Постанова

від 20.11.2018 по справі 927/170/18     

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. Справа№ 927/170/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Власова Ю.Л.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Манойло Г.М. - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод

на рішення Господарського суду Чернігівської області, ухвалене 20.07.2018, повний текст якого складений та підписаний 20.07.2018,

у справі № 927/170/18 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Приватного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод

до Державного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод

про стягнення 768 522,55 грн. компенсації невід'ємних поліпшень нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 768 522,55 грн. вартості невід'ємних поліпшень нерухомого майна за договором на ремонт та технічне обслуговування техніки №21/2016 від 11.07.2016 із змінами, внесеними додатковими угодами від 30.12.2016 та 16.11.2017, який, на думку позивача, є змішаним договором підряду та оренди.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2018, повний текст якого складений та підписаний 20.07.2018, у справі № 927/170/18 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- предметом договору на ремонт та технічне обслуговування техніки №21/2016 від 11.07.2016 є виключно ремонт техніки КрАЗ -260 ТММ-3 , який до внесення змін до договору 16.11.2017 був завершений ще 31.08.2016, тому додаткова угода від 16.11.2017, якою спірний договір доповнено п. 5.1.6 наступного змісту: Виконавець зобов'язується надавати послуги замовнику у приміщенні цеху №2, який має бути за своїм технічним станом придатним та безпечним до надання таких послуг для об'єкту ремонту. В іншому разі виконавець зобов'язаний самостійно здійснити ремонт (поліпшення) для приведення в належний стан виробничих та адміністративних приміщень або відшкодувати вартість ремонту (поліпшень), здійсненого замовником без додаткового погодження з виконавцем, згідно кошторису не має ніякого відношення до цього договору, а, за своєю суттю, є намаганням укласти ще один правочин з елементами договору підряду для врегулювання відносин щодо ремонту будівлі;

- суд не приймає доводи позивача про взаємозв'язок пункту 4.5 та нового пункту 5.1.6, оскільки за змістом договору відповідно до п.4.5 замовник міг приймати участь у виконанні робіт, пов'язаних безпосередньо з об'єктом ремонту, тобто з військовою технікою, який на момент введення в дію п.п.5.1.6 був повністю завершений виконавцем. Предмет договору не містить умов щодо необмеженого кола техніки , яка підлягає ремонту, а передбачає лише одне шасі КрАЗ-260 ТММ-3;

- згідно наданих позивачем кошторисних розрахунків, останні з відповідачем не погоджувались, отже ціна робіт сторонами не обумовлювалась, остаточна здача робіт не відбувалась, оскільки докази такої здачі з відображенням обсягу, виду та вартості робіт за формою КБ-2В у вигляді акту здачі-прийняття позивачем не надано, а наданий акт від 22.09.2017 не містить жодної істотної інформації, тому не може бути прийнятий як доказ виконання робіт на зазначену суму, а відтак, позивачем не доведено обставин виконання робіт на заявлену у позові суму;

- на підтвердження орендних правовідносин позивач надав документи, в результаті дослідження яких судом встановлено, що відповідач з 11.07.2016 міг користуватися електрообладнанням в цеху № 2, проте встановлені обставини не підтверджують наявність між сторонами справи відносин оренди приміщення цеху № 2, а вказують лише на користування позивачем електрообладнанням, яке знаходиться в даному приміщенні;

- договором, на який посилається позивач, не передбачено жодної з істотних умов, які необхідні для відносин оренди цеху відповідача, отже сторони не перебували в орендних правовідносинах, і до поліпшення цеху відповідача, факт, обсяг та вартість якого позивач не довів, не можуть бути застосовані норми ст.778 ЦК України щодо права наймача на відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого майна наймодавця.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2018 у справі № 927/170/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що, приймаючи оспорюване рішення, суд першої інстанції допустив числення порушення норм матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- судом першої інстанції не задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи чим порушено право позивача представляти належним чином свої інтереси, користуватись правовою допомогою, а також користуватись іншими процесуальними правами, що обмежило його право на доступ до правосуддя;

- судом першої інстанції здійснено неповний та невірний аналіз вимог п. 4.5 договору № 21/2016 від 11.07.2016, а тому, як наслідок, неправомірно здійснено прив'язування змісту листа № 060/1 від 15.07.2016 до вимог додаткової угоди від 16.11.2017;

- твердження суду першої інстанції про те, що акт від 22.09.2017 довільної форми (не за формою КБ-2В) підписаний неуповноваженими відповідачем особами (начальником виробництва ОСОБА_3 та майстром ОСОБА_4.), є протиправними, оскільки ОСОБА_3 на час підписання вказаного акту виконував обв'язки керівника відповідача, що суд першої інстанції мав перевірити шляхом витребування відповідних наказів;

- висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір не має істотних ознак договору оренди, оскільки не містить в собі істотних умов, необхідних для вказаного договору, є помилковими, адже, хоча у вказаному договір прямо не встановлено орендна плата, проте платою за користування майном в даному випадку є плата за спожиту електричну енергію згідно укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 25/2016 від 11.07.2016, в якому чітко зазначено про те, що позивач оплачує електричну енергію за приміщення цеху № 2.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 справа № 927/170/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_5 (головуючий), судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 927/170/18 клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги задоволено, поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрите апеляційне провадження, запропоновано Державному підприємству 171 Чернігівський ремонтний завод подати оформлений відповідно до вимог ст. 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу протягом 10 діб з дня вручення ухвали, але не пізніше 17.09.2018, апелянту запропоновано подати відповідь на відзив на його апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його отримання від відповідного учасника справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 927/170/18 розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2018.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу № 927/170/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справа № 927/170/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_7 (головуючий), судді Власов Ю.Л., Мартюк А.І.

16.10.2018 до суду від Приватного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.10.2018 колегією суддів у складі: ОСОБА_7 (головуючий), судді Власов Ю.Л., Мартюк А.І.:

- прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2018 у справі № 927/170/18;

- засідання суду призначено на 20.11.2018 о 12-40;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.11.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- учасникам судового процесу повідомлено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Станом на 19.11.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань від учасників справи не надходило.

Водночас 19.11.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач, з посиланням на перебування його єдиного представника ОСОБА_8 у відрядженні, просив відкласти розгляд справи та не розглядати справу без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання, адже при дослідження матеріалів справи встановлено, що позивач має іншого представника - ОСОБА_6 (а.с. 88 т. 1).

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції в судових засіданнях брав участь й керівник позивача - ОСОБА_9

Позивач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що між ним як орендарем та відповідачем як орендодавцем склались орендні відносини за договором на ремонт та технічне обслуговування техніки №21/2016 від 11.07.2016 (далі Договір) (а.с. 19-21 т. 1) із змінами, внесеними Додатковими угодами від 30.12.2016 та 16.11.2017 (а.с. 22-23 т. 1), який, на його думку, є змішаним договором підряду та оренди, що за умовами вказаного договору позивачем, за згодою відповідача, були проведені невід'ємні поліпшення нерухомого майна на загальну суму 768 522,55 грн. (ремонт приміщень примітка суду), які, в силу приписів чинного законодавства, відповідач має компенсувати позивачу.

Позивач зазначає про те що виконаний ним ремонт приміщення відповідача підтверджується актами виконаних робіт КБ-В за формою 5 та відомостями ресурсів на ремонт, складених у вигляді зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва АВК-5 .

Позивач вважає, що , оскільки на даний час триває процедура санації відповідача, то останній мав би врахувати суму поліпшень в сумі експертної оцінки будівлі цеху або включити до змін плану санації від 01.02.2018 вимоги позивача до переліку кредиторів.

Відповідач проти задоволенні позову заперечив зазначивши про те, що жодні ремонтні роботи по поліпшенню нерухомого майна згідно договору, на який посилається позивач, не проводились, а Договір не є змішаним договором підряду та оренди, оскільки всі роботи за ним мали місце лише в липні-серпні 2016 року та виконувались виключно силами відповідача те без участі працівників позивача.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

11.07.2016 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали Договір, в п. 1.1 якого погодили, що позивач доручає а відповідач приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з часткового ремонтування шасі КрАЗ-260 виробу ТММ-3, що здійснюється відповідачем, а позивач зобов'язався своєчасно сплачувати виконані роботи на умовах, визначених Договором. Перелік робіт з ремонту кожного окремого об'єкту ремонту зазначається в додатках до цього договору.

У розділі Договору Визначення термінів сторони погодили, що об'єкт ремонту - важкий механізований міст ТММ-3 в частині часткового ремонту шасі автомобіля КрАЗ-260.

Роботи виконуються з використанням запасних частин та витратних матеріалів позивача силами та засобами відповідача з можливим залученням субпідрядників у строки, погоджені з позивачем. Місце виконання робіт: виробничі приміщення будівлі цеху № 2 відповідача ( п.1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору вартість робіт по кожному окремому об'єкту ремонту погоджується сторонами та зазначається в протоколі погодження договірної орієнтовної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору. Остаточна вартість виконаних робіт та їх оплата, здійснюється на підставі протоколу погодження договірної (фактичної) ціни (вартості) наданих послуг, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору кінцевий розрахунок проводиться замовником після підписання протоколу погодження ціни (вартості) наданих послуг та акту виконаних робіт згідно рахунку виконавця протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що при виникненні потреби у виконанні робіт, пов'язаних з об'єктом ремонту, на території відповідача силами працівників позивача, останній приймає на себе зобов'язання дотримуватися режиму роботи підприємства виконавця, діючих норм та правил з охорони праці, правил електротехнічної і пожежної безпеки та призначити посадову особу, відповідальну за їх дотримання.

Відповідно до п.7.1 Договору термін виконання ремонту кожного об'єкту ремонту визначається за письмовим погодженням сторін.

Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору (Перелік робіт з часткового ремонту шасі КрАЗ-260 виробу ТММ-3) (а.с. 70 т. 1), з якого слідує, що до складу робіт за Договором сторони віднесли виключно роботи по ремонту техніки.

Позивачем до матеріалів справи додано лист на ім'я відповідача вих.№060/1 від 15.07.2016 (а.с. 24 т. 1), в якому позивач зазначив про те, що:

- згідно умов Договору відповідач зобов'язується надавати послуги позивачу у приміщеннях цеху №2, що за своїм технічним станом повністю придатне до надання таких послуг та є безпечним для об'єктів ремонту та життя і здоров'я працівників. У випадку, якщо стан виробничих приміщень відповідача загрожують цілісності та збереженню об'єкту ремонту або ставить під загрозу зрив строків виконання робіт відповідачем або загрожує життю та здоров'ю працівників, замовник має право письмово вимагати від відповідача проведення ремонту будівлі цеху № 2;

- враховуючи, що стан виробничих приміщень цеху № 2 не є безпечним для об'єктів ремонту, життя та здоров я працівників сторін, загрожує цілісності та збереженню об'єкту ремонту та ставить під загрозу зрив строків виконання робіт, позивач звернувся до відповідача з вимогою про необхідність проведення ремонту цеху № 2.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, в Договорі на дату складання листа відсутні умови, на які посилається позивач, а в матеріалах справи відсутні докази його направлення відповідачу, в той час як останній проти його отримання заперечив.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем направлення відповідачу вказаного листа.

10.08.2016 сторонами підписано Додаток № 2 до Договору (а.с. 71 т 1) - Протокол погодження договірної орієнтованої ціни вартості робіт (наданих послуг), в якому визначили орієнтовну ціну вартості робіт з часткового ремонту виробу ТММ-3 на базі шасі КрАЗ-260 в сумі 35 548,40 грн.

31.08.2016 сторонами підписано Додаток № 3 до Договору (а.с. 72 т 1) - Протокол погодження договірної фактичної ціни вартості робіт (наданих послуг), в якому визначили фактичну ціну вартості робіт з часткового ремонту виробу ТММ-3 на базі шасі КрАЗ-260 в сумі 35 548,40 грн.

Цією ж датою сторони підписали на зазначену суму акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №В3-0000409 (а.с. 73 т. 1), де в якості виду робіт вказаний частковий ремонт ТММ-3 на базі шасі КрАЗ-260 загальною вартістю 35 548,40 грн.

Того ж дня відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № В3-0000418 від 31.08.2016 (а.с. 74 т. 1) на суму 35 548,40 грн., на підставі якого 05.09.2016 позивачем була здійснена часткова оплата у розмірі 5 600 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Жодних інших доказів виконання робіт за Договором, так само, як і доказів погодження сторонами виконання таких робіт, матеріали справи не містять, з огляду на що вірним є висновок суду першої інстанції про те, що станом на 31.08.2016 відповідач повністю виконав свої зобов'язання за Договором в редакції , яка існувала на цю дату.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, а ні в переліку робіт (Додаток 1), а ні в протоколах орієнтовної та фактичної їх вартості (Додатки 2 та 3), які є невід'ємним додатками до Договору, а ні в акті здачі-прийняття робіт сторонами не передбачалось ремонту будівлі цеху № 2 як необхідної умови ремонту техніки шасі КрАЗ-260 ТММ-3, що, в сукупності з відсутністю фактичних доказів неналежного стану будівлі в липні-серпні-2016 року, відсутністю доказів направлення листа вих.№ 060/1 від 15.07.2016 відповідачу, посилання у листі на умови додаткової угоди до договору, яка була укладена 16.11.2017, тобто більше ніж через рік після дати, вказаної в цьому листі, свідчить про недоведеність таких обставин, як неналежний стан виробничих приміщень виконавця, який загрожує цілісності та збереженню об'єкта ремонту або ставить під загрозу зрив строків виконання робіт відповідачем або загрожує життю та здоров'ю працівників.

30.12.2016 сторони уклали додаткову угоду до Договору (а.с. 22 т. 1), в якій фактично продовжили строк дії Договору до 31.12.2017.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 260 від 14.08.2017 (а.с. 25 т. 1), в якому зазначив про існування між сторонами взаємних зобов'язань на виконання Договору, проінформував відповідача про виконання ремонту адміністративної частини та виробничих приміщень будівлі цеху № 2 на загальну суму 768 522,55 грн. та висловив прохання здійснити компенсацію вказаної суми та врахувати вищевказану суму ремонту в оцінці вартості будівлі цеху № 2 при поновленні експертної оцінки будівлі.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 367 від 17.08.2017 (а.с. 196 т. 1), в якому для вирішення питання здійснення компенсації та врахування суми ремонту в оцінці вартості будівлі цеху №2 при поновленні експертної оцінки будівлі просив надати належним чином засвідчені акти виконаних робіт КБ-2В та відомості ресурсів на ремонт, складених в АВК5 з врахуванням вимог до розцінок, викладених в ДСТУ-БД.1.1-1-2013.

На це прохання з листом № 263 від 17.08.2017 (а.с. 193 т. 1) позивач направив відповідачу зведений загальний кошторис вартості ремонту будівлі цеху №2 Форма-5 - 2 арк. та зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту будівлі цеху на 41 арк. та просив вищевказані матеріали врахувати в роботі по експертній оцінці будівлі та визначити вартість виконаних поліпшень в приміщенні цеху.

Водночас матеріли справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт КБ-2В та відомостей ресурсів на ремонт, складених в АВК5 з врахуванням вимог до розцінок, викладених в ДСТУ-БД.1.1-1-2013, про направлення яких відповідач просив у листі № 367 від 17.08.2017.

На підтвердження факту виконання робіт, їх обсягів та вартості позивач надав до суду складені на зазначену суму зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва та зведений кошторисний розрахунок без дати складання, які підписані інженером-проектувальником та затверджені позивачем, а також акт від 22.09.2017 довільної форми (не за формою КБ-2В), підписаний сторонами (в тому числі від відповідача: начальником виробництва ОСОБА_3 та майстром ОСОБА_4.).

Водночас вказаний акт не може бути належним доказом виконання робіт, адже він не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо складення таких актів, в той час як ні акту за формою КБ-2В, на який є посилання в позові, ні іншої кошторисної документації, крім двох розрахунків (на 43 арк.), позивач суду не надав.

16.11.2017 сторони уклали додаткову угоду до Договору в якій:

- погодили, що Договір діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами;

- виключили п.п.7.4 Договору стосовно права його одностороннього розірвання та доповнили п.п.5.1.6 наступного змісту: Виконавець зобов'язується надавати послуги замовнику у приміщенні цеху № 2, який має бути за своїм технічним станом придатним та безпечним до надання таких послуг для об'єкту ремонту. В іншому разі виконавець зобов'язаний самостійно здійснити ремонт(поліпшення) для приведення в належний стан виробничих та адміністративних приміщень або відшкодувати вартість ремонту (поліпшень), здійсненого замовником без додаткового погодження з виконавцем, згідно кошторису .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом договору є виключно ремонт техніки КрАЗ -260 ТММ-3, який був завершений ще до 31.08.2016, тобто більш ніж за рік до 16.11.2017 (внесення змін до Договору), що свідчить про те, що додаткова угода від 16.11.2017 не має ніякого відношення до Договору, а за своєю суттю є намаганням укласти ще один правочин з елементами договору підряду для врегулювання відносин щодо ремонту будівлі.

При цьому, суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги доводи позивача про взаємозв'язок пункту 4.5 та нового пункту 5.1.6, оскільки, за змістом Договору, відповідно до п. 4.5 при виникненні потреби працівники позивача могли приймати участь у виконанні робіт, пов'язаних безпосередньо з об'єктом ремонту на території відповідача (предмет договору не містить умов щодо необмеженого кола техніки, яка підлягає ремонту, а передбачає лише одне шасі КрАЗ-260 ТММ-3), тобто з військовою технікою, який на момент введення в дію п.п.5.1.6 був повністю завершений виконавцем.

Проте жодних доказів того, що така потреба виникла і що працівники позивача виконували на території відповідача роботи, пов'язані з об'єктом ремонту, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто у випадку недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, фактично, договір між сторонами не укладено.

Щодо посилань позивача на те, що Договір містить ознаки договору оренди приміщення цеху № 2, який належить відповідачу колегія суддів зазначає таке.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Істотними для договору оренди державного майна, яким є цех №2, є умови, зазначені у частині першій статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, яких нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та порядок його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Договором, на який посилається позивач , не передбачено жодної з істотних умов, які необхідні для відносин оренди цеху відповідача, отже сторони не перебували в орендних правовідносинах, і до ймовірного поліпшення цеху відповідача не можуть бути застосовані норми ст.778 ЦК України щодо права наймача на відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого майна наймодавця.

Надані позивачем на підтвердження факту виникнення між сторонами орендних правовідносин докази не можуть вважатися тами, що підтверджують обставини, про які зазначає позивача адже:

- укладений між сторонами договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 25/2016 від 11.07.2016, відповідно до якого власник мереж, яким є відповідач, зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електроенергії власними технологічними електромережами в точки приєднання електроустановок користувача, яким є позивач, або інших суб'єктів господарювання, а користувач своєчасно оплачувати вартість послуг власника, та докази його виконання підтверджують лише те, що позивач з 11.07.2016 міг користуватися електрообладнанням в цеху № 2, проте, з огляду на обставини, які викладені вище, не свідчить а ні про укладення договору оренди державного майна, а ні, тим більш, про досягнення згоди щодо його ремонту;

- надані позивачем договори, які стосуються закупівлі послуг за державні кошти, також не можуть бути доказами укладення між сторонами договору оренди спірного майна, оскільки відповідач не є стороною таких договорів і останні не можуть регулювати відносини оренди належного відповідачу майна.

Також колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.837 цього Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Істотною умовою договору підряду є ціна, яка відповідно до ст.844 ЦК України може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Згідно наданих позивачем кошторисних розрахунків останні з відповідачем не погоджувались.

Відповідно до ст.854 ЦК України , якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів змовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, достроково.

Отже, матеріалами справи не доведено, що між сторонами було б укладено договір підряду, за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту цеху № 2.

Слід зазначити і про те, що ціна робіт сторонами не обумовлювалась, остаточна здача робіт не відбувалась, оскільки докази такої здачі з відображенням обсягу, виду та вартості робіт у вигляді акту здачі-прийняття за формою КБ-2В позивачем не надано, а наданий акт від 22.09.2017 не містить жодної істотної інформації, тому не може прийнятий як доказ виконання робіт на зазначену суму, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів щодо фактичного виконання позивачем робіт в будівлі цеху № 2 на заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 768 522,55 грн. вартості невід'ємних поліпшень нерухомого майна за договором на ремонт та технічне обслуговування техніки №21/2016 від 11.07.2016.

Щодо посилань позивача на те, що судом першої інстанції не задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи чим порушено право позивача представляти належним чином свої інтереси, користуватись правової допомого, а також користуватись іншими процесуальними правами, що обмежило його право на доступ до правосуддя, колегія суддів зазначає про те, що саме на задоволення поданих позивачем клопотань про відкладення розгляду справи суд першої інстанції двічі відкладав розгляд справи, в той час як в судових засіданнях у справі брали участь два представники, один з яких директор, а зайнятість одного з них не позбавила можливості другого прийняти участь в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2018 у справі № 927/170/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2018 у справі № 927/170/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2018 у справі № 927/170/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/170/18.

Повний текст постанови складено: 26.11.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Ю.Л. Власов