпечення збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, згідно ЗУ "Про охорону земель".

Крім цього, знаючи про наявність у неї земельної ділянки великого масиву позивач не проявляла інтересу до неї, що є нелогічним та неправдоподібним.

Судом встановлено та не спростовано стороною позивача, що спірна земельна ділянка з 2010 року систематично оброблялась СТОВ "Колос", на ній вирощувалась сільськогосподарська продукція, про що не могла не знати позивач.

Таким чином, позивач повинна була добросовісно використовувати свої права та активно здійснювати захист своїх інтересів. При цьому, остання протягом тривалого часу не виявляла зацікавленості до своєї земельної ділянки, що означає, що остання знала або повинна була знати (довідатися) про фактичне перебування земельної ділянки у користуванні відповідача.

Таким чином, враховуючи дату укладення спірного правочину 2009 рік, початковим строком відліку позовної давності, тобто моментом, з якого позивачка повинна була цікавитися долею своєї земельної ділянки, слід вважати кінець 2009 - початок 2001 року, тобто період, в який виплачується орендна плата та/або власники земельних ділянок приймають рішення про спосіб використання земельної ділянки в новий сезон.

Інші доводи сторін не впливають на обґрунтованість висновку суду.

Отже, проаналізувавши основні доводи сторін та їх представників, оцінивши письмові докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у його задоволенні, у зв'язку із безпідставністю, а також, зважаючи на пропуск без поважних причин позовної давності.

У зв'язку із відмовою у позові, усі судові витрати слід віднести на рахунок позивача, згідно ст.141 ЦПК України,

Керуючись ст.ст. 141,258-261 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Текст рішення складено 19.11.2018 року.

Головуючий: В. І. Шепетько