Постанова

від 12.02.2020 по справі 396/1138/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020року

м. Київ

справа № 396/1138/18-ц

провадження № 61-8353св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос ,

треті особи: Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , Відділ у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (далі - СТОВ Колос ), треті особи: Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , Відділ у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання договору недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалась із земельної ділянки, загальною площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524085600:02:002:0193. У порядку передбаченому законом, спадщину успадкували вона та її син ОСОБА_2 , у рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори 15 серпня 2003 року за реєстровим № 5-1769. 23 червня 2017 року вона та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки з ТОВ КІК-АГРО , державну реєстрацію якого проведено 23 червня 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І. Д., номер запису 21081548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1283979035240. Проте 11 квітня 2018 року їй стало відомо, що земельна ділянка раніше передана ОСОБА_2 в оренду СТОВ Колос . Вона та її син є співвласниками спірної земельної ділянки на праві спільної часткової власності по 1/2 частини, які не виділялися в натурі. Разом з тим відповідач без її згоди розпорядився всією земельною ділянкою. Вважає, що цей договір є недійсним, оскільки він суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524085600:02:002:0193, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Колос та скасувати його державну реєстрацію, здійснену у Кіровоградській регіональній філії ЦЕНТР ДЗК при Держкомземі України 14 травня 2010 року за № 041037800402.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не надала доказів порушення її речових прав на належну їй частку у нерухомому майні, також не доведено факт скасування Державного акта, в якому одноособовим власником цієї земельної ділянки зазначений ОСОБА_4 . Судом не встановлено будь-яких перешкод для позивача щодо реєстрації її речового права, а тому станом на момент укладення спірного договору вона юридично не була власником земельної ділянки, а отже, ОСОБА_2 мав усі підстави для укладення договору оренди від свого імені. Крім того, позивач пропустила строк позовної давності, оскільки з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину - 2003 рік і до моменту звернення до суду минуло 15 років, а з моменту укладення спірного договору в 2010 року минуло 8 років. Увесь цей час позивач, знаючи про своє право на частку у земельній ділянці, повинна була вживати необхідних дій як для реєстрації земельної ділянки, так і для виявлення заінтересованості її долею.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у порушення вимог частини першої статті 88 ЗК України, договір оренди землі від 2009 року, який був зареєстрований 14 травня 2010 року за № 041037800402, укладений без згоди іншого співвласника земельної ділянки. Позивач не пропустила строк давності для звернення до суду із позовом, оскільки про укладення ОСОБА_2 договору оренди землі від 2009 року, зареєстрованого 14 травня 2010 року, ОСОБА_1 дізналася лише у квітні 2018 року, після укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ КІК-АГРО , а тому саме з цього часу отримала можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року СТОВ Колос подало до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що позивач звернулась до суду з позовною вимогою лише про визнання договору оренди, укладеного із СТОВ Колос , недійсним та не пред`являє до ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення отриманого ним доходу за період із 2003 до 2017 року за спірним договором. Ці обставини вказують на штучний, надуманий характер спору, оскільки об`єктивно (фактично) спір між позивачем та відповідачем відсутній, а дії останніх є узгодженими, а реальною метою подання позову є дострокове припинення договору оренди землі з метою передачі земельної ділянки іншому орендареві - ТОВ КІК-АГРО . Позивач пропустила строк позовної давності.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2003 року разом із ОСОБА_2 є співвласниками спірної земельної ділянки площею 5,98 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яким належать по 1/2 частини вказаної земельної ділянки.

Згідно з договором оренди земельної ділянки за 2009 рік, який зареєстровано 14 травня 2010 року, вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 в оренду СТОВ Колос .

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 16 березня 2004 року КР № 101429, власником спірної земельної ділянки зазначений ОСОБА_2 .

Державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 березня 2004 року КР № 101429, виданий ОСОБА_2 . При цьому на іншій сторінці акта зазначено список співвласників земельної ділянки: 1. ОСОБА_5 - 1/2, 2. ОСОБА_1 - 1/2.

Нормативно-правове обґрунтування

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. (статті 14 Закону).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_2 уклав із СТОВ Колос договір оренди земельної ділянки № 0193, загальною площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524085600:02:002:0193, без згоди іншого співвласника цієї земельної ділянки - ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки відповідачі порушили вимоги частини першої статті 88 ЗК України.

Доводи заявника про пропуск позивачем строку давності, є безпідставними, оскільки про укладення ОСОБА_2 договору оренди землі позивач дізналася лише у квітні 2018 року, після укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ КІК-АГРО .

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик