Рішення

від 15.11.2018 по справі 2540/2886/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/2886/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача Допи В.І.,

представника відповідача Соловей О.В.,

представника третьої особи Шевчука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління культури та туризму Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі- Власенко С.М., позивач) до Чернігівської міської ради (далі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління культури та туризму Чернігівської міської ради (далі-третя особа) про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що розпорядженням Чернігівського міського голови від 03.02.2015 призначена на посаду заступника начальника управління культури та туризму Чернігівської міської ради. 14.05.2018 року на ім'я міського голови Чернігівської міської ради Атрошенка В. А. була подана заява про звільнення з роботи за угодою сторін. Проте під час написання заяви про звільнення за угодою сторін, вона перебувала під моральним тиском з боку начальника Управління культури та туризму Чернігівської міської ради, який змусив її написати вказану заяву. Тобто не мала наміру звільнятись з займаной посади, й між нею та відповідачем в особі керівника не було досягнуто домовленості щодо припинення трудового договору.

Ухвалою суду від 04.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача на адресу суду надіслано відзив, в якому зазначено, що при звільненні позивача за угодою сторін відповідач діяв відповідно до положень пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування та пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Зокрема, між позивачем та відповідачем була достягнута домовленість про звільнення за угодою сторін, що було зафіксовано на заяві позивача від 14.05.2018. Однак в подальшому позивачем відкликана вказана заява про звільнення. Відповідач вважає, що анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника, але позивачу відмовлено у продовженні трудового договору. За таких обставин, просить в задоволенні позову відмовити.

Одночасно з позовом позивачем подана заява про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновленням пропущеного процесуального строку (а.с. 36-37).

Ухвалою суду від 22.10.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання позивача, визнано поважними причини пропуску строку з підстав, наведених у клопотанні від 20.08.2018.

Представником відповідача заявлено клопотанння про виклик свідків: начальника Управління культури та туризму Чернігівської міської ради Шевчука Олександра Івановича та начальника відділу кадрової роботи Чернігівської міської ради Рубашенко Надії Іванівни (а.с.81)

Ухвалою суду від 22.10.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вказане клопотання задоволено.

Представником відповідача подано клопотання про залучення третьої особи- Управління культури та туризму Чернігівської міської ради (а.с.89)

Ухвалою суду від 22.10.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотанння представника відповідача та залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління культури та туризму Чернігівської міської ради.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позивачем була написана заява про звільнення за угодою сторін у його присутності та в присутності Рубашенко Н.І., начальника відділу кадрової роботи Чернігівської міської ради і Фесенка С.І. і заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів. Вважає, що в даному випадку Чернігівська міська рада при звільнення позивача діяла правомірно, в межах наданих повноважень, а тому позов є безпідставним.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що під час дії трудового договору, укладеного з позивачем виявлено невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, тому вважає, що звільнення позивача проведено правомірно.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

04.02.2015 ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника управління культури міської ради, що підтверджено розпорядженням Чернігівської міської ради від 03.02.2015 № 25-рос (а.с. 107)

14.05.2018 ОСОБА_1 на ім'я Черінівського міського голови Атрошенка В.А. подано заяву про звільнення з займаної посади за угодою сторін (а.с. 68).

При цьому написанню такої заяви (як вказує позивач у позові) передувала та обставина, що начальник Управління культури та туризму Чернігівської міської ради змусив її написати.

16.05.2018 розпорядженням Чернігівської міської ради від № 93-ркп ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу культури управлінн культури та туризму міської ради, з 21.06.2018 за угодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України). Підставою для видачі вказаного розпорядження слугувала заява позивача від 14.05.2018 (а.с. 70).

Разом з тим, 17.05.2018 позивач подала заяву про відкликання своєї заяви, яка зареєстрована 17.05.2018 Чернігівською міською радою за вх.№6-3322 (а.с.72).

Розпорядженням Чернігівської міської ради від 17.05.2018 № 95-ркп відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.05.2018 у зв'язку із відсутністю згоди керівника на продовження з нею трудового договору на посаді заступника начальника управління-начальника відділу культури управління культури та туризму міської ради (а.с. 73).

Позивач з 25.05.2018 по 12.06.2018 знаходилась на лікарняному, з 22.05.2018 по 21.06.2018 та з 22.06.2018 по 10.07.2018 - у відпустці ( а.с.69,75,76).

19.06.2018 міським головою Чернігівської міської ради видано розпорядження № 116-ркп Про забезпечення трудових справ та звільнення ОСОБА_1 згідно з поданою заявою (за угодою сторін), в якому встановлено останній день відпустки позивача -10.07.2018(а.с. 77). Отже, позивач звільнена з посади 10.07.2018.

Вважаючи розпорядження голови Чернігівської міської ради від 16.05.2018 № 93-ркп та розпорядження № 116-ркп від 19.06.2018 протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень перевіряє критерії, визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі-КЗпП України) та Законом України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ Про державну службу (далі - Закон №3723-XII), що визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

У свою чергу стаття 30 Закону №3723-XII встановлює, що державна служба може припинятись із загальних підстав, передбачених КЗпП України.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Як зазначено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстав для висновку про наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за угодою сторін.

Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов'язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

Тобто угода розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін, а тому будь-який тиск з боку сторін на іншу сторону при укладенні такої угоди може бути підставою для визнання звільнення за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України протиправним. При цьому угода має бути укладена письмово.

Отже, припинення трудового договору за угодою сторін відрізняється від розірвання такого договору з ініціативи працівника або адміністрації насамперед волевиявленням обох сторін та домовленістю про його припинення.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що під час дії трудового договору, укладеного з відповідачем, нею була написана заява про звільнення за угодою сторін. Однак на час написання заяви вона перебувала під моральним тиском з боку начальника Управління культури та туризму Чернігівської міської ради, який змусив написати таку заяву.

Свідок Рубашенко Н.І. в судовому засіданні пояснила, що є начальником відділу кадрової роботи Чернігівської міської ради. Поивачем була написана заява про звільнення в кабінеті начальника Управління культури та туризму Чернігівської міської ради в її присутності. Під час написання вказаної заяви позивач хвилювалась, тому заяву переписувала декілька раз.

Отже, вказані обставини справи свідчать про відсутність належного волевиялення позивача на звільнення та ставять під сумнів той факт, що позивач мав намір бути звільненим за угодою сторін.

До того ж в подальшому 17.05.2018 позивачем на ім'я міського голови Чернігівської міської ради подано заяву про відкликання раінше поданої заяви про звільнення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки чинне трудове законодавство не встановлює обмежень з цього приводу, то до моменту отриманння згоди роботодавця на звільнення, така заява може бути відкликана працівником.

Доводи представника відповідача, що заява позивача про звільнення за угодою сторін від 14.05.2018 погоджена керівником Чернігівської міської ради та начальником Управління культури та туризму Чернігівської міської ради, а відтак, вважається домовленістю сторін на звільнення позивача з 21.06.2018 за пунктом 1 статті 36 КЗпП Україн, суд відхиляє, з огляду на таке.

Пунктом 2.4 Посадової Інструкції начальника управління культури та туризму Чернігівської міської ради Шевчука О.І., затвердженої заступником міського голови від 08.08.2017 (а.с.126) та пунктом 3.6.10 Положення про управління культури та туризму Чернігівської міської ради, затвердженою рішенням міської ради від 30.11.2016 № 13/VII-1,5 (а.с. 133) визначено, що до повноважень начальника Управління віднесено подання пропозицій міському голові на звільнення працівників Управління, а не погодження. Звільнення ж працівників з посад органів самоврядування, відповідно до положень статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування , віднесено до повноважень міського голови.

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 45 Інструкції з діловодства у Чернігівській міській раді та її виконавчих органах, затвердженої розпорядженням Чернігівської міської ради від 29 лютого 2016 року № 66-р 45 (далі-Інструкція) резолюція - це розпорядження керівника стосовно виконання документа та призначення конкретного виконавця. Резолюція складається з прізвища виконавця (виконавців), змісту доручення, терміну виконання, особистого підпису керівника, дати. Підпис на резолюціях може бути вчинена, як особисто керівником, так і за допомогою факсимільного відтворення підпису.

Як видно з матеріалів справи, заява позивача про звільнення за угодою сторін від 14.05.2018 (а.с. 68) містить резолюцію такого змісту Рубашенко Н.І., розпорядження , однак з останньої неможливо встановити зміст доручення, термін виконання та дата її складання, що свідчить про порушення вказаної Інструкції та, відповідно, відсутність письмової угоди між сторонами про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП.

Інші докази, які б фіксували момент досягнення згоди між позивачем ОСОБА_1 та роботодавцем міським головою Чернігівської міської ради на звільнення за угодою сторін, відсутні.

Отже, оскільки факт волевиявлення позивача на звільнення за угодою сторін та визначення керівником дати звільнення під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження то, відповідно, позивач могла відкликати заяву про таке звільнення.

Крім того, відповідно до пункту 135 Інструкції усі документи, що надходять до міського голови або його заступників, секретаря ради приймаються централізовано в загальному відділі міської ради.

Відповідно до пункту 149 Інструкції реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом поставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення. Реєстрації підлягають також документи, створені в установі (довідки, доповідні записки, заяви тощо).

Факт і дата надходження документа до міської ради обов'язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 61 цієї Інструкції. Особа, яка подала документ до міської ради та її структурних підрозділів, має право отримувати відмітку про дату прийняття документа на його копії або другому примірнику. Відмітка проставляється на документі нижче реквізиту підпис (пункт 139 Інструкції).

У свою чергу пунктом 61 Інструкції передбачено, що проекти розпоряджень з кадрових питань (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки) та про відрядження готує відділ кадрової роботи міської ради на підставі доповідних записок начальників відділів, заяв працівників, трудових договорів, листів-запрошень та інших документів.

Отжє, аналізуючи вищевказані положення Інструкції слід зробити висновок, що заява працівника на звільнення приймається централізовано в загальному відділі міської ради та має бути зареєстрована шляхом поставлення на ній реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Відмітка проставляється на документі нижче реквізиту підпис

Разом з тим, заява позивача про звільнення від 14.05.2018 не містить відмітки про її надходження, спосіб отримання апаратом Чернігівської міської ради та передачі виконавцям, що свідчить про порушення вказаної Інструкції.

Посилання представника третьої особи на те, що позивач не має відповідної кваліфікації, тому її правомірно звільнено з займаної посади, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що позивача звільнено за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а не за відсутності відповідної кваліфікації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідечем при виданні розпорядження від 16.05.2018 № 93-ркп процедури звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, а отже, протиправності цього розпорядження, та задоволення позову в цій частині.

Розпорядження від 19.06.2018 № 116-ркп підлягає скасуванню, оскільки ця вимога є похідною від основної вимоги, яка судом задоволена, тому в цій частині позов також слід задовольнити.

Що стосується вимог позивача про поновлення на посаді заступника начальника управління - начальника відділу культури управління культури та туризму Чернігівської міської ради з 10.07.2018, то суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, враховуючи, що оскаржувані розпорядження підлягають скасуванню, а також те, що 10.07.2018 був днем звільнення позивача, за який йому було нарахована та виплачена заробітна плата, тому позовна вимога позивача про поновлення на роботі підлягає задоволенню частково шляхом поновлення позивача на посаді з 11.07.2018, а не з 10.07.2018 як просить позивач.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2018 по 15.11.2018.

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Абзацом третім пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Управління культури та туризму Черінігвської міської ради № 889 від 25.09.2018 середньоденна заробітна плата позивача за період січень-червень 2018, не враховуючи допомогу по тимчасовій втрати працездатності, складає 397,14 грн., (а.с.85).

Враховуючи, що 10.07.2018 був днем звільнення позивача, за який нарахована та виплачена заробітна плата, тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2018 по 15.11.2018 в розмірі 36139,74 грн. (91 день вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 397,14 грн.).

На підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням наведених норм трудового законодавства, суд дійшов висновку, про порушення відповідачем процедури звільнення позивача, що відповідно до статті 245 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі з виплатою середого заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого становить 36139,74 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Чернігівської міської ради від 16.05.2018 № 93-ркп про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу культури управління культури та туризму Чернігівської міської ради.

Скасувати розпорядження голови Чернігівської міської ради від 19.06.2018 № 116-ркп.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу культури управління культури та туризму Чернігівської міської ради з 11.07.2018.

Стягнути з Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36139,74 грн. (тридцять шість тисяч сто тридцять дев'ять гривень 74 копійки) без урахування обов'язкових податків та зборів.

В решті позовних вимог відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу культури управління культури та туризму Чернігівської міської ради.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за один місяць без урахування обов'язкових податків та зборів.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Чернігівська міська рада (вул. Магістрацька,7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125).

Третя особа: Управління культури та туризму Чернігівської міської ради (вул. Кирпоноса, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02231904).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судовогго рішення виготовлено 23.11.2018

Суддя І.І. Соломко