Рішення

від 19.11.2018 по справі 927/761/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем України 19 листопада 2018 року справа № 927/761/18 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “В-Бейбі”, вул. П?ятницька, 32/80, м. Чернігів, 14000 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Співавтор”, вул. В. Василевської, 9А, м. Чернігів, 14000 про стягнення  524676 грн. 79 коп. Представники сторін: від позивача: не прибув; від відповідача: не прибув; встановив:        Товариством з обмеженою відповідальністю “В-Бейбі” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Співавтор” про стягнення збитків у сумі 524676 грн. 79 коп., з яких 311850 грн.00 коп. прямі втрати (50% попередньої оплати)  та 212826 грн. 79 коп. неодержаного прибутку, що утворились внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки №01/08-2018 ukr від 01/08/2018. Ухвалою суду від 22.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите спрощене  позовне провадження у справі № 927/761/18, розгляд справи по суті призначено на 19.11.2018. Сторони явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином шляхом надсилання за їх юридичними адресами ухвали господарського суду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400041707099 від 23.10.2018  – позивачу, №1400701361174 від 23.10.2018 – відповідачу. Від відповідача на адресу суду надійшов письвий відзив на позовну заяву №15 від 15.11.2018, у якому відповідач визнає позов частково у сумі 311850 грн. 00 коп.; щодо позовних вимог про стягнення 212826 грн. 79 коп. неодержаного прибутку відповідачзаперечує. Відповідач пояснив, що поставка  за договором не відбулась у зв?язку з відсутністю на той час якісної сировини  (насіння гірчиці) відповідної цінової категрії. Частиною 1    ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 8    ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи      також заслуховує їх усні пояснення.                     Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів. Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини. 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Співавтор» (надалі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі» (надалі - замовник) укладено договір поставки №01/08-2018 ukr (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а замовник зобов'язався прийняти для подальшої реалізації за межі митної території України та оплатити гірчичний порошок (надалі - товар) на умовах, визначених цим договором та додатковоими  угодами до цього договору (а.с. 12-16). Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що найменування товару, його кількість, якість, строки та умови поставки ціна та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах, які укладаються для кожної партії товару та є невід?ємними частинами договору. 01.08.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки № 01/08-2018 ukr (надалі - додаткова угода) (а.с. 17). Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW - склад постачальника (м. Чернігів), відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, а замовник прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації: найменування продукції - гірчичний порошок вищого сорту; строк поставки- до 01.09.2018; кількість - 22000 кг.; ціна за одиницю виміру продукції, грн. без ПДВ: 23-625; загальна сума вартості продукції у грн., без ПДВ -  519750,00 грн.; крім того ПДВ 20% - 103950,00 грн; всього -  623700,00 грн. Відповідно до п. 3.3 договору постачання кожної партії товару здійснюється у строки та на умовах, визначених у додаткових угодах, але на пізніше 2-х робочих днів з дати зарахування на розрахункових рахунок постачальника 100% попередньої оплати від замовника за кожною додатковою угодою відповідно до умов п 4.3 договору. Пунктом 4.3 договору встановлено, що замовник здійснює 50% попередню оплату вартості товару за договором на підставі рахунку-фактури постачальника, якщо інше не буде визначено в додаткових угодах. Кінцеву оплату товару в розмірі 50% вартості товару замовник оплачує за  фактом готовності товару до відвантаження. Відповідно до п. 4 додаткової угоди замовник здійснює 50% попередню оплату вартості товару за додатковою угодою у  строк до 03.08.2018 та надає на адресу постачальника: м. Чернігів, вул. В.Василевської, 9а, транспортний засіб для завантаження протягом 2 днів з дати повної оплати вартості товару. Пунктом 5 додаткової угоди сторони передбачили, що постачальник передає товар замовнику однією партією протягом 2-х днів з дати отримання коштів у повному розмірі на розрахунковий рахунок постачальника. Відповідно до п. 7, 9 додаткова угода набирає сили з моменту її підписання і є невід?ємною частиною договору, термін дії додаткової угоди - з моменту її підписання до повного виконання зобов?язань сторін за даною додаткової угодою. Згідно із п.12.1 договору він договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов?язань сторін, але не пізніше 31.12.2018. На виконання умов договору та додаткової угоди позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару у сумі 311850 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №185 від 01.08.2018  на суму 311850 грн. 00 коп. (а.с.19) та рахунком №1200 від 01.08.2018 (а.с.20) і відповідачем не спростовується. У встановлений додатковою угодою термін (до 01.09.2018) відповідач свої зобов'язання не виконав, обумовлений договором товар не поставив. Позивач листами від 27.08.2018 №5 та 31.08.2018 №6 (а.с.57,58) звернувся на адресу  відповідача з проханням повернути передплату у сумі 311850 грн. 00 коп. у зв?язку з непоставкою товару та повідомив про те, що згідно із п. 9.1 договору відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день затримки. Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №10 від 06.09.2018  (а.с. 21-24) з вимогою виконати умови договору. Відповідач отримав претензію 07.09.2018 (а.с.25), що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №142010016511 від 06.09.2018, але залишив її без відповіді та задоволення. Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані. Щодо вимоги про стягнення збитків позивач зазначає, що між ним та Churov GmbH було укладено контракт № 27-07/2018 від 27.07.2018 на продаж порошку гірчиці на умовах FCA - м. Чернігів (відповідно до Міжнародних правил з тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року) у кількості 22 тони за ціною 1150,00 євро/тонна на загальну суму 25300 євро з терміном відвантаження до 31.08.2018. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач не виконав власні зобов'язання за контрактом Churov GmbH та не отримав прибуток, який мав отримати у разі належного виконання відповідачем зобов'язань, що спричинило позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 524676 грн. 79 коп. збитків, з яких прямі втрати позивача складають 311850 грн. 00 коп. та неодержаний прибуток складає  212826 грн. 79 коп. Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74  Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію  господарського чи управлінсько-господарського  характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управлена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з  господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать. Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими     визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь другої сторони або утриматися  від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору № 01/08-2018ukr від 01.08.2018, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України    одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами     п.1 ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт внесення позивачем на рахунок відповідача передплати за договором поставки № 01/08-2018ukr від 01.08.2018 у сумі 311850 грн. 00 коп., а також факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо поставки продукції та не виконання вимог претензії №10 від 06.09.2018 позивача.  Вказані обставини визнані відповідачем, про що зазначено у візиві на позовну заяву. З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача  заборгованості  у розмірі 311850 грн. 00 коп. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 212826 грн. 79 коп. неодержаного прибутку (збитків), які позивач одержав би у разі належного виконання відповідачем зобов'язання за договором та додатковою угодою, суд зазначає таке.       Частиною 2   статті 22 Цивільного кодексу України   передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно із положеннями   статті 224 Господарського кодексу України які узгоджуються з положеннями   статті 623 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. У господарських правовідносинах під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2   статті 224 Господарського кодексу  України). Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. У відповідності до   ст.22 Цивільного кодексу України    особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими. У вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Як вбачається з матеріалів справи, основним доказом, яким позивач підтверджує завдані  з вини відповідача є контракт №27-07/2018 від 27.07.2018, укладений між позивачем (продавець) та Churov GmbH (покупець), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати товар покупцю у строк до 31.08.2018. Позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 01/08-2018ukr від 01.08.2018, позивач не зумів виконати умови контракту №27-07/2018 від 27.07.2018 та поставити продукцію, а отже поніс збитки у вигляді неодержаного прибутку. Позивачем у справі не надано жодних доказів понесення прямих реальних збитків внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору. Щодо вимоги про стягнення неодержаного прибутку у розмірі 212826 грн. 79 коп. суд зазначає, що таким неодержаним прибутком є різниця між ціною, за якою позивач розраховував придбати товар у відповідача  (відповідно, загальною ціною договору з позивачем), та ціною, за якою позивач планував продати товар за контрактом № 27-07/2018 від 27.07.2018, укладений з Churov GmbH. Розрахунок вказаної різниці наведені позивачем (а.с. 6), є вірним, підтвердженим матеріалами справи та їх фактичними обставинами. Предметом договору та контракту є один і той самий товар. За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю повністю  з  покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача  відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129,    236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд                                                                 в и р і ш и в : 1.  Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Співавтор”, вул. В. Василевської, 9А, м. Чернігів, 14000, код 21407421, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “В-Бейбі”, вул. П?ятницька, 32/80, м. Чернігів, 14000, код 34924413,  аванс  у розмірі 311850 грн. 00 коп., неодержаний прибуток у розмірі 212826 грн. 79 коп. та  судовий збір у розмірі 7870 грн. 15 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.        3. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений   ст.256 Господарського процесуального кодексу України   та в порядку, передбаченому   ст.257 Господарського процесуального кодексу України   з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17   Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України. З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/. Повний текст рішення підписаний   26.11.2018.   Суддя                                                                                                             М.О. Демидова