Постанова

від 03.12.2020 по справі 752/16493/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/16493/17 Головуючий в суді І інстанції Колдіна О.О.

Провадження № 22ц-824/13345/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного екологічного центру України про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НЕЦУ про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу про звільнення наказу про оголошення догани і поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 січня 2011 року він працював на посаді виконавчого директора НЕЦУ на підставі контракту із щорічним його переукладенням.

01 січня 2017 року з відповідачем був укладений контракт № 1, на підставі якого позивач був прийнятий на роботу на посаду виконавчого директора строком до 31 грудня 2017 року.

Відповідно до рішення Ради НЕЦУ, оформленого протоколом від 24 липня 2017 року № 10, було вирішено звільнити позивача з посади в зв`язку із завершенням контракту та претензіями до його роботи. При цьому, дія контракту була погоджена сторонами до 31 грудня 2017 року, а не до 30 червня 2017 року, як стверджує відповідач.

Оскільки, після цього рішення про звільнення він продовжував виконувати обов`язки виконавчого директора, а тому вважає, що трудові відносини продовжилися відповідачем на невизначений строк.

Разом із тим, зазначає, що наказом відповідача від 25 липня 2017 року № 43 позивача було призначено на посаду тимчасово виконуючого обов`язки виконавчого директора НЕЦУ з 03 липня 2017 року, на що він своєї згоди не давав, а наказом № 46 від 25 липня 2017 року йому, як тимчасово виконуючого обов`язки виконавчого директора НЕЦУ , було оголошено догану з посиланням на недбале виконання ним своїх обов`язків.

16 серпня 2017 року Головою НЕЦУ видано наказ № 53, яким йому було знову оголошено догану в зв`язку із заявами на переговорах з донорами та діями, що призвели до шкоди організації, а 18 серпня 2017 року видано наказ № 54, яким його було звільнено з займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків.

Зазначені накази вважає незаконними та такими, оскільки рішення про накладення щодо нього дисциплінарного стягнення було прийнято не уповноваженим органом і безпідставно. При цьому за одне, начебто, порушення одночасно застосовано два дисциплінарних стягнення у вигляді догани і звільнення.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Ради НЕЦУ, оформлене протоколом від 24 липня 2017 року № 10, в частині звільнення його з посади виконавчого директора НЕЦУ ; визнати незаконним та скасувати наказ Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 Про оголошення догани т.в.о. виконавчого директора ; визнати протиправним та скасувати наказ Голови НЕЦУ від 16 серпня 2017 року № 53 Про надання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора ; визнати протиправним та скасувати наказ Голови НЕЦУ від 18 серпня 2017 року № 54 Про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити його на посаді виконавчого директора НЕЦУ.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року позов задоволено частково, визнано незаконними та скасовано наказ Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 Про оголошення догани т. в. о. виконавчого директора та наказ Голови НЕЦУ від 16 серпня 2017 року № 53 Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу від 25 липня 2017 року накладено з порушенням встановленого законом порядку, а саме-поза межами двомісячного строку після його виявлення. Рішення про дане стягнення прийнято не уповноваженим органом (Головою Ради НЕЦУ, а не Радою НЕЦУ) та без дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень. При цьому суд зазначив, що дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_1 як т.в.о. виконавчого директора НЕЦУ за дії, вчинені ним як виконавчим директором, що не узгоджується з положенням трудового законодавства.

Також, місцевим судом встановлено, що у даному випадку не була дотримана процедура вирішення питання щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до наказу від 16 серпня 2017 року № 53. Зазначене рішення хоча і прийнято Головою Ради НЕЦУ на підставі рішень Ради НЕЦУ № № 4, 9, однак будь-яких доказів того, що від ОСОБА_1 відбирались будь-які пояснення чи проводилась відповідна перевірка, суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради НЕЦУ, оформлене протоколом від 24 липня 2017 року № 10, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора НЕЦУ та про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до частини третьої статті 221 КЗпП України суд не може приймати рішення щодо спорів про призначення та звільнення особи, що обіймає виборну посаду керівника громадської організації, оскільки це відноситься до виключної компетенції організації, в якій ця особа працює, і вирішення спору в судовому порядку є втручанням у внутрішню діяльність організації.

Не погодившись з цим рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного екологічного центру України від 24 липня 2017 року № 10 в частині звільнення позивача з посади виконавчого директора НЕЦУ , визнання протиправним та скасування наказу Голови НЕЦУ від 18 серпня 2017 року № 54 про звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлення позивача на посаді - скасовано, а справу у вказаній частині вимог направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановляючи вказане судове рішення, Верховний Суд виходив зокрема з того, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що суд не може приймати рішення щодо спорів про призначення та звільнення позивача, як особи, що обіймає виборну посаду керівника громадської організації, оскільки це відноситься до виключної компетенції організації, в якій ця особа працює, і вирішення даного спору в судовому порядку є втручанням у внутрішню діяльність організації, є помилковими з огляду на положення укладеного між сторонами у справі трудового контракту від 01 січня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості працівника наймається на роботу до НЕЦУ на посаду виконавчого директора, при цьому із змісту статуту НЕЦУ вбачається, що на посаду виконавчого директора робітник призначається, а не обирається, через що спір, який виник мі сторонами, є трудовим, а тому у відповідності до частини першої статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, крім того, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача в оскаржуваних рішеннях зазначено те, що не скасовані у визначений законом спосіб рішення, що стали підставою для його видання, але при цьому, апеляційним судом не надано належної оцінки тому факту, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року визнані незаконними та скасовані накази Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 Про оголошення догани т. в. о. виконавчого директора , від 16 серпня 2017 року № 53 Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора , які зазначені підставою для звільнення позивача відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, і у вказаній частині це рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому зазначене, при відсутності інших підстав, виключає наявність систематичності невиконання без поважних причин позивачем своїх обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також, що судом апеляційної інстанції не враховано, що підпунктами 4.7, 4.8 пункту 4 Статуту НЕЦУ визначено, що питання щодо призначення та дострокового припинення повноважень виконавчого директора НЕЦУ відносить до компетенції Ради НЕЦУ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та з урахуванням вказівок Верховного Суду, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ВГО НЕЦУ був укладений трудовий контракт зі строком дії з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року. Про встановлення дати закінчення контракту зазначено в розділі Термін дії та містяться відповідні застереження під підписом Голови ВГО НЕЦУ.

Зазначені застереження були внесені до проекту контракту, підготовленого ОСОБА_1 відповідно до рішення Ради НЕЦУ.

У відповідності до умов вказаного контракту ОСОБА_1 в якості працівника наймається на роботу до НЕЦУ на посаду виконавчого директора з метою виконання робіт згідно посадовій інструкції.

24 липня 2017 року Радою НЕЦУ було прийнято рішення, що закріплено в протоколі № 10, про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з завершенням контракту та претензіями до його роботи.

На підставі наказу Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 43 ОСОБА_1 був призначений на посаду т.в.о. виконавчого директора з 03 липня 2017 року.

Того ж дня, на підставі н, в зв`язку з недбалим виконанням ним своїх посадових обов`язків, як виконавчого директора, зокрема, неякісного підготовкою документів для передачі органам реєстрації за підсумками звітно-виборчої конференції та затримкою реєстрації відокремлених підрозділів НЕЦУ, відповідно до рішення Ради НЕЦУ від 13 квітня 2017 року (протокол № 5) оголошена догана.

16 серпня 2017 року Головою НЕЦУ видано наказ № 53 про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора, відповідно до якого виконавчому директору НЕЦУ ОСОБА_1 оголошено догану із занесенням відповідного запису в трудову книжку.

18 серпня 2017 року на підставі наказу № 54 Голови НЕЦУ , в зв`язку з неналежним виконанням покладених обов`язків, систематичним невиконанням вимог статуту НЕЦУ та наказів керівника, завданням значної шкоди організації ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року визнано незаконними та скасовано наказ Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 Про оголошення догани т. в. о. виконавчого директора та наказ Голови НЕЦУ від 16 серпня 2017 року № 53 Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора .

Тобто накази, які стали підставами для прийняття наказу про звільнення позивача, були скасовані судовим рішенням, яке у цій частині не оскаржено і набрало законної сили, що у наслідку тягне за собою відсутність підстав для прийняття наказу про звільнення позивача з займаної посади відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Статтею 232 КЗпП України визначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; 5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Відповідно до статті 221 КЗпП України органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте, установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті).

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що трудові спори за заявами працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу, в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах не розглядаються.

З огляду на положення укладеного між сторонами у справі трудового контракту від 01 січня 2017 року, ОСОБА_1 найнято на роботу до НЕЦУ на посаду виконавчого директора, а відповідно до наказу Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 43, його було безстроково з 03 липня 2017 року призначено на посаду т.в.о. виконавчого директора.

При цьому із змісту статуту НЕЦУ (підпункти 4.7, 4.9 пункту 4) вбачається, що на посаду виконавчого директора робітник призначається, а не обирається.

За таких обставин спір, що виник між сторонами, є трудовим, а тому у відповідності до частини першої статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, через що висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку має місце спір, щодо призначення та звільнення позивача, як особи, що обіймає виборну посаду керівника громадської організації і, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного екологічного центру України в частині звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлення його на роботі не можуть бути розглянуті і задоволенні судом, не ґрунтується на вимогах закону.

Пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

При цьому, рішення Ради НЕЦУ, яким би узгоджувалось звільнення ОСОБА_1 відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням трудових обов`язків, в матеріалах справи відсутнє.

Однак, матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів наявності систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, з огляду на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року були визнані незаконними та скасовані накази Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 Про оголошення догани т. в. о. виконавчого директора , від 16 серпня 2017 року № 53 Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора , які зазначені підставою для звільнення позивача відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Також, з урахуванням того, що наказом Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 43 ОСОБА_1 з 03 липня 2017 року був призначений саме на посаду т.в.о. виконавчого директора НЕЦУ безстроково та, що цей наказ позивачем не оскаржується, а в оскаржуваному позивачем наказі про його звільнення від 18 серпня 2017 року взагалі не зазначено, з якої саме посади звільняється ОСОБА_1 , то позивач підлягає поновленню саме на посаді т.в.о. виконавчого директора НЕЦУ.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради НЕЦУ від 24 липня 2017 року № 10, в частині його звільнення з посади виконавчого директора НЕЦУ , визнання протиправним та скасування наказу Голови НЕЦУ від 18 серпня 2017 року № 54 про звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України і поновлення позивача на посаді є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому підлягають задоволенню з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 травня 2018 року у частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного екологічного центру України в частині звільнення позивача з посади виконавчого директора від 27 липня 2017 року, визнання протиправним та скасування наказу Голови Національного екологічного центру України від 18 серпня 2017 року про звільнення позивача відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення позивача на посаді - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Визнати незаконним та скасувати рішення Ради Національного екологічного центру України, оформлене протоколом № 10 від 24 липня 2017 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора Національного екологічного центру України та наказ Голови Національного екологічного центру України № 54 від 18 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання обов`язків відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді тимчасового виконавчого директора Національного екологічного центру України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: