Рішення
від 19.11.2018 по справі 902/410/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2018 р. Cправа № 902/410/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції", с.Зарванці, Вінницький район, Вінницька область

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та зустрічного позову : Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції", с.Зарванці, Вінницький район, Вінницька область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

про визнання права власності на легковий транспортний засіб та про зобов'язання підписання акт звірки взаєморозрахунків, та акт про передачу предмета лізингу

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Орлова Ольга Геннадіївна, витяг з ЄДРФОПЮО №1004372773 від 30.08.2018 р.

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним): Бердан Ігор Юрійович, довіреність б/н від 12.07.2018 р.

Москаленко Анастасія Володимирівна, свідоцтво НОМЕР_1 від 31.01.2012 р., довіреність б/н від 12.07.2018 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Тараненко Ганна Юріївна, довіреність № 354 від 03.01.2018 р. діє до 31.12.2018 р.;

Максименко Ігор Володимирович, довіреність № 378 від 01.10.2018 р. діє по 31.12.2019 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про витребування з незаконного володіння відповідача та передачу предмету лізингу, а саме автомобіля HYUNDAI Accent, 2012 р. випуску, шасі № Z94CU41CBCR178696; двигун № G4FACW525864, реєстраційний № АА3263КА.

Ухвалою суду від 03.08.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/410/18 в порядку загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 03.09.2018 р.

07.08.2018 р. до суду надійшов відзив ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" б/н від 02.08.2018 р. на позовну заяву, в якому останнє просить суд в задоволенні позову ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" відмовити.

Крім того, цього ж дня на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на легковий транспортний засіб Hyundai Accent, 2012 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер АА3263КА, № кузова Z94CU41CBCR178696 та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" підписати акт звірки взаєморозрахунків про повне виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. та акт про передачу предмета лізингу - легкового транспортного засобу Hyundai Accent, 2012 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер АА3263КА, № кузова Z94CU41CBCR178696 у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції".

Ухвалою суду 21.08.2018 р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" про визнання права власності на легковий транспортний засіб та про зобов'язання підписання актів звірки взаєморозрахунків прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 902/410/18 та призначено його до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2018 р.

Також даною ухвалою залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд".

21.08.2018 р. до суду від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла відповідь (заперечення) до відзиву відповідача від 02.08.2018 р.,

03.09.2018 р. на електронну адресу суду від ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій останнє зазначає про необґрунтованість доводів позивача за первісним позовом та наявність підстав для зустрічного позову.

03.09.2018 р. в судовому засіданні 03.09.2018 р. оголошено перерву до 01.10.2018 р.

04.09.2018 р. до суду надійшли пояснення третьої особи на зустрічний позов про визнання права власності на предмет лізингу та зобов'язання вчинити дії.

05.09.2018 р. на адресу суду від ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

У зв'язку із перебуванням з 01.10.2018 р. по 03.10.2018 р. включно судді Банаська О.О. у незапланованій відпустці розгляд справи призначено на 04.10.2018 р.

Також, ухвалою суду від 26.09.2018 р. продовжено строк підготовчого засідання передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

27.09.2018 р. від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшли додаткові пояснення до відзиву на зустрічний позов вих. № УФ-13672 від 26.09.2018 р.

За результатом проведення судового засідання 04.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 04.10.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2018 р.

18.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.10.2018 р., про що постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою суду від 26.10.2018 р. відкладено розгляд справи до 19.11.2018 р.

08.11.2018 р. на електронну адресу та в послідуючому 13.11.2018 р. на поштову адресу суду від позивача за зустрічним позовом надійшли пояснення щодо обставин і доказів, досліджених у судовому засіданні та процесуальних питань.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Апеляційним судом міста Києва, на підставі ухвали суду від 26.10.2018 р.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви свої вимоги, позивач за первісним позовом (ТОВ "УЛФ-Фінанс") посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (Лізингоодержувач) договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. відповідно до якого Лізингодавцем було придбано предмет лізингу (автомобіль HYUNDAI Accent, 2012 р. випуску, шасі № Z94CU41CBCR178696; двигун № G4FACW525864, реєстраційний № АА3263КА) та передано його у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 07.02.2014 р.

За твердженням позивача, відповідачем свою чергу було оплачено авансовий платіж та сплачувались лізингові платежі своєчасно та в повному обсязі, однак з серпня 2015 р. останній припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно договору фінансового лізингу, продовжуючи незаконно експлуатувати предмет лізингу на безоплатній основі.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Лізингодавець) було направлено на адресу останнього повідомлення вих. № 2044-УПК від 06.10.2015 р. про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу на підставі ст. 7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Загальних умов договору фінансового лізингу.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, договір фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. вважається розірваним з 06.10.2015 р.

Окрім того, згідно тверджень позивача, обставина щодо розірвання договору фінансовою лізингу, яка є преюдиціальною для даного спору, встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 р. у справі № 910/24215/15 та постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у вказаній справі.

17.07.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 17.07.2017 р. відповідно до якого первісним кредитором відступлено (передано), а позивачем, як новим кредитором, прийнято згідно акту приймання-передачі права вимоги за договорами фінансового лізингу, в тому числі за договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р.

Як вказує позивач, вимога про повернення предмету лізингу ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" не виконано в добровільному порядку.

Також, позивач зазначає, що Лізингодавцю не вдалося самостійно вилучити предмет лізингу через протиправні дії відповідача у вигляді переховування предмету лізингу, зловмисного неповернення його законному власнику, яким на сьогодні являється ТОВ "УЛФ-Фінанс".

З огляду на вказане, позивачем заявлено позов до відповідача про витребування з незаконного володіння останнього та передачу предмету лізингу ТОВ "УЛФ-Фінанс".

Відповідач за первісним позовом (ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції") у поданому до суду відзиві на позовну заяву щодо первісного позову заперечує у повному обсязі, зазначаючи, окрім іншого, наступне:

- розірвання Договору у 2015 р. не відбулось. Договір виконаний відповідачем у повному обсязі, а зобов'язання за ним продовжують існувати в частині обов'язків лізингодавця передати предмет лізингу у власність відповідача;

- у додатковій угоді № 3 до Договору сторонами узгоджено графік внесення лізингових платежів за даним Договором (його остаточній чинній редакції) у графі 4 якого зазначено чергові платежі, що відшкодовують вартість предмету лізингу на загальну суму 139 940 грн 000 коп., а у колонці 5 - винагорода лізингодавця, на загальну суму 43 701 грн 44 коп., а всього 183 641 грн 44 коп. у строк до 07.02.2017 р.;

- в процесі виконання Договору лізингодавцем в односторонньому порядку змінено ціну Договору, провівши її коригування з урахуванням коливання курсу валют та за наслідком повідомивши про такі зміни лізингоодержувача нарахувавши пеню і штраф. Лізингоодержувач не визнав односторонньої зміни ціни Договору та продовжував виконувати його умови у чинній редакції в результаті чого лізингодавцем направив йому повідомлення про відмову (розірвання) від Договору та повернення предмету лізингу;

- лізингоодержувач не визнав односторонньої відмови лізингодавця від договору та продовжував виконувати його умови, сплачуючи платежі із випередженням графіку. На виконання Договору відповідачем було достроково сплачено лізингові платежі в повному обсязі в розмірі 183 641 грн 44 коп.;

- у відповідача внаслідок дострокової сплати платежів виникла переплата по їх оплаті, однак позивач відмовився підписати акт звірки взаєморозрахунків;

- позовна заява не містить розрахунків заборгованості, ні доказів її розміру;

- ні чинним, ні первісним лізингодавцем не вживалось жодних дій та не виставлялось жодних вимог про повернення предмету лізингу після повної виплати його вартості у грудні 2015 р. до моменту подання позову;

- позивачем не надано доказів, що останній є власником предмету лізингу;

- перехід до позивача права вимоги за Договором лізингу не значить набуття ним права власності на предмет лізингу, оскільки ним не подано доказів державної реєстрації права власності на транспортний засіб - предмет лізингу;

- позивач звернувся з позовом до суду із пропуском строку позовної давності, оскільки вперше повідомлення про розірвання Договору та повернення предмету лізингу надсилалось первісним лізингодавцем у січні 2015 р. (повідомлення про розірвання № 1143-УПК від 19.01.2015 р.);

- рішення у справі № 910/24215/15 постановлено за участю іншого лізингодавця, в зв'язку з чим останнє не встановлює жодних преюдиційних обставин для правонаступника первісного лізингодавця.

Позивач за первісним позовом (ТОВ "УЛФ-Фінанс") у відповіді (запереченні) до відзиву відповідача не погоджується із доводами останнього наведеним у відзиві, вказуючи таке:

- твердження відповідача стосовно дострокового виконання ними Договору щодо сплати лізингових платежів не відповідає дійсності, оскільки укладена Додаткова угода № 3 є нечинною, так як сторони Договору у порядок та у спосіб, визначений законодавством домовились шляхом обміну листами перерахування 70 000 грн 00 коп. та їх повернення (із відповідним призначенням платежу у платіжному документі) , а також взаємними конклюдентними діями із виконання попереднього графіку платежів, який визначений та деталізований у Додатковій угоді № 3;

- відповідач оплатив авансовий платіж та сплачував лізингові платежі своєчасно та в повному обсязі, однак з серпня 2015 р. останній припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно умов Договору;

- щодо тверджень відповідача про повну сплату лізингових платежів останнім не враховано умов Договору стосовно коригування валюти у відповідності до п. 2.6. Загальних умов Договору до кінця строку Договору до виплати усієї суми вартості предмету лізингу та винагороди лізингодавця. Сторони у Договорі погодили, що лізингові платежі, які підлягають виплаті розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку;

- стосовно невизнання відповідачем факту розірвання Договору відповідно до умов зазначеного Договору та ЗУ "Про фінансовий лізинг" датою розірвання Договору є дата вказана у повідомленні про відмову (розірвання) від договору, тобто Договір є розірваним з 06.10.2015 р.;

- посилання відповідача на те, що рішення у справі № 910/24215/15 не може бути взяте до уваги є необґрунтованим, в зв'язку з тим, що дане рішення стосується взагалі встановлення та тлумачення Договору, який є підставою позову, що розглядається;

- позовна заява не містить розрахунків заборгованості, оскільки не є предметом позову у справі стягнення боргу. Предметом позову у даній справі є повернення майна з чужого незаконного володіння внаслідок розірвання договору;

- твердження, що кошти відповідачем в сумі 266 855 грн 95 коп. сплачено на момент розірвання Договору (06.10.2015 р.) не відповідає дійсності, оскільки як підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, роздрукованих з бухгалтерського обліку лізингодавця, відповідачем сплачено на момент розірвання договору 204 976 грн 07 коп.;

- стосовно доводів відповідача про ненабуття позивачем права власності на предмет лізингу відповідач зазначає, що відповідно до Договору відступлення первісний кредитор передав новому кредитору транспортні засоби (права власності на транспортні засоби), що є предметом лізингу згідно договорів, перелік яких додається;

- позов заявлено в межах строку позовної давності. Стосовно повідомлення про розірвання Договору від 19.01.2015 р. на яке посилається відповідач, слід зазначити, що у зв'язку з тим, лізингоодержувач поновив строк сплати лізингових платежів, лізингодавець надав йому можливість увійти в графік платежів та продовжувати користуватись транспортним засобом. Але лізингоодержувач не скористався цією можливістю та продовжував сплачувати платежі із простроченням, в зв'язку з чим лізингодавець змушений був відмовитись від зобов'язання шляхом розірвання Договору.

В свою чергу в якості підстави заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (позивач за зустрічним позовом) посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (первісний Лізингодавець), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (Лізингоодержувач) договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. відповідно до умов якого Лізингоодержувач має право викупити предмет лізингу у свою власність шляхом сплати відшкодування вартості предмета лізингу черговими платежами.

Відповідно до договору фінансового лізингу та специфікації до договору предметом лізингу є транспортний засіб легковий автомобіль Hyundai Accent, 2012 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер АА3263КА, № кузова Z94CU41CBCR178696, загальною вартістю 139 940,00 грн з ПДВ.

За твердженнями позивача за зустрічним позовом на виконання умов вказаного договору Лізингоодержувачем було достроково та в повному обсязі сплачено лізингові платежі на загальну суму 183 641,44 грн, які включають в себе вартість предмета лізингу в сумі 139 940,00 грн, винагороду Лізингодавця в сумі 43 701,44 грн.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом відповідно до умов договору фінансового лізингу після закінчення терміну лізингу, за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаними між сторонами, право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача.

У зв'язку з повним виконанням своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. Лізингоодержувачем було направлено акт про передачу права власності від 30.11.2016 р. та акти звірки взаємних розрахунків, на які залишені без розгляду Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд".

З огляду на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" просить суд визнати за останнім право власності на предмет лізингу (транспортний засіб легковий автомобіль Hyundai Accentта) та зобов'язати відповідача підписати акти звірки взаємних розрахунків про повне виконання грошових зобов'язань та акт про передачу предмету лізингу у власність ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції".

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (відповідач за зустрічним позовом) у поданому до суду відзиві на зустрічний позов та додаткових пояснення до відзиву щодо зустрічного позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини:

- позивач за зустрічним позовом на по Договору фінансового лізингу за період його дії до моменту його розірвання (06.10.2015 р.) сплатив 204 921 грн 07 коп. Станом на дату розірвання Договору залишилась частина не компенсованої вартості предмета лізингу у розмірі 60 336 грн 09 коп.;

- сума лізингових платежів може змінюватись відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу відповідно до яких сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п. 2.6. Загальних умов договору;

- грошове зобов'язання зі сплати лізингових платежів виражене у грошовій одиниці України - гривні, що відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому коригування курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку за офіційними даним НБУ, що розраховуються згідно формули, передбаченої п. 2.6. Загальних умов не суперечить нормам діючого законодавства. Господарським судом м. Києва по справі № 910/24215/15, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, відмовлено ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" у задоволенні позовних вимог щодо визнання п. 2.6. та п. 8.4. Договору щодо валютного коригування лізингового платежу;

- Додаткова угода № 3 є нечинною, так як сторони Договору у порядок та у спосіб, визначений законодавством домовились шляхом обміну листами перерахування 70 000 грн 00 коп. та їх повернення (із відповідним призначенням платежу у платіжному документі) , а також взаємними конклюдентними діями із виконання попереднього графіку платежів, який визначений та деталізований у Додатковій угоді № 3;

- право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної Договором ціни. При цьому умовами п. 8.4. Договору право власності на предмет лізингу переходить лише за умови відсутності заборгованості за лізинговим платежами, що підтверджується актом звіряння розрахунків. Наслідком розірвання Договору фінансового лізингу є відсутність у лізингодавця обов'язку передати предмет лізингу у майбутньому у власність лізиногоодержувача і відповідно відсутність права вимагати його оплати;

- у п. 2.6. Загальних умов Договору сторони чітко визначили порядок та умови здійснення валютного коригування. Сторони є вільним в укладені Договору, виборі контрагента та визначені умов Договору;

- лізингодавцем направлялись на адресу лізингоодержувача рахунки згідно затвердженого графіку сплати лізингових платежів, в т.ч. суми валютного коригування, починаючи з лютого 2014 р. Лізиногоодержувачем вказані рахунки оплачувались без жодних заперечень по час звернення до суду у вересні 2015 р., що свідчить про обізнаність із пунктом Договору щодо застосування валютного коригування та згоду із ним.

У відповіді на відзив на зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" вважає позовні вимоги первісного позову спростованими, а вимоги зустрічного позову доведеними, вказуючи, окрім іншого, наступне:

- визнана чинним лізингодавцем сплачена лізингоодержувачем сума 204 976 грн 07 коп. до листа про розірвання Договору від 06.10.2015р. перевищує повну ціну Договору у всіх редакціях;

- Додаткову угоду № 3 не можна вважати розірваною, оскільки була дотримана обов'язкова письмова форма зміни првочину;

- ні первісний лізингодавець, ні чинний лізингодавець не мають прав одностороннього розірвання Договору фінансового лізингу після повної випали лізингоодержувачем вартості предмета лізингу;

- застосування п. 2.6. Загальних умов без укладення сторонами додаткових угод і зміни графіку платежів є неможливим;

- посилання чинного лізингодавця на те, що лізингоодержувач з серпня 2015 р. припинив виконувати свої зобов'язання за Договором і у нього виникла заборгованість, у т.ч. про некомпенсовану вартість предмету лізингу у розмірі 60 336 грн 09 коп. нічим не підтверджується;

- ТОВ "УЛФ-Фінанс" не спростовано направлення лізингоодержувачу першого повідомлення про розірвання Договору від 19.01.2015 р., в зв'язку з чим має місце сплив строків позовної давності;

- чинним лізингодавцем не доведено наявність у нього права на предмет лізингу.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, зазначаючи, наряду з іншим, наступне:

- первісним лізингодавцем у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем з серпня 2015 р. лізингових платежів направляв на адресу останнього повідомлення про розірвання Договору, однак предмет лізингу не було повернуто ні самим лізингоодержувачем, ні вилучено у нього через його примусові дії. Оскільки предмет лізингу не був повернутий (вилучений) і акт повернення не було складено, Договір не міг вважатись розірваним та подовжував свою дію;

- дійсність п. 2.6. Договору схвалено лізингоодержувачем та встановлено рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/24215/15;

- лізингоодержувач не довів, що ним виконано умови Договору, в зв'язку з чим у лізингодавця не виникло обов'язку щодо акт передачі права власності;

- додаткова угода № 3 дійсно була укладена між сторонами, оскільки лізингоодержувач планував достроково сплатити погасити частину лізингових платежів (80 000 грн 00 коп. до 07.11.2017 р.). Лізингоодержувач оплатив 70 000 грн 00 коп., а пізніше за заявою анулював Додаткову угоду № 3. Первісний лізингодавець задовольнив прохання останнього за вирахуванням належного до сплати лізингового платежу. Тобто сторони відмовились від виконання зобов'язань за Додатковою угодою № 3 та приступили до виконання зобов'язань за Додатковими угодами № 1, 2.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 17.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Первісний лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 2473/01/14-В, за умовами якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в специфікації (додаток N 2), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов вказаного договору (а.с. 9, т. 1).

Пунктами 3.1-3.3 договору сторони погодили, що предметом лізингу є автомобіль Hyndai Accent 2012 року випуску, загальною вартість 139940 грн з ПДВ.

Строк лізингу 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі (п. 5 Договору).

Загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 201 088 грн. 06 коп., може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу (п. 8.1 Договору).

Авансовий платіж і порядок проведення оплат - згідно з графіком внесення лізингових платежів - Додаток № 1 договору (п. 8.2 Договору)

У п. 8.4 Договору сторонами погоджено, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п. 2.6 Загальних умов договору .

Термін дії договору - до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 10 Договору)

Графіком внесення лізингових платежів, що є Додатком № 1 до Договору, Сторони узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 р. по 28.01.2017 р., розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу (а.с.9 зворот, т. 1).

Додатком № 2 до Договору сторони погодили Специфікацію, в якій визначили предмет лізингу та його характеристики (а.с. 10, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов фінансового лізингу за умовами Договору Лізингодавець набуває власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до Договору, далі - "Графік платежів"), а також інші платежі відповідно до умов даного Договору (а.с. 11-22, т. 1).

Згідно з п. 2.1 Загальних умов договору всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1. Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток № 1 до Договору) (п. 2.2 Загальних умов договору)

У п.п. 2.4, 2.5 Загальних умов договору визначено, що всі чергові лізингові платежі Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше на дату, встановлену для їx оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Пунктом 2.6 Загальних умов договору передбачено, що у разі вказівки в п. 8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

Відповідно до п. 2.9 Загальних умов договору при надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача Сторони узгодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за Договором: оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов'язань за Договором; оплата сум компенсації; витрат, понесених Лізингодавцем та не відшкодованих Лізингоодержувачем; оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця; оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу; оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця; оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу.

У разі перерахування Лізингоодержувачем лізингових платежів за цим Договором в сумі, недостатній для повного виконання зобов'язань за Договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, Лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від

Лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а Лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей Договір.

Пунктом 7.1 Загальних мов договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингоодержувач несе таку відповідальність:

- п.п. 7.1.1. за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- п.п. 7.1.2. у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10 % від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15 % від суми простроченої заборгованості.

У п. 8.1 Загальних умов договору передбачено, що протягом всього терміну дії цього Договору Предмет лізингу є власністю Лізингодавця.

Після закінчення терміну лізингу право власності на Предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача. (п. 8.2 Загальних умов договору)

Згідно з п. 8.4 Загальних умов договору право власності на Предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу Предмета лізингу) переходить до Лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат Лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків Лізингодавця за Договором або за будь-яким іншим Договором лізингу, укладеним між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним Сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 06.02.2014 року до Договору фінансового лізингу N 2473/01/14-В від 17.01.2014 року Сторони виклали Додаток № 1 до договору в новій редакції, яким узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 р. по 07.02.2017 р., розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу 201 088 грн. 06 коп.

Також в матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" вх. № 4622 від 08.10.2014 р. з проханням дострокового погашення за Договором фінансового лізингу 80 000 грн та перегляду графіку платежів, Додаткова угода № 3 від 13.10.2014 р. до Договору із погодженим графіком внесення лізингових платежів в якому узгоджено строк погашення платежу в сумі 80 000 до 07.11.2014 р. та лист ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" адресований ТОВ "Український лізинговий фонд" вх.№ 2761 від 20.11.2014 р. з проханням анулювати Додаткову угоду № 3 від 13.10.2014 р. залишивши без змін Додаткову угоду № 2 до Договору та повернути перераховані 04.11.2014 р. кошти в сумі 70 000 грн 00 коп. (а.с. 24, т. 1, а.с. 45-46, т. 3).

Як встановлено судом та підвереджується матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Первісний лізингодавець, Третя особа) належним чином виконало взяті на себе договірні зобов'язання, придбавши та передавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (Лізингоодержувач, відповідач за первісним позовом) у його користування за актом прийому-передачі від 07.02.2014 р. предмет лізингу - автомобіль Hyndai Accent, 2012 року випуску, реєстраційний номер АА 3263 КА, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696 (а.с. 25, т. 1).

З матеріалів справи слідує, що у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" своїх зобов'язань з оплати лізингових платежів у січні 2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" направлялось на адресу останнього повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. № 1143-УПК від 19.01.2015 р. та повернення предмету лізингу (а.с. 89, т. 2).

Однак, як стверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, об'єкту лізингу за наслідком даного повідомлення лізингоодержувачем повернуто не було в зв'язку з відновленням сплати останнім лізингових платежів.

В подальшому, 07.10.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" вдруге звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань з оплати лізингових платежів з повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. № 1143-УПК від 19.01.2015 р. та повернення предмету лізингу. При цьому відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов договору в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів з моменту направлення повідомлення (а.с. 26-28, т. 1).

Проте, вказана вимога лізингодавця стосовно повернення об'єкту лізингу залишилась невиконаною. Іншого матеріали справи містять.

Разом з тим, у 2016 р. ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Український лізинговий фонд" про визнання недійсним пункту 8.4 договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі № 910/24215/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та Вищого господарського суду України від 19.01.2017, у задоволенні позову ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" відмовлено у зв'язку із схваленням ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" правочину своїми діями, прийнявши його до виконання (а.с. 29-39, т. 1).

Також судом у даній справі взято до уваги ту обставину, що відповідачем, виставлялись позивачу рахунки згідно затвердженого графіку сплати лізингових платежів, в тому числі і суми валютного коригування, починаючи з лютого 2014 року . Відповідачем вказані рахунки сплачувались без жодних заперечень по час звернення до суду , у вересні 2015 року, що свідчить про обізнаність позивача з вказаним пунктом договору та його схвалення своїми фактичними діями по сплаті таких рахунків .

Крім того, у постанові суду касаційної інстанції у даній справі зазначено, що узгоджена сторонами в пункті 8.4 договору фінансового лізингу сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6 Загальних умов договору є свідченням реалізації сторонами права на унеможливлення понесення однією із сторін договору збитків у зв'язку із коливаннями курсу валют, для компенсації понесених відповідачем втрат на придбання зазначеного автомобіля, оскільки предмет лізингу виготовлено за кордоном та імпортовано в Україну, а отже така умова договору лізингу, не суперечить умовам договору фінансового лізингу, передбаченим частиною 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та, як наслідок, не зумовлює визнання цього пункту договору недійсним.

15.12.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" супровідний лист з проханням підписати акти звірки взаєморозрахунків та акти прийому-передачі у власність транспортного засобу (а.с. 92-94, т. 2).

На підтвердження здійснених оплат лізингових платежів згідно Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" долучено до матеріалів справи ряд платіжних документів (банківських виписок, платіжних доручень) (а.с. 175-250, т. 1, а.с. 1-85, т. 2).

Цього ж дня, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Новий кредитор, лізингодавець ) акт приймання-передачі документації за Договором відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2017 р. (а.с. 71, т. 1).

Окрім того, у справі наявне рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/2079/17, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754,26 грн та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення заборгованості в розмірі 363 555,10 грн., яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Український лізинговий фонд" задоволено повністю (а.с. 113-126, т. 2).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.50.2018 р. рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/2079/17 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. у даній справі скасовано в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення 363 555, 10 грн. У зазначеній частині прийнято нове рішення: "1. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення 363 555, 10 грн. відмовити. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 залишено без змін (а.с. 126 зворот-132, т. 2).

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що положення статті 25 ГПК України в редакції Закону України № 3329-VI від 12.05.2011, якими розширено підстави процесуального правонаступництва, та які на час розгляду спору допускають сингулярне правонаступництво згідно із статтею 512, 520 ЦК України на будь-якій стадії судового процесу, в даному випадку не можуть застосовуватися, оскільки заявником, який є відповідачем за основним позовом, подано заяву про правонаступництво ним вимог зустрічного позивача, без зазначення того, що він також просить визнати його правонаступником прав та обов'язків первісного відповідача, що означає неповноту визначення ним правонаступництва прав та обов'язків за договором відступлення прав вимоги 17.03.2017, а також з огляду на те, що зустрічний позивач (первісний відповідач) у справі виявився особою, права та обов'язки якої на момент подання зустрічної позовної заяви не були порушені, оскільки він їх відступив третій особі за договором цесії.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" за первісним позовом.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору фінансового лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказувалось вище, 07.10.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Первісний лізингодавець) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань з оплати лізингових платежів з повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. № 1143-УПК від 19.01.2015 р. та повернення предмету лізингу. При цьому відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов договору в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів з моменту направлення повідомлення (а.с. 26-28, т. 1).

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Проаналізованими положеннями договору фінансового лізингу та Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавцю надано право в односторонньому порядку за певної умови відмовитися від укладеного договору.

Таке право, зокрема, передбачено ч. 2 ст. 7 названого Закону, відповідно якого лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Крім того, право на відмову від договору в односторонньому порядку встановлено умовами самого договору, а саме, пунктом із п. 11.2.1 Загальних умов договору: лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 Загальних умов договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/ знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

При цьому, момент вчинення такої відмови в силу положень ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України вважається моментом (датою) розірвання договору.

Відповідно до п. 11. 6 Загальних умов договору датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу, на що неодноразово у своїх поясненнях наголошував представник позивача, відтак, на його думку, Договір не є розірваним та продовжує свою дію.

Проте дані положення Договору, в частині визначення моменту розірвання договору в наслідок односторонньої відмови від нього лізингодавцем, фактично суперечать імперативній нормі, що закріплена у спеціальному Законі України "Про фінансовий лізинг".

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст.7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Враховуючи, що положення Договору у вказаній частині суперечать вимогам Закону, норми якого мають пріоритет при застосуванні, підлягають застосуванню саме норми останнього.

Матеріалами справи підтверджено, що лізингоодержувач дізнався про відмову лізингодавця в будь-якому випадку у жовтні 2015 р. зі змісту повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. № 2044-УПК від 06.10.2015 р., відтак саме з вказаного моменту договір фінансового лізингу є розірваним.

Про даний факт свідчить поштова квитанція датована 07.10.2015 р. зі списком групованих внутрішніх листів у цінний лист у якому значиться поштове відправлення відповідачу за первісним позовом та заява по забезпечення позову подана ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" в ході розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/24215/15 за наслідком якої ухвалою від 13.10.2015 р., як вказує ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" у поясненнях щодо обставин і доказів, досліджених у судових засіданнях та процесуальних питань вх. № 02.1-34/8908/18 від 13..11.2018 р. вжито заходів забезпечення позову з метою запобігання вилучення предмету лізингу у позасудовому порядку до вирішення спору у зазначеній справі (а.с. 26-28, т. 1, а.с. 205-208, т. 2).

Крім того, зазначений факт не спростовано самим відповідачем за первісним позовом в ході розгляду справи заперечення якого зводяться фактично до невизнання ним, як лізингоодержувачем, факту односторонньої відмови лізингодавця від Договору, продовжуючи виконувати умови Договору та сплачуючи платежі із випередженням графіку.

При цьому в даному випадку суд констатує, що з урахуванням змісту та предмету заявлених позовних вимог за первісним позовом визначального місце не має встановлення конкретної дати розірвання Договору зважаючи на те, що предметом даного спору є не стягнення заборгованості з лізингових платежів, а повернення (витребування) предмету лізингу у лізингоодержувачем у зв'язку із розірванням Договору.

Також визначального характеру для вирішення спору за первісним позову розмір заборгованості лізингоодержувача на момент розірвання Договору, позаяк зазначене визначається під час розгляду спору про стягнення заборгованості із лізингових платежів. При розгляді вимог у даній справі має лише значення факт її наявності на момент розірвання Договору за повідомленням лізингодавця, який як стверджується встановленим обставинами справи, зокрема, наявним в ній рішеннями та позиціями сторін, мав місце.

Тобто важливим в даному аспекті є лише встановлення факту відмови від Договору лізингодавця як такого, що відбувся та неповернення за його наслідком лізингоодержувачем предмету лізингу.

У зазначеній справі, враховуючи встановлені обставини та факт повідомлення відповідача за первісним позовом про розірвання Договору та повернення предмету лізингу, розірвання Договору є таким, що настало в будь-якому випадку у жовтні 2015 р.

Однак, предмет лізингу, у зв'язку з відмовою первісного лізингодавця ("Український лізинговий фонд") від Договору, лізингоодержувачем не повернуто. Іншого матеріали справи не містять.

17.07.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 17.07.2017 р. відповідно до якого первісним кредитором відступлено (передано), а Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс", як новим кредитором, прийнято згідно акту приймання-передачі права вимоги за договорами фінансового лізингу, в тому числі за договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. (а.с. 40-70, т. 1).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" являється новим кредитором (лізингодавцем) за Договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р., якому належить право повернення предмету лізингу у зв'язку з розірванням первісним лізингодавцем вказаного Договору та відсутністю повернення лізингодавцем даного предмету лізингу за наслідком розірвання Договору.

Як вказувалось, вище за наслідком розірвання Договору предмет лізингу ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" не повернуто, що мало наслідком звернення ТОВ "УЛФ-Фінанс" (новий кредитор, лізингодавець) з позовом про його повернення у судовому порядку.

За змістом приписів ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Частиною 2 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В свою чергу частиною 4 статті 653 ЦК України визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 11.2.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу зазначено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку , коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 Загальних умов Договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/ знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду ) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором

З огляду на вказане заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" первісний позов є правомірним та обґрунтованим.

У той же час суд зазначає, що договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння, позивачем невірно сформульовано прохальну частину заявленого первісного позову.

З урахуванням встановлених обставин та положень ст. 16 ЦК України і ст. 20 ГК України, спосіб судового захисту в даному випадку слід визначити як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмета лізингу, у зв'язку з закінченням строку лізингу, із встановленням строку, впродовж якого мають бути виконані дії з повернення спірного майна відповідачем.

За таких обставин, суд, враховуючи приписи статей 6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, керуючись принципом верховенства права та завдання господарського судочинства, вважає за необхідне задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" зобов'язавши відповідача повернути позивачеві спірний предмет лізингу із встановленням строку вчинення відповідної дії відповідачем.

Вказане відповідає висновкам Вищого господарського суду України викладеним у постанові від 08.12.2015 р. у справі № 908/581/15-г та узгоджується із концепцією господарського судочинства визначеною у Господарському процесуальному кодексу України (в редакції після 15.12.2017 р.).

Зокрема у ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У своєму рішенні у справі "Хутман і Меус проти Бельгії" Європейський cуд з прав людини зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму .

Натомість відмова в позові у зв'язку з невірним викладенням позивачем прохальної частини позовної заяви не узгоджується із завданнями господарського судочинства та є надмірним проявом формалізму, що є несумісним зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому суд зважає на те, що нормативно-правове обґрунтування первісного позову узгоджується із зобов'язально-речовим способом захисту його порушеного права.

Задовольняючи первісний позов у даній справі суд звертає увагу ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про наявність у нього права на відшкодування сплаченої ним викупної вартості предмету лізингу після розірвання Договору наслідком якого є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати (постанова Верховного Суду України від 29.10.2013 р. у справі № 3-31гс13 ).

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" щодо первісного позову, викладені у відзиві на позовну заяву та у відповіді на відзив судом оцінюються критично, позаяк спростовуються встановленими вище обставинами справи на наявними в ній доказами.

Доводи останнього стосовно необґрунтованості розрахунку лізингових платежів у гривні з коригуванням курсу валют є безпідставними, позаяк спростовуються умовами чинного п. 8.6. Договору та п. 2.6. Загальних умов Договору формулу погашення лізингових платежів лізингоодержувачем.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно п.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відтак, підписавши договір та погодивши умови останнього сторони керуючись свободою договору визначили зміст та обсяг прав кожного із них.

Разом з тим, ст. 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із абз. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Крім того, оцінка змісту зазначеним положенням Договору надавалась судом у справі № 910/24215/15, рішенням у якій від 28.07.2016, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та Вищого господарського суду України від 19.01.2017 р. відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про визнання недійсним пункту 8.4 договору фінансового лізингу N 2473/01/14-В від 17.01.2014 р.

Більше того, подальшою сплатою лізингових платежів після розірвання Договору лізингоодержувач підтвердив свою обізнаність із умовами Договору стосовно їх сплати з урахуванням коригуванням курсу валют та наявність у нього заборгованості по їх сплаті.

Посилання ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" на укладення Додаткової угоди № 3 до Договору судом не береться до уваги з огляду на наявні в справі листи останнього адресовані лізингодавцю вх. № 4622 від 08.10.2014 р. з проханням дострокового погашення за Договором фінансового лізингу 80 000 грн та перегляду графіку платежів, Додаткова угода № 3 від 13.10.2014 р. до Договору із погодженим графіком внесення лізингових платежів в якому узгоджено строк погашення платежу в сумі 80 000 до 07.11.2014 р. та вх. № 2761 від 20.11.2014 р. з проханням анулювати Додаткову угоду № 3 від 13.10.2014 р. залишивши без змін Додаткову угоду № 2

Також судом оцінюється критично посилання ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" на повідомлення лізингодавця про відмову (розірвання) від договору від 15.01.2015 р., що, на думку останнього свідчить про пропуск строку позовної давності звернення з первісним позовом до суду, позаяк подальшими діями з виконання Договору після вказаної дати сторони фактично продовжило його дію.

Невизнання відповідачем за первісним позовом факту розірвання Договору жодним чином не впливає на момент його розірвання враховуючи надіслане повідомлення останньому у жовтні 2015 р.

Посилання ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" на судову практику у спорах, які на думку останнього є аналогічними, судом не береться до уваги з огляду на відмінність правовідносин у наведених справах з правовідносинами даної справи та сукупність наявних в ній доказів.

Інші доводи відповідача за первісним позовом не спростовують обґрунтованість заявленого первісного позову.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" суд зазначає наступне .

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" зазначає про виникнення у нього права на предмет лізингу у зв'язку із сплатою ним лізингових платежів, що не визнається зі сторони лізингодавця, який від акту звірки взаєморозрахунків та акту передачі права власності.

Заявлені вимоги ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" обґрунтовує приписами ст. 392 ЦК України.

Так, за приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту вказаної статті слідує, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючого юридичного факту і не може замінювати собою правовстановлюючих документів.

Таким чином захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи та будь-які інші докази, що підтверджують належність позивачу спірного майна. Тому до предмета доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Главою 24 Цивільного кодексу України закріплено набуття права власності.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно , якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на те, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі N 6-244цс14 та від 24.06.2015 N 6-318цс15 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни , якщо договором не передбачене інше.

У п. 8.4. Загальних умов договору сторонами погоджено, що право власності на предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу Предмета лізингу) переходить до Лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат Лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків Лізингодавця за Договором або за будь-яким іншим Договором лізингу, укладеним між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним Сторонами .

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином необхідною умовою набуття права власності лізингоодержувача у даній справі на предмет лізингу у розумінні положень ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та п. 8.4. Загальних умов договору є відсутність заборгованості за лізинговими платежами, що підтверджується як наслідок складеним сторонами актом звіряння розрахунків.

Натомість, сукупність встановлених обставин справи та наявність судових рішень у справах № 910/24215/15 та № 910/2079/17, безумовно та беззаперечно не підтверджує відсутність заборгованості у позивача за зустрічним позовом перед лізингодавцем зі сплати лізингових платежів , яка як встановлено судом вище в останнього мала місце.

Даним свідчення є також заперечення ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" на протязі всього розгляду справи стосовно необґрунтованості (несправедливості) розрахунку лізингових платежів з урахуванням коригування курсу валют, що безпосередньо заперечується лізингодавцем (ТОВ "УЛФ-ФІНАНС") вказуючи про відповідність зазначеної умови чинному законодавству, що безпосередньо встановлено також рішенням у справі № 910/24215/15 предметом розгляду якої були вимоги ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про визнання недійсним пункту 8.4 договору фінансового лізингу N 2473/01/14-В від 17.01.2014 р., яким встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється з коригуванням курсу валют відповідно до п. 2.6. Загальних умов.

За наслідком розгляду даної справи рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі № 910/24215/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та Вищого господарського суду України від 19.01.2017, у задоволенні позову ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" відмовлено у зв'язку із схваленням ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" правочину своїми діями, прийнявши його до виконання .

При цьому, у постанові суду касаційної інстанції у зазначеній справі вказано, що узгоджена сторонами в пункті 8.4 договору фінансового лізингу сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6 Загальних умов договору є свідченням реалізації сторонами права на унеможливлення понесення однією із сторін договору збитків у зв'язку із коливаннями курсу валют, для компенсації понесених відповідачем втрат на придбання зазначеного автомобіля, оскільки предмет лізингу виготовлено за кордоном та імпортовано в Україну, а отже така умова договору лізингу, не суперечить умовам договору фінансового лізингу, передбаченим частиною 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та, як наслідок, не зумовлює визнання цього пункту договору недійсним.

Крім того, суд відзначає, що подальша сплата лізингоодержувачем лізингових платежів після розірвання Договору не може слугувати підставою набуття права власності на предмет лізингу, оскільки наслідком розірвання договору є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2018 р. у справі № 911/24449/17 , постанова Верховного Суду України від 01.10.2013 р. у справі № 3-28гс13, постанова Вищого господарського суду України від 29.12.2015 р. у справі 911/1623/15, від 31.10.2016 р. у справі 912/484/16 ).

Вказані обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про необґрунтованість позову ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції", в зв'язку з чим останній в цій частині вимог задоволенню судом не підлягає.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ "Український лізинговий фонд" підписати акт про передачу права власності предмета лізингу, суд зазначає, що остання задоволенню судом також не підлягає, оскільки не призведе до поновлення порушеного права позивача і така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки немає механізму виконання такого рішення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 910/1607/17 ).

Вимога ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про зобов'язання ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" підписати акт звірки взаєморозрахунків також не може бути виконана в судовому порядку, позаяк за своєю суттю є втручанням в господарську діяльність відповідача за зустрічним позовом.

З огляду на вказане зустрічний позов "Центр профілактичної дезінфекції" задоволенню судом не підлягає із визначених в ньому підстав, позаяк в цілому не підтверджує виникнення у лізингоодержувача права власності на предмет лізингу.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та задоволення первісного позову в повному обсязі з урахуванням мотивів стосовно кожного позову наведених вище.

Решті доводів учасників справи судом не надається юридична оцінка, оскільки вони з урахуванням встановлених судом обставин та проведеного аналізу норм законодавства не мають юридичного впливу на зміст спірних правовідносин.

При цьому судом враховано практику Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі ""Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (п.58 вказаного рішення).

Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову та зустрічного позову підлягають віднесенню відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Інші судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" заявлені останнім у поданому до суду уточненні до позовної зави вих. № УФ-12059 від 25.07.2018 р. відшкодуванню не підлягають, у зв'язку з неподанням останнім жодних доказів у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України на підтвердження зазначених витрат.

19.11.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 33, 42, 46, 49, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції", вул. Руданського, буд. 27, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223 (ідентифікаційний код - 38504000) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", проспект Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, 04205 (ідентифікаційний код - 41110750) предмет лізингу, а саме: автомобіль Hyundai Accent, 2012 року випуску, шасі № Z94CU41CBCR178696, двигун № G4FACW525864, реєстраційний № АА3263КА впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції", вул. Руданського, буд. 27, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223 (ідентифікаційний код - 38504000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", проспект Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, 04205 (ідентифікаційний код - 41110750) - 2 099 грн 10 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на легковий транспортний засіб Hyundai Accent, 2012 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер АА3263КА, № кузова Z94CU41CBCR178696 та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" підписати акт звірки взаєморозрахунків про повне виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 р. та акт про передачу предмета лізингу - легкового транспортного засобу Hyundai Accent, 2012 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер АА3263КА, № кузова Z94CU41CBCR178696 у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" відмовити повністю.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 листопада 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - проспект Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, 04205.

3 - відповідачу - вул. Руданського, буд. 27, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223.

4 - третій особі - проспект Оболонський, 35-А, офіс 301, м. Київ, 04205.


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	19.11.2018
Оприлюднено	27.11.2018
Номер документу	78076855
Судочинство	Господарське

Банасько О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.11.2018 по справі 902/410/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —902/410/18

Рішення
від 19.11.2018 по справі 902/410/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ