Постанова

від 21.11.2018 по справі 2-769/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-769/11

провадження № 61-29784св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство Фідобанк , яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк ,

боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

заявник (правонаступник стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2017 року у складі судді Харечка С. П. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація (далі - ТОВ ФК Інновація ) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчими листами, виданими Рівненським міським судом Рівненської області, а саме стягувача Публічного акціонерного товариства Фідобанк (далі - ПАТ Фідобанк ) на його правонаступника ТОВ ФК Інновація у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк (далі - ПАТ Ерсте Банк ) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Обґрунтовуючи заяву, ТОВ ФК Інновація посилалося на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2011 року позов ПАТ Ерсте Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Ерсте Банк заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 014/2628/74/03810 (далі - Кредитний договір) у розмірі 92 382,38 доларів США, що еквівалентно 733 516 грн 09 коп. 27 травня 2014 року між ПАТ Фідобанк , яке є правонаступником ПАТ Ерсте Банк , та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Глобал Фінанс (далі - ТОВ ФК Глобал Фінанс ) було укладено договори про відступлення права вимоги № 2, за умовами яких ПАТ Фідобанк передало ТОВ ФК Глобал Фінанс права вимоги за Кредитним договором, договором поруки, укладеним 06 серпня 2007 року між банком, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та Договором іпотеки, укладеним 06 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_2 27 квітня 2015 року на підставі договору про відступлення права вимоги (факторингу) № 39 ТОВ ФК Глобал Фінанс передало права вимоги за зазначеними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю Фінанс транс груп (далі - ТОВ Фінанс транс груп ). 10 лютого 2017 року між ТОВ Фінанс транс груп та ним було укладено договір про відступлення права вимоги (факторингу) №104, за умовами якого йому було відступлено права вимоги, які виникли за вищевказаними договорами. Враховуючи викладене, ТОВ ФК Інновація просило задовольнити заяву.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що задоволення вимоги заявника про визнання його стягувачем щодо виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2011 року у справі № 2-769/11 не передбачено жодною нормою Цивільного процесуального кодексу України, так як процесуального статусу стягувача заявник набуває після пред'явлення ним виконавчого листа до виконання органом державної виконавчої служби. Оскільки стадія судового розгляду закінчилася ухваленням рішення, а стадія виконання судового рішення не почалася, заява ТОВ ФК Інновація про заміну сторони виконавчого провадження є безпідставною.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ ФК Інновація відхилено, ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки на час переходу прав від первісного кредитора до інших осіб, а в подальшому і до заявника ТОВ ФК Інновація виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа щодо боржників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не відкривалося, тому здійснити заміну сторони виконавчого провадження неможливо.

У липні 2017 року ТОВ ФК Інновація подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що норма частини першої статті 378 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило про заміну сторони виконавчого провадження незалежно від його відкриття чи інших обставин. Суди попередніх інстанцій не врахували та не застосували правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Ухвала апеляційного суду в частині висновків про те, що заміна стягувача можлива лише у відкритому виконавчому провадженні, суперечить нормам частини другої статті 368 ЦПК України 2004 року та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження . Місцевим судом було застосовано до спірних правовідносин Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, який не підлягав застосуванню, оскільки на час розгляду справи втратив чинність.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2017 року та витребувано її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 травня 2018 року справу № 2-769/11 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2011 року, позов ПАТ Ерсте Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Ерсте Банк заборгованість за Кредитним договором у розмірі 92 382,38 доларів США, що еквівалентно 733 516 грн 09 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 неустойку в розмірі 11 020,25 доларів США, що еквівалентно 87 500 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 травня 2014 року між ПАТ Фідобанк , яке є правонаступником ПАТ Ерсте Банк , та ТОВ ФК Глобал Фінанс було укладено договір про відступлення права вимоги № 2, за якими право вимоги за Кредитним договором відступлено ПАТ ФК Глобал Фінанс .

27 квітня 2015 року між ТОВ ФК Глобал Фінанс та ТОВ Фінанс транс груп було укладено договір про відступлення права вимоги (факторингу) № 39, згідно з умовами якого ТОВ ФК Глобал Фінанс передало ТОВ Фінанс транс груп право вимоги, що виникло на підставі, зокрема Кредитного договору.

10 лютого 2017 року між ТОВ Фінанс транс груп та ТОВ ФК Інновація було укладено договори про відступлення права вимоги (факторингу), за умовами яких ТОВ Фінанс транс груп відступило право вимоги ТОВ ФК Інновація за вищевказаним договором.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора можлива поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 378 ЦПК України 2004 року за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України 2004 року має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило про заміну сторони виконавчого провадження незалежно від того, відкрите воно чи ні.

Таким чином, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статтей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦПК України 2004 року, частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи викладене, відмова у задоволенні заяви ТОВ ФК Інновація про заміну сторони виконавчого провадження не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права та ухвалені з порушенням норм процесуального права. Тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ТОВ ФК Інновація про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство Фідобанк його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація у виконанні рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 014/2628/74/03810 в розмірі 92 382,38 доларів США, що еквівалентно 733 516 гривень 09 копійок, стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк неустойки в розмірі 11 020,25 доларів США, що еквівалентно 87 500 гривень 78 копійок, та стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк судового збору в розмірі 1 700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик