Постанова

від 21.11.2018 по справі 199/7314/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1148/18 Справа № 199/7314/17 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив №140 Молнія про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОК "ЖБК №10 "Молнія" про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, зобов'язання поновити на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу та моральної шкоди (а.с.1-4).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.124-125).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.129-132).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 20 травня 2005 року працювала на посаді паспортиста в ОК ЖБК № 140 Молнія та звільнена 14 серпня 2017 року за наказом № 12, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 01 серпня 2017 року.

Позивач була ознайомлена з Посадовою інструкцією паспортиста та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОК ЖБК №140 Молнія , про що свідчить акт від 17 липня 2017 року, складений та підписаний трьома членами правління відповідача та двома членами ревізійної комісії відповідача. Згідно вищевказаного трудового розпорядку ОК ЖБК №140 Молнія , в ЖБК встановлюється п'ятиденна робоча неділя, часи роботи паспортиста з 11.00 до 16.00 годин, перерва з 13.00 до 14.00 години.

01 серпня 2017 року позивач не з'явилась на роботу, була відсутня на робочому місці протягом всього робочого дня, про що членами правління та ревізійної комісії кооперативу був складений акт про прогул від 01 серпня 2017 року. Згідно листка непрацездатності, виданого КЗ ДЦПМСД № 8 , позивач знаходилась на амбулаторному лікування з 02 серпня 2017 року по 11 серпня 2017 року

01 серпня 2017 року правління ОК ЖБК №140 Молнія одностайно прийняло рішення звільнити паспортиста ОСОБА_1 за прогули після виходу її з лікарняного, що підтверджує Протокол №6/07/17 від 02 серпня 2017 року.

Пояснення про свою відсутність на роботі 01 серпня 2017 року надавати представникам відповідача відмовилась, що підтверджується актом фіксації відмови від надання письмових пояснень щодо причини відсутності на роботі від 14 серпня 2017 року.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких належних та допустимих доказів тому, що її відсутність на роботі 01.08.2017 року була пов'язана з поважними причинами, позивач не надала. Звільнення позивача за прогул 01.08.2017 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України є законним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема , 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяної ним шкоди, обставинам за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач раніше притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення трудової дисципліни (прогул) наказом № 11 від 31.07.2017 року, який позивачем в судовому порядку неоспорений та є чинним, відповідач прийняв рішення згідно вищезгаданих вимог закону про звільнення позивача.

Матеріали справи містять підтвердження, що позивачу був переданий наказ про її звільнення для ознайомлення, з наказом остання ознайомилась, але від підпису відмовилась, трудову книжку на прохання представників відповідачів надати відмовилась, також на вимогу представників відповідачів позивач відмовилась надати банківські реквізити для розрахунку по заробітній платі, про складені відповідні акти. Належними та допустимими доказами позивач вищенаведені акти не спростувала.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності рішення суду обставинам справи, зокрема, зазначення дати прогулу 01.08.2017, коли правильним на її думку є 14.08.2018, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено факт відсутності апелянта на роботі 01.08.2017, а 14.08.2018 ОСОБА_1 звільнено.

Посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, щодо графіку та часу роботи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. Крім того, апелянт не зазначила яким чином змінилися умови праці. Апелянт не надала доказів, згідно яких умов та який графік праці вона обумовлювала з керівництвом при влаштуванні на роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: