Рішення

від 16.11.2018 по справі 398/1684/18

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1684/18

провадження №: 2/398/1668/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" листопада 2018 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., Карпушевої О.М.. ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська виробнича компанія Агродар Виробник про визнання договору обміну земельних ділянок недійсним,

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору обміну (міни) земельних ділянок, укладеного 14.04.2016 року між позивачем та відповідачем.

Позов обґрунтований тим, щооспорюваний договір укладений під час дії мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та в порушення вимог ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , якою передбачено, що у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

11.06.2018 року відповідачем наданий відзив на позов про заперечення проти позову з підстав того, що посилання на ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є незаконним, оскільки цей ОСОБА_5 визначає організаційні та правові засади стосовно виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності саме під час виділення земельних часток (паїв), позивачем не доведено, яке саме право позивача порушено укладенням спірного договору, мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення не поширюється на випадок обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку.

18.09.2018 року представником позивача була надана відповідь на відзив, відповідно до якого відповідно до правового висновку ВСУ у справі №6-464цс16 обмін земельних ділянок сільськогосподарського призначення можу бути здійснений тільки за схемою пай на пай та лише в порядку, передбаченого ст.14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) та таке право на обмін можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею власникам державних актів на право власності на землю.

19.10.25018 року відповідачем були надані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що вимоги щодо рівноцінності земельних ділянко встановлені тільки при обміні земель державної та комунальної власності, посилання позивача на правову позиці. ВСУ від 12.10.2016 року у справі № №6-464цс16 є помилковим, оскільки предметом спору був спір щодо міни розподілених між власниками визначених в натурі земельних ділянок, а не спір щодо недійсності договору міни, спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , оскільки цей ОСОБА_5 регулює питання обміну розподілених між власниками визначених в натурі земельних ділянок, які ще не є об'єктом цивільних прав, а не обмін сформованих земельних ділянок, обміняні земельні ділянки були отримані як земельні паї, Європейським судом з прав людини в рішенні Зеленчук та Цицюра проти України встановлено, що дія мораторію на відчуження земельних ділянок є порушенням ст.. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, пояснив, що раніше він проживав з двома синами та вони мали три земельних паю, після укладення оспорюваного договору його матеріальне становище змінилося, сини відчужили належні їм паї, один з синів помер, інший веде аморальний спосіб життя. Позивач вимушений жити в орендованій квартирі, хоче повернути обміняний пай, щоб отримувати за нього орендну платута покращити своє матеріальне становище.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, зазначив, що позивач до укладення оспорюваного договору здавав належний йому пай в оренду, отримував грошові кошти, укладення договору позбавило його можливості отримувати орендну плату, обмін здійснений нерівноцінно, враховуючи різний розмір земельних ділянок, договір укладений всупереч чинного на той момент законодавства, оскільки обмін за схемою пай на пай можливий лише в межах одного масиву, земельну ділянку площею 0,1407 га отримував не відповідач особисто, а інша особа. земельний пай не отримував, а отримав його у виді спадщини

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав. Зазначених в відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, зазначив, що під час укладення договору сторони погодили всі умови договору, позивач підписав договір добровільно, без будь-якого примусу та усвідомлював наслідки укладення договору, діючимзаконодавстіом не передбачений обов'язок обміну на рівноцінну за площею земельну ділянку, тому це не може бути підставою для визнання договору недійсним, припущення представника позивача, що позивач мав би можливість отримувати орендну плату в більшому розмірі також не є підставою для визнання договору недійсним, щодо правового висновку ВСУ від 12.10.2016 року у справі № №6-464цс16, то це висновок щодо можливості міни тільки в межах одного масиву стосується міни земельних ділянок під час виділення до того, як ці паї будуть сформовані як окремі земельні ділянки та об'єкти цивільних прав, в даному випадку був проведений обмін двох сформованих земельних ділянок, зазначає, що позивачем не доведено порушення його прав укладенням оспорюваного договору.

Вислухавши вступне слово учасників справи, всебічно, повному, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявних у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

14 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем укладений та нотаріально посвідчений договір обміну (міни) земельних ділянок, за умовами якого позивач передає у власність відповідача земельну ділянку загальною площею 4,4738 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520385900:02:000:0014, ділянка №0014, розташовану на території Травневої сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, а відповідач передає у власність позивача земельну ділянку загальною площею 0,1407 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520380400:02:000:0801, розташовану на території Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Право власності на земельну ділянку площею 4,4738 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520385900:02:000:0014 зареєстрована 14.04.2016 року за відповідачем, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №138145073 від 18.09.2018 року.

Право власності на земельну ділянку площею 0,1407 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520380400:02:000:0801 зареєстрована 14.04.2016 року за позивачем, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №138146053 від 18.09.2018 року.

Земельна ділянка площею 4,4738 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520385900:02:000:0014, ділянка №0014, розташована на території Травневої сільської радиОлександрійського району Кіровоградської областіналежала позивачу на праві власності на підставі Державного акта на право на земельну ділянку серії КР №081526,зареєстрованого 08.09.2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 533. З архівного витягу з Розпорядження голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської №548-р від 24.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 передана в приватну власність земельна частка (пай) із земель колективної власності площею 4,47 га та виданий сертифікат серії КР №0127693.

Земельна ділянка площею 0,1407 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520380400:02:000:0801, розташована на території Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області належала ТОВ Сільськогосподарська виробнича компанія Агродар Виробник на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.2012 року та технічної документації щодо поділу земельної ділянки, з яких вбачається, що ОСОБА_6 заповів відповідачу земельну ділянку площею 7,04 га, розташовану на території Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, отриману ним у приватну власність як земельна частка (пай), та в подальшому був здійснений поділ зазначеної земельної ділянки. В тому числі на земельну ділянку площею 0,1407 га, що була предметом оспорюваного договору міни.

Як передбачено ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1,5,6,7 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. ОСОБА_5 право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.716 ЦК України).

Пунктом 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III(далі за текстом - ЗКУкраїни), в редакція, яка діяла на час укладення договору передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодаКупівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, законодавцем дозволено, як вийняток, здійснення обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону .

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами(ч.1 ст.79 ЗКУкраїни).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї(ч.1,3,4,9 ЗКУ).

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості)(абз.3 п.1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N720/95).

Преамбулою Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв) від 5 червня 2003 року N899-IV(далі за текстом - ОСОБА_5 №899) передбачено, що цей ОСОБА_5 визначає організаційні та правові засади саме виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Частиною першою статті 5 Закону №899 встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Статтею 14 вказаного Закону врегульовано механізм обміну виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності

У даній справі судом встановлено, що обмін між позивачем та відповідачем відбувся сформованими земельними ділянками із наявними кадастровими номерами. Тобто дані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону №899, оскільки останній регулює обмін розподілених між власниками, визначених в натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані відповідно законодавства за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати об'єктом цивільних прав згідно чинного законодавства.

Навпаки, позивач та відповідач обміняли земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до законодавства і виступають об'єктом цивільних прав.

З огляду на вищевказане, процедура міни вищезазначених земельних ділянок є законним правом сторін - власників земельних ділянок та на підставі їх вільного волевиявлення може бути використане ними за їх взаємною згодою.

Свої обов'язки за даним договором міни земельних ділянок відповідач виконав у повному обсязі, а саме: передав у власність позивачу земельну ділянку площею 0,1407 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Жодних претензій від позивача щодо даного договору міни земельних ділянок відповідач не отримував.

Зміст правочину, укладеного між відповідачем та позивачем щодо міни земельними ділянками не суперечить актам чинного законодавства та не є недійсним в розумінні статей 203, 228 Цивільного кодексу України, оскільки його умови у повному обсязі виконані сторонами договору з дотриманням чинного законодавства.

Таким чином, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем в частині укладення Договору міни не суперечать підпункту б) пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України і відповідають приписам ст.ст.203, 715, 716 ЦК України.

Суд зазначає, що посилання позивача на правову позицію Верховного суду України у справі №6-464цс16 є помилковою з огляду на те, що фактичні правовідносини у справі, розглянутій Верховним судом України та даній справі є різними. Зокрема, ВСУ у своєму рішенні вказувал про те, що Громадяни можуть отримувати земельні ділянки у власність з підстав та в порядку, визначеними положеннями ЗК України. Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі №899-IV. ОСОБА_5 застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням.Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках. Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-IV . Зазначеною нормою право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю, тобто з даного правового висновку в цій справі спір стосувався міни земельних ділянок до моменту їх формування як обєкта цивільних прав.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладанням договору міни земельними ділянками за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , оскільки останній регулює обмін розподілених між власниками, визначених в натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані відповідно законодавства за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати об'єктом цивільних прав згідно чинного законодавства. В даному випадку, позивач та відповідач обміняли земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до вимог чинного на час укладення законодавства та є об'єктами цивільних прав.

Також суд не погоджується з твердження представника позивача, що обміняна земельна ділянка не належала відповідачу як пай з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.8/2 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час отримання свідоцтва на спадщину) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, прийняття спадщини. При цьому суд зазначає, що цільове призначення та категорія земельної ділянки не змінювалася, отже, відповідач набув земельну ділянку у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд зазначає, що погіршення матеріального становища позивача після укладення оспорюваного договору в зв'язку з неотриманням орендної плати не є підставою недійсності договору, крім того, суд зазначає, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №138146053 від 18.09.2018 року вбачається, що позивач 19.04.2016 року уклав договір оренди належної йому земельної ділянки.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 балка, вул. Перемоги, 28) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська виробнича компанія Агродар Виробник (місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ 31257328) про визнання договору обміну земельних ділянок недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 року.

Учасники справи:

ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 балка, вул. Перемоги, 28)

ОСОБА_3, адреса робочого місця: Кіровоградська область, проспект Соборний, 88.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська виробнича компанія Агродар Виробник , місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ 31257328.

ОСОБА_4, паспорт серії ЕА №340283 місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суддя Коліуш Г.В.