Постанова

від 22.11.2018 по справі 915/1401/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1401/17 м. Одеса, просп. Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, дата видачі : 27.09.17;

від ДП "Маліцький - Агро" - Порошина Н.Г., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_1 від 19.01.2018р.; посвідчення адвоката України № 489 від 19.01.2018р.; ордер серія МК № 103512 від 20.11.2018р.; довіреність № б/н, дата видачі : 01.11.18;

від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 квітня 2018 року, повний текст якого складено та підписано 24 квітня 2018 року

у справі № 915/1401/17

за позовом Дочірнього підприємства Маліцький - Агро

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про визнання договорів оренди поновленими

головуючий суддя - Коваль С.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 22.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

встановив

26.12.2017 року Дочірнє підприємство Маліцький - Агро (далі по тексту - Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі по тексту - Відповідач), відповідно до якої просив: визнати поновленими Договори оренди 9 земельних ділянок загальною площею 137,17га (площею 17,10га, 29,11га, 13,90га, 0,83га, 18,69га, 26,54га, 27,38га, 0,56га, 3,06га), розташованих в межах території Марївської сільської ради Баштанського району, які укладені 29.08.2007 року між ДП Маліцький-агро та Баштанською райдержадміністрацією, зареєстровані 05.09.2007 у Баштанському районному відділі регіональної філії ДП "ЦДЗК", строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом укладання додаткових угод в редакції, наданої позивачем відповідачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , не надав відповідь на заяву про поновлення договорів оренди землі, проекти угод та відповідні матеріали з урахуванням запропонованих відповідачем умов щодо строку оренди та розміру орендної плати (8% НГО). Однак з порушенням місячного строку розгляду заяви, відповідачем надана відповідь про пропозицію внесення змін до Договорів, з урахуванням розміру орендної плати 12 % НГО та повернуті відповідачем не підписані угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року (головуючий суддя Коваль С.М.) позов задоволений повністю. Визнано поновленим договори оренди землі, в редакції наданої позивачем відповідачу.

Такий висновок суду мотивований тим, що додаткові угоди в редакції позивача, які отримані відповідачем 15.09.2017 року, не суперечать чинному законодавству та не порушує прав орендодавця, зауваження зі сторони відповідача - відсутні. Також зазначено, що Умови, вказані у додаткових угодах не погіршують права орендодавця, а відсоток орендної плати встановлюється у більшому розмірі, ніж було встановлено Договорами та відповідає вимогам ст.288 ПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року у справі №915/1401/17 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке під лягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що листи-повідомлення про поновлення договорів оренди надійшли до Головного управління 02.08.2017 року та 14.08.2017 року відповідач запропонував внести зміни в частині визначення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки і порядку передачі землі в суборенду та до кожного договору оренди землі додати агрохімічні паспорти земельних ділянок, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки від 11.10.2011№ 536. За твердженням скаржника, отримання позивачем зазначених листів 07.09.2017 року не свідчить про порушення відповідачем вимог ст.33 ЗУ Про оренду землі .

Крім того прокуратурою зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами домовленості з питань внесення змін до істотних умов договору.

05.09.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Дочірнього підприємства Маліцький - Агро , в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року по справі № 915/1401/17.

У зв'язку з ліквідацією Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 915/1401/17 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за Актом від 03.10.2018 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 року прийнято справу № 915/1401/18 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 22.11.2018 року.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання 22.11.20187 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 29.08.2007 між ДП Маліцький-Агро (орендар) та орендодавцем - Баштанською райдержадміністрацією укладено договори оренди 9 земельних ділянок загальною площею 137,17 га (площею 13,90 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0832; площею 0,56 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0829; площею 29,11 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0833; площею 17,10 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0835; площею 27,38 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0831; площею 26,54 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0830; площею 3,06 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0827; площею 0,83 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0834; площею 18,69 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0828), розташованих в межах території Марївської сільської ради Баштанського району, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договори зареєстровані Баштанським відділом Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 05.09.2007, строк їх дії закінчується 05.09.2017 року.

03.05.2017 року Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з листом, відповідно до якого було надано для погодження додаткові угоди до Договорів оренди землі по дев'яти земельним ділянкам в Баштанському районі Миколаївської області. (т.1 а.с.149).

11.05.2017 року відповідач у листі № 19-14-0.63-3352/2-17 запропонував ДП Маліцький-Агро встановити орендну плату розміром не менш 8% від нормативної грошової оцінки землі. Головне управляння повернуло матеріали для доопрацювання дочірньому підприємству.

02.08.2017 року Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотаннями (листами повідомленнями) та додатками до них, про поновлення договорів оренди землі відповідно до ст.33 ЗУ Про оренду землі , на сім років (т.1 а.с.153-161).

14.08.2017 та 15.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідь на заяви Дочірнього підприємства Маліцький - Агро зазначило, що на виконання рекомендацій Держгеокадастру, поновлення договорів оренди землі буде можливим за умови встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У зв'язку з чим, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повернуло матеріали на доопрацювання Дочірньому підприємству (т.1 а.с.162-188).

12.09.2017 року Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до відповідача з листом та яким направило дев'ять договорів для підпису, у якому позивач зазначив, що планує продовжити термін Договорів на 7 років зі зміною рекомендованого розміру орендної плати. Також у листі зазначено, що Дочірнім підприємством Маліцький - Агро виконані, у відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 05.07.2017 за № 9-14-0.63-2057/2-1 рекомендації, а саме термін дії поновлених договорів - 7 років; розмір орендної плати - 8% від НГО, що не суперечить підпунктам 288.5.2 НКУ (тю1 а.с.200-201).

03.10.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило на адресу ДП Маліцький - Агро лист, яким зазначило, що строк дії договору оренди землі закінчився 05.09.2017 року, поновлення договору оренди землі буде можливим за умови встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області просило повернути земельні ділянки, у розпорядження держави (т.1 а.с.202-210).

03.10.2017 року в.о директора ДП Маліцький-агро направив на адресу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області лист, відповідно до вимог ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі та надано для погодження додаткові угоди до договорів оренди землі по дев'яти земельних ділянках, якими продовжує користуватись (т.1 а.с.211).

02.11.2017 року у відповідь на лист, Головне управляння зазначило, що листами від 03.10.2017 року було відмовлено у поновленні договорів оренди землі, у зв'язку з чим просило повернути земельні ділянки в розпорядження держави (т.1 а.с.215).

Таким чином у зв'язку з тим, що відповідач залишив пропозицію позивача про поновлення Договорів оренди земельних ділянок з розміром орендної плати - 8% від НГО - без задоволення та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вимагало від ДП Маліцький - Агро повернути земельні ділянки у розпорядження держави, і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволенні позовних вимог та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

В даному випадку нормами чинного законодавства прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту поновлення договору та передбачена можливість укладення правочинів про зміну договору за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а ст. 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

У ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Наслідками закінчення строку договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Правова конструкція, передбачена ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі узгоджується з положеннями ст. 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом згаданої статті Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 923/739/17.

Законодавцем у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач упродовж дії договорів оренди належним чином виконував умови договору, використовуючи земельні ділянки за цільовим призначенням, своєчасно оплачував орендну плату, постійно підвищував якісні характеристики землі, тобто є добросовісним орендарем.

Відповідно до п.п. 3.1.,3.2.,3.3. договорів оренди такі договори укладено на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, тобто до 05.09.2017 року. Після закінчення договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Зацікавлена в поновленні дії договору сторона повинна повідомити письмово іншу сторону про намір щодо продовження дії договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії.

Листом від 13.06.2017 року орендар повідомив про намір продовження дії договорів зі зміною запропонованих відповідачем у листі від 11.05.2017 року умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

Приписами ст.ст. 641 - 642 Цивільного кодексу України визначено порядок пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідачем у відповіді від 05.07.2017 року позивачу запропоновано підготувати додаткові угоди з урахуванням умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

12.09.2017 року позивач, врахувавши вимоги відповідача, направив Головному управлінню Держгеокадастру в Миколаївській області 9 додаткових угод до договорів для підпису, вказавши термін дії поновленого договору - 7 років; розмір орендної плати - 8% від нормативної грошової оцінки, що не суперечить підпунктам 288.5.2 Податкового кодексу України.

Відповідачем не було підписано угод про поновлення договорів оренди 9 земельних ділянок, чим порушено права позивача на користування земельними ділянками. Подальші звернення та скарги підприємства з приводу вирішення в позасудовому порядку питання укладення додаткових угод не дали позитивних результатів.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач заздалегідь повідомив відповідача про свій намір поновити договори оренди землі в межах строків, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі та умовами договорів, до закінчення строку, на який їх було укладено, додав до листа проекти додаткових угод, і дані пропозиції мали бути розглянуті відповідачем у місячний строк, тобто в межах дії договорів оренди.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає у даному випадку неправомірним те, що відповідач у листі від 03.10.2017 року зазначив про те, що поновлення договорів оренди землі буде можливим за умови встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з наступного.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" вказано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

У разі невідповідності розміру орендної плати в укладеному договорі оренди земельної ділянки, нормативно встановленому мінімальному розміру, або непогодження сторонами договору оренди умови щодо розміру орендної плати відповідно до норм законодавства законодавець у таких випадках захистив право власника (орендодавця) земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, на отримання орендної плати у законодавчо встановленому мінімальному розміру, зокрема через застосування повноважень відповідних контролюючих органів.

При цьому, приписи Податкового кодексу України не містять також імперативних норм щодо встановлення розміру орендної плати виключно на максимальному рівні, що становить 12 % від нормативної грошової оцінки.

Запропонований позивачем розмір орендної плати на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки не є меншим від нижньої граничної межі річної суми платежу з орендної плати згідно з п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України і зміст додаткових угод в редакції позивача не суперечить чинному законодавству та не порушує прав орендодавця. Умови, вказані у додаткових угодах не погіршують права орендодавця, а відсоток орендної плати встановлюється у більшому розмірі ніж було встановлено договорами та відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином виходячи із встановлених обставин справи та вимог наведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному спорі права позивача були порушені у тій частині, що дійшовши згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - з 10 на 7 років, та орендної плати - до 8% від нормативної грошової оцінки, відповідач у подальшому ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах, і продовжував висувати нові умови для продовження орендних відносин.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог і поновлення договорів оренди від 29.08.2007 року 9 земельних ділянок загальною площею 137,17 га, розташованих в межах території Марївської сільської ради Баштанського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом укладання до кожного з договорів додаткової угоди є правомірним і обґрунтованим.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, розглянуті і відхилені доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про початок перемовин між сторонами щодо поновлення договору і поширив на спірні правовідносини приписи ст. 33 Закону України Про оренду землі , замість ст. 30 даного закону, оскільки позивач правомірно, починаючи з 03.05.2017 року звертався до відповідача з вимогами щодо заміни орендодавця і поновлення строку дії договору, тому посилання прокурора спростовуються матеріалами справи.

Положення ст. ст. 642, 645, 646 Цивільного кодексу України, які на думку прокурора, суд безпідставно не застосував, регламентують загальні правила укладення, змін і розірвання договорів, мають відсилочні приписи до закону (в даному випадку Закон України Про оренду землі ). Спірні правовідносини виникли щодо поновлення договорів оренди землі, які урегульовані спеціальними нормами Закону України Про оренду землі .

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року у справі № 915/1401/17 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - без задоволення.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) за приписами ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року у справі №915/1401/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 26.11.18

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Я.Ф. Савицький