Рішення

від 15.11.2018 по справі 810/2924/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року № 810/2924/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський до Головного управління ДФС у Київській області про визнання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський (07400, Київська область, м.Бровари, вул.Хмельницького Богдана,1) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а), з урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 26.09.2016 та від 29.09.2016 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 №0001352203, №0001352203, від 16.09.2016 №0002852203, №0002832203.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками господарських операцій з контрагентами сформовано, а операції підтверджено належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які містять необхідні, для цілей оподаткування, відомості про їх зміст та обсяг.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 відкрите провадження в адміністративній справі №810/2924/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

За клопотання позивача, ухвалою від 01.03.2017 судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза та зупинено провадження у справі № 810/2924/16 до отримання висновків експерта.

У зв'язку із надходженням результатів експертизи ухвалою Київського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 15.11.2018.

У зв'язку із наявністю клопотання позивача від 15.11.2018 про розгляд справи у порядку письмового провадження, враховуючи положення частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Крім цього, суд здійснював розгляд справи зі стадії на якій він перебував на дату призначення експертизи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський є юридичною особою, що знаходиться за адресою 07400, Київська обл. м. Бровари, вул. Хмельницького Богдана, 1 код за ЄДРПОУ 34960514.

У період з 25.01.2016 по 17.05.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складений акт від 24 травня 2016 року №59/10-36-14-04/34960514 (надалі також Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.206., п.п. 14.1.258 п. 14.1 п. ст. 14, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135., п. 138.1, п. 138.2., п.138.4, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.5. п.138.10 ст. 138., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI, із змінами і доповненнями в наслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 25 460 426,00 грн. в тому числі за 2012 рік на суму 17 167 521,00 грн. за 2013 рік на суму - 8 292 905,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 41 325 462,00 грн., за 2013 рік на суму 42 629 172,00 грн., за 2014 рік на суму 104 118 768,00 грн.;

- п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3., п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 5 740,00 грн. у тому числі за листопад 2014 року на суму 4 440,00 грн., за грудень 2014 року на суму 1 300,00 грн.,

а також завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на загальну суму 33 683 234,00 грн., в тому числі за лютий 2012р. на суму 4 335 522,00 грн., за березень 2012р. на суму 7 008 342,00 грн., за квітень 2012р. на суму 1 889 882,00 грн., за травень 2012р. на суму 685 530,00 грн., за червень 2012р. на суму 608 913,00 грн., за липень 2012р. на суму 4 289 887,00 грн.. за серпень 2012р. на суму 987 675,00 грн., за вересень 2012 року на суму 4 076 912,00 грн.. за жовтень 2012р. на суму 5 482 973,00 грн., за листопад 2012р. на суму 2 632 149,00 грн., за грудень 2012 р. на суму 1 675 270,00 грн., за травень 2014р. на суму 10 179,00 грн.

В обґрунтування висновків Акта перевірки контролюючим органом зазначено, що:

- в порушення п.135.5.5 п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України, ТОВ Комплекс Пушкінський занизило доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в розмірі отриманих коштів від ТОВ Компанія з управління активами та адміністратор пенсійних фондів Альтана інвестмент менеджмент , що діє від свого імені та за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного фонду закритого типу Українські венчурні інвестиції на суму 95978750,00 грн. за 2012 рік;

- в порушення п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, ТОВ Комплекс Пушкінський завищило витрати за 2012 рік, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та відображаються у рядку 05.1 Декларацій Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 4785614,00 грн. яка визначена, як частина витрат, яка перевищує суму отриманих доходів, тобто витрати не були спрямовані на отримання доходів;

- в порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138 , п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ Комплекс Пушкінський завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та відображаються у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по відносинам з ТОВ Сінтезіс Інжиніринг на загальну суму 38405235,90 грн., у тому числі за 2012 рік в сумі 3417479,68 грн., за 2013 рік в сумі 17493928,11 грн. за 2014 рік в сумі 17493928,11 грн;

- в порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ Комплекс Пушкінський завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та відображаються у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по відносинам з ТОВ Промбуд Маркет на загальну суму 11289,79 грн. за 2014 рік;

- в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.206, п.п. 14.1.258 п.14.1. ст.14, п.138.2, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ Комплекс Пушкінський завищено фінансові витрати на суму процентів, нарахованих на користь ТОВ Компанія з управління активами та адміністратор пенсійних фондів Альтана інвестмент менеджмент на загальну суму 44336835,98 грн., втому числі- за 2012 рік в сумі 14195705,04 грн., за 2013 рік в сумі 14526297,62 грн. за 2014 рік в сумі 15614833,32 грн.;

- в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.206, п.п.14.1.258, п.14.1 ст.14, п.138.2, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ Комплекс Пушкінський завищено витрати, що відображені у рядку 06.3 Декларації Фінансові витрати на загальну суму 89793877,00 грн. в тому числі - за 2012 рік в сумі 18352851,00 грн., за 2013 рік в сумі 27456648,00 грн., за 2014 рік в сумі 43984378,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16.09.2016 №0002832203, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 42629172,00 грн. та за 2014 рік на суму 88503935,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2016 №0002852203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 165351,25 грн. (у т.ч. за податковим зобов'язанням на суму 132281,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33070,25 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 №0001352203, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 33683234,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 8420808,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 №0001352203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7175,00 грн. (у т.ч. за податковим зобов'язанням на суму 5740,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1435,00 грн.)

За результатами адміністративного оскарження, Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги №18575/6/99-99-11-01-01-25 частково задовольнила вимоги ТОВ Комплекс Пушкінський . Висновок відповідача щодо заниження позивачем доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. на суму 95 978 750,03 грн. і пов'язаний із операціями кредитування від ТОВ КУА АПФ Альтана Інвест Менеджмент за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу Українські венчурні інвестиції визнано безпідставним, а податкові повідомлення - рішення від 16 червня 2016 року скасовані.

В інший частині у задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що позивачем, протягом 2009 - 2012 років, збудовано та оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна - готельний комплекс з офісними та торговими приміщеннями, підземним паркінгом і зовнішніми паркувальними місцями для автомобілів по вул.Мар'їнська у Ворошилівському районі м. Донецька, розташований на земельній ділянці площею 0,3987 га з кадастровим номером 1410136300:00:009:0163 (надалі також комплекс).

З метою фінансування будівництва комплексу, між позивачем та Публічним акціонерним товариством Перший Український міжнародний банк укладено кредитні договори № 7.6-99 від 16.11.2010 року та № 13.06-503 від 18.06.2013 року. На виконання вказаних правочинів, за користування кредитом позивачем сплачені та включені до складу витрат відповідних звітних періодів процентів на загальну суму 45 457 041,50 грн., у тому числі за 2012 рік 4 157 145,80 грн., за 2013 рік 12 930 350,83 грн., за 2014 рік 28 369 544,87 грн.

Оскільки до фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування кредитами, крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів, а комплекс є таким активом, відповідач дійшов висновку про безпідставність включення позивачем суми процентів за користування кредитом у розмірі 45 457 041,50 грн. до витрат відповідних звітних періодів.

Крім того, між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Сінтезіс Інжинірінг , як підрядником, укладено ряд договорів, пов'язаних із будівництвом комплексу: від 11.11.2019 - договір на капітальне будівництво комплексу; 03.06.2012 - договір на виконання робіт щодо розробки проекту офісних приміщень по трьом поверхам (17, 18, 19) комплексу; 18.01.2012 - договір щодо виконання комплексу оздоблювальних, будівельно-монтажних, випробувальних робіт по офісним приміщенням трьох поверхів (17, 18, 19) комплексу.

На виконання вказаних правочинів, позивачем сплачено на віднесено до витрат відповідних звітних періодів загальну суму 38 946 204,82 грн., у тому числі за 2012 рік - 3 958 348,60 грн., за 2013 рік - 17 493 928,11 грн. та за 2014 рік - 17 493 928,11 грн.

Досліджуючи акти прийому - передачі контролюючий орган дійшов висновку про їх невідповідність вимогам законодавства, встановленим до первинних документів бухгалтерського обліку, та, як наслідок, безпідставність формування на їх підставі витрат у сумі 38 946 204,82 грн. за відповідні звітні періоди, оскільки в них відсутні дані щодо використаних людино-годин, заробітної плати працівників, дати та місця складання, використаних матеріальних цінностей та у таких актах містяться розбіжності щодо адреси будівництва.

Судом встановлено, що 24.01.2014 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Маркет укладений Договір підряду № П/01/14 згідно якого, Підрядник прийняв на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати роботи з установки та настройки WebStation та GSM модема у системі диспетчеризації інженерного обладнання на території комплексу.

Оскільки акт здачі-приймання робіт за вказаним договором складений з порушенням вимог до первинних документів бухгалтерського обліку, в ході перевірки не підтверджено факт виконання робіт, відносно ТОВ Промбуд Маркет відсутня будь-яка інформація про наявні складські та офісні приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності (має ознаки фіктивності), контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність формування по взаємовідносинам із ТОВ Промбуд Маркет витрат у сумі 11 289,79 грн. за результатами діяльності у 2014 році.

Крім того, згідно тверджень контролюючого органу, витрати звітного періоду не можуть перевищувати дохід того ж періоду. Оскільки позивачем за 2012 рік задекларовано дохід від операційної діяльності у сумі 6 451 224,00 грн., а собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у цей період становить 11 236 838,00 грн., відповідач дійшов висновку про завищення витрат, що відображені в рядку Декларації за 2012 рік Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) , на суму 4 785 614,00 грн.

У зв'язку із неможливістю надання послуг і виконання робіт ТОВ Сінтезіс Інжинірінг та ТОВ Промбуд Маркет , не підтвердженістю фактів передачі товарно-матеріальних цінностей, будівельних робіт та послуг вказаними контрагентами, оформленням фінансово-господарських та бухгалтерських документів з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , відсутністю за вказаними операціями об'єкту оподаткування, відповідач також дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 33 683 234,00 грн. у тому числі за лютий 2012 року на суму 4 335 522,00 грн., березень 2012 року на суму 7 008 342,00 грн., квітень 2012 року на суму 1 889 882,00 грн., травень 2012 року на суму 685 530,00 грн., червень 2012 року на суму 608 913,00 грн., липень 2012 року на суму 4 289 887,00 грн., серпень 2012 року на суму 987 675,00 грн., вересень 2012 року на суму 4 076 912,00 грн., жовтень 2012 року на суму 5 482 973,00 грн., листопад 2012 року на суму 2 632 149,00 грн., грудень 2012 року на суму 1 675 270,00 грн., травень 2014 року на суму 10 179,00 грн.

Позивач вважає висновки позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому просить суд визнати оскаржувані повідомлення - рішення протиправними та їх скасувати.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум витрат та податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються - фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року № 415, фінансовими витратами визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особам витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Згідно з пунктом 13 цього Стандарту, капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Таким чином, відповідно до положень зазначеного Стандарту, залежність включення до складу фінансових витрат від створення кваліфікаційного активу встановлена для всіх юридичних осіб, окрім суб'єктів малого підприємництва. Щодо суб'єктів малого підприємництва то їх фінансовими витратами вважаються витрати того періоду, за який вони нараховані.

Крім того, після створення кваліфікаційного активу (в тому числі шляхом введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію) капіталізація фінансових витрат щодо нього припиняється.

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України, суб'єктами малого підприємництва визначаються юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Згідно з наявних у матеріалах справи фінансових звітів та довідки про штатну чисельність працівників, позивач є суб'єктом малого підприємництва у розумінні положень Господарського кодексу України.

Крім того, введення комплексу в експлуатацію, тобто створення кваліфікаційного активу та припинення капіталізації фінансових витрат щодо нього відбулося у 2012 році.

Відтак, в силу підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України позивачем правомірно включено до складу витрат відповідних звітних періодів сплачені Публічному акціонерному товариству Перший Український міжнародний банк проценти за кредитом на загальну суму 45 457 041,50 грн., у тому числі за 2012 рік 4 157 145,80 грн., за 2013 рік 12 930 350,83 грн., за 2014 рік 28 369 544,87 грн.

Тому, суд констатує безпідставність висновків відповідача у цій частині.

Щодо формування позивачем витрат відповідних звітних періодів за результатами господарських операцій із ТОВ Сінтезіс Інжинірінг суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, законодавством не встановлена обов'язкова форма акта прийому - передачі будівельних робіт за угодами між суб'єктами господарювання недержавної форми власності.

Наказом від 4 грудня 2009 року № 554 Міністерство регіонального розвитку та будівництва України затвердило типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та N КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати .

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 вересня 2011 року N 195 внесені зміни до наказу № 554 та у назві і тексті наказу слово типових у всіх відмінках замінено словом примірних у відповідному відмінку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20 січня 2014 року № 16 наказ № 554 скасовано.

Крім того, згідно роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, наданих листами від 06.05.2010 р. N 2/12-20/4993, від 16.03.2010 р. N 12/19-3-9-14-295 типові форми (№ КБ-2в, № КБ-3в) підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, застосування форм № КБ-2в та № КБ-3в, у даному випадку, не є обов'язком для сторін договорів підряду.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт, за результатами господарських операцій позивача із ТОВ Сінтезіс Інжинірінг вони містять назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, період тощо.

Тому, судом встановлено, що приймання виконаних робіт за договорами від 11.11.2019, 03.06.2012 та від 18.01.2012 здійснювався позивачем шляхом оформлення відповідних актів, що містять всю інформацію, передбачену положеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України для документів первинного бухгалтерського обліку.

Суд критично ставиться до висновку відповідача про невідповідність актів вимогам законодавства, оскільки у більшості актів зазначена адреса будівництва - Готельний комплекс Пушкінський по вул. Мар'їнська, 17 за умови, що відповідно до довідки про право власності, Готельний комплекс Пушкінський знаходиться за адресою м. Донецьк, вул. Мар'їнська, 1.

У матеріалах справи наявне Рішення Виконавчого комітету Ворошиловської районної в м. Донецьку ради №74/4 від 11.04.2012, з якого вбачається, що номер будинку 17 по вулиці Мар'їнська було змінено на номер 1, оскільки внаслідок ліквідації на вулиці залишився лише один будинок.

Що стосується ліквідації ТОВ Сінтезіс Інжинірінг з 03.07. 2013 то в матеріалах справи наявні додаткові угоди від 29 листопада 2012 року, за умовами яких сторони дійшли згоди щодо заміни підрядника у правочинах з ТОВ Сінтезіс Інжинірінг на Товариство з обмеженою відповідальністю Сінтезіс Констракшн . Заміна сторони в договорі також підтверджується відповідним оформленням актів прийому - передачі робіт, які у подальшому були виконані ТОВ Сінтезіс Констракшн .

Таким чином доказами, що наявні у матеріалах справи, спростовується висновок відповідача про невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку, складених за результатами господарських операцій позивача із ТОВ Сінтезіс Інжинірінг та ТОВ Сінтезіс Констракшн , вимогам законодавства.

Відтак, суд констатує безпідставність рішення відповідача про зменшення позивачем витрат на суму 38 946 204,82 грн., у тому числі за 2012 рік - 3 958 348,60 грн., за 2013 рік -17 493 928,11 грн. та за 2014 рік - 17 493 928,11 грн., сформованих за результатами господарських операцій позивача із ТОВ Сінтезіс Інжинірінг та ТОВ Сінтезіс Констракшн .

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку, складених за результатами господарських операцій позивача із ТОВ Промбуд Маркет , оскільки наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку містять усі дані, які вимагає законодавство України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання робіт в силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності позивача.

Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватися за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, а їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій (зокрема, враховуючи основні види діяльності контрагента, видів виконаних робіт, їх кількість, місця проведення) були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Жодних доказів здійснення фіктивної підприємницької діяльності контрагентами позивача матеріали справи не містять.

Водночас, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні Інтерсплав проти України , а також Верховний Суд України.

За наведених обставин суд констатує безпідставність твердження відповідача про завищення позивачем витрат на суму 11 289,79 грн. у 2014 році, сформованих за результатами господарської операції з ТОВ Промбуд Маркет .

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 33 683 234,00 грн., суд зазначає наступне.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму сплаченого у ціні товарів (послуг) ПДВ настають за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що підтверджують її здійснення.

Оскільки висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 33 683 234,00 грн. є похідним від висновків про неправомірне збільшення витрат позивача за наслідками господарських операцій із ТОВ Сінтезіс Інжинірінг , ТОВ Сінтезіс Констракшн та ТОВ Промбуд Маркет , визнаних судом безпідставними, наявністю в матеріалах справи податкових накладних, оформлених згідно з вимогами податкового законодавства та відсутність спору про заявлення суми податку на додану вартість до відшкодування, суд дійшов висновку про протиправне зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на суму 4 335 522,00 грн., березень 2012 року на суму 7 008 342,00 грн., квітень 2012 року на суму 1 889 882,00 грн., травень 2012 року на суму 685 530,00 грн., червень 2012 року на суму 608 913,00 грн., липень 2012 року на суму 4 289 887,00 грн., серпень 2012 року на суму 987 675,00 грн., вересень 2012 року на суму 4 076 912,00 грн., жовтень 2012 року на суму 5 482 973,00 грн., листопад 2012 року на суму 2 632 149,00 грн., грудень 2012 року на суму 1 675 270,00 грн., травень 2014 року на суму 10 179,00 грн.

Стосовно тверджень контролюючого органу про неможливість перевищення витрат звітного періоду над отриманим доходом того ж періоду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42Господарського кодексу України) .

Таким чином, закон у певній мірі пов'язує господарську діяльність та підприємництво з тим, що вони, перш за все, направлені на отримання доходу, прибутку. Однак чинне законодавство України прямо передбачає, що відповідний елемент є виключно ціллю господарської діяльності, а не її обов'язковим критерієм.

Таким чином, прибуток є загальною метою господарської діяльності. Закон прямо не пов'язує порядок відображення у податковому обліку доходів та витрат в залежності від того, чи досягнута мета підприємства і отримано прибуток у відповідному звітному періоді.

Крім того, за переконанням суду, збитковість господарської діяльності (перевищення витрат над доходами) не може бути підставою для визначення такої діяльності, як не господарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

В силу положень пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Жодного іншого способу установлення об'єкту оподаткування податком на прибуток резидентів України Податковий кодекс України не містить.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток залежить виключно від їх наявності та підтвердження відповідними документами. Сам факт перевищення витрат над отриманими у звітному періоді доходами, не може мати наслідком їх зменшення за відповідним рішенням контролюючого органу.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про безпідставність рішення відповідача про завищення витрат, що відображені в рядку Декларації за 2012 рік Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) , на суму 4785614,00 грн.

Проаналізувавши доводи податкового органу в обґрунтування висновків про наявність порушень з боку позивача, суд звертає увагу сторін на вимоги пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України за якими, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, при прийнятті рішення суд враховує ту обставину, що результати проведеної перевірки оформлені актом від 24.05.2016, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті 16.06.2016 та 19.06.2016, а відтак, можуть охоплювати період діяльності позивача протягом 1095 днів, що передують зазначеним датам.

Крім того, суд враховує як доказ протиправності рішень відповідача, наявні у матеріалах справи висновки центра судової експертизи та експертних досліджень.

Згідно результатів здійсненого експертом дослідження, висновки акту перевірки про порушення вимог підпункту п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.206, п.п. 14.1.258 п.14.1. ст.14; підпункту 135.5.5 п.135.5. ст.135 статті 135; підпункту 138.2, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 № 0002852203 та №0002832203, документально та нормативно не підтверджуються у повному обсязі.

Згідно дослідження даних, що містяться у наданих документах встановлено, що висновки акту про порушення позивачем у період, що перевірявся, вимог підпункту п.п. 14.1.36 п.14.1. ст.14, п.п. 198.3 пункту 198.6. ст.198 Податкового кодексу України,на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 №0001352203 та № 0001352203, підтверджуються частково, а саме, підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 6887,0 грн., у том рахунку за жовтень 2013 на суму 1147,0 грн., за жовтень 2014 на суму 1000 грн., за листопад 2014 на суму 3440,0 грн. та за грудень 2014 на суму 1300 грн.

Експертом зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський у податковій та бухгалтерській звітності витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за взаємовідносинам з ТОВ Сінтезіс Інжинірінг за 2012, 2013 та 2014 роки відобразило документально обґрунтовано.

Вказав, що із експертного дослідження наданих документів вбачається, що показник витрат у рядку 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік ТОВ Комплекс Пушкінський відображено обґрунтовано.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2601145,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2016 № 460. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський (07400, Київська обл. м. Бровари, вул. Хмельницького Богдана, 1 код за ЄДРПОУ 34960514) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16 червня 2016 року № 0001352203; від 16 червня 2016 року № 0001352203; від 16 вересня 2016 року № 0002852203; від 16 вересня 2016 року № 0002832203.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Пушкінський (код ЄДРПОУ 3496051407400, Київська область, м.Бровари, вул.Хмельницького Богдана,1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код за ЄДРПОУ - 39393260, адреса - 03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А) судовий збір у розмірі 2601145 (два мільйони шістсот одна тисяча сто сорок п'ять ) грн. 14 коп., згідно з платіжним дорученням від 23.09.2016 № 460.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 15.11.2018.

Суддя Панченко Н.Д.