Постанова

від 13.11.2018 по справі 752/16493/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/16493/17 Головуючий у І інстанції - Колдіна О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/442/2018 Доповідач у ІІ інстанції - Волохов Л.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного екологічного центру України про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу про звільнення, скасування наказу про оголошення догани, поновлення на роботі,

встановив:

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національного екологічного центру України, відповідно до якого, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Ради Національного екологічного центру України, оформлене протоколом № 10 від 24.07.2017 року, в частині звільнення ОСОБА_2 з посади виконавчого директора Національного екологічного центру України, визнати незаконним та скасувати наказ Голови Національного екологічного центру України від 25.07.2017 року №46 Про оголошення догани т.в.о. виконавчого директора , визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національного екологічного центру України від 16.08.2017 року №53 Про надання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора , визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національного екологічного центру України від 18.08.2017 року №54 Про звільнення Юрія Урбанського за систематичне невиконання трудових обов'язків відповідно до п. 3 ст. 40 КпП України, поновити позивача на посаді виконавчого директора Національного екологічного центру України.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Голови Національного екологічного центру України від 25.07.2017 року №46 Про проголошення догани т.в.о. виконавчого директора .

Визнано незаконним та скасовано наказ Голови Національного екологічного центру України від 16.08.2017 року №53 Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку із чим підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду прешої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ВГО Національний екологічний цетр України (НЕЦУ) був укладений Контракт, строко дії з 01.01.2017 року до 30.06.2017 року, про що зазначено в розділі Термін дії та містяться відповідні застереження під підписом Голови ВГО НЕЦУ.

Зазначені застереження були внесені до проекту Контракту, підготовленого ОСОБА_2 відповідно до рішення Ради НЕЦУ.

Зазначений контракт не оскаржувався позивачем за час його дії.

24.07.2017 року Радою НЕЦУ було прийнято рішення, що закріплено в протоколі № 10, про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з завершенням контракту та претензіями до його роботи.

Як встановлено судом, 24.07.2017 року наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади виконавчого директора НЕЦУ не видавався.

Відповідно до п.п.1.1 Статуту Національний екологічний центр України є незалежною неприбутковою добровільною всеукраїнською громадською організацією, яка створюється для об'єднання зусиль науковців, політиків, громадських діячів, представників державних та громадських організацій, інших громадян для поліпшення довкілля як основи буття і подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні.

Вищим органом НЕЦУ є Конференція. Керівництво між Конференціями здійснюється Радою НЕЦУ.

Відповідно до положень п.4.4 Статуту до виключної компетенції Конференції відноситься обрання голови, заступників голови, членів Ради НЕЦУ.

Рішення Конференції вважається чинним, якщо воно прийняте на основі консенсусу, тобто за умови спільної згоди всіх офіційно зареєстрованих делегатів Конференції. У разі відсутності консенсусу питання може бути знято з розгляду або здійснюються узгоджувальні дії, шляхом визначеним Конференцією.

Питання щодо призначення та дострокового припинення повноважень Виконавчого директора НЕЦУ відносить до компетенції Ради НЕЦУ (п.4.7 Статуту).

Згідно з п.4.6 Статуту НЕЦУ рішення Ради НЕЦУ приймаються на консненсуальній основі і є чинними за наявності на засіданні більше половини персонального складу членів Ради. У разі відсутності консенсусу питання може бути знято з розгляду або здійснюється узгоджувальні дії.

Рада НЕЦУ має право достроково припинити повноваження виконавчого директора. До призначення або заміщення виконавчого директора його повноваження здійснює Голова НЕЦУ.

Консенсус - метод прийняття такого рішення, яке схвалять всі учасники процесу, що прагне компенсувати недоліки перебування в меншості і прийти до найбільш прийнятного рішення. Термін консенсус зазвичай використовується як для позначення процесу прийняття рішення, так і для самого рішення.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, рішення, що закріплено в протоколі № 10, про звільнення ОСОБА_2 в зв'язку з завершенням контракту та претензіями до його роботи, було прийнято на засіданні Ради НЕЦУ, на якому були присутні 9 членів Ради. За звільнення проголосувало 6 чоловік. Консенсус при голосуванні був відсутній.

25.07.2017 року на підставі наказу Голови Національного еконолоігчного центру України № 43 від 25.07.2017 року ОСОБА_2В був призначений на посаду тимчасово виконуючим обов'язки виконавчого директора з 03.07.2017 року.

Однак, зазначений наказ був виданий Головою Ради НЕЦУ Мовчаном Я.І. всупереч положенням Статуту НЕЦУ, відповідно до положень якого у відсутність виконавчого директора до його призначення повноваження виконує Голова Ради НЕЦУ. Посада тимчасово виконуючого обов'язки виконавчого директора не передбачена положеннями Статуту.

Крім того, як встановлено судом, зазначений розпорядчий акт про призначення ОСОБА_2 був виданий без відповідних правових підстав, а саме без волевиявлення самого працівника, оскільки заява про призначення його на цю посаду не подавалась і рішення Ради з цього питання не приймалось, а тому зазначений наказ не можна вважати законним.

Того ж дня, на підставі наказу Голови НАЦУ Мовчана Я.І. № 46 тимчасово виконуючому обов'язки виконавчого директора ОСОБА_2 в зв'язку з недбалим виконанням ним своїх посадових обов'язків, як виконавчого директора, зокрема, неякісного підготовкою документів для передачі органам реєстрації за підсумками Звітно-виборчої конференції та затримкою реєстрації відокремлених підрозділів НЕЦУ, відповідно до рішення Ради НЕЦУ від 13.04.2017 року (протокол № 5) оголошена догана.

16.08.2017 року Головною Національного екологічного центру України видано наказ № 53 про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора, відповідно до якого виконавчому директору НЕЦУ ОСОБА_2 оголошено догану із занесенням відповідного запису в трудову книжку.

18.08.2017 р. на підставі наказу № 54 Голови Національного екологічного центру України в зв'язку з неналежним виконанням покладених обов'язків, систематичним невиконанням вимог Статуту НЕЦУ та наказів керівника, завданням значної шкоди організації Юрія Урбанського звільнено з займаної посади відповідно до п.3 ст.40 КЗпП.

Як зазначено в наказі №54 про звільнення ОСОБА_2 підставою для його видання є рішення Ради НЕЦУ - протоколи №№ 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, наказу №№ 43, 44, 46, 52, 53.

Відповідно до ст. ст. 3, 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Статтею 232 КЗпП України визначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу;

3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу;

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Згідно з ч. 3 ст. 221 КЗпП України установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. Згідно з п. 2, 3 ст. 232 КЗпП України, трудові спори за заявами працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах не розглядаються.

У данному випадку застосуванню підлягають норми спеціального законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про громадські об'єднання втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об'єднань, так само як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до приписів Закону України Про громадські об'єднання , громадські об'єднання створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України. Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання.

Тобто, у даному випадку суд не може приймати рішення щодо спорів про призначення та звільнення особи, що обіймає виборну посаду керівника громадської організації, оскільки це відноситься до виключної компетенції даної організації і вирішення спору в судовому порядку є втручанням у внутрішню діяльність організації.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення Ради Національного екологічного центру України, оформлене протоколом № 10 від 24.07.2017 року, в частині звільнення ОСОБА_2 з посади виконавчого директора Національного екологічного центру України, поновлення позивача ОСОБА_2 на посаді виконавчого директора Національного екологічного центру України не можуть бути задоволені судом.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування наказу Голови Національного екологічного центру України від 18.08.2017 року № 54 Про звільнення Юрія Урбанського за систематичне невиконання трудових обов'язків відповідно до п.3 ст.40 КпП України , оскільки не скасовані у визначений законом спосіб рішення, що стали підставою для його видання.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У силу положень ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Законом встановлено строки і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Зазначені вимоги чинного законодавства не були дотримані при вирішенні питання щодо застосування до ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень, рішення про що були прийняті шляхом видання Головою Ради НЕЦУ наказів № 46 від 25.07.2017 року та № 53 від 16.08.2017 року.

Дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу від 25.07.2017 року накладено за сплином двомісячного строку після його виявлення, рішення про дане стягнення прийнято не уповноваженим органом (Головою Ради НЕЦУ, а не Радою НЕЦУ), без дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Крім того, як вбачається зі змісту наказу дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_2, як т.в.о. виконавчого директора НЕЦУ, за дії, вчинені ним як виконавчим директором, що не узгоджується з положенням трудового законодавства.

Також не була дотримана процедура вирішення питання щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до наказу № 53 від 16.08.2017 року.

Зазначене рішення хоча і прийнято Головою Ради НЕЦУ на підставі рішень Ради НЕЦУ №№ 4, 9, однак будь-яких доказів про те, що від ОСОБА_2 відбирались будь-які пояснення, проводилась відповідна перевірка, суду не надано.

Накази про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень не можна вважати законними за обставин їх прийняття, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

З врахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що контракт позивачем та відповідачем укладено на строк з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. Колегія суддів звертає увагу, що в запропонований позивачем ОСОБА_2 варіант контракту були внесені відповідні зміни шляхом виправлення кульковою ручкою дати 31 грудня 2017 року на до 30 червня 2017 року. Позивач власноручно підписав виправлений варіант контракту, тобто фактично погодився з його умовами. Умови та внесені в контракт зміни, позивачем не оскаржувалися, контракт в судовому порядку недійсним не визнавався.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обгрунтовано спростував.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Сліпченко О.І.

ІвановаІ.В.