Ухвала

від 22.03.2019 по справі 199/7314/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 березня 2019 року

м. Київ

справа № 199/7314/17

провадження № 61-5067ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу № 140 Молнія про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга з пропуском строку на касаційне оскарження.

Строк на касаційне оскарження судового рішення закінчився 21 грудня 2018 року,а касаційна скарга подана до Верховного Суду 06 березня 2019 року.

У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з тим, що копію постанови суду апеляційної інстанції було отримано 05 лютого2019 року.

Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У разі пропущення строку з причин, визнаних поважними, суд за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк (стаття 390 ЦПК України).

Наведені ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки на їх підтвердження не надано доказів.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, касаційна скарга, яка не може бути прийнята касаційним судом, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - тільки у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі .

Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 307/3251/16-ц.

Від зазначеного правового висновку ні об'єднані палати Верховного Суду, ні Велика Палата Верховного Суду не відступили.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на час подання позову) розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Таким чином особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 560,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.

Керуючись статтями 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв