Постанова

від 19.11.2018 по справі 914/70/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 914/70/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління)

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді Бойко С.М. і Бонк Т.Б.)

у справі №914/70/18

за позовом Управління

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грак" (далі - Товариство)

про стягнення 37 540,02 грн. орендної плати, розірвання договору оренди від 14.09.2007 № Г-5556-7 та зобов'язання повернути об'єкт оренди.

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: стягнення 37 540,02 грн. орендної плати, розірвання договору оренди нерухомого майна від 14.09.2007 №Г-5556-7 (далі - Договір оренди), зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: відповідач на порушення умов Договору оренди не сплачував орендної плати з травня по жовтень 2017 року, внаслідок чого станом на 12.12.2017 у нього виникла заборгованість на загальну суму 37 540, 02 грн.; через несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд на підставі пункту 5.3 Договору, частини першої статті 782, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просив достроково розірвати Договір оренди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2018 (суддя Рим Т.Я.): позов задоволено частково; відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 37 540,02 грн. орендної плати; розірвано Договір оренди; зобов'язано Товариство звільнити та повернути Управлінню приміщення першого поверху площею 86,3 кв.м, розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Староєврейська, 31; вирішено питання розподілу судових витрат.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що сторони надали суду докази сплати відповідачем боргу з орендної плати до подання позову до суду. В частині задоволення позовних вимог рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю підстав для розірвання Договору та зобов'язання відповідача звільнити та повернути об'єкт оренди через систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування об'єктом оренди.

Товариство оскаржило згадане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 зупинено апеляційне провадження у справі № 914/70/18 до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/1248/18 за позовом Товариства до Управління про внесення змін до Договору оренди та стягнення 210 118,38 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені справи є взаємопов'язаними та розгляд даної справи №914/70/18 по суті заявлених позовних вимог є неможливим до вирішення господарським судом Львівської області справи №914/1248/18, оскільки правова оцінка суду щодо виконання Товариством умов Договору оренди (в частині оплати) та щодо площі об'єкта оренди матиме преюдиційне значення та може прямо вплинути на правильність та об'єктивність вирішення спору в даній справі №914/70/18.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а зупинення провадження у справі є безпідставним, оскільки: вирішення справи №914/1248/18 не вплине на правильність вирішення цієї справи № 914/70/18; розгляд цієї справи не є об'єктивно неможливим до вирішення справи №914/1248/18, оскільки до моменту внесення змін до Договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним Договором оренди; навіть якщо припустити, що площа об'єкта оренди в дійсності була меншою за обумовлену в договорі, це не скасовує зобов'язань за Договором оренди та не надає права вносити зміни до названого договору з моменту його укладення, тому незалежно від того, чи буде задоволений позов у справі №914/1248/18 і внесені зміни до Договору оренди, чи в позові буде відмовлено, це не вплине на рішення у даній справі, де встановлена несплата орендної плати понад три місяці підряд за наслідком виконання Договору оренди; оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить аргументованих та переконливих мотивів та доводів як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №914/1248/18, так і щодо того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), - та просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018, а справу направити для продовження розгляду до Львівського апеляційного господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що касаційна скарга Управління суперечить нормам матеріального права та не узгоджується з фактичними обставинами справи, а суд апеляційної інстанції правомірно зупинив провадження у цій справі з огляду на те, що справа № 914/1248/18 та справа №914/70/18 є взаємопов'язаними та розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог є неможливим до вирішення господарським судом Львівської області справи №914/1248/18, оскільки: в даному разі відсутнє істотне порушення Договору оренди в тому розумінні, як його визначає суд першої інстанції, оскільки, знаючи про те, що фактична площа орендованих приміщень є меншою, позивач не міг розраховувати на отримання орендної плати в розмірі, визначеному Договором оренди; факт реального зменшення площі орендованих приміщень може бути встановлено саме під час розгляду справи №914/1248/18, що буде підставою внесення змін до спірного Договору оренди в частині площі об'єкта оренди, його вартості та розміру орендних платежів, а такі зміни матимуть суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки повністю виключають можливість стверджувати про існування будь-яких істотних порушень умов Договору оренди зі сторони відповідача, - та просить касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 без змін.

Розгляд касаційної скарги Компанії здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Зупиняючи апеляційне провадження у справі №914/70/18 до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1248/18 за позовом Товариства до Управління про внесення змін до Договору оренди та стягнення 210 118, 38 грн., суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- відповідачем подано заяву, в якій останній просить зупинити провадження у справі №914/70/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/1248/18 за позовом Товариства до Управління про внесення змін до Договору оренди та стягнення 210 118,38 грн.;

- предметом позову в даній справі є стягнення 37 540,02 грн. орендної плати, розірвання Договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди через те, що відповідач на порушення умов Договору оренди не сплачував орендної плати з травня по жовтень 2017 року, внаслідок чого станом на 12.12.2017 у нього виникла заборгованість на загальну суму 37 540,02 грн.;

- за умовами Договору оренди Управління (орендодавець) передало, а Товариство (орендар) прийняло у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 86,30 кв.м, яке знаходиться по вулиці Староєврейській, 31, у місті Львові.

- Товариство стверджує, що фактична площа орендованих приміщень є меншою, ніж визначена Договором оренди [на підтвердження чого надало лист Галицької районної адміністрації від 22.03.2018 № 31-1445, в якому зазначено, що при візуальному обстеженні виявлено, що частина нежитлових приміщень під літ. 6-3, 6-4, 6-5 площею 33,7 кв.м по вулиці Староєврейській, 31, у місті Львові (частина орендованого нерухомого приміщення) зруйновані; у приміщенні площею 17,5 кв.м відсутня підлога та вибрано грунт на глибину 2,5 м], а відтак у порядку частини шостої статті 762 ЦК України Товариство звільнене від плати за частину приміщення, яку неможливо було використовувати з причин, незалежних від нього.

- відповідач зазначає, що сума орендної плати у відповідності до фактичної та актуальної площі орендованих приміщень є меншою від суми, яка зазначена в Договорі оренди. На думку відповідача, в даному випадку відсутнє істотне порушення умов Договору оренди, адже позивач, знаючи, що фактична площа орендованих приміщень є меншою і відповідач не має можливості використовувати приміщення площею 86,30 кв.м, не міг розраховувати на отримання орендної плати в розмірі, визначеному Договором оренди;

- судом встановлено, що Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Управління про стягнення переплати за Договором оренди та внесення змін до нього щодо площі орендного приміщення та розміру орендної плати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство стверджувало, що фактична площа орендованих приміщень є меншою від площі, визначеної Договором оренди, тому, на думку Товариства, ним здійснено переплату за Договором оренди на суму 210 188,38 грн. (сума орендної плати, що розрахована на площу об'єкта оренди, який зруйнований);

- з наведеного вбачається, що зазначені справи є взаємопов'язаними та розгляд даної справи № 914/70/18 по суті заявлених позовних вимог є неможливим до вирішення господарським судом Львівської області справи №914/1248/18, оскільки правова оцінка суду щодо виконання відповідачем умов Договору оренди (в частині оплати) та щодо площі об'єкта оренди матиме преюдиційне значення та може прямо вплинути на правильність та об'єктивність вирішення спору у справі № 914/70/18.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Управління з ухвалою суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Зупиняючи провадження у даній справі №914/70/18, суд апеляційної інстанції належним чином не встановив, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи про стягнення 37 540,02 грн. орендної плати, розірвання Договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди з підстав несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1248/18 про внесення змін до Договору оренди в частині орендної плати та щодо площі об'єкта оренди та стягнення 210 118, 38 грн. переплаченої, на думку Товариства, орендної плати, і не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені ним самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмета, підстав позову та з урахуванням того, що відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у даній справі №914/70/18 до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1248/18, суд апеляційної інстанції не навів належних мотивів та доводів щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №914/1248/18 та стосовно того, що зібрані у справі докази не дозволяють встановити і оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даній справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд справи №914/1248/18 не був перешкодою для встановлення суттєвих обставин у даній справі №914/70/18 під час її розгляду апеляційним господарським судом.

Не встановивши обставин об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №914/1248/18, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження в даній справі, порушивши при цьому приписи пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Наведеного судом апеляційної інстанцій враховано не було, тому, зупинивши провадження в даній справі, суд порушив право учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною шостою статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і передачі справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №914/70/18 підлягає скасуванню, а справа №914/70/18 - передачі до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

З наведених підстав Касаційний господарський суд не погоджується й з доводами, викладеними Товариством у відзиві на касаційну скаргу.

З огляду на задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового акта та відповідно до статті 129 ГПК України належні до сплати витрати із судового збору за подання касаційної скарги (1 762 грн.) покладаються на Товариство. Отже, з Товариства слід стягнути на користь Управління 1 762 грн. зазначених судових витрат.

Керуючись статтями 129, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити.

2.Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №914/70/18 скасувати.

Справу №914/70/18 направити до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грак" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 1 762 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов