Рішення

від 26.11.2018 по справі 826/11646/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2018 року № 826/11646/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. суддів Катющенко В.П., Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна інноваційна група до третя особаДержавної фіскальної служби України Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та визнання прийнятими та зареєстрованими податкові накладні,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електротехнічна інноваційна група (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, приміщення 82, офіс 4, код ЄДР: 40093525) (далі - позивач, ТОВ Електротехнічна інноваційна група ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8) (далі - відповідач, ДФС України), в якому просило суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті для реєстрації наступних податкових накладних:

від 15.02.2016 № 21;

від 17.02.2016 № 23;

від 18.02.2016 № 24;

від 25.02.2016 № 25;

від 25.02.2016 № 27;

визнати прийнятими та зареєстрованими датою (операційним днем) та часом, коли були направлені до відповідача позивачем засобами електронного зв'язку для реєстрації у ЄРПН податкові накладні:

від 15.02.2016 № 21;

від 17.02.2016 № 23;

від 18.02.2016 № 24;

від 25.02.2016 № 25;

від 25.02.2016 № 27.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив , що 02.12.2015 між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - третя особа, ДПІ у Печерському районі) було укладено договір № 011220151 про визнання податкових документів.

Також позивач у позовній заяві вказав, що у період з 16.02.2016 по 02.03.2016 товариство переуклало з ДПІ у Печерському районі договори про визнання електронних документів, у зв'язку з чим засобами електронного зв'язку позивач надіслав відповідачу на реєстрацію податкові накладні від 15.02.2016 № 21; від 17.02.2016 № 23; від 18.02.2016 № 24; від 25.02.2016 № 25 та від 25.02.2016 № 27, натомість згідно з квитанцій № 1, вказані податкові накладні доставлено до центрального рівня ДФС України, однак не прийнято.

Позивач наголосив, що 17.02.2016 товариство звернулося до ДПІ у Печерському районі з вимогою про виконання умов договору та реєстрацію відповідних податкових накладних, натомість так і не отримало конкретної відповіді.

10.03.2016 та 11.03.2016 товариство звернулося на урядову гарячу лінію ГУ ДФС у м. Києві з повідомленням про неправомірні дії податкового органу. Проте, як стверджує позивач у позовній заяві, конкретної відповіді від ГУ ДФС у м. Києві позивачу так і не було надано.

14.03.2016 позивач звернувся до ДФС України із вимогою зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 15.02.2016 № 21; від 17.02.2016 № 23; від 18.02.2016 № 24; від 25.02.2016 № 25 та від 25.02.2016 № 27, проте такі податкові накладні так і не були зареєстровані з невідомих позивачу причин, що за висновком позивача свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних та, як наслідок просив визнати зареєстрованими такі податкові накладні датою та часом їх подання.

Відповідач надіслав до суду заперечення проти позову, в яких наголосив на необґрунтованості позовних вимог, з огляду на те, що за даними архіву електронної звітності податкові накладні складені позивачем від 15.02.2016 № 21; від 17.02.2016 № 23; від 18.02.2016 № 24; від 25.02.2016 № 25 та від 25.02.2016 № 27 не були зареєстровані в ЄРПН у зв'язку з виявленням помилки: зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причин помилки , про що було повідомлено платника податків квитанціями № 1 від 16.02.2016, від 20.03.2016, від 22.03.2016 та від 23.03.2016.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що податкові накладні від 18.02.2016 № 24, від 25.02.2016 № 25 та № 27, у відповідності до першочергової квитанції були надіслані вже з порушенням строку реєстрації.

Відповідач додав, що прийняття або неприйняття податкових накладних в ЄРПН, які надіслані саме засобами електронного зв'язку на рівні ДФС України відбувається в автоматичному рівні з урахуванням особливостей електронного документообігу та не залежить від будь-яких дій ДФС України.

Відповідач також наголосив, що при повторному надісланні товариством 24.03.2016 вказаних податкових накладних на реєстрацію в ЄРПН всі зазначені накладні були зареєстровані, про що було повідомлено платника.

Отже, підсумовуючи викладене, відповідач вказав на безпідставності позовних вимог, у зв'язку з чим просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа надіслала до суду заперечення проти позову, в яких вказала наступне.

02.12.2015 між позивачем та ДПІ у Печерському районі було укладено договір № 011220151 про визнання податкових документів.

19.02.2016 вказаний договір було розірвано в автоматичному режимі, відповідно до п. 4 роз. 6 договору та вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , про що податковим органом було повідомлено товариство квитанцією № 3.

25.02.2016 товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано договір № 250220163 про визнання електронних документів, зареєстрований інформаційним порталом ДФС України за № 9024136433, який було підписано ДПІ у Печерському районі 29.02.2016.

02.03.2016, у зв'язку з недійсністю посиленого сертифікату керівника підприємства, вказаний договір було розірвано в автоматичному режимі, про що було повідомлено товариство.

02.03.2016 товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано договір № 020320163 про визнання електронних документів, зареєстрований інформаційним порталом ДФС України за № 9024136433, який було підписано ДПІ у Печерському районі 09.03.2016.

Представник третьої особи також вказав, що податкові накладні від 15.02.2016 № 21; від 17.02.2016 № 23; від 18.02.2016 № 24; від 25.02.2016 № 25 та від 25.02.2016 № 27 зареєстровані в ЄРПН 24.03.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 6816 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 вказану справу прийнято до провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 06.12.2017 суд, на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, судом ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, 02.12.2015 між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено договір № 011220151 про визнання податкових документів (том 1 а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1 та 2 розділу 1 договору, предметом є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 1 розділу 6 договору).

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

16.02.2016 , позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано до ДФС податкову накладну від 15.02.2016 № 21 із сумою ПДВ 16 069,68 грн. (том 1 а.с. 13), що підтверджується квитанцією № 1 (том 1 а.с. 18).

Зі змісту вказаної квитанції видно, що документ доставлено до центрального рівня ДФС України 16.02.2016 в 12:25:40. Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки. Документ не може бути прийнятий - зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причин помилки.

Натомість, 19.02.2016 договір від 02.12.2015 № 011220151 було розірвано, відповідно до п. 4 роз. 6 договору та вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

В матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким би визнавались протиправними дії ДПІ щодо розірвання договору.

Як встановлено судом, про що також вказується представниками відповідача та третьої особи та, між іншим не заперечується представником позивача, 25.02.2016 товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано новий договір № 250220163 про визнання електронних документів, зареєстрований інформаційним порталом ДФС України за № 9024136433. Однак, як зазначив представник третьої особи та не заперечується представником позивача, договір від 25.02.2016 було підписано ДПІ у Печерському районі 29.02.2016.

В матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким би визнавалась протиправною бездіяльність фіскального органу відносно строків підписання цього договору.

Разом з тим, 26.02.2016, тобто у той період, коли договір про визнання електронних документів не був підписаний з боку фіскального органу, що відповідно, унеможливлювало прийом електронних документів, позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано до ДФС податкові накладні від 17.02.2016 № 23 на суму ПДВ 488 591,90 грн. (том 1 а.с. 14), від 18.02.2016 № 24 на суму ПДВ 119 295,51 грн. (том 1 а.с.15), що підтверджується квитанціями № 1 (том 1 а.с. 19-20).

Зі змісту вказаних квитанцій видно, що документи доставлено до центрального рівня ДФС України 26.02.2016 в 17:05:41 (ПН .від 17.02.2016 № 23) та 26.02.2016 в 17:08:12 (ПН .від 18.02.2016 № 24). Однак, вказані податкові накладні не прийнято. Також зазначено, що при необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки. Документ не може бути прийнято - зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причин помилки.

02.03.2016 , у зв'язку з недійсністю посиленого сертифікату керівника підприємства, договір від 25.02.2016 № 250220163 було розірвано в автоматичному режимі.

Доказів оскарження розірвання договору під час розгляду справи не надано.

Того ж дня, 02.03.2016 товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано договір № 020320163 про визнання електронних документів.

Договір від 02.03.2016 № 020320163 було підписано ДПІ у Печерському районі 09.03.2016 . Факт підписання вказаного договору з боку фіскального органу саме 09.03.2016 (а.с. 37), сторонами не заперечується та не спростовується.

В матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким би визнавалась протиправною бездіяльність фіскального органу відносно строків підписання цього договору.

11.03.2016, засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем було надіслано до ДФС податкові накладні від 25.02.2016 № 25 (том 1 а.с. 16) та від 25.02.2016 № 27 (том 1 а.с. 17). Підтвердженням чого є квитанції № 1 (том 1 а.с. 21-22).

Між тим, зі змісту вказаних квитанцій вбачається, що вказані податкові накладні доставлено до центрального рівня ДФС України 11.03.2016 в 17:16:23 (ПН від 25.02.2016 № 27) та в 18:01:47 (ПН від 25.02.2016 № 25). Однак, такі податкові накладні не прийняті. Також зазначено, що при необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки. Документ не може бути прийнято - зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причин помилки.

Як стверджує позивач у позовній заяві, 14.03.2016 позивач звернувся до ДФС України із вимогою зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 15.02.2016 № 21; від 17.02.2016 № 23; від 18.02.2016 № 24; від 25.02.2016 № 25 та від 25.02.2016 № 27, проте такі податкові накладні зареєстровані не були.

Натомість, податкові накладні від 15.02.2016 № 21; від 17.02.2016 № 23; від 18.02.2016 № 24; від 25.02.2016 № 25 та від 25.02.2016 № 27 було зареєстровано в ЄРПН 24.03.2016.

Разом з тим, позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у реєстрації вказаних податкових накладних у строк передбачений Законом, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Разом з тим, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звідьнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний реєструвати податкові накладі та/або розрахунки коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Натомість, відповідно до ст. 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів , що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивідьних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивідьним законодавством.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція № 233).

Відповідно до п. 2 розділу 2 Інструкції № 233 для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі

Згідно з п. 4 розділу 2 Інструкції № 233 податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Відповідно до п. 7 розділу 2 Інструкції № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис ; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Пунктом 1 розділу 3 Інструкції № 233 передбачено, що податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну (п. 3 розділу 3 Інструкції № 233).

Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів. (п. 4 розділу 3 Інструкції № 233).

Відповідно до п. 5 розділу 3 Інструкції № 233 платник податків:

5.1 отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

5.2 отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

5.3 ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

5.4 надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

5.5 після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Згідно з п. 6 розділу 3 Інструкції № 233 орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

6.1 видає два примірники договору;

6.2 записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

6.3 приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

6.4 звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

6.5 після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Відповідно до пп. 7.7 п. 7 розділу 3 Інструкції № 233 датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що електронний документообіг здійснюється на підставі договорів про визнання електронних документів, які набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити наступне. Так, 02.12.2015 між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено договір № 011220151 про визнання податкових документів, предметом є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

16.02.2016 позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано до ДФС податкову накладну від 15.02.2016 № 21 (том 1 а.с. 13), що підтверджується квитанцією № 1 (том 1 а.с. 18), документ доставлено до центрального рівня ДФС України 16.02.2016 в 12:25:40. Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки. Документ не може бути прийнятий - зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причин помилки

19.02.2016 договір від 02.12.2015 № 011220151 було розірвано, відповідно до п. 4 роз. 6 договору та вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

Тобто, податкову накладну від 15.02.2016 № 21 позивачем було надіслано засобами телекомунікаційного зв'язку до ДФС 16.02.2016 , тобто до моменту розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку (до 19.02.2016 ). Натомість, аналізуючи зміст податкової накладної від 15.02.2016 № 21, суд зазначає, що остання містить всі необхідні реквізити для її реєстрації в ЄРПН. На момент надіслання вказаної податкової накладної на реєстрацію до ЄРПН посиленні сертифікати відкритих ключів позивача нечинними відповідачем не визнавались.

Більш того, в ході судового розгляду справи представники як відповідача так і третьої особи так і не змогли пояснити суду, у чому саме полягає помилка щодо не прийняття та не реєстрації в ЄРПН ПН від 15.02.2016 № 21, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині не реєстрації податкової накладної від 15.02.2016 № 21 в ЄРПН 16.02.2016.

В подальшому, 25.02.2016 товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано договір № 250220163 про визнання електронних документів, зареєстрований інформаційним порталом ДФС України за № 9024136433.

Однак, судом встановлено, що договір від 25.02.2016 № 250220163 ДПІ у Печерському районі було підписано лише 29.02.2016.

Між тим, 26.02.2016 позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано до ДФС податкові накладні від 17.02.2016 № 23 (том 1 а.с. 14), від 18.02.2016 № 24 (том 1 а.с.15) що підтверджується квитанціями № 1 (том 1 а.с. 19-20).

Тобто, позивач, не дочекавшись підписання третьою особою (ДПІ у Печерському районі) договору від 25.02.2016 № 250220163 надіслав 26.02.2016 засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні від 17.02.2016 № 23 та від 18.02.2016 № 24, чим порушив вимоги Інструкції № 223, оскільки, як було встановлено судом, договір про визнання електронних документів набирає чинності з моменту підписання його сторонами, що унеможливлювало прийняття електронного документу згідно з п. 5 розділу 6 договору про визнання електронних документів, який було розірвано.

На виконання умов договору від 25.02.2016 № 250220163, надсилаючи до податкового органу податкові ПН від 17.02.2016 № 23 та від 18.02.2016 № 24, позивач мав усвідомлювати, що такі ПН не будуть прийняті податковим органом, оскільки договір від 25.02.2016 № 250220163 не було підписано ДПІ у Печерському районі, та, як наслідок обмін електронними документами за вказаним договору був неможливий, з огляду на що, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для висновку щодо протиправної відмови у реєстрації ПН від 17.02.2016 № 23 та від 18.02.2016 № 24.

Також, як вже було зазначено судом, 02.03.2016 , у зв'язку з недійсністю посиленого сертифікату керівника підприємства, договір від 25.02.2016 № 250220163 було розірвано в автоматичному режимі, про що було повідомлено товариство.

Того ж дня, 02.03.2016 товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано договір № 020320163 про визнання електронних документів.

Договір від 02.03.2016 № 020320163 було підписано ДПІ у Печерському районі 09.03.2016 , що не заперечується сторонами.

11.03.2016, позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було надіслано до ДФС податкові накладні від 25.02.2016 № 25 (том 1 а.с. 16) та від 25.02.2016 № 27 (том 1 а.с. 17). Підтвердженням чого є квитанції № 1 (том 1 а.с. 21-22). Між тим, зі змісту вказаних квитанцій вбачається, що вказані податкові накладні доставлено до центрального рівня ДФС України 11.03.2016 в 17:16:23 (ПН від 25.02.2016 № 27) та в 18:01:47 (ПН від 25.02.2016 № 25). Однак, не прийнято. Також зазначено, що при необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки. Документ не може бути прийнято - зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причин помилки.

Тобто, податкові накладні від 25.02.2016 № 27 та від 25.02.2016 № 25 позивачем було надіслано засобами телекомунікаційного зв'язку до ДФС 11.03.2016 , після підписання ДПІ у Печерському районі договору від 02.03.2016 № 020320163 (підписано 09.03.2016 ). Натомість, аналізуючи зміст вказаних податкових накладних, суд зазначає, що останні містять всі необхідні реквізити для їх реєстрації в ЄРПН. На момент надіслання вказаних податкових накладних на реєстрацію до ЄРПН посиленні сертифікати відкритих ключів позивача нечинними відповідачем не визнавались.

Більш того, в ході судового розгляду справи представники як відповідача так і третьої особи так і не змогли пояснити суду, у чому саме полягає помилка щодо не прийняття та не реєстрації в ЄРПН ПН від 25.02.2016 № 27 та від 25.02.2016 № 25, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині не реєстрації податкової накладної від 25.02.2016 № 27 та від 25.02.2016 № 25 в ЄРПН датою та часом їх направлення, тобто 11.03.2016.

Таким чином , проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій ДФС України в частині щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 15.02.2016 № 21, від 25.02.2016 № 27 та від 25.02.2016 № 25 в ЄРПН.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у реєстрації п/н № 21, 25, 27. Відповідно, в іншій частині позов не підлягає задоволенню, тобто відносно інших податкових накладних, та, відповідно, похідні вимоги відносно питань реєстрації цих податкових накладних.

Що стосується позовних вимог, де позивач просить визнати прийнятими та зареєстрованими п/н № № 21, 25 та 27 датою (операційним днем) та часом, коли були направлені до відповідача позивачем засобами електронного зв'язку для реєстрації у ЄРПН, слід зазначити, що позивачем всі вищезгадані податкові накладні були повторно направлені для реєстрації 24.03.2016 та зареєстровані 24.03.2016, про що зазначалося вже вище та підтверджується квитанціями №1 (а.с. 62-66).

Наведене, відповідно, виключає повторну реєстрацію раніше направлених податкових накладних в ЄРПН замість вже зареєстрованих, оскільки наведене не передбачено ПК України, як і зміну дати реєстрації податкових накладних, що направлені повторно, реєстрація яких 24.03.2016 позивачем не оскаржується та позивач не заявляв вимог щодо зміни дати їх реєстрації.

Відтак, в цій частині позов задоволенню не підлягає та, відповідно, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, як зазначено вище.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна інноваційна група (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, приміщення 82, офіс 4, код ЄДР: 40093525) задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР: 39292197) в частині щодо відмови у прийнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 15.02.2016 № 21, від 25.02.2016 № 27 та від 25.02.2016 № 25.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок