Постанова

від 22.11.2018 по справі 629/1260/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Харків

Справа № 629/1260/16-ц

Провадження № 22-ц/818/ 131 /18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Флеш ,

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк ,

Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Флеш , Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживачів, відновлення становище, яке існувало до порушення права, та стягнення коштів за неякісне надання послуг, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи - адвоката Радченко Вікторії Юріївни на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 рокуухвалене суддею Поповим О.Г., -

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року позивач звернулася до суду із позовом в якому просила захистити її права як споживача шляхом визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги від 17.12.2012 року, що був укладений між ПАТ Промінвестбанк та ТОВ Кредитні Ініціативи в частині відступлення прав вимоги за споживчим кредитним договором № 2364 від 21.12.2007 року, який був укладений між нею та ПАТ Промінвестбанк , визнати ПАТ Промінвестбанк належним кредитором за кредитним договором № 2364 від 21.12.2007 року, який був укладений між нею та ПАТ Промінвестбанк та стягнути з ТОВ Гранд Флеш сплачені нею грошові за надання юридичної консультації по кредитному договору б/н у сумі 500 грн.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк було укладено кредитний договір № 2364 від 21.12.2007 року, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 45881 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 20.12.2014 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір застави, предметом якого є транспортний засіб - MAZDA CX-7, кузов № НОМЕР_1.

Вказує, що право вимоги за кредитним договором та договором застави 17 грудня 2012 року було відступлено від ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ТОВ "Кредитні ініціативи". Зазначає, що відповідач під час укладення оспорюваних договорів порушив існуючі обмеження встановлені законодавством в частині на придбання права відступної вимоги до фізичної особи.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним договір відступлення права вимоги від 17.12.2012 року, укладений між ПАТ Промінвестбанк та ТОВ Кредитні Ініціативи в частині відступлення прав вимоги за споживчим кредитним договором № 2364 від 21.12.2007 року, який був укладений між ПАТ Промінвестбанк та фізичною особою ОСОБА_1. Визнано ПАТ Промінвестбанк належним кредитором за кредитним договором № 2364 від 21.12.2007 року, укладеним між ПАТ Промінвестбанк та фізичною особою ОСОБА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим , що на момент укладення договору факторингу існували обмеження щодо виникнення договірних зобов'язальних відносин між сторонами в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ Кредитні ініціативи звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та Положення №231, в результаті чого суд дійшов хибного висновку щодо змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги.

Зазначає в апеляційній скарзі, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що договір про відступлення права вимоги є договором факторингу.

Судом неповно досліджено обставини справи, не надано належної оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами спірного договору, крім того неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону та застосування закону, який не підлягав застосуванню призвело до незаконного ухвалення рішення у справі.

Вважає, що висновок суду про існування на момент 17 грудня 2012 року обмежень на укладення договору відступлення прав вимоги до фізичної особи безпідставний. Позивачем не було надано, а судом не було здобуто належних і допустимих доказів про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

До суду апеляційної інстанції сторони не з"явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені. Представник позивача просив відкласти розгляд справи посилаючись на хворобу, але з огляду на те, що заява не містить будь яких обгрунтувань неможливості розгляду справи за його відсутності і на підставі ст.372 ЦПК України, судова колегія з метою дотримання строків розгляду справи, вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк 21 грудня 2007 року було укладено кредитний договір № 2364, згідно умов якого позивачу було надано кредит в сумі 45881 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 20.12.2014 року (т.1 а.с. 54-62).

В забезпечення кредитного договору 21 грудня 2007 року був укладений договір застави, згідно якого в заставу був переданий транспортний засіб - MAZDA CX-7, легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2007, кузов № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 49-52).

Між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" 17 грудня 2012 року укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний Портфель за зобов'язується сплатити за нього грошову винагороду на умовах, визначених договором (т.2 а.с.3-13).

Між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" 17.12.2012 укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, укладеними ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та клієнтами банку, в тому числі і за Договором застави № б/н від 21.12.2007 (вид застави - транспортний засіб), укладеним між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1

Отже судом першої інстанції помилково встановлено, що умови договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Кредитні ініціативи", містять безумовні ознаки договору факторингу і відповідають вимогам ст. 1077 ЦК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, передання права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов'язання іншій особі - новому кредиторові. А новий кредитор відтепер має право вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078, ст. 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Отже, договір факторингу являє собою фінансування під відступлення права грошової вимоги, відмінними ознаками якого є:

1) предметом договору є право грошової вимоги до третьої особи ;

2) фактор передає або зобов'язується передати в розпорядження іншої сторони кошти ;

3) послуга фактором надається за плату (у т. ч. шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому ґрунтується відступлення).

Відповідно визначень викладених у пп. 14.1.255 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Тобто в дане поняття включаються операції з переуступки будь-яким кредитором (первісним або наступними) будь-яких прав вимог боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору за компенсацію у будь-якій формі (грошову та негрошову) чи без такої.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У договорі відступлення права вимоги не передбачається плата за надану новим кредитором послугу з фінансування першого кредитора в рахунок отриманого права вимоги.

Норми ст. 5 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вказують на право щодо здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно зі ст. 23 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Тобто правильним є те, що виняткове право та\або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пункт 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг №231 від 3 квітня 2009 року, встановлює, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зважаючи на аналіз норм суд приходить до висновку, що договір відступлення права грошової вимоги не може бути договором факторингу лише за умови, якщо він не відповідає умовам договору факторингу. З цього, свою чергу, випливає, що за таким договором не передбачається плата (винагорода); права вимоги передаються в тому обсязі, в якому існують, інакше це може вважатися прихованою платою (винагородою); новий кредитор перераховує кошти первинному кредитору лише після отримання їх від боржника.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не повно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають до застосування норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав відповідач, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги.

Виходячи із системного аналізу наведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції не існувало договору факторингу.

Аналіз норм з урахування викладеного дає підстави для висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у даній справі про часткове задоволення позову з порушенням норм матеріального права, оскільки між сторонами укладено було договір відступлення прав вимоги а не договір факторингу, якому судом у рішенні було надано оцінку, а відтак суд не мав підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки договір факторингу не укладався між сторонами у даному спорі, тобто підстав для визнання його недійсним відсутні.

Оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи - адвоката Радченко Вікторії Юріївни - задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 року- скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Флеш , Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживачів, відновлення становище, яке існувало до порушення права, та стягнення коштів за неякісне надання послуг - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 23 листопада 2018 року