Постанова

від 20.03.2019 по справі 396/1138/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року м. Кропивницький

справа № 396/1138/18

провадження № 22-ц/4809/557/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Голованя А.М., суддів - Карпенка О.Л, Мурашка С.І.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_2; відповідачі - ОСОБА_3, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного реєстру , Відділ у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у складі судді Шепетька В.І. від 06 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, СТОВ Колос , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_4, після якого відкрилася спадщина, яка складалась із земельної ділянки, загальною площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер: НОМЕР_3.

В порядку передбаченому законом, спадщину успадкували вона та її син - ОСОБА_3, у рівних частках, що, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори 15.08.2003 року за реєстровим №5-1769.

23 червня 2017 року вона та ОСОБА_3 уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ КІК-АГРО , державну реєстрацію якого проведено 23.06.2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д., номер запису: 21081548, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1283979035240.

Але 11 квітня 2018 року їй стало відомо, що згадана земельна ділянка була раніше передана її сином ОСОБА_3 в оренду СТОВ КОЛОС .

Вона та її син є співвласниками спірної земельної ділянки на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному, які не виділялися в натурі. Разом з тим, відповідач без її на те згоди розпорядився всією земельною ділянкою.

Вважає підставою визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки є недодержання в момент вчинення цього правочину сторонами вимог щодо змісту правочину, так як він суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Посилаючись на наведене, просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер: НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Колос та скасувати його державну реєстрацію, здійснену у Кіровоградській регіональній філії ЦЕНТР ДЗК при Держкомземі України 14.05.2010 року за №041037800402.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки, як зазначив суд, згідно Державного акту на право власності на землю власником спірної земельної ділянки є тільки відповідач, крім того, за заявленими позовними вимогами пропущена позовна давність.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову з тих підстав, що рішення прийняте з порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зокрема зазначала, що суд помилково залишив поза увагою те, що вона згідно свідоцтва про право на спадщину є власником Ѕ частини земельної ділянки на яку її сину, відповідачу у справі видано Державний акт на право власності, а тому останній не мав правових підстав без її згоди розпоряджатися землею, зокрема передавати в оренду. Також, безпідставні висновки суду щодо застосування позовної давності,

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача СТОВ "Колос" Дейкун О.І. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним.

Треті особи заперечень чи пояснень на позов не надали.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи скарги, представник відповідача просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в цих межах, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини

Позивач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2003 року разом із відповідачем ОСОБА_3 є співвласниками спірної земельної ділянки площею 5,98 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яким належать по 1/2 частки вказаної земельної ділянки порівну (а.с.8-9).

Згідно договору оренди земельної ділянки за 2009 рік, який було зареєстровано 14.05.2010 року, вказана земельна ділянка передана ОСОБА_3 в оренду СТОВ "Колос" (а.с.13,14).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.03.2004 року НОМЕР_4, власником спірної земельної ділянки значиться відповідач ОСОБА_3 (а.с.41).

Позивач на час укладення спірного договору не була власником земельної ділянки, а тому відповідач ОСОБА_3 мав усі правові підстави для укладення договору оренди від свого імені.

Також, протягом тривалого часу позивач не виявляла зацікавленості до своєї земельної ділянки, хоча знала або повинна була знати (довідатися) про фактичне перебування земельної ділянки у користуванні (оренді), а тому пропустила позовну давність без поважних на те причин.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Як убачається із змісту Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.03.2004 року НОМЕР_4, його видано відповідачу ОСОБА_3 на земельну ділянку НОМЕР_5, загальною площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер: НОМЕР_3. При цьому на іншій сторінці акта зазначено список співвласників земельної ділянки: 1. ОСОБА_3, частка Ѕ, 2. ОСОБА_2, частка Ѕ. (а.с.41)

Таким чином, державний акт підтверджує право власності на спірну земельну ділянку обох сторін в рівних частках на праві спільної часткової власності, а не тільки одного відповідача ОСОБА_3, як помилково встановив суд першої інстанції.

Частинами 1, 2 ст. 88 ЗК України, встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Як убачається з матеріалів справи, договір про спільну часткову власність між співвласниками земельної ділянки, в якому був би встановлений порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, не укладався.

В свою чергу, в порушення вимог ч.1 ст. 88 ЗК України, договір оренди землі від 2009 року, який був зареєстрований 14.05.2010 року за № 041037800402, було укладено без згоди іншого співвласника земельної ділянки.

Статтею 203 ЦК України , встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки спірний договір оренди земельної ділянки, укладено з порушенням ч.1 ст. 88 ЗК України, то зазначена обставина є підставою для визнання його недійсним.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правильне визначення моменту початку перебігу строку позовної давності визначає наскільки правильно буде вирішено спір. Неправильне визначення цього моменту призводить до штучного скорочення або подовження строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов, (позивач) повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції, про укладення ОСОБА_3 договору оренди землі від 2009 року, який був зареєстрований 14.05.2010 року, ОСОБА_2 дізналася лише у квітні 2018 року, після укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ КІКЕ-АГРО , а тому тільки з цього часу отримала можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, немає підстав вважати, що позивачу було чи могло бути відомо про існування спірного договору оренди землі, який вона не підписувала, а тому є всі підстави вважати, що строк позовної давності нею пропущено не було.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності.

Проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з недоведеності позовних вимог та, одночасно, застосував й позовну давність.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Про судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, сплачений судовий збір підлягає стягненню: - за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідачів на користь позивача у рівних частках по 1797 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2018 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,98 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер: НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Колос і скасувати його державну реєстрацію, здійснену у Кіровоградській регіональній філії ЦЕНТР ДЗК при Держкомземі України 14.05.2010 за №041037800402.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ПІН НОМЕР_1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , код ЄДРПОУ 03756939, індекс 27160, вул.. Франка,67 с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області) по 1797 грн. в рахунок компенсації сплати судового збору, з кожного, на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ПІН НОМЕР_2).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді: О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко