Рішення

від 26.11.2018 по справі 463/1738/17

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/1738/17

Провадження № 2/463/354/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Коник О.Б.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

5 квітня 2017 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 86 400 гривень відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 6 червня 2008 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 3 серпня 2015 року було розірвано. Під час шлюбу в них народилась дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки. Під час шлюбу і після його розірвання відповідач вчиняв і продовжує вчиняти протиправні дії щодо позивача та доньки, якими заподіює моральну шкоду. Через постійні скандали, суперечки, приниження честі та гідності позивача з боку відповідача спільне життя стало нестерпним, а фізичний та моральний стан дитини погіршився. У зв'язку з цим сторони з листопада 2014 року почали проживати окремо. Достатньої матеріальної допомоги відповідач не надає дитині, участі у вихованні дитини не приймає, не повернув частину коштів за продаж автомобіля марки Опель . Крім того, відповідач заволодів автомобілем яким користувалась позивач Ніссан-Мікра д.н.з. НОМЕР_2 для розвитку спільної дитини, шляхом підмови формального власника автомобіля про відкликання довіреності. Вказує, що при спілкуванні з нею та її батьками вживає ненормативну лексику. Посилається на заперечення відповідача подані в іншій цивільній справі в яких було вказано про подружню зраду позивача, пізні повернення з роботи. Зазначає, що відповідач серед спільних знайомих розповсюджував неправдиву інформацію про утримання дитини та позивача, піклування про дитину, придбання ліків, що не відповідає дійсності та принижує честь та гідність позивача як матері, яка виховує і утримує дитину самостійно. Спроби обговорити питання утримання дитини призводили до сварок і виклику медичної допомоги для позивача. Під час спільного проживання відповідач постійно принижував позивача, після сварок забирав з дому всі цінні речі, в тому числі два автомобілі привласнив. Після того як почали проживати окремо відповідач переслідував позивача, погрожував викраденням дитини, донька його боїться. Розповсюджує неправдиву інформацію про нібито вагітність та її переривання позивачем, що стало причиною частих хвороб позивача протягом 2015 року. Як на доказ заподіяння моральної шкоди посилається на висновок спеціаліста № 16-2 від 1 грудня 2016 року.

Автоматизованою системою документообігу суду 5 квітня 2017 року для розгляду такої визначено суддю Лакомську Ж.І.

Ухвалою суду від 4 травня 2017 року позов залишено без руху.

23 травня 2017 року, після усунення недоліків позову, ухвалою суду відкрито провадження у справі.

10 листопада 2017 року ОСОБА_5 подано заперечення на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої просить у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, у зв'язку з відсутністю доказів заподіяння такої. Вказав, що вболівав за сім'ю, намагався її зберегти не зважаючи на зраду позивача. Довідався про відносини позивача з її начальником ОСОБА_6, після призначення якого на посаду в Генеральну прокуратуру України позивач разом з донькою переїхала жити в м. Київ. Вважає, що позивач готувалась до розірвання відносин, оскільки після продажу автомобіля Опель Віваро забрала кошти, а відповідача вигнала з дому, крім того, подала позов про поділ вказаного автомобіля. Щодо відкликання довіреності власницею автомобіля Ніссан Мікро , то за такий кошти оплачено не було. Зазначає, що виконує обов'язок по утриманню дитини, однак відповідач чинить перешкоди в побаченнях з дитиною, переховує її, не вказує місця проживання, не дає можливості спілкуватись, вказала тільки адресу Нової пошти куди відповідач пересилав одяг, взуття, телефон та інші речі для дитини.

1 червня 2018 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи у зв'язку з неможливістю судді Лакомської Ж.І. брати участь у розгляді справи.

Ухвалою суду від 7 червня 2018 року вказану справу прийнято до провадження суддею Стрепком Н.Л. і призначено в ній підготовче судове засідання.

10 жовтня 2018 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав з мотивів викладених в ньому, додатково пояснив, що підтвердженням заподіяної моральної шкоди та її розміру є письмовий доказ документ висновок спеціаліста від 1 грудня 2016 року № 16-2. Вказав, що період за який заподіяна шкоди це з часу шлюбних відносин і до моменту подання позову. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечив і пояснив, що відсутні докази заподіяння шкоди, медичні документи представлені позивачем є за період коли сторони вже проживали окремо. Крім того, позивачем не вказано кому саме розповсюджувалась неправдива інформація про позивача, щоб можна було це перевірити, оскільки відповідач стверджує, що такого не робив. Долучені позивачем докази є такими самими, які долучались до інших справ між цими самими сторонами. Просив в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Частина 1 ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. А згідно з п. 9 ч. 2 цієї статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , а саме в абз. 1 п. 3 зазначив - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 5 вказаної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення зазначених норм процесуального закону позивачем не представлено доказів коли саме їй зі сторони відповідача заподіяно моральну шкоду. Посилання на обставину заподіяння такої під час перебування в шлюбі та після його розірвання без зазначення конкретної дати чи конкретної події, під час якої могла бути спричинена моральна шкода, позбавляє суд можливості перевірки таких обставин. Крім того, заподіяння шкоди повинно бути підтверджено відповідними належними та допустимими доказами.

Позивач до позову долучила як доказ заподіяння шкоди лист Комунального підприємства Львівської обласної ради Львівська станція швидкої медичної допомоги від 28 листопада 2016 року № 01-11/766 з якого вбачається, що до неї тричі здійснювала виїзд бригада швидкої медичної допомоги, проте будь-якого доказу, що це зумовлено діями відповідача не представлено. Крім того, з вказаного листа вбачається, що причинами виїзду слугували встановлені при виїзді діагнози: пароксизм тріпотіння передсердець, хронічний гастрит в стадії загострення та ГРВІ. Позивачем не представлено жодного доказу, що ці хвороби спричинені діями відповідача.

Судом також не можуть братись до уваги інші представлені позивачем медичні документи щодо стану її здоров'я чи здоров'я дитини сторін ОСОБА_6 в підтвердження заподіяння шкоди, оскільки позивачем не представлено на вимогу суду оригіналів таких документів, хоча сама позивач вказала в заяві від 11 жовтня 2018 року, що такі можуть бути надані в судовому засіданні представником позивача, проте цього зроблено не було. Крім того, будь-якого доказу причинного зв'язку між діагнозом і діями відповідача не представлено.

Також не є доказом спричинення шкоди характеристики відповідача за підписами посадової особи ОСББ Коломийська 16 та осіб проживаючих по адресу АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідно, з наступних причин. Характеристика від ОСББ не містить прізвища та ім'я особи, яка її підписала. Характеристика надана фактично сусідами, без допиту таких в якості свідків, не може братись до уваги, оскільки надання такої не передбачено чинними нормативними актами. При цьому, сторона позивача не заявляла клопотання про допит вказаних осіб-сусідів в якості свідків.

Також суд не приймає до уваги висновок спеціаліста від 1 грудня 2016 року № 16-2 за результатами проведення психологічного дослідження, оскільки такий містить неправдиві відомості про кваліфікацію особи, що виконувала дослідження та здобутий у спосіб, що непередбачений законодавством, тобто є недопустимим доказом у справі.

Судом встановлено, що згідно вищезазначеного висновку до ТОВ Закон і фінанси надійшла заява щодо проведення психологічного дослідження досліджуваної особи ОСОБА_4. Проте, на сторінці 28 цього висновку досліджуваною особою є також ОСОБА_10.

Проведення психологічного дослідження ТОВ Закон і фінанси доручило ОСОБА_11 - керівнику експертно-психологічного відділу Кортекс-Line , яка має вищу психологічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень магістр , кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 14.1 (психологічні дослідження) стаж експертної роботи з 2013 року. Проте судом встановлено, що 27 вересня 2016 року ЕКК КНДІСЕ анульовано свідоцтво ОСОБА_11, що підтверджується відомостями з Реєстру атестованих судових експертів (а.с. 105, 106). З документів, що містяться на а.с. 135-141 та які подані представником позивача, лише підтверджуються висновки суду з цього питання.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Закон і фінанси не займається такого роду діяльністю. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Закон і фінанси (ідентифікаційний код юридичної особи 39242675) займається наступними видами діяльності: 1) код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 2) Код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

У відповідності до ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Оскільки розгляд справи розпочато за правилами ЦПК України, який діяв до 14 грудня 2017 року, а тому при визначенні поняття спеціаліст, суд виходить з положень ст. 54 ЦПК України (в редакції чинній до 14 грудня 2017 року) у відповідності до якої спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.

Висновок підписаний в тому числі директором товариства, підтверджуючих документів щодо наявності в нього спеціальних знань для дачі такого стороною позивача не представлено.

Таким чином, висновок надано юридичною особою, яка не займається такого роду діяльністю, за підписами директора, повноваження якого на підписання такого не підтверджено наявністю відповідних знань та спеціаліста, в якого повноваження експерта щодо психологічних досліджень припиненні.

Окрім того, до складу предмету доказування належить: наявність протиправної поведінки, моральна шкода, причинно-наслідковий зв'язок та вина особи заподіювача.

Доказування сторони позивача ґрунтувалось на висновку спеціаліста від 1 грудня 2016 року №16-2. В цьому документі містились висновки щодо усіх елементів доказування моральної шкоди. Проте відкинувши цей доказ, суд немає інших належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів про існування можливої протиправної поведінки відповідача, його вини, причинно-наслідкового зв'язку та самого розміру шкоди.

Наявність протиправної поведінки підтверджується обома сторонами спору, кожен з яких стверджує про протиправну поведінку іншого. Проте належними доказами ці твердження сторонами не доведено. Те саме щодо причинно-наслідкового зв'язку та вини особи заподіювача. Щодо розміру моральної шкоди - це питання похідне від існування інших елементів шкоди.

При цьому, судом не можуть братись до уваги покази свідків ОСОБА_12, яка є матір'ю позивача, та ОСОБА_13, який є батьком позивача, щодо відомої їм інформації про вчинення психологічного тиску з боку відповідача на позивача та заподіяння моральної шкоди з наступних підстав. Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказала, що відповідач повинен понести за свої дії відповідальність, при цьому не вказала про конкретні обставини заподіяння шкоди свідком яких вона була. Свідок ОСОБА_13 також в судовому засіданні не навів жодної обставини заподіяння шкоди зі сторони відповідача позивачу свідком яких він був. Вказані свідки фактично висловили своє негативне ставлення до відповідача. Крім того, вказаними свідками також не наведено конкретних випадків заподіяння шкоди, часу, місця.

Щодо наведених обставин продажу автомобілів, то судом не беруться до уваги такі, оскільки позивачем не представлено жодного доказу наявності в неї чи відповідача будь-якого транспортного засобу у власності чи користуванні, а тому обставини щодо заподіяння шкоди при їх відчуженні не можуть бути перевірені.

Також слід окремо зазначити про посилання сторін на процесуальні документи подані в інших справах між ними. Оцінку обставинам викладеним в них надали суди при ухваленні рішень про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Наявність рішень в цих справах свідчить про обставини наявності спору між сторонами, що в свою чергу може спричинити негативні переживання, однак не може стати підставою для відшкодування моральної шкоди. Як не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди посилання позивача на розповсюдження відповідачем щодо неї недостовірної інформації, яка принижує її честь та гідність, оскільки позивачем не представлено жодного доказу в підтвердження таких обставин, не вказано кому саме була розповсюджена така інформація.

При цьому, суд вважає, що представлені докази зі сторони відповідача щодо надання матеріального утримання дитині (а.с. 101-103) не стосуються предмету спору, яким є відшкодування моральної шкоди.

Оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з позивача слід стягнути понесенні відповідачем судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 250 гривень, що підтверджується актом № 4 наданих послуг від 25 листопада 2018 року та квитанціями до прибуткового касового ордера № 1838 від 16 січня 2018 року та № 1931 від 23 листопада 2018 року.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 8 250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_4 паспорт серії НОМЕР_3 виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівські області 27 листопада 2000 року.

Суддя: Стрепко Н. Л.