Постанова

від 31.10.2018 по справі 567/8/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 567/8/16-ц

провадження № 61-39298 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Національний природний парк Дермансько-Острозький ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до національного природного парка Дермансько-Острозький (далі - НПП Дермансько-Острозький ) про зміну підстави формулювання причини звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, скасування дисциплінарного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що він згідно з наказом НПП Дермансько-Острозький від 11 лютого 2015 року № 17 прийнятий на посаду інспектора з охорони природно-заповідного фонду II категорії. 04 серпня 2015 року наказом відповідача від 28 липня 2015 року № 45 на нього додатково покладено виконання обов'язків завідуючого господарством без звільнення від основної роботи з доплатою 50 % за суміщенням посад. 20 жовтня 2015 року у день, коли він перебував на лікарняному, його було увільнено від виконання обов'язків завідуючого господарством відповідно до наказу НПП Дермансько-Острозький від 20 жовтня 2015 року № 72.

Вважав наказ відповідача від 20 жовтня 2015 року № 72 незаконним, оскільки у день, який працівник не виконує обов'язки покладені на нього, роботодавець не має права його звільняти (увільняти) з роботи, тому за період з 21 жовтня 2015 року по 23 листопада 2015 року він має право на отримання доплати до заробітної плати за виконання обов'язків завідуючого господарством в розмірі 465 грн 82 коп. Крім того, наказом відповідача від 02 листопада 2015 року № 66 до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оскільки він передав лише половину товарно-матеріальних цінностей, які були за ним закріплені. Вважав цей наказ відповідача незаконним, тому що винесений з порушенням його трудових прав.

17 листопада 2015 року ним було подано заяву, в якій він просив звільнити його 23 листопада 2015 року з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду II категорії за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України , у зв'язку із невиконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору, а саме невиплатою лікарняних відповідно до листка непрацездатності, поданого ним 29 жовтня 2015 року, відсутністю спецодягу, медичних аптечок, обов'язкового страхування, незабезпечення належними матеріально-технічними засобами та транспортом.

Проте наказом НПП Дермансько-Острозький від 23 листопада 2015 року № 91 його було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП Україниза власним бажанням з 23 листопада 2015 року. Вважав таке звільнення незаконним, оскільки будь-яких заяв про звільнення саме за вказаною підставою він не подавав. Відповідно до статті 44 КЗпП України він має право на виплату вихідної допомоги у розмірі 7 407 грн 12 коп. Крім того, відповідачем у день звільнення не проведено з ним повного розрахунку. Отже, такими діями відповідача порушено його трудові права, чим завдано моральної шкоди.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просив суд скасувати: наказ відповідача від 02 листопада 2015 року № 66 про застосування до нього дисциплінарного стягнення; наказ відповідача від 20 жовтня 2015 року № 72 про його увільнення від виконання обов'язків завідуючого господарством; зобов'язати НПП Дермансько-Острозький змінити формулювання підстави його звільнення, вказаних у наказі НПП Дермансько-Острозький від 23 листопада 2015 року № 91, та викласти підставу звільнення у наступній редакції: ОСОБА_4, інспектора з охорони природно-заповідного фонду II категорії, звільнити із займаної посади 23 листопада 2015 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору . Також просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі 2 934 грн 85 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 859 грн 46 коп., вихідну допомогу у розмірі 7 407 грн 12 коп., моральну шкоду.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року у складі судді Венгерчук А. О. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано НПП Дермансько-Острозький змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_4 у наказі НПП Дермансько-Острозький від 23 листопада 2015 року № 91 Про звільнення ОСОБА_4 та викласти підставу звільнення у наступній редакції: ОСОБА_4, інспектора з охорони природно-заповідного фонду II категорії, звільнити із займаної посади 23 листопада 2015 року у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України . Стягнуто з НПП Дермансько-Острозький на користь ОСОБА_4вихідну допомогу у розмірі 7 407 грн 12 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4до НПП Дермансько-Острозький про стягнення моральної шкоди, скасування наказу відповідача від 02 листопада 2015 року № 66 Про оголошення догани ОСОБА_4 - закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив законодавство про працю, оскільки не мав права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору з ОСОБА_4 з частини третьої статті 38 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України, у зв'язку з чим на корить останнього підлягає стягненню вихідна допомога на підставі статті 44 КЗпП України . Відсутні підстави для скасування наказу відповідача від 20 жовтня 2015 року № 72 Про увільнення від виконання обов'язків ОСОБА_4 , оскільки позивач був увільнений від виконання обов'язків завідуючого господарством, які він виконував без звільнення від основної роботи за суміщенням посад, за його власною ініціативою згідно з поданою 20 жовтня 2015 року ним заяви. Позивачем не доведено вимог щодо стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог про стягнення моральної шкоди, скасування наказу відповідача від 02 листопада 2015 року № 66 Про оголошення догани ОСОБА_4 , тому провадження у справі у цій частині слід закрити.

Останньою постановою апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року апеляційна скарга НПП Дермансько-Острозький задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем порушено законодавство про працю щодо трудових прав позивача, а саме не придбано формений одяг для працівників, медичні аптечки, не проведено обов'язкового державного особистого страхування та не ознайомлено позивача з інструктажами з охорони праці, а тому ОСОБА_4, як працівник мав право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з відповідачем на невизначений строк трудовий договір на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Отже, НПП Дермансько-Острозький не мало права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору з позивачем з частини третьої статті 38 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України.

Проте 24 листопада 2015 року позивач був ознайомлений з наказом відповідача від 23 листопада 2015 року № 91 про звільнення, що підтверджується його особистим підписом на вказаній заяві та у цей же день отримав трудову книжку з відповідними записами. Таким чином, перебіг строку звернення до суду для вирішення цього трудового спору почався з 25 листопада 2015 року та сплив через місяць, тобто 24 грудня 2015 року, а з позовом до суду ОСОБА_4 звернувся 31 грудня 2015 року, що підтверджується відтиском штемпелю на поштовому конверті, тобто з пропуском строку встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України . Позовна заява зареєстрована в суді 04 січня 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір про зміну дати і формулювання підстави звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - це не спір про звільнення, тому за його позовом строк на звернення до суду становить три місяці, унаслідок чого ним цей строк пропущено не було.

У серпні 2018 року НПП Дермансько-Острозький подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, 24 листопада 2015 року позивач був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав трудову книжку, а з позовом звернувся до суду лише 31 грудня 2015 року, тобто з пропуском встановленого законодавством місячного строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору. Позовна заява зареєстрована в суді 04 січня 2016 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 233, 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що НПП Дермансько-Острозький не мало права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору з позивачем з частини третьої статті 38 КЗпП Українина частину першу статті 38 КЗпП України. Відповідачем було порушено законодавство про працю щодо трудових прав позивача, а саме не придбано формений одяг для працівників, медичні аптечки, не проведено обов'язкового державного особистого страхування та не ознайомлено позивача з інструктажами з охорони праці, тому ОСОБА_4, як працівник мав право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з відповідачем на невизначений строк трудовий договір на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що 24 листопада 2015 року позивач був ознайомлений з наказом відповідача про звільнення від 23 листопада 2015 року № 91, що підтверджується його підписом на вказаній заяві та у цей же день він отримав трудову книжку з відповідними записами. Тобто перебіг строку звернення до суду для вирішення цього трудового спору почався з 25 листопада 2015 року та сплив через місяць, а саме 24 грудня 2015 року, проте з позовом до суду ОСОБА_4 звернувся лише 31 грудня 2015 року, що підтверджується відтиском штемпелю на поштовому конверті, з пропуском строку встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України . Позовна заява зареєстрована в суді 04 січня 2016 року.

При цьому апеляційний суд врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року, що відповідає вимогам частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що спір про зміну дати і формулювання підстави звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не спір про звільнення, безпідставні, оскільки спростовуються підставами та предметом позову, яким є незгода зі звільненням і прохання змінити підставу звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк