Постанова

від 14.11.2018 по справі 904/80/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 Справа № 904/80/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №0-4-0.62-11/62-18 від 13.02.2018, головний спеціаліст відділу

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світоч-Т" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 у справі №904/80/18 (суддя Первушин Ю.Ю.; рішення ухвалене о 16:47 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 18.06.2018)

за позовом Фермерського господарства "Світоч-Т", с.Вознесенське, Межівський район, Дніпропетровська область

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Межівська районна державна адміністрація, смт.Межова, Межівський район, Дніпропетровська область

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди поновленим

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Фермерське господарство "Світоч-Т" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Межівська районна державна адміністрація про визнання укладеною Додаткової угоди від 01.09.2017 року про поновлення Договору оренди землі від 26.12.2012 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі 31.12.2012 року про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №122260004004593, об`єктом якого є земельна ділянка площею 12,0000 гектарів за кадастровим номером 1222655100:01:001:0256, в редакції запропонованій Фермерським господарством "Світоч-Т".

Позов обґрунтовано посиланням на вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" та на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки виключно із формальних підстав, а саме ненадання документів, що підтверджують належне виконання орендарем умов договору, при поданні заяви на продовження терміну дії договору, у зв'язку з чим порушено переважне право позивача на оренду землі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 у справі №904/80/18 (суддя Первушин Ю.Ю.) в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Світоч-Т" (52911, Дніпропетровська область, Межівський район, село Вознесенське, вулиця Садова, 1, код ЄДРПОУ 32812430) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд.2, код ЄДРПОУ 38432607), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Межівська районна державна адміністрація (52900, Дніпропетровська область, смт. Межова, вул. Грушевського, буд. 5) про визнання додаткової угоди від 01.09.2017 року про поновлення договору оренди землі від 26.12.2012 року, об`єктом якого є земельна ділянка площею 12,0000 гектарів, за кадастровим номером 1222655100:01:001:0256, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі 31.12.2012 року про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №122260004004593, укладеною в редакції запропонованій Фермерським господарством "Світоч-Т" - відмовлено повністю.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що у разі поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки він поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, але судом встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору. Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог суд також виходив із того, що позивачем не доведено наявності підстав для поновлення Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2012 ані в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", ані на підставі частини 6 вказаної норми, на які посилався позивач.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ФГ "Світоч-Т") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 у справі №904/80/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, було не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, мала невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Так позивач вважає, що суд першої інстанції не встановив чи існувала згода сторін щодо зміни істотних умов при поновленні договору. При цьому позивач вказує, що лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення щодо відмови у поновленні договору оренди (вихідний №27-4-0.331-12572/2-17 від 20.10.2017) жодним чином не свідчить про недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди (до яких відносяться і термін дії договору і розмір орендної плати), що в свою чергу свідчить щодо згоди сторін договору щодо зміни таких істотних умов та узгоджується із вимогами частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки згідно цієї норми при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. За твердженням позивача сама по собі частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" свідчить про можливість поновлення договору оренди за узгодження істотних умов договору між сторонами, чого не взято до уваги судом. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що зміна фактичних площ і меж земельних ділянок унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку передбаченому частинами 1 і 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач вказує на те, що судом не мотивовано відсутність обґрунтування підстав поновлення договору оренди землі з урахуванням частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як того наполягав позивач. Позивач вказує, що надав до позовної заяви пакет документів, який свідчить про належне виконання обов'язків орендаря, серед яких наявний витяг кадастрового реєстратора із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки, її цільового призначення, а також встановлено межі земельної ділянки на місцевості. Вважає неналежним наданий відповідачем доказ (скріншот з Інтернет ресурсу) про скасування кадастрового номеру спірної земельної ділянки. Звертає увагу на те, що якщо таке скасування й було, то воно було здійснено після подання позивачем позову до суду, тобто під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому позивач визнає той факт, що дійсно ФГ "Світоч-Т" надано згоду на розпаювання частини спірної земельної ділянки, а 23.02.2017 Головним управлінням Держгеокдастру у Дніпропетровській області видано наказ №4-1181/15-17-СГ про надання дозволу на розробку документації землеустрою, згідно до якого надано дозвіл члену фермерського господарства "Світоч-Т" ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність орієнтованою площею 5,8500 га - частини земельної ділянки, право на оренду якої є предметом позову ФГ "Світоч-Т". В подальшому ця площа кілька разів змінювалась саме в розпорядчих документах, але до цього часу питання щодо переходу такої земельної ділянки у приватну власність члена фермерського господарства так і не вирішено. Такі дії тягнуться більше року не з вини фермерського господарства, яке отримує нові перепони в оформленні його прав на частину такої земельної ділянки. Позивач наголошує на тому, що згідно статті 126 Земельного кодексу України в разі все ж таки затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та послідуючого внесення відомостей про право приватної власності на земельну ділянку певного розміру за членом фермерського господарства саме в цій частині договір оренди буде припинено, що не порушить прав ні орендодавця, ні орендаря, ні третіх осіб в даному випадку.

Відповідач (Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує на її задоволенні, оскільки вважає її необґрунтованою, а викладені вимоги такими, що не відповідають нормам права.

Так, відповідач вказує, що аргумент апелянта про те, що позивач наполягав на поновленні договору оренди з урахуванням частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не підкріплений будь-якими доказами, оскільки позовна заява містить іншу інформацію, а будь-яких змін, уточнень обґрунтування позовних вимог позивачем та його представником до суду не надано. Вказує, що неодноразово пояснював суду першої інстанції, що його позовні вимоги ґрунтуються на застосуванні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Також відповідач вказує, що позивач (апелянт) зазначає, що лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення не свідчить про недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди, що в свою чергу свідчить про досягнення згоди сторін договору про зміни таких істотних умов та узгоджується із вимогами частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі, але цей висновок є нонсенсом, тобто безглуздим. В судове засідання 14.11.2018 представник позивач не з'явився. Вважає неспроможними доводи позивача про те, що наданий відповідачем скріншот не є доказом у справі, оскільки ці дані були отримані з Публічної кадастрової карти України, яка є інформаційним порталом, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру. Вказує, що позивач визнавав, що йому відомо про скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0256, а крім того ця інформація була підтверджена Відділом у Межівському районі Головного управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області. Також відповідач посилається на те, що з 2016 року позивач вчиняв дії на розпаювання спірної земельної ділянки, які свідчать про наявність його волевиявлення на скасування реєстрації земельної ділянки із означеним кадастровим номером. Щодо доводів позивача про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач звертає увагу суду на відсутність будь-яких заборон на вчинення таких дій.

Враховуючи, що позивач (апелянт) був повідомлений про час і місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 25.10.2018 наявне в матеріалах справи), але не повідомив про причини неявки свого повноважного представника, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала за можливе розглянути справу по суті спору за відсутності представника позивача та третьої особи, оскільки неявка цих представників не перешкоджає з'ясуванню спірних обставин.

В судовому засіданні 14.11.2018 представник відповідача підтримав свої доводи та заперечення, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 14.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

26.12.2012 року між Орендодавцем - Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (далі - Орендодавець) та Орендарем- Фермерським господарством "Світоч-Т" (далі - Орендар, позивач) було укладено договір оренди землі, об'єктом якого є земельна ділянка площею - 12,0000 гектарів, за кадастровим номером: 1222655100:01:001:0256, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі 31.12.2012 року, про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №122260004004593.

Згідно пункту 6 вищенаведеного Договору його укладено терміном на п'ять років, тобто дія договору припиняється 31.12.2017 року.

Згідно пункту 7 Договору після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше на за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію.

01.09.2017 Орендар надав до головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач) письмову заяву № 27-6569/0/1 від 01.09.2017 про поновлення договору оренди землі, об'єктом якого є земельна ділянка площею - 12,0000 гектарів кадастровим номером: 1222655100:01:001:0256, який зареєстровано у Держкомзему у Межівському районі 31.12.2012, про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 122260004004593. До заяви Орендарем було надано додаткову угоду у двох екземплярах про поновлення договору оренди землі (а.с.53-55).

20.10.2017 відповідач надав орендарю лист - повідомлення № 27-4-0.331-12572/2-17 про прийняте орендодавцем рішення, відповідно до якого повідомив про відсутність можливості поновлення договору на підставі наданих Орендарем матеріалів.

Відмова обґрунтована відсутністю в наданих позивачем матеріалах Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, довідки щодо відсутності заборгованості по орендної плати за користування земельною ділянкою, відсутність нарахування штрафних санкцій та відсутність агрохімічного паспорту на орендовану земельну ділянку (а.с.56-57).

Зазначені обставин стали причиною звернення позивача до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Так предметом позову є вимога позивача до відповідача про визнання Додаткової угоди від 01.09.2017 року про поновлення Договору оренди землі від 26.12.2012 року, об`єктом якого є земельна ділянка площею 12,0000 гектарів, за кадастровим номером 1222655100:01:001:0256, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі 31.12.2012 року, про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №122260004004593, укладеною в редакції запропонованій Фермерським господарством "Світоч-Т".

За твердженням позивача, згідно з вимогами статті 33 Закону України "Про оренду землі", Фермерське господарство "Світоч-Т" є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди своєчасно направив відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до якого було додано проект означеної додаткової угоди; на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату.

На підтвердження належного виконання умов договору позивач надав до матеріалів справи довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів що контролюються органами Державної фіскальної служби від 18.12.2017 №14021/10/04-36-17-11, акт обстеження посівів озимої пшениці на земельній ділянці запрошеній до поновлення договору оренди від 14.12.2017 (а.с. 58, 60).

Означені спірні правовідносини сторін виникли у сфері користування земельними ділянками державної форми власності.

Частина 2 статті 792 Цивільного кодексу України визначає, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок поновлення договорів оренди землі регулюється статтею 33 Закону України "Про оренду землі", якою, зокрема, встановлено, що:

- по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті);

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2 цієї статті);

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 цієї статті);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. (частина 4 цієї статті);

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 цієї статті);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6 цієї статті);

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина 7 цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно встановив, що пунктом 6 Договору було визначено, що договір укладено терміном на 5 років, а згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3% від грошової оцінки землі, щомісячно протягом дії цього договору.

Однак матеріали справи містять копію Додаткової угоди від 01.09.2017 року про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2012, за умовами якої пункт 6 Договору позивач просить викласти в наступній редакції: "договір укладено на строк 7 років, починаючи з моменту державної реєстрації". Також за умовами пункту 8 цієї ж Додаткової угоди, позивач зазначає, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі, в той час як в договорі було визначено 3% від грошової оцінки землі.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку дії Договору оренди від 26.12.2012 на той самий строк та на тих самих умовах на підставі Додаткової угоди від 01.09.2017 про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2012, яка за змістом вносить зміни до суттєвих умов договору без дотримання умов передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів суду апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивача, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на переважне укладення договору на новий строк, а також на право визнати договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором, а у якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач дійсно наводив положення як частин 1-5, так і частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом із цим предметом позовних вимог позивача були вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, проект якої надсилався відповідачу в порядку, визначеному саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відтак правова оцінка щодо обґрунтованості та правомірності вимог позивача про поновлення договору оренди на умовах, які були викладені в проекті додаткової угоди, яка направлялась орендодавцю до моменту закінчення строку дії договору, має розглядатися судом у даній справі виключно в контексті застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", через встановлення судом суттєвих обставин, які визначені як необхідні умови для реалізації орендарем свого права на переважне укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Так, законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Дослідивши зміст листа-повідомлення відповідача від 20.10.2017 про рішення прийняте орендодавцем, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що відповідачем зазначені такі підстави для відмови в укладенні додаткової угоди про поновлення означеного договору оренди земельної ділянки на визначених в ній змінених суттєвих умовах (щодо строку дії договору та розміру орендної плати), як от: відсутність в наданих позивачем матеріалах Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, не надання довідки про відсутність заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою і відсутність нарахування штрафних санкцій та відсутність агрохімічного паспорту на орендовану земельну ділянку - у даному випадку можуть бути визнані як правомірні та обґрунтовані заперечення відповідача, як Орендодавця, на продовженні договірних відносин із позивачем (орендарем), оскільки такі документи визначають чи мало місце належне дотримання орендарем умов договору оренди землі, яке є обов'язковою умовою для набуття переважного права на поновлення договору оренди землі, згідно приписів частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а такі вимоги Орендодавця до Орендаря обумовлені компетенцією органів Держгеокадстру, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, та у відповідності до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", про що й було безпосередньо відзначено у вказаному листі-повідомленні.

Таким чином, вказаний вище лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення від 20.10.2017 містить заперечення відповідача, які стосуються як суттєвих умов договору (розміру орендної плати, яка визначається на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, але такий документ не був доданий до проекту додаткової угоди), так і стосуються перевірки належного виконання орендарем обов'язків за умовами договору оренди земельної ділянки (сплати орендної плати та раціонального використання земельної ділянки за її цільовим призначенням).

Відтак судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у визначеному законом порядку було розглянуто звернення позивача про поновлення договору на новий строк на змінених умовах, але за результатами такого розгляду висловлено незгоду з пропозицію позивача, через не надання Орендарем необхідних підтверджуючих документів, обґрунтовану посиланням Орендодавця на правові норми, які визначають компетенцію органів Держгеокадастру та покладають на них державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів тощо.

Дослідивши надані позивачем докази, а саме: Довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами Державної фіскальної служби від 18.12.2017 №14021/10/04-36-17-11, та Акт обстеження посівів озимої пшениці на земельній ділянці запрошеній до поновлення договору оренди від 14.12.2017 - колегія суддів встановила, що такі документи дійсно містять відомості про певні факти, які можуть свідчити про належне виконання умов договору оренди означеної земельної ділянки. Між тим з матеріалів даної справи встановлено, що такі документи не були надані на розгляд відповідача разом із проектом спірної Додаткової угоди від 01.09.2017 про поновлення Договору оренди землі від 26.12.2012. Не наданий до матеріалів справи і Витяг про нормативну грошову оцінку означеної земельної ділянки за станом на час звернення позивача до відповідача із пропозицією про поновлення вказаного договору оренди.

Тому колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушення прав позивача та відхиляє як необґрунтовані відповідні доводи позивача про те, що відмову в укладанні додаткової угоди до означеного договору оренди земельної ділянки було вчинено відповідачем виключно із формальних підстав, а саме ненадання документів, що підтверджують належне виконання орендарем умов договору, при поданні заяви на продовження терміну дії договору, а також доводи позивача про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх суттєвих умов договору відповідно до пропозиції, яка була викладена у вказаній додатковій угоді.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про порушення відповідачем місячного терміну розгляду його звернення з приводу поновлення означеного договору оренди землі, то колегія суддів відхиляє їх як такі, що не впливають на розгляд даного спору в контексті заявлених позовних вимог, оскільки лист-повідомлення відповідача від 20.10.2017 із запереченнями щодо поновлення означеного договору оренди земельної ділянки був отриманий позивачем до спливу строку дії цього договору, протягом якого позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з новою пропозицією щодо укладення додаткової угоди до означеного договору оренди земельної ділянки.

Відносно решти доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів виходить з наступного.

Під час розгляду справи судом першої інстанції також правильно встановлено, що 23.09.2016 головою Фермерського господарства "Світоч-Т" ОСОБА_3 було надано згоду на розпаювання земельної ділянки, призначеної для ведення фермерського господарства розміром 12,0000 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0256 (а.с.128).

12.01.2018 Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0256 площею 12,0000 га було скасовано державним кадастровим реєстратором шляхом поділу, кадастровий номер віднесено до архівного шару даних геоінформаційної системи на підставі заяви члена Фермерського господарства "Світоч-Т" ОСОБА_2 від 05.01.2018, що підтверджує наданий відповідачем скріншот з Публічної кадастрової карти України, яка є інформаційним порталом, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру. Заперечуючи цей факт відповідач зі своєї сторони доказів на його спростування суду не надав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи має місце скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки кадастровий номер 1222655100:01:001:0256, а доводи апеляційної скарги позивача про не доведення цього факту належними доказами є необґрунтованими.

За встановлених вище обставин посилання позивача на отримання від відповідача повідомлення від 13.02.2018 про неможливість затвердження проекту землеустрою на користь ОСОБА_2 може свідчити про відсутність на час розгляду справи інших користувачів частиною означеної земельної ділянки, проте не спростовую самого факту скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

За визначенням, наведеним в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 цього Земельного кодексу України встановлений порядок формування земельної ділянки як об'єкта оренди цивільних прав та передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" серед інших містить положення, відповідно до яких у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Отже, у разі дійсної зміни фактичних площ і меж земельних ділянок, що наразі не підтверджено матеріалами даної справи, - це унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому частинами 1-5 та 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

При цьому суд першої інстанції правильно відзначив, що позивачем у передбаченому законом порядку не оскаржено дій державного кадастрового реєстратора по скасуванню земельної ділянки кадастровий номер 1222655100:01:001:0256, не надано суду у даній справі доказів за наслідками вчинення такої дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем підстав для поновлення означеного Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2012 в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відтак правомірно відмовив в задоволенні означених позовних вимог.

Щодо посилань суду першої інстанції на відсутність підстав для поновлення означеного договору в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то такі висновки суду першої інстанції колегія суддів суду апеляційної інстанції визнає передчасними, оскільки вони були зроблені відносно встановлених судом обставин, які не підлягали обов'язковому з'ясуванню в межах даного предмету спору.

При цьому колегія суддів враховує також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 у справі №920/739/17, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про визнання укладеною Додаткової угоди від 01.09.2017 року про поновлення Договору оренди землі від 26.12.2012 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі 31.12.2012 року, про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №122260004004593, об`єктом якого є земельна ділянка площею 12,0000 гектарів за кадастровим номером 1222655100:01:001:0256, в редакції запропонованій Фермерським господарством "Світоч-Т".

Щодо передчасного висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення договору оренди з підстав, встановлених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то така правова оцінка встановлених судом обставин не вплинула на правильність вирішення вимог позивача, які були предметом розгляду у даному спорі.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені позивачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світоч-Т" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 у справі №904/80/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Фермерське господарство "Світоч-Т".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 22.11.2018.

Головуючий суддя Подобєд І.М.

Суддя Орєшкіна Е.В.

Суддя Широбокова Л.П.