Рішення

від 22.10.2018 по справі 826/1079/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2018 року № 826/1079/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича,

третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про зобов'язання голову Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича привести розпорядження № 954 від 28.08.2014 у відповідність до рішень Київської міської ради від 29.11.2001 № 151/1585, від 27.12.2001 № 208/1642, до листа Київської міської ради від 23.03.2016 за № 225-СК-695, до пункту 28 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1513-р, згідно із статтею 117 Конституції України, пунктом 31 статті 26 Закону України Про органи місцевого самоврядування в Україні та статті 30 Закону України Про місцеві державні адміністрації і внести наступні зміни до розпорядження № 954 від 28.08.2014, а саме: 2. Передати до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації нежилу будівлю на вул. Каштановій, 6, літера А .

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Цивільний кодекс України, закони України Про дошкільну освіту , Про загальну середню освіту , Про оренду державного та комунального майна , Про звернення громадян , Про доступ до публічної інформації , Про місцеві державні адміністрації , Про державну службу , Про засади державної регуляторної політики у сфері громадської діяльності , Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні та зазначає, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 954 від 28.08.2014 позбавило права Всеукраїнської громадської організації Український конгрес інвалідів права на здійснення своєї статутної діяльності щодо здійснення освітньо-реабілітаційної роботи з дітьми-інвалідами, випускниками шкіл-інтернатів з розумовою відсталістю та створення робочих місць для фахівців-інвалідів.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Цивільного кодексу України, законів України Про охорону дитинства , Про освіту , Про дошкільну освіту , Про місцеві державні адміністрації , Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та зазначив, що оскаржуване розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2014 № 954 Про передачу будівель до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій прийнято на законних підставах та з урахуванням обставин щодо необхідності відновлення дошкільних навчальних закладів та подання Прокуратури міста Києва від 07.04.2014 № 08-115-14 про усунення порушень вимог законодавства під час використання майна дошкільних навчальних закладів.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа посилається на положення Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що зі змісту позовної заяви не вбачається порушення особистих прав чи інтересів позивача прийнятим розпорядчим документом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2014 № 954 про передачу будівель до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій передано до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації нежилу будівлю по вул. Сабурова Олександра, 16-а, літера А.

Вказане розпорядження прийнято відповідно до статей 319, 327 Цивільного кодексу України, частини п'ятої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи рішення Київської міської ради від 15.12.2011 № 844/7080 Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури , подання Прокуратури міста Києва від 7 квітня 2014 року № 08-115-14 про усунення порушень вимог законодавства під час використання майна дошкільних навчальних закладів, лист комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація від 28 квітня 2014 року №155/1/05-1626, звернення Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 квітня 2014 року № 063-2122, в межах функцій органу місцевого самоврядування.

На підставі розпорядження від 28.08.2014 № 954 розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.10.2014 № 601 закріплено на праві оперативного управління майна (нежилі будівлі) комунальної власності територіальної громади м. Києва, що передано до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, за Управлінням освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із частиною першою статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Таким чином, приймаючи розпорядження про передачу будівель до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.

Щодо порушеного права Всеукраїнської громадської організації Український конгрес інвалідів права користування нежилим приміщенням в будинку № 16-а на вул. Сабурова в м. Києві суд зазначає наступне.

Позивач є членом Всеукраїнської громадської організації Український конгрес інвалідів , якою для здійснення освітньо-реабілітаційної роботи з дітьми інвалідами та з випускниками шкіл-інтернатів з розумовою відсталістю і для створення робочих місць для фахівців-інвалідів відкрив у 1997 році Заклад Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості (займається реабілітацією і соціалізацією дітей-інвалідів) і у 2001 році Загальноосвітній навчальний заклад Спеціалізована школа Славія (займається дошкільною підготовкою дітей та навчанням дітей з 1 по 11 класи), які здійснюють свою діяльність по вул. Сабурова, 16-А. Позивач є директором закладу освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості .

Як встановлено під час розгляду справи, 29.08.1999 між Ватутінським відділом освіти та Спеціальним експериментальним освітньо-культурологічним центром "Сполох" (правонаступник - Заклад освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості ) укладено договір безоплатного користування нежилим приміщенням загальною площею 2491 кв.м в будинку № 16-а на вул. Сабурова в м. Києві для розміщення недержавного закладу освіти Спеціального експериментального освітньо-культурологічного центру Сполох . Відповідно до пункту 8.1. договору строк його дії встановлено на 10 років.

Рішеннями Київської міської ради "Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 151/1585 від 29.11.2001 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва та №208/1642 від 27.12.2001 нежитлове приміщення по вул. Сабурова, 16 літера А визнано таким, що належать до комунальної власності міста.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 347 від 22.02.2002 нежилі будинки, приміщення та окреме майно, у тому числі дошкільний навчальний заклад комунальної власності територіальної громади міста Києва № 782 по вул. Сабурова, 16 літера А закріплено за комунальним підприємством "Київспецжитлоексплуатація".

В подальшому, рішенням Київської міської ради від 08.07.2010 № 1016/4454 погоджено Недержавному закладу освіти Спеціальний експериментальний освітньо-культурологічний центр Сполох надання дозволу на переукладення договору оренди нежитлового приміщення площею 2371,00кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 16, літера А, строком до початку реконструкції, але не більше ніж на 2 роки 264 дні з встановленням орендної ставки в розмірі 6% від оціночної вартості нерухомого майна.

Проте, договір переукладено не було, в зв'язку з чим Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закладу освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості про виселення відповідача та повернення ним нежилого приміщення загальною площею 2 491,00 кв.м. в будинку № 16-а літ. А на вул. Сабурова.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 2/166-36/248-2012 позовні вимоги задоволено повністю та виселено Заклад освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості (м. Київ, вул. Сабурова, 16-А; ідентифікаційний код 25411230) з нежилого приміщення загальною площею 2491,00 кв.м. в будинку № 16-а літера А на вул. Сабурова в м. Києві та повернуто приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" (м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500).

Вказаним рішенням Господарського суду міста Києва встановлено, що договору оренди, який повинен був бути укладений на підставі рішення Київради від 08.07.2010 №1016/4454 і в якому повинні були бути визначені всі істотні умови, які передбачені ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна для даного виду договорів, не укладено, тому у Закладу освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості відсутні підстави для зайняття спірного приміщення.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2014 у справі № 826/6731/14 за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування розпорядження адміністративний позов Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 347 від 22.02.2002 в частині закріплення за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будинків (приміщень) дошкільних навчальних закладів.

Вказаним рішенням встановлено, що розпорядження № 347 від 22.02.2002 в частині закріплення на праві господарського відання матеріально-технічної бази ДНЗ № 345 по вул. Санаторній, 9-А, № 618 по вул. Каштановій, 6, № 782 по вул. Сабурова, 16- А, № 410 по пров. Західному, 4 та № 109 по вул. Іскрівській, 5-А у м. Києві суперечить вимогам чинного законодавства та призвело до незаконного вилучення у вказаних навчальних закладів належних їм приміщень та припинення права органів освіти на управління вказаним майном.

Суд прийшов до висновку, що спірне розпорядження призвело до фактичної зміни цільового призначення матеріально-технічних баз дошкільних навчальних закладів № 345, № 618, №782, № 410 та № 109 та виключення їх з майна, яке належить закладам освіти. При цьому, рішення про зміну цільового призначення та виключення з реєстру закладів освіти не приймалось.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію викладену в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва та рішенні Господарського суду міста Києва, відповідно до яких встановлено незаконність вилучення приміщення у дошкільного навчального закладу № 782 по вул. Сабурова, 16-А та відсутність права користування вказаним приміщенням у Закладу освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості .

З огляду на встановлені у суді обставини суд зазначає, що Заклад освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості втратив право користування приміщенням по вул. Сабурова Олександра, 16 літера А не в зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), а в зв'язку з відсутністю у Всеукраїнської громадської організації Український конгрес інвалідів , в тому числі у Закладу освіти Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості та підприємства Загальноосвітній навчальний заклад Спеціалізована школа Славія підстав для зайняття спірного приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році Всеукраїнська громадська організація Український конгрес інвалідів зверталася до Головного управління комунальної власності м. Києва з метою укладення договору оренди нежитлових приміщень по вул. Сабурова, 16а літера А. Листом від 25.07.2012 за № 042/11/8-9582 Головне управління комунальної власності м. Києва повідомило Всеукраїнську громадську організацію Український конгрес інвалідів , що Головне управління комунальної власності м. Києва здійснить організаційно-правові заходи щодо передачі в орендне приміщення нежитлових приміщень по вул. Сабурова, 16а літера А після надходження повного пакету документів.

Доказів подання Всеукраїнською громадською організацією Український конгрес інвалідів необхідних документів матеріали справи не містять. Дії органу місцевого самоврядування щодо відмови у переукладанні договору оренди позивачем не оскаржено. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження №954 від 28.08.2014, яким передано до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації нежилу будівлю по вул. Сабурова Олександра, 16 літера А на виконання подання Прокуратури міста Києва від 07.04.2014 та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2014 у справі № 826/6731/14, Всеукраїнська громадська організація Український конгрес інвалідів не мала права на користування спірним нежитловим приміщенням.

Відносно доводів позивача, що нормами чинного законодавства передбачено недопустимість випадків позбавлення громадських організацій інвалідів приміщень, в яких вони проводять діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до Статуту Закладу Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості , затвердженого рішенням засідання Центральної ради ВГО Український конгрес інвалідів (протокол № 2 від 27 березня 2010 року), Заклад Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості заснований на власності Всеукраїнської громадської організації Український конгрес інвалідів , є авторським науково-дослідним, соціокультурним комплексом персональної освіти і соціалізації особистості (дітей, молоді, людей з інвалідністю різних вікових категорій), призначеним для підготовки громадян до життєвого самовираження, реалізації їх особистості у місцевому суспільному середовищі, досягнення ними власної економічної незалежності і побутової самостійності; для сприяння організації й активізації діяльності місцевих громад та повного включення і залучення інвалідів до місцевих спільнот.

Відповідно до Статуту підприємства Загальноосвітній навчальний заклад Спеціалізована школа Славія , затвердженого рішенням загальних зборів ВГО Український конгрес інвалідів (протокол № 1 від 28 січня 2002 року), Підприємство Загальноосвітній навчальний заклад Спеціалізована школа Славія засноване на власності Всеукраїнської громадської організації Український конгрес інвалідів є загальноосвітнім навчально-виховним, соціально-реабілітаційним закладом освіти 1-3 ступенів, призначеним для соціальної реабілітації, адаптації до сучасних освітніх вимог та інтеграції у суспільство дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями, який веде освітньо-виховну діяльність за такими освітніми рівнями:

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта.

Позивачем під час розгляду справи надано матеріали на підтвердження досягнення значних успіхів учнями Загальноосвітній навчальний заклад Спеціалізована школа Славія .

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 875-ХІІ) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Громадські організації осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими громадянами до об'єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством (стаття 12 Закон № 875-ХІІ).

Згідно із статтею 4 Закону № 875-ХІІ діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Статтею 8 Закону № 875-ХІІ встановлено, що державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні подавати допомогу і сприяти громадським організаціям осіб з інвалідністю в їх діяльності (стаття 13 Закону № 875-ХІІ).

Пунктом 22 Плану невідкладних заходів щодо розв'язання проблем соціального захисту інвалідів та забезпечення захисту їх прав, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1513-р, передбачено необхідність в сприянні діяльності громадських організацій інвалідів, їх підприємств та організацій, не допускати випадків позбавлення приміщень, в яких вони провадять діяльність.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд зазначає, що нормами чинного законодавства України передбачено обов'язок держави по захисту інтересів інвалідів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2015 році ВГО Український конгрес інвалідів неодноразово звертався до органів державної влади з приводу виселення організації ВГО Український конгрес інвалідів з приміщень, у яких вона здійснює свою статутну діяльність та до Київського міського голови Кличка В.В. щодо укладання договорів на користування приміщеннями з метою статутної діяльності.

За результатами розгляду зазначених звернень, Міністерство соціальної політики України, Адміністрація Президента України, Комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Верховної Ради України надсилали звернення до Київської міської державної адміністрації з проханням забезпечити дотримання прав інвалідів при вирішенні питання щодо оренди приміщення для розміщення ВГО Український конгрес інвалідів .

Проте, Київською міською державною адміністрацією рішення за результатами розгляду звернень ВГО Український конгрес інвалідів прийнято не було, питання надання приміщення для здійснення статутної діяльності ВГО Український конгрес інвалідів не вирішено.

Таким чином, з метою отримання в користування приміщення для здійснення статутної діяльності ВГО Український конгрес інвалідів необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування з необхідними документами та у разі неприйняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, позивач наділений правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного, на його думку, права на отримання в користування приміщення для здійснення статутної діяльності ВГО Український конгрес інвалідів та під час розгляду справи даної адміністративної справи судом не встановлено наявності порушеного права позивача розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2014 № 954 про передачу будівель до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: 02222, АДРЕСА_1) до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 20 листопада 2018 року.