Постанова

від 22.11.2018 по справі 813/1791/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

Київ

справа №813/1791/16

адміністративне провадження №К/9901/31923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 (суддя - Гулкевич І.З.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (колегія суддів: головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Большакова О.О., Глушко І.В.)

у справі № 813/1791/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Залтех Україна

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Залтех Україна (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ), правонаступником якої є Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005621502 від 10.03.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом протиправно, оскільки заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємств у Товариства відсутня.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення №0005621502 від 10.03.2016, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3068,53 гривень.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

04.05.2017 Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження, а також здійснив заміну відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управлінння ДФС у Львівській області її правонаступником - Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

02.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у деклараціях Товариства. Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, за що передбачена відповідальність (стаття 126 ПК України), а саме позивачем затримано сплату суми грошового зобов'язання на 274, 244, 272, 270, 149, 273, 240, 242, 271, 240, 239, 210, 239, 208, 209, 178, 209, 232, 232, 202, 180, 213, 203, 201, 191, 182, 173, 152,142 дні.

За наслідками перевірки ДПІ складено акт № 47/15-02 від 01.02.2016 та, відповідно, прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0005621502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 204 568,14 гривень.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, у справі №813/6120/14 за позовом Товариства до ДПІ про скасування податкової вимоги, позов задоволено: скасовано податкову вимогу № 1870-25 від 29.07.2014.

Судами у справі №813/6120/14 встановлено, що Товариством надміру сплачено 76369,69 гривень за платежем податок на прибуток, переплата авансового внеску з податку на прибуток підприємств становить 351 415,00 гривень, тому станом на 29.07.2014 у позивача був відсутній податковий борг, податкові зобов'язання сплачувались вчасно, а переплата по відповідних бюджетних платежах складала 427784,69 гривень. З огляду на встановлену судовими рішеннями переплату позивачем податку на прибуток зазначені в акті перевірки порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток відсутні.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016, у справі № 813/6599/15 зобов'язано ДПІ внести до інтегрованої картки особового рахунку платника податків ТОВ Залтех Україна інформацію про позитивне сальдо розрахунків з податку на прибуток підприємств в розмірі 860,99 гривень станом на 01.12.2015. Таким чином, наявність позитивного сальдо розрахунків з податку на прибуток підприємств станом на 01.12.2015, унеможливлює нарахування штрафних санкцій за порушення строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток. У вищезазначеній постанові від 21.03.2016 також встановлено, що за підсумками 2013 року сума переплати позивача з податку на прибуток підприємств становить 386 061,30 гривень; за підсумками 2014 року сума переплати - 860,99 гривень; наявні в матеріалах справи докази свідчать про декларування і сплату позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у передбачених чинним законодавством України порядку, строки та розмірі.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), що кореспондується з приписами частини четвертої статті 78 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням № 175 від 10.03.2015, доданим до податкової звітності, позивач перерахував податок на прибуток підприємств в розмірі 190 000,00 гривень. Таким чином, позивач своєчасно і в повному обсязі сплатив податок на прибуток за 2014 рік.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України та даних податкової звітності позивачем протягом січня-червня 2015 року своєчасно та в повному обсязі сплачено авансові внески з податку на прибуток згідно з платіжними дорученнями: № 26 від 29.01.2015 на суму 54 803,00 гривень; № 50 від 26.02.2015 на суму 80 741,00 гривень; № 113 від 27.03.2015 на суму 80 741,00 гривень; № 127 від 29.04.2015на суму 80741,00 гривень; № 111 від 28.05.2015 на суму 80 741,00 гривень, № 130 від 26.06.2015 на суму 80 741,00 гривень.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом наведеної норми обов'язковою умовою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді накладення штрафу є наявність податкового боргу (несплаченого узгодженого грошового зобов'язання).

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач не порушував термінів сплати податку на прибуток підприємств, визначених ПК України, тому підстави для притягнення позивача до відповідальності за статтею 126 ПК України відсутні.

У межах розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, що, відповідно до статті 350 КАС України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова